Рішення № 139964456, 22.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1867/26

Провадження № 2/615/739/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/1867/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

30 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року у розмірі 32 413,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 183689858, відповідно до якого ОСОБА_1 надано перший транш у розмірі 8 000,00 грн у межах кредитного ліміту 10 800,00 грн.

30 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 183689858, якою сторони погодили надання додаткового траншу у розмірі 2 800,00 грн, унаслідок чого загальний розмір наданого кредиту становив 10 800,00 грн.

У порушення умов кредитного договору про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, в результаті чого має заборгованість у розмірі 37 813,08 грн, а саме: 10 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 965,08 грн - заборгованість за процентами; 648,00 грн - заборгованість за комісією; 5 400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 400,00 грн не заявлено, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 32 413,08 грн.

16 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/53, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги від 16 вересня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року.

27 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 27/0226-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акта прийому-передачі реєстру прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2026 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету відповідача. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

27 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 183689858, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 8 000,00 грн в межах кредитного ліміту 10 800,00 грн (надалі - кредитний договір) (а.с. 13-19).

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів у кредит від 27 червня 2025 року сума кредитного ліміту становить 10 800,00 грн, сума першого траншу - 8 000,00 грн, початковий строк Дисконтного періоду кредитування - 30 днів, строк кредитування - 1826 днів. Для перерахування кредитних коштів зазначено банківську картку НОМЕР_1 (а.с. 12).

Згідно пунктів 2.3., 2.4., 2.5., 3.1., 5.1., 7.1., 7.2., 7.3., 7.4., 7.5., 8.1., 8.2., 8.3., 8.4., 8.5. кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором 27 червня 2025 року, що є датою надання Кредиту.

Другий та решта Траншів за Договором можуть бути надані Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового Траншу за Договором збільшує Загальний розмір Кредиту на суму такого Траншу.

Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення кредитного договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Кожен окремий Транш за кредитним договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 27 липня 2025 року.

В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 27 липня 2030 року.

Проценти за Договором протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу.

Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 480,00 грн.

За умовами пункту 8.7.1 кредитного договору за період від 27 червня 2025 року до 27 липня 2025 року включно Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 89,80 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,10 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 36,50 відсотків річних.

Відповідно до пункту 8.7.2 кредитного договору, у разі якщо Позичальник вчинить передбачені договором дії щодо продовження Дисконтного періоду або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 27 липня 2025 року розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором GPKH, який відправлено 27 червня 2025 року о 15 год 58 хв 19 сек та введено 27 червня 2025 року о 15 год 58 хв 47 сек.

30 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 183689858 від 27 червня 2025 року (а.с. 19 зворот - 20).

За умовами пункту 1.1 додаткової угоди сторони дійшли згоди про надання Кредитодавцем Позичальнику Траншу в сумі 2 800,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди після надання Траншу сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення додаткової угоди, разом із сумою Траншу, що видається відповідно до додаткової угоди, буде складати 10 800,00 грн.

Згідно пункту 1.3 додаткової угоди безготівковий переказ цього та інших Траншів за Договором може бути здійснено за реквізитами Платіжної картки Позичальника НОМЕР_1.

З моменту отримання Траншу відповідно до цієї Додаткової угоди Базова процентна ставка за Договором для суми всіх наступних Траншів в рамках Договору та для суми, яка вже є в користуванні, складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

На момент укладення додаткової угоди сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становила 24,00 грн.

Під час надання Траншу у розмірі 2 800,00 грн Кредитодавцем нараховується Комісія за надання кредиту у розмірі 168,00 грн. На момент укладення додаткової угоди сума нарахованої та несплаченої Комісії за надання Кредиту становила 480,00 грн.

Додаткова угода підписана ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4959, який відправлено 30 червня 2025 року о 11 год 52 хв 04 сек та введено 30 червня 2025 року о 11 год 52 хв 17 сек.

Згідно листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 18 серпня 2026 року № БТ/Е-35729, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . У період з 27 червня 2025 року по 02 липня 2025 року на платіжну картку зараховано кошти у сумі 8 000,00 грн, а у період з 30 червня 2025 року по 05 липня 2025 року - кошти у сумі 2 800,00 грн. Повний номер рахунку № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 (а.с. 75).

Згідно банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок останнього зараховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», а 30 червня 2025 року - 2 800,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с. 26).

Згідно розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року ОСОБА_1 27 червня 2025 року видано 8 000,00 грн та 30 червня 2025 року - 2 800,00 грн, всього 10 800,00 грн. ОСОБА_1 здійснено оплату 15 липня 2025 року у розмірі 186,00 грн та 29 серпня 2025 року у розмірі 15,00 грн, всього 201,00 грн (а.с. 50).

27 червня 2025 року на суму кредиту 8 000,00 грн нараховано 8,00 грн процентів та 480,00 грн комісії; 29 червня 2025 року нараховано 8,00 грн процентів; 30 червня 2025 року, після надання додаткового траншу у розмірі 2 800,00 грн та збільшення суми кредиту до 10 800,00 грн, нараховано 18,80 грн процентів та 168,00 грн комісії.

У подальшому до 27 липня 2025 року проценти нараховувались у розмірі 10,80 грн за день. 15 липня 2025 року ОСОБА_1 сплачено 186,00 грн.

Починаючи з 28 липня 2025 року проценти на суму кредиту 10 800,00 грн нараховувались за ставкою 0,98 % на день у розмірі 105,84 грн за кожний день користування кредитом. 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 сплачено 15,00 грн.

Станом на 16 вересня 2025 року за кредитним договором обліковувалась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 800,00 грн, за процентами - 5 512,44 грн, за комісією - 648,00 грн та за неустойкою - 5 400,00 грн. Всього за період кредитування Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» нараховано 5 713,44 грн процентів, з яких сплачено 201,00 грн.

16 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/53, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги (а.с. 39-40).

Згідно реєстру прав вимоги від 16 вересня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року (а.с. 41-42).

Згідно розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», станом на 16 вересня 2025 року заборгованість за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року становила 22 360,44 грн, а саме: 10 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 512,44 грн - заборгованість за процентами; 648,00 грн - заборгованість за комісією; 5 400,00 грн - неустойка (а.с. 51).

З 17 вересня 2025 року по 09 лютого 2026 року включно на суму кредиту 10 800,00 грн нараховувались проценти у розмірі 105,84 грн за кожний день користування кредитом. Станом на 09 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості становив 37 813,08 грн, з яких: 10 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 965,08 грн - заборгованість за процентами; 648,00 грн - заборгованість за комісією; 5 400,00 грн - неустойка. Платежі у вказаний період не здійснювались.

10 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначену останнім під час укладення кредитного договору № 183689858 від 27 червня 2025 року, направлено повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору, у якому повідомлено про наявність простроченої заборгованості зі сплати процентів понад один місяць, дострокове розірвання кредитного договору з 10 лютого 2026 року та необхідність сплати всієї суми заборгованості за договором. Електронна адреса, зазначена у повідомленні, відповідає електронній адресі ОСОБА_1 , зазначеній ним у кредитному договорі та при його підписанні електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 20).

27 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 27/0226-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акта прийому-передачі реєстру прав вимоги (а.с. 44-45).

Згідно реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2026 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року на загальну суму 37 813,08 грн (а.с. 47).

Відповідно до акта від 27 лютого 2026 року прийому-передачі реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2026 року до договору факторингу № 27/0226-01, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги № 2 від 27 лютого 2026 року (а.с. 48).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 183689858 від 27 червня 2025 року та додаткова угода до нього містять основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, кредитний договір та додаткова угода до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору № 183689858 від 27 червня 2025 року та додаткової угоди до нього.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитним договором та додатковою угодою до нього у загальному розмірі 10 800,00 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку, відкритому на його ім`я.

Згідно розрахунку заборгованості, за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року заборгованість за процентами становить 20 965,08 грн.

Умовами кредитного договору передбачено, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати проценти щоденно.

Згідно розрахунку заборгованості, після закінчення Дисконтного періоду проценти нараховувались за базовою процентною ставкою 0,98 % на день від суми залишку кредиту, що при залишку кредиту 10 800,00 грн становить 105,84 грн за один день користування кредитом.

Відомостей про погашення відповідачем заборгованості за процентами у розмірі 20 965,08 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 20 965,08 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо наявності у позивача права на дострокове стягнення суми кредиту.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору кінцевою датою повернення (виплати) кредиту визначено 27 липня 2030 року.

Разом із тим умовами кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у випадку прострочення позичальником виконання зобов`язань.

За змістом п. 9.1.1.7 кредитного договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» складено повідомлення № ТП/183689858 від 10 лютого 2026 року про дострокове розірвання кредитного договору № 183689858 від 27 червня 2025 року, у якому зазначено про наявність простроченої заборгованості та необхідність сплати всієї суми заборгованості. У повідомленні зазначена електронна адреса ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідає електронній адресі, зазначеній ним під час укладення кредитного договору.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 зазначив електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 Ця ж електронна адреса зазначена у відомостях про позичальника та при підписанні кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

10 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», як кредитором за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року, на вказану електронну адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору. У повідомленні зазначено про наявність простроченої понад один місяць заборгованості зі сплати процентів, наведено посилання на пункт 9.1.1.7 кредитного договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», повідомлено про дострокове розірвання кредитного договору з 10 лютого 2026 року та необхідність погашення всієї суми заборгованості.

Суд враховує, що повідомлення про дострокове розірвання договору направлено саме на електронну адресу, яку ОСОБА_1 особисто зазначив під час укладення кредитного договору та яка визначена сторонами як один із засобів електронної комунікації при виконанні договору.

Таким чином, направлення кредитором повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору на погоджену сторонами електронну адресу відповідача відповідає передбаченому кредитним договором способу повідомлення позичальника. Відомостей про повідомлення ОСОБА_1 кредитодавця про зміну зазначеної ним електронної адреси матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було реалізовано передбачене законом та умовами кредитного договору право на дострокове повернення кредиту, а тому на час звернення позивача до суду строк виконання ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту настав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у загальному розмірі 10 800,00 грн, а доказів повернення вказаної суми матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 800,00 грн підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку заборгованості розмір несплачених процентів за користування кредитом становить 20 965,08 грн, доказів їх сплати ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 20 965,08 грн підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи слідує, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту та за які встановлена комісія за надання кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору про стягнення комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 648,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року у розмірі 31 765,08 грн, з яких: 10 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 965,08 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією № 46428 від 26 червня 2026 року (а.с. 9).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 609,17 грн (31 765,08 / 32 413,08 х 2 662,40).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, який укладений між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (а.с. 53); додаткову угоду № 25771505288 від 20 квітня 2026 року, згідно якої адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року, у якому позичальником є ОСОБА_1 (а.с. 54); акт прийому-передачі наданих послуг від 05 травня 2026 року, згідно якого адвокатським бюро надані юридичні послуги за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року, у якому позичальником є ОСОБА_1 , вартістю 7 000,00 грн (а.с. 54 зворот); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26 серпня 2010 року, виданого Тимошенку Олександру Олександровичу (а.с. 55); довіреність від 11 лютого 2026 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» адвокату Тимошенку Олександру Олександровичу на представництво інтересів товариства (а.с. 55 зворот).

Згідно акта прийому-передачі наданих послуг, вартість складання позовної заяви становить 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн, підготовки та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн, підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «Юніт Капітал» до відшкодування витрат на надання йому професійної правничої допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 940,02 грн (31 765,08 / 32 413,08 х 3 000).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 183689858 від 27 червня 2025 року у розмірі 31 765 (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) грн 08 коп, з яких: 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 20 965 (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 08 коп - заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 609 (дві тисячі шістсот дев`ять) грн 17 коп, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) грн 02 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, б-р Лесі Українки, 34, оф. 333, код ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов