Рішення № 139964332, 22.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6576/26

Провадження №2/442/2654/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», від імені та в інтересах якого діє представник Поліщук Анна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

21.08.2026 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», в якому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №05.07.2025-10001337 в розмірі 7435,30 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) №05.07.2025-10001337, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата повернення кредиту 06.02.2026; сума кредиту: 5000 грн.; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання.

Вказує, що 05.07.2025 відповідач цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, чим підтверджено укладення кредитного договору, а отже акцептовано умови договору.

Окрім цього, 13.07.2025, 18.07.2025, 22.07.2025, 26.07.2025, 28.07.2025 між кредитодавцем та позичальником було укладено додаткові договори, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту.

Зазначає, що так як позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі і надав відповідачу кредит та додаткові кошти за кредитом, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, а відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав і кредит у повному обсязі у визначений строк не повернув, утворилась заборгованість у розмірі 7435,30 грн., що складається з: тіла кредиту 4760 грн.; процентів 2675,30 грн.

Позивач звертає увагу суду на тому, що відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищевказаному кредитному договору.

На підставі вищевикладеного, так як відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором №05.07.2025-10001337 від 05.07.2026, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7435,30 грн. та понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат пов`язаних за надсилання відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі у розмірі 170,58 грн. Крім цього, вказує, що очікує понести 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, докази якої будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

25.08.2026 суддею отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача, /а.с.49/.

Ухвалою від 25.08.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 22.09.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення,/а.с.50/.

Зазначену ухвалу позивач отримав у системі "Електронний суд",/а.с.51-52/. Відповідачу ухвала надсилалась засобами поштового зв`язку за встановленою адресою місця реєстрації та була отримана ним особисто 28.08.2026,/а.с.54/.

Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем клопотання про розгляд справи за участю сторін суду не надано, відзиву на позовну заяву не подано.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 05.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №05.07.2025-10001337 (кредитної лінії), що знаходиться в електронних матеріалах справи.Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн., на строк, вказаний в заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилась під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору (оферти) №05.07.2025-10001337, кредит надається на наступних умовах : кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до умов кредитного договору №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025 позичальнику надавався кредит на наступних умовах: 1) дата надання/видачі кредиту -05/07/2025; 2) сума кредиту: 5000 грн. 00 коп., 3) строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання.; 4) дата повернення (виплати) кредиту - 06.02.2026; 5) продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена, 6)процентна ставка "стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, 7) процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "стандарт", 8) комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 450 грн., комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів, 9) комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів, 10) реквізити належного позичальнику платіжного інструменту для перерахування коштів 4149-62хх-хххх-7784.

13.07.2025 за ініціативою відповідача, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025, що знаходиться в електронних матеріалах справи та згідно якого сторони погодили збільшити суму кредиту до 7000 грн., за даним договором відповідачу надано 2 транш у сумі 2000 грн., строк на який надається кредит (саме 2 транш) 209 днів з дати надання 2 траншу, окрім цього відповідач зобов`язався сплатити комісію за надання у розмірі 180 грн. та комісію за обслуговування кредиту.

18.07.2025 за ініціативою відповідача, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025, що знаходиться в електронних матеріалах справи та згідно якого сторони погодили збільшити суму кредиту до 9000 грн., за даним договором відповідачу надано 3 транш у сумі 2000 грн., строк на який надається кредит (саме 3 транш) 209 днів з дати надання 3 траншу, окрім цього відповідач зобов`язався сплатити комісію за надання у розмірі 180 грн. та комісію за обслуговування кредиту.

22.07.2025 за ініціативою відповідача, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025, що знаходиться в електронних матеріалах справи та згідно якого сторони погодили збільшити суму кредиту до 16000 грн., за даним договором відповідачу надано 4 транш у сумі 7000 грн., строк на який надається кредит (саме 4 транш) 200 днів з дати надання 4 траншу, окрім цього відповідач зобов`язався сплатити комісію за надання у розмірі 630 грн. та комісію за обслуговування кредиту.

26.07.2025 за ініціативою відповідача, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025, що знаходиться в електронних матеріалах справи та згідно якого сторони погодили збільшити суму кредиту до 17000 грн., за даним договором відповідачу надано 5 транш у сумі 1000 грн., строк на який надається кредит(саме 5 транш) 196 днів з дати надання 5 траншу, окрім цього відповідач зобов`язався сплатити комісію за надання у розмірі 90 грн. та комісію за обслуговування кредиту.

28.07.2025 за ініціативою відповідача, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025, що знаходиться в електронних матеріалах справи та згідно якого сторони погодили збільшити суму кредиту до 18000 грн., за даним договором відповідачу надано 6 транш у сумі 1000 грн., строк на який надається кредит(саме 6 транш) 194 днів з дати надання 6 траншу, окрім цього відповідач зобов`язався сплатити комісію за надання у розмірі 90 грн. та комісію за обслуговування кредиту.

Підписавши вказану Заявку та додаткові договори одноразовим ідентифікатором, які були надіслані відповідачу за допомогою смс-повідомлення, останній підтвердив, що йому надані та він отримала інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», графік платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, примірник цього договору.

Докази перерахування відповідачу коштів за кредитним договором №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025 та подальшими укладеними додатковими договорами від 13.07.2025, 18.07.2025, 22.07.2025, 26.07.2025, 28.07.2025 наявні в матеріалах справи,/а.с.27-32/.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, яку вказано в пропозиції про укладення кредитного договору (оферті), відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору(акцепті), заявці кредитного договору, які підписані відповідачем електронний підписом з одноразовим ідентифікатором.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025, станом на 11.08.2026 заборгованість ОСОБА_1 по вказаному договору складає 7435,30 грн., з яких: 4760,00 грн. основний борг; 2675,30 грн. залишок за відсотками. Проценти по кредиту нараховані за період з 05.07.2025 по 06.02.2026, тобто у межах строку кредитування,/а.с.35/.

Крім цього, відповідно до розрахунку заборгованості за договором №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025 відповідач здійснив оплату в рахунок погашення заборгованості у розмірі 49815,9 грн., тим самим вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки.

Як вбачається із розрахунку заборгованості позивачем суму погашення кредиту у розмірі 49815,9 було розподілено в рахунок погашення штрафних санкцій у розмірі 8640,00 грн., комісії за видачу кредиту та обслуговування кредиту у розмірі 3150,00 грн., тіла за кредитом та відсотків за користування кредитом у розмірі 38025,9 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025, то такий проведений за період з 05.07.2025 по 22.05.2026,/а.с.35/.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 , як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача штрафів за прострочення ним виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами, оскільки на час укладення та дії кредитних договорів, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

Щодо стягнення з комісії за видачу кредиту та комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня2017року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

З огляду на нікчемність положень кредитного договору №05.07.2025-10001337 від 05.07.2025 про сплату комісії за видачу кредиту, такі платежі не можуть вважатися належним виконанням грошових зобов`язань у частині сплати комісії, оскільки відповідний обов`язок у відповідача не виник.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення комісії за видачу та обслуговування кредиту та штрафних санкцій є неправомірними, оскільки обов`язок зі сплати таких платежів у відповідача не виник. Відтак суми платежів, які були зараховані на погашення комісії та штрафів, підлягають перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Таким чином, грошові кошти у сумі 3150,00 грн., які були зараховані позивачем у рахунок погашення нарахованих комісій за видачу та обслуговування кредиту, та грошові кошти у сумі 8640,00 грн., які були зараховані позивачем в погашення штрафних санкцій, що в загальній сумі становить 11790,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом.

Таким чином, з урахуванням проведеного перерахунку в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредиту підлягає зарахуванню 11790,00 грн. при тому, що загальна заявлена позивачем сума до стягнення за кредитним договором становить 7435,30 грн.

Отже, за рахунок здійснених відповідачем платежів заборгованість за кредитним договором 05.07.2025-10001337 від 05.07.2025 погашена в повному обсязі.

За таких обставин, заявлена позивачем до стягнення заборгованість у розмірі 7435,30 грн. є необґрунтованою, оскільки визначена без урахування належного розподілу здійснених відповідачем платежів.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтовані та недоведені належними та допустимими доказами, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 2662,40 грн. сплачений судовий збір, про що подано відповідну квитанцію, 170,58 грн. витрати пов`язані із надсиланням відповідачу копії позовної заяви та 6000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката і докази понесення таких витрат позивачем будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено, ТОВ "Споживчий центр" звернулось до суду з даним позовом в порядку самопредставництва в особі уповноваженого штатного працівника молодшого юрисконсульта структурного підрозділу відділу позовної роботи Поліщук А.Ю., про що надано наказ про переведення, посадову інструкцію та довіреність.

При цьому, будь-яких доказів укладення з адвокатом договору про надання правничої допомоги в даній справі матеріали зазначеної цивільної справи не містять.

Інших доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, її необхідність, позивачем не подано.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», від імені та в інтересах якого діє представник Поліщук Анна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Саксанського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Курус Р.І.