Ухвала суду № 139963914, 08.09.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/922/26

Провадження № 4-с/392/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Покуц І.С., скаржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Бережної Ірини Миколаївни, стягувач ПАТ «Кіровоградобленерго»

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Бережної Ірини Миколаївни, відповідно до якої просив суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бережної Ірини Миколаївни щодо невчинення дій, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 37 та частиною 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», в частині не скасування постанови від 27 квітня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № 80852379;

2) зобов`язати державного виконавця вчинити дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу;

3) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 квітня 2026 року та постанову про арешт коштів боржника від 27 квітня 2026 року у виконавчому провадженні № 80852379.

В обґрунтування скарги та поданих до неї додаткових клопотань ОСОБА_1 зазначив, що 27 квітня 2026 року державним виконавцем Бережною І.М. незаконно повторно відкрито виконавче провадження № 80852379 з виконання виконавчого листа № 392/1101/19 про стягнення з нього на користь ПАТ «Кіровоградобленерго» судового збору у сумі 1921,00 грн. Скаржник стверджує, що в силу статті 82 ЦПК України відсутність у нього коштів та майна вже встановлена ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року у справі № 392/812/23, якою попередній арешт було знято, а виконавчий документ повернуто стягувачу, тому вказані обставини мають статус преюдиційних і повторне відкриття провадження є безпідставним. Окрім того, посилаючись на свій незадовільний стан здоров`я, статус особи без житла, розмір пенсії (яка є його єдиним джерелом існування) та дію воєнного стану, заявник вказував на неправомірність накладення арешту на його банківські рахунки та винесення постанов про стягнення витрат і виконавчого збору.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , вимоги скарги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній, та наголосив, що пенсія є єдиним джерелом його доходу та він не має місця реєстрації. Зазначив, що причиною повернення виконавчого документа є відсутність майна (доходів), з якого можливо провести стягнення за виконавчим документом. Вказав, що постанову про відкриття виконавчого провадження він отримав у мобільному додатку «Дія».

Представник стягувача ПАТ «Кіровоградобленерго» адвокат Савченко Я.В. до суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила у задоволенні скарги відмовити повністю.

Заступник начальника Маловисківського відділу ДВС подав заяву про розгляд справи без участі їхнього представника та надав завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 80852379.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2019 року у цивільній справі № 392/1101/19 (провадження № 2/392/751/19, суддя Кавун Т.В.) за позовом ПАТ «Кіровоградобленерго» в особі Маловисківського району електричних мереж до ОСОБА_1 про відшкодування збитків ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь стягувача сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 гривні. Вказане судове рішення набрало законної сили 14 січня 2020 року, а 20 квітня 2021 року судом видано відповідний виконавчий лист № 392/1101/19.

Постановою державного виконавця Маловисківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) Сидоренка Є.І. від 12 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65378393.

12 липня 2022 року постановою державного виконавця Сидоренка Є.І. виконавче провадження № 65378393 передано за територіальністю до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у зв`язку зі встановленням факту проживання боржника у АДРЕСА_1 .

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року у справі № 392/812/23 (суддя Бадердінова А,В,) за скаргою ОСОБА_1 було визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Крайняка М.С. щодо невчинення дій, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язано виконавця вчинити дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано арешт коштів боржника на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк», куди надходили пенсійні виплати.

На виконання зазначеного судового рішення державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби Крайняком М.С. 23 квітня 2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документа № 392/1101/19 стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю зареєстрованого рухомого і нерухомого майна, відсутністю коштів на рахунках та дією мораторію щодо звернення стягнення на доходи/пенсію боржника у воєнний стан). У пункті 2 резолютивної частини постанови встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 23 квітня 2027 року.

17 квітня 2026 року представник стягувача Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (адвокат Савченко Я.В., яка діє на підставі довіреності № 114/04/07 від 20 січня 2026 року) повторно звернулася до Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 392/1101/19 (зареєстровано відділом державної виконавчої служби за вхідним номером 2414 від 24 квітня 2026 року).

27 квітня 2026 року державний виконавець Бережна І.М., встановивши відповідність поданого документа вимогам закону, винесла наступні постанови у межах нововідкритого виконавчого провадження № 80852379: Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 1921,00 гривні; Постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми стягнення 192,10 гривні; Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 230,00 гривень; Постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих та нововідкритих рахунках у банківських установах, у межах загальної суми звернення стягнення з урахуванням збору та витрат 2343,10 гривні. При цьому резолютивна частина постанови містить пряме виключення: «крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом».

Того ж дня, 27 квітня 2026 року, супровідним листом № 14257 копії зазначених постанов були направлені сторонам виконавчого провадження засобами поштового зв`язку (на адресу боржника: АДРЕСА_2 ). Згідно з конвертом поштового відправлення Маловисківського відділу державної виконавчої служби, поштова кореспонденція повернулася без вручення з відповідною службовою відміткою оператора зв`язку.

З метою виявлення доходів боржника державним виконавцем 27 квітня 2026 року за номером 332673282 сформовано електронний запит до Пенсійного фонду України, у відповідь на який 28 квітня 2026 року надійшла інформація про те, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Дніпрі та отримує пенсію, розмір якої за травень 2026 року склав 4452,68 гривні.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 26 липня 2026 року № 2026/012548024, сформованого засобами порталу «Дія», ОСОБА_1 з 15 квітня 2002 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Знятий з реєстрації місця проживання 12 лютого 2021 року.

Листом Департаменту соціальної та ветеранської політики Київської міської державної адміністрації від 18 серпня 2026 року номер 051-23595 скаржнику надано роз`яснення за результатами розгляду його звернення від 29 липня 2026 року номер Б-9499. Встановлено, що при зверненні 28 липня 2026 року до Правобережного відділення виявлення та обліку бездомних осіб (вулиця Гарматна, будинок 16/85, місто Київ) з метою взяття на облік бездомних осіб та реєстрації за адресою закладу заявник відмовився надати передбачені чинним законодавством документи (інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність майна, паспорт та військово-обліковий документ).

Згідно з довідкою про доходи Пенсійного фонду України № 7907 5995 7919 7935 від 26 липня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Дніпрі та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої за період з 01 липня 2025 року по 28 лютого 2026 року складав 4352,68 гривні на місяць, а з 01 березня 2026 року по 30 червня 2026 року 4452,68 гривні на місяць (загальна сума виплат за дванадцять місяців 52632,16 гривні).

Скаржник посилається на розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 липня 2026 року № 145 про встановлення тарифів на транспорт (вартість разового проїзду 30 гривень, місячного проїзного квитка 3656 гривень), стверджуючи про неспівмірність витрат розміру його пенсії.

За наданими скаржником витягами з електронної системи охорони здоров`я (електронний застосунок «Helsi.me») за період 20242026 років (скриншоти від 25 серпня 2026 року), у ОСОБА_1 зареєстровано низку активних діагнозів хронічного характеру, серед яких: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця із застійною серцевою недостатністю (діагноз від 22 квітня 2026 року) та без застійної серцевої недостатності (09 жовтня 2024 року), неускладнена гіпертонія (діагнози у січні, червні 2025 року та березні 2026 року), ішемічна хвороба серця зі стенокардією, інсулінонезалежний цукровий діабет (03 червня 2026 року), проміжна гіперглікемія з нейропатією (09 червня 2026 року), нетоксичний одновузловий зоб (травеньчервень 2026 року), двостороння сенсоневральна та змішана приглухуватість, шум у вухах (липень 2025 року), посттромботичний синдром (23 лютого 2026 року).

Згідно зі статтями 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів у справі встановив факти, обставини та правовідносини.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Як встановлено судом, про постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 дізнався цього ж дня, отримавши її в мобільному додатку «Дія». Скаргу подано 27 квітня 2026 року, отже з дотриманням встановленого законом строку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Щодо права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документа.

Суд відхиляє твердження заявника про те, що ухвала суду від 15 квітня 2024 року унеможливлює нове відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею (зокрема за пунктом 2 частини 1 у разі відсутності майна), не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 квітня 2024 року визначено кінцевий строк повторного пред`явлення виконавчого документа 23 квітня 2027 року. Стягувач Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» реалізував своє процесуальне право 17 квітня 2026 року, тобто в межах установленого трирічного строку.

Посилання скаржника на частину четверту статті 82 ЦПК України як на підставу для висновку про неможливість повторного пред`явлення виконавчого документа суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим преюдиційне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, а не правова оцінка таких обставин та не припущення щодо їх незмінності у майбутньому.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року було встановлено відсутність у боржника зареєстрованого рухомого та нерухомого майна, коштів на рахунках та інші обставини, які існували та були досліджені судом на час розгляду відповідної скарги. Зазначені обставини не можуть тлумачитися як встановлення судом факту відсутності у боржника майна, доходів або коштів протягом необмеженого періоду в майбутньому.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не припиняє чинності судового рішення та, відповідно до частини п`ятої статті 37 цього Закону, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у межах строку, встановленого статтею 12 цього Закону.

Отже, встановлені судом у 2024 році обставини щодо майнового стану боржника не є перешкодою для повторного пред`явлення виконавчого документа у 2026 році. Водночас під час нового виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний самостійно встановити актуальний майновий стан боржника та вжити передбачених законом заходів щодо виявлення його майна та доходів.

Щодо доводів скаржника про неправомірність відкриття виконавчого провадження Маловисківським відділом ДВС.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії на відповідній території, належить стягувачу.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що при повторному пред`явленні виконавчого документа стягувачем у заяві про примусове виконання рішення зазначено адресу місце проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 . На момент відкриття виконавчого провадження матеріали, наявні у державного виконавця, не містили достовірних відомостей, які б спростовували зазначене стягувачем місце проживання (перебування) боржника.

Судом також враховано, що попереднє виконавче провадження № 65378393 здійснювалося іншим органом державної виконавчої служби у зв`язку зі встановленням місця проживання боржника у місті Дніпрі.

Сам по собі факт здійснення попереднього виконавчого провадження іншим органом ДВС не визначає територіальну компетенцію органу ДВС під час повторного пред`явлення виконавчого документа, яка має оцінюватися виходячи з обставин, що існували на момент нового пред`явлення документа.

Виконавчий лист відповідав установленим законом вимогам, був пред`явлений стягувачем у межах строку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження", а тому сам факт його попереднього повернення стягувачу не перешкоджав повторному пред`явленню до виконання.

Щодо вимоги про зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий документ стягувавчу.

Пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, сам по собі факт відсутності майна, встановлений під час попереднього виконавчого провадження, не створює для державного виконавця обов`язку повернути виконавчий документ одразу після відкриття нового виконавчого провадження. Навпаки, відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення, зокрема здійснювати перевірку майнового стану боржника та вживати заходів щодо виявлення його майна та доходів.

Вимога про повернення виконавчого документа одразу після відкриття нового виконавчого провадження, без вчинення передбачених законом виконавчих дій щодо встановлення актуального майнового стану боржника, суперечила б завданню виконавчого провадження.

Таким чином, станом на дату розгляду скарги відсутні передбачені пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для висновку про бездіяльність державного виконавця з тієї підстави, що виконавчий документ не було повернуто стягувачу в день відкриття виконавчого провадження.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є збором, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, а державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, якщо законом не передбачено випадків, за яких він не стягується.

У даній справі державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 192,10 гривні, що становить десять відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню.

Доказів наявності передбачених законом підстав для незастосування виконавчого збору або обставин, які б свідчили про неправильність визначення його розміру, судом не встановлено.

Щодо постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Судом встановлено, що її винесення одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Сам по собі факт винесення такої постанови одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження не свідчить про порушення прав боржника.

Щодо постанови про арешт коштів боржника від 27 квітня 2026 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови.

У постанові державного виконавця від 27 квітня 2026 року зазначено, що арешт не поширюється на кошти та електронні гроші, що містяться на рахунках зі спеціальним режимом використання, а також на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію. Водночас відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» у період дії воєнного стану звернення стягнення на пенсію, крім прямо передбачених законом випадків, не допускається.

Разом із тим заявником не надано доказів того, що постанову від 27 квітня 2026 року фактично виконано банківською установою шляхом блокування чи списання пенсійних коштів, зокрема з рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», на який раніше надходили пенсійні виплати.

За таких обставин, з урахуванням того, що предметом оскарження є постанова про арешт коштів, а не конкретний факт арешту коштів, на які законом заборонено звернення стягнення, підстав для її скасування суд не вбачає.

Водночас у разі підтвердження факту арешту коштів, на які законом заборонено звернення стягнення, боржник має право вимагати зняття такого арешту в порядку, передбаченому статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилань ОСОБА_1 на стан здоров`я, складний матеріальний стан та втрату житла.

Надані заявником довідки з системи «Helsi.me», відомості про розмір пенсії, факт відсутності зареєстрованого житла та відомості про кримінальні провадження свідчать про складні життєві обставини боржника, проте самі по собі такі обставини не свідчать про незаконність відкриття виконавчого провадження або постанов державного виконавця, якщо останні прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, зазначені обставини можуть бути враховані судом при вирішенні передбачених законом питань щодо способу та порядку виконання судового рішення, зокрема під час розгляду заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення відповідно до статті 435 Цивільного процесуального кодексу України. Однак наявність таких обставин не звільняє боржника від виконання судового рішення та сама по собі не є правовою підставою для скасування постанов державного виконавця.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних постанов від 27 квітня 2026 року державний виконавець діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження». Доказів порушення прав скаржника, які б зумовлювали скасування оскаржуваних постанов, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 12, 13, 18, 81, 89, 263, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Д.М. Кратко