Рішення № 139963864, 24.08.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4670/22

Номер провадження 2/404/1191/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропи вницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» подано позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року в загальній сумі 106860,13 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 12414,25 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 34811,25 грн, нараховані строкові проценти в сумі 131,55 грн, прострочені відсотки за кредитом в сумі 11203,55 грн, строкова комісія за обслуговування кредиту в сумі 1495,00 грн, прострочена комісія за обслуговування кредиту в сумі 38870,00 грн, штрафи та пеня в сумі 7934,53 грн. Позов мотивований тим, що 20 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 0.016.61.1118.ФО_К, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 50000,00грн терміном користування до 20 листопада 2021 року (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а також виконати інші умови цього Договору. 31.03.2021 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» було укладено договір факторингу № 31/03-2021, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року. Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року належним чином не виконав та відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальній сумі 106860,13 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредита в сумі 12414,25 грн, заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 34811,25 грн, нараховані строкові проценти в сумі 131,55 грн, прострочені відсотки за кредитом в сумі 11203,55 грн, строкова комісія за обслуговування кредита в сумі 1495,00 грн, прострочена комісія за обслуговування кредиту в сумі 38870,00 грн, штрафи та пеня в сумі 7934,53 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (т. 1 а.с.88).

Відповідачем подано до суду відзив (вх. № 4879 від 14.02.2023 року), в якому остання заперечує проти позову. Заперечує підписання кредитного договору від 20 листопада 2018 року, грошові кошти у сумі 50000,00 грн не отримувала. При цьому заперечує і розмір нарахованої кредитної заборгованості щодо нарахування відсотків та інших платежів та витрат на правову допомогу (т. 1 а.с. 97-106).

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому останній наполягає на задоволенні позову. Вказує, що відповідачка у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що її паспорт було використано для оформлення кредиту, оскільки, як стверджує позивач вона забула пакет із бухгалтерськими документами у тому числі і з паспортом в торговому центрі ТЦ «ДЕПОТ», вважає, що дане твердження не підтверджене та не спростоване доказами. Як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача кредитні кошти було отримано на особовий рахунок відповідача та використано їх останньою на власні потреби і частково повертались кредитні кошти, що є нелогічним для того, хто не отримував кредит. Вважає, що твердження відповідача, про не підписання кредитного договору № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року, Графік погашення, кредиту, Заяву-Анкету на видачу споживчого кредиту від 20.11.2018 року, Паспорт споживчого кредиту від 20.11.2018 року не відповідає дійсності. Відповідно до умов Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року укладеного між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», товариство набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Акціонерного товариства «Юнекс Банк» в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року. Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 є Реєстр прав вимоги. Станом на 31.03.2021 року в Реєстрі прав вимоги заборгованість по кредиту складає - 106 860 грн 13 коп з яких: 12414 грн 25 коп - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цього позову); 34811 грн 25 коп - заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів), 131 грн 55 коп - нараховані строкові проценти за кредитом (прострочені на день подання цього позову); 11203 грн 55 коп - прострочені відсотки кредитом; 1495 грн 00 коп - строкова комісія за обслуговування кредиту (прострочена на день подання цього позову); 38870 грн 00 коп - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 7934 грн 53 коп - штрафи, пені. Відповідачка отримавши кредитні кошти у розмірі 50000 грн 00 коп мала кожного місяця починаючи з наступного місяця за місяцем підписання Кредитного договору погашати кредит шляхом внесення на рахунок визначеної у Кредитному договорі та Графіку платежів суми у розмірі 3156,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 починаючи з квітня 2019 року припинила виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, кожного місця виникала прострочена заборгованість за тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами та комісією за обслуговування кредиту і виникла сума заборгованості виносилася на прострочення, що відображено у виписці по особовому рахунку відповідачки. Вважає, що кредитний договір було укладено відповідно до норм чинного законодавства України, підписання його сторонами свідчить про те, що останні погодилися з його умовами в повному обсязі, відтак нарахування визначеної пунктом 1.5.3. Кредитного договору комісії за обслуговування кредиту жодним чином не суперечить чинному законодавству України. Крім того, 12.12.2018 року, 11.01.2019 року та 23.04.2019 року ОСОБА_1 було сплачено три платежі 1480 грн 18 коп, 1161 грн 63 коп та 132 грн 69 коп, що підтверджує той факт, що вона визнала пункт 1.5.3 Кредитного договору дійсним та законним. Також зазначає, що заперечує проти зменшення витрат на професійну правничу допомогу оскільки витрати, які понесено позивачем з розглядом судової справи є співмірними із складністю судової справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру (т. 1 а.с. 104-125).

Відповідачем подано до суду заяву (вх. № 5687 від 15.03.2023 року), в якій вказує, що позивач посилається на те, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за спірним кредитом була нарахована з 11.09.2018 року задовго до карантинних обмежень і станом на 31.03.2021 року складає 780 днів, проте позовна заява датована 17 серпня 2022 року. Наполягає, що кредитний договір нею не підписувався, кредит у сумі 50000,00 грн від Акціонерного товариства «Юнекс Банк» вона не отримувала, ким вносились від її імені грошові кошти про які зазначає позивач у відповіді на відзив їй не відомо, окрім того з розрахунком викладеним позивачем вона не погоджується. Просить за спливом позовної давності відмовити позивачу у позовних вимогах (т. 1 а.с. 127-129).

Позивачем подано до суду доповнення до відповіді на відзив (вх. № 12145 від 06.04.2023 року), в яких вказує, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотками та комісіями за кредитом, а також позовна вимога про стягнення неустойки (штрафу та пені) була нарахована позивачем в межах строку позовної давності. Крім того, відповідач не надає жодних доказів того, що нею не укладався кредитний договір та не отримувався кредит в розмірі 50000,00 грн (т. 1 а.с. 132-135).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 квітня 2023 року за клопотанням відповідача (вх. № 143947 від 21.04.2023 року) постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті, що призначене на 24 квітня 2023 року о 09 год. 00 хв. підготовчим засіданням. Розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі. Клопотання відповідача (вх. № 4879 від 14.02.2023 року) про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» докази. Також задоволено клопотання відповідача про призначення комплексної експертизи. Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та судову економічну експертизу проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (т. 1а.с.144-146).

У зв`язку з призначенням почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено на підставі пункту 5 частини першої статті 252 Цивільного процесуального кодексу України (ухвала Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 липня 2023 року; т. 1 а.с. 191).

На адресу Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшло клопотання експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (вх. № 13445 від 28.03.2024 року) про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи та надати дозвіл на поетапну видачу висновків експертів. Разом з клопотання експерта на адресу суду повернуто матеріали цивільної справи № 404/4670/22 (т. 1 а.с. 211-213).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 02 квітня 2024 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання (т. 1 а.с.214).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 травня 2024 року клопотання експерта (вх. № 13445 від 28.03.2024 року), задоволено. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (т. 1 а.с.237-238).

До суду надійшли клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (вх. № 24625 від 06.06.2024 року; вх. № 26153 від 18.06.2024 року; вх. № 26154 від 18.06.2024 року), в яких зазначено, що у зв`язку з відсутністю оплати рахунку № 24-1195 (41), ухвала про призначення судової почеркознавчої експертизу та судової економічної експертизи залишається без виконання (т. 2 а.с. 5-10, т. 2 а.с. 11, т. 2 а.с. 13).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 липня 2024 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання (т. 2 а.с.23).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 02 квітня 2025 року за клопотанням представника відповідача (вх. № 12526 від 02.04.2025 року) призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та судову економічну експертизу проведення якої доручено іншій експертній установі, а саме: експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції. Оплату за проведення експертиз покладено на відповідача ОСОБА_1 . Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (т. 2 а.с. 96-97).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23 травня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання (т. 2 а.с. 107).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 08 липня 2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача (вх. № 23126 від 04.06.2025 року) про повернення сплачених коштів перерахованих для проведення експертизи, відмовлено. Клопотання експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, задоволено частково. Продовжено проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 02 квітня 2025 року. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (т. 2 а.с. 127-128).

На адресу Фортечного районного суду міста Кропивницького вчергове надійшло клопотання експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, про надання додаткових доказів для виконання експертизи (вх. № 30994 від 31.07.2025 року). Разом з клопотання експерта на адресу суду повернуто матеріали цивільної справи № 404/4670/22 (т. 2 а.с. 134-136).

У зв`язку з чим, ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01 серпня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання (т. 2 а.с. 137).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 25 вересня 2025 року заяву представника відповідача (вх. № 23126 від 04.06.2025 року) щодо повернення сплачених коштів перерахованих для проведення експертизи, задоволено. Зобов`язано Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз повернути ОСОБА_1 сплачені нею кошти для проведення експертизи в сумі 27262,08 грн згідно платіжної інструкції 0.0.3734524468.1 від 29.06.2024 року (т. 2 а.с. 152).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07 листопада 2025 року скасовано ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 02 квітня 2025 року про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи та судово-економічної експертизи (т. 2 а.с. 175).

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання (т. 2 а.с. 190).

Представник позивача в судове засідання не з?вився, в прохальній частині позову зазначив про розгляд справи без участі представника позивача (т. 1 а.с. 1-10).

Відповідач в судових засіданнях заперечувала проти позову. В судове засідання, призначене на 24.08.2026 року не з`явилась, представником відповідача подано до суду клопотання (вх. № 40267 від 24.08.2026 року) про відкладення розгляду справи, оскільки представник в цей час залучена до участі в обшуку в кримінальному провадженні № 12024000000002353 від 18.11.2024 року.

Однак відповідачка та її представник, адвокат Завогородня В.В. неодноразово подавали такі клопотання, водночас, жодних процесуальних дій не вчиняли, відтак, зважаючи розумність процесуальних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та її представника.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки та її представника, адвоката Завгородньої В.В., оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

20 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 0.016.61.1118.ФО_К (т. 1 а.с. 16-18).

Відповідно до умов Договору № 0.016.61 Л118.ФО_К від 20.11.2018 року відповідачу було надано кредит у сумі 50000,00 грн терміном користування до 20 листопада 2021 року (день остаточного повернення кредиту), а Позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, атакож виконати інші умови цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені цим Договором, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової домовленості Сторін або достроково, відповідно до умов Договору або чинного законодавства України. Кредит вважається повернутим в момент зарахування суми кредиту в повному обсязі на відповідні рахунки Банку з обліку заборгованості Позичальника за цим Договором.

Відповідно до пункту 1.5. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує: пункт 1.5.1 проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12.00% (дванадцять процентів) річних; пункт 1.5.2 комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання надання кредиту, в розмірі 0.0 % (нуль процентів) від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. цього Договору; пункт 1.5.3. комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2.99 % (дві цілих і дев`яносто дев`ять процента) від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в Банку, код Банку 322539 за умови сплати Позичальником комісій (у разі наявності), встановлених пунктом 1.5.2 Договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього Договору, в сумі 3156,00 грн. Якщо 10-те число припадає на неробочий день, погашення платежу здійснюється Позичальником в останній робочий день перед таким неробочим днем. Погашення останнього платежу здійснюється не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеного в пункті 1.1 цього Договору.

Згідно пункту 2.4 Договору, погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту та процентами, а також інших платежів, передбачених умовами цього Договору, здійснюється за допомогою регулярного платежу, який був встановлений на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 Позичальника, шляхом безготівкового перерахування суми платежу, визначеного в пункті 2.3 цього Договору, та суми інших платежів (при наявності) на рахунок № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Юнекс Банк», код банку 322539.

Пунктом 2.6 Договору визначено, що день виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після закінчення періоду для оплати Платежу зазначеного в пункті 2.3 цього Договору. Погашення простроченої заборгованості за цим Договором здійснюється Банком самостійно з Рахунку у відповідних частинах на відповідні рахунки з обліку заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами, передбаченими цим Договором у відповідності до черговості погашення заборгованості, що визначена цим Договором. При наявності на Рахунку будь-якої суми грошових коштів та/або якщо на рахунку немає достатньої суми грошових коштів для погашення простроченої заборгованості, Банк здійснює погашення заборгованості в порядку та в черговості передбаченої пунктом 2.8 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору встановлено, що Позичальник зобов`язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно пункту 2.3, 2.4 цього Договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені цим Договором строки.

Відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 Договору № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року визначено, що Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку достроково повернути кредит в повній сумі, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції, що зазначено в пункті 3.3.2 цього Договору.

Підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 Договору № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року визначено, що Позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повернення кредиту в повній сумі, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадку отримання від Банку відповідної вимоги згідно пункту 3.3.3 цього Договору.

Пунктом 3.3.2 Договору визначено, що Банк має право вимагати дострокового виконання в повному обсязі зобов`язань за цим Договором та відповідно припинення строку дії Договору у випадках: при настанні подій, що впливають на здатність виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором, зокрема: погіршення фінансового стану Позичальника; початку щодо Позичальника досудового розслідування; звільнення з основного місця роботи; у випадку непогашення наявної простроченої заборгованості за цим Договором (по сплаті частини кредиту, комісії за обслуговування, нарахування процентів, комісій, штрафів та пені або інших платежів, передбачених цим Договором) в строк 30 календарних днів.

Сторони домовилися, що у випадку настання обставин, визначених у цьому пункті Договору, та у випадках передбачених статтями 1050, 1052 та 1056 Цивільного кодексу України, термін користування кредитом вважається таким, що закінчився з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. Вимога про дострокове виконання зобов`язань за цим Договором направляється на адресу Позичальника цінним листом з описом та повідомленням про вручення, доставляється кур`єрською службою або вручається особисто.

Згідно пункту 3.3.3 Договору визначено, що якщо Позичальник протягом 30 календарних днів з моменту одержання вимоги від Банку про дострокове погашення, відповідно до пункту 3.3.2 цього Договору, не виконує таку вимогу, Банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду.

Додатком № 1 до Договору № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року визначено Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором (т. 1 а.с. 19-20).

Відповідно до Графіку погашення кредит надавався строком з 20.11.2018 року по19.11.2021року.За цей період Позичальник, крім тіла кредиту 50000,00грн мала ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі 9499,10 грн. та комісії за обслуговування кредиту у сумі 53820,00 грн. Всього сума платежів за кредитом протягом дії Договору мала скласти 113319,10 грн.

Факт видачі Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та отримання Відповідачем коштів за Договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року підтверджується випискою за особовим рахунком Позичальника за період з 20.11.2018 року по 31.03.2021 року (т. 1 а.с. 26-57).

28 березня 2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система) Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1 до складу якого входять: Права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК», Переможцем електронного аукціону є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА Ф1НАНС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28.03.2021 року (т. 1 а.с. 75).

Між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» 31 березня 2021 року укладено договір факторингу № 31/03-2021. За умовами пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується за плату передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними Кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Права Вимоги. Права грошової вимоги вважаються відсупленими Фактору в день підписання Акту прийому-передачі Прав Вимоги за умови отримання Клієнтом Суми Фінансування. Після переходу прав вимоги до Фактора, останній стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває відповідно права вимоги у розмірі, зазначеному в Реєстрі Прав Вимог (а.с. 67-70).

Пунктом 2.14 Договору факторингу визначено, що Фактор ТОВ «ФК «Омега фінанс`самостійно здійснює надсилання Боржникам Повідомлень про відступлення.

Відповідно до акту прийому-передачі Прав Вимоги до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31 березня 2021 року у відповідності та на виконання договору Клієнт передав Фактору, а Фактор прийняв від Клієнта Права Вимоги, детальний опис складових яких наведено в Реєстрі прав вимоги станом на кінець дня 31 березня 2021 року, за формою, що викладена у Додатку № 1 до Договору. Загальна кількість переданих договорів Боржників становить 4035 штук (т. 1 а.с. 71).

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31 березня 2021 року, що є реєстром прав вимоги станом на кінець дня 31 березня 2021 року Акціонерне товариство «Юнекс Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року (т. 1 а.с. 72-74).

15 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» було направлено на адресу відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги № 04-21/8/Ф і надано строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року (а.с. 58-60).

25 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» було направлено на адресу Відповідача Повідомлення-вимога № 05-21/781/Ф і надано строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року, яка складає - 106860 грн 13 коп (а.с. 61-63).

Станом на 31.03.2021 року згідно зазначеного вище Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року перед новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» складає - 106860 грн 13 коп, з яких: 12414 грн 25 коп - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цього позову); 34811 грн 25 коп - заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів); 131 грн 55 коп - нараховані строкові проценти за кредитом; 11203 грн 55 коп - прострочені відсотки кредитом; 1495 грн 00 коп - строкова комісія за обслуговування кредиту; 38870 грн 00 коп - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 7934 грн 53 коп - штрафи, пені.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статіі 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у товариства виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги фінансової установи.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно вимог статтей 526, 527 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Акціонерне товариство «Юнекс Банк» зобов`язання за вказаним договором стосовно встановлення кредитного ліміту виконав, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у неї перед товариством утворилася заборгованість.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», суд приходить до наступного.

Тлумачення частини першої статті 512 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України); (б) дарування (частина друга статті 718 Цивільного кодексу України); (в) факторингу (глава 73 Цивільного кодексу України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.

У зв`язку з тим, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс».

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно виписки по кредиту, наданого позивачем, вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, періодично вносила кошти, внаслідок чого станом на 31 березня 2021 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 106860 грн 13 коп, з яких: 12414 грн 25 коп - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на день подання цього позову); 34811 грн 25 коп - заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів); 131 грн 55 коп - нараховані строкові проценти за кредитом; 11203 грн 55 коп - прострочені відсотки кредитом; 1495 грн 00 коп - строкова комісія за обслуговування кредиту; 38870 грн 00 коп - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 7934 грн 53 коп - штрафи, пені.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»».

Відповідно до підпункту 1.5.3 пункту 1.5 кредитного договору від 20.11.2018 року №0.016.61.1118.ФО_К за користування кредитом позичальник сплачує, зокрема, комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі від 20.11.2018 року №0.016.61.1118.ФО_К не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення підпункту 1.5.3 пункту 1.5 кредитного договору від 20.11.2018 року №0.016.61.1118.ФО_К щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши нікчемність умов договору від 20.11.2018 року №0.016.61.1118.ФО_К щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту (підпункт 1.5.3 пункту 1.5), - суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованості за строкова комісія за обслуговування кредиту в сумі 1495,00 грн, прострочена комісія за обслуговування кредиту в сумі 38870,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, встановивши неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору від 20.11.2018 року №0.016.61.1118.ФО_К, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованості за вказаним кредитним договором, станом на 31.03.2021 року, у загальному розмірі 66495,13 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 12414,25 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 34811,25 грн, нараховані строкові проценти в сумі 131,55 грн, прострочені відсотки за кредитом в сумі 11203,55 грн, штрафи та пеня в сумі 7934,53 грн.

Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленими позивачем розрахунками заборгованості, які є арифметично правильними та не спростовані відповідачкою. Крім того, згідно змісту розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом та пеня нараховані позивачем у межах строку кредитування, який погоджено між сторонами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Пунктом 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Однак, пеня нарахована позивачем у період з 20.11.2018 по 29.02.2020 включно, тобто до 1 березня 2020 року.

Щодо поданої відповідачкою заяви про застосування строків позовної давності, яка викладена у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України відносно неустойки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Встановлено, що даний позов пред`явлений до суду 31 серпня 2022 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.

Виходячи з викладеного, строки позовної давності відносно заборгованості по тілу кредиту - заборгованості за тілом кредиту в сумі 12414,25 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 34811,25 грн, нараховані строкові проценти в сумі 131,55 грн, прострочені відсотки за кредитом в сумі 11203,55 грн, штрафи та пеня в сумі 7934,53 грн - позивачем не пропущена.

Однак, вирішуючи питання про стягнення нарахованих штрафів, пені суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 7934,53 грн. - штрафи, пені за кредитним договором від 20 листопада 2018 року.

Враховуючи, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо розмежувати суму нарахованих штрафів та пені, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафів та пені, оскільки вимогами чинного законодавства забороняється подвійне стягнення за одне і теж порушення умов договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійно-правничу допомогу в сумі 6600,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1136/18.

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги від 05.04.2021 року (а.с. 77-79), Акт наданих послуг від 17.08.2022 року (а.с. 82), платіжне доручення № 95 від 18 серпня 2022 року на суму 6600,00 грн (а.с. 83).

Відтак витрати на професійну правничу допомогу суд вважає підтвердженими та співмірними враховуючи, категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат та співмірними

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1543,40 грн виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 58560,60 грн, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1359,62 грн (58560,60 грн х 100 % : 106860,13 грн х 2481,00 грн).

Керуючись статтями 516, 526, 530, 1046, 1047, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10, 11-13, 141, 263-265, 272, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 0.016.61.1118.ФО_К від 20.11.2018 року в загальній сумі 58560,60грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 12414,25 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 34811,25 грн, нараховані строкові проценти в сумі 131,55 грн, прострочені відсотки за кредитом в сумі 11203,55 грн, а також 1359,62 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6600,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», код ЄДРПОУ 42436323, місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, будинок №12, офіс № 1007;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 03.09.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка