Єдиний державний реєстр судових рішень
08.09.2026
ЄУН 337/3795/26
2/337/2836/2026
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Мурашової Н.А.
за участю секретаря Туяк О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
08.06.2026 позивачка ОСОБА_1 в особі представника адвоката Васильєвої О.В. звернулась до суду через систему «Електронний суд» з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 99,8кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивувала тим, що вказане нежитлове приміщення належить їй на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.05.2012 виконавчим комітетом Токмацької міської ради на підставі рішення №127 від 26.04.2012 та зареєстрованого 31.05.2012 в КП «Абрис» Токмацької міської ради. Отже, вона правомірно набула право власності на вказане нерухоме майно, яким користувалась як адвокатським офісом до лютого 2022 року. З лютого 2022 м.Токмак є тимчасово окупованою територією України, вона з квітня 2022 перебуває на обліку ВПО за фактичним місцем проживання в Івано-Франківській області. 10.03.2023 військовослужбовці рф незаконно заволоділи вказаним нежитловим приміщенням, викрали наявне в ньому інше її майно, правоустановчі документи тощо. В листопаді 2024 року на вхідних дверях було розміщено оголошення про наявні ознаки безхазяйності цього майна. З метою подальшого отримання компенсації збитків, завданих військовою агресією рф та втратою майна, вона 16.10.2025 та повторно 17.03.2026 звернулася до державних реєстраторів із заявами про реєстрацію права власності на вказане нежитлове майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, однак рішеннями державних реєстраторів №82158436 від 02.12.2025 та №83911328 від 23.03.2026 у реєстрації права власності їй було відмовлено, через те, що доступ до архівів Токмацького БТІ, яке займалося реєстрацією прав власності на об`єкти нерухомого майна до 2013 року, відсутній, м. Токмак Запорізької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією. Отже, наразі вона не може в установленому законом порядку зареєструвати своє право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, який діє з 01.01.2013, що перешкоджає їй у вільному володінні та розпорядженні своїм майном. Відповідно її право власності порушується, не визнається і таке порушення підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на нерухоме майно на підставі ст.392 ЦК України.
Ухвалою суду від 10.06.2026 було відмовлено в задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цього позову до суду, зменшено до 1064,96грн., позовну заяву залишено без руху з надання позивачці строку для усунення недоліків.
22.06.2026 на виконання вказаної ухвали від позивачки надійшли відповідні документи.
Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 15.07.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Васильєва О.В. не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити.
Представник відповідача Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Молодецький Р.Ф. в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).
Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
23.02.2023 було прийнято Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня введення в Україні воєнного стану.
Крім того, постановою КМУ №381 від 21.04.2023 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення.
За змістом вказаних нормативно-правових актів передбачена ними компенсація надається, зокрема, за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі відсутності такого запису первісно слід провести таку реєстрацію.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації» (п.3 ст.3 Закону).
Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії ( п.3.ч.3 ст.10 Закону).
Суд встановив, що позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.05.2012 виконавчим комітетом Токмацької міської ради згідно з рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради №127 від 26.04.2012, на праві приватної власності належить вбудоване нежитлове приміщення (В), з ганком (І), загальною площею 99,8кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент набуття права власності позивачкою державна реєстрація об`єктів нерухомого майна здійснювалась бюро технічної інвентаризації (БТІ).
Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав №34339550 від 31.05.2012 право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 КП «Абрис» Токмацької міської ради, реєстраційний напис №810 в книзі №4.
Згідно з технічним паспортом, складеним 17.04.2012 КП «Абрис», вищевказане нежитлове приміщення має загальну площу 99,8кв.м., та складається безпосередньо з нежитлового приміщення (В) (тамбуру, коридору, підсобного приміщення, 2-х кабінетів, санвузла, приймальної, кімнати персоналу) та ганку (І).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області №82158436 від 02.12.2025 позивачці ОСОБА_1 відмовлено в проведені державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з неподанням заявником та неотриманням державним реєстратором у порядку, визначеному законом, відомостей з реєстрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області №83911328 від 23.03.2026 позивачці ОСОБА_1 відмовлено в проведені державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з поданням заявником тих самих документів, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Згідно довідки суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006» від 26.01.2026 середньоринкова вартість вбудованого нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 26.01.2026 складає 905 000,00грн.
Згідно з відповіддю №2859083 від 09.06.2026, отриманою на запит суду, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на вказане нежитлове приміщення не зареєстровано.
Відповідно до листів Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 25.06.2026 повідомлено, що вказаний державний орган наразі виконує функції Токмацької міської ради та її виконавчого комітету, але жодної архівної документації на підконтрольну територію України з м.Токмака за час повномасштабного вторгнення не вивезено, адміністративні будівлі були захоплені збройними формуваннями рф з 26.02.2022, тому надати дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , неможливо. Крім того, до укрупнення районів та об`єднання громад на території Токмацького району функціонувало два БТІ КП «Абрис», яке опрацьовувало документацію на об`єкти нерухомості по місту Токмаку, та ПП «Малі-44», яке здійснювало функцію БТІ щодо об`єктів нерухомості по сільським населеним пунктам Токмацького району. Після створення міської територіальної громади повноваження з реєстрації права власності на нерухоме майно до 2013 року належали КП «Абрис». Після повномасштабного вторгнення доступ до адміністративних приміщень та усієї документації КП «Абрис» було втрачено, станом на березень паперовий архів не вивозився, де наразі перебувають інвентаризаційні справи невідомо.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст.392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст.392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №363/4852/17 зроблено висновок, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, вона виступає лише засобом офіційного визнання державою права власності, з чим пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивачка ОСОБА_1 правомірно набула право власності на вказане вбудоване нежитлове приміщення на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що підтверджено свідоцтвом про право власності, виданим 25.05.2012 виконавчим комітетом Токмацької міської ради тазареєстрованим КП «Абрис», тобто відповідно до законодавства, чинного на момент набуття права власності.
Відомості про позивачку як власника вказаного нежитлового приміщення зазначені також у технічному паспорті на нежитлове приміщення, складеному у 2012 році.
Разом з тим, право власності позивачки ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який функціонує з 01.01.2013, не зареєстровано. При розгляді заяви позивачки про реєстрацію права власності державний реєстратор не зміг отримати та перевірити інформацію про реєстрацію права власності в КП «Абрис», яке в 2012 році здійснювало функцію БТІ та зареєструвало право власності позивачки на вказане нежитлове приміщення, оскільки вказане підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Доступ до приміщення вказаного підприємства та інвентаризаційних справ було втрачено в лютому 2022. Паперовий архів на підконтрольну територію України не вивозився.
Отже, на теперішній час позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на зазначене нежитлове приміщення в передбаченому чинним законодавством порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що, в свою чергу, перешкоджає їй в реалізації права на отримання компенсаційних виплат через втрату свого майна у зв`язку з військовою агресією рф, чим порушується (не визнається) її право власності.
В даному випадку така ситуація створила невизначеність у взаємовідносинах позивачки як власниці нежитлового приміщення, яке вона правомірно набула в 2012 році, з іншими суб`єктами правовідносин і подання цього позову має на меті усунення вказаної невизначеності, створення необхідних умов для реалізації позивачкою своїх прав на вказану нерухомість й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
За таких обставин, обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам закону та змісту відповідних правовідносин.
Також суд погоджується з тим, що відповідачем у справі має бути Токмацька міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, оскільки нерухоме майно, яке є предметом позову, знаходиться в її юрисдикції і відповідач може бути єдиним потенційним заявником (претендентом) на вказане майно.
На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним на підставі ст.15,392 ЦК України захистити порушене право позивачки шляхом визнання за нею права власності на зазначене нежитлове приміщення.
Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,182,316,317,319,321,328,392 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на вбудоване нежитлове приміщення (В), з ганком (І), загальною площею 99,8кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.09.2026.
Суддя Н.А.Мурашова
Судове рішення № 139963614, Хортицький районний суд м. Запоріжжя було прийнято 08.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 337/3795/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: