Ухвала суду № 139962176, 17.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13720/26

1-кс/308/5713/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчої групи заступника начальника СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, уродженця м. Суми Сумської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, солдата резерва 44 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №12026071030001050, відомості про яке 16.09.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №12026071030001050, відомості про яке 16.09.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно поданого клопотання встановленого, що ОСОБА_7 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2026 року №232 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду солдата резерву 4 взводу 44 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 липня 2026 року №233 солдат ОСОБА_7 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Так, солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 24 липня 2026 близько 18 год. 40 хв., під час технічної зупинки, самовільно залишив транспортний засіб (поблизу населеного пункту Гоща Рівненської області) при переміщенні військовослужбовців з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 , та не прибув для проходження військової служби до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), чим саме самовільно залишив місце служби без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби по 16.09.2026, коли був доставлений до розташування органу досудового розслідування СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Карпатської України 10а), чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

16 вересня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 615 КПК України. 16 вересня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини про вчинення злочину, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, поясненнями командирів та іншими матеріали в сукупності.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину проти встановленого порядку несення військової служби, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, то обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не надається можливим. Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов`язаних між ними родинними зв`язками. У ході проведення досудового розслідування осіб які б поручилися за виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи застави не надається можливим, оскільки, розуміючи невідворотність можливого призначення йому покарання терміном від 5 до 10 років позбавлення волі, за цей тяжкий злочин, ОСОБА_7 може уникнути слідства і суду. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_5 особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі ним дотримані не будуть та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п.4 ч.1. ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п.1, п.2 п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 , може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема це підтверджується тим, що усвідомлюючи невідворотність покарання, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності у вигляді реальної міри покарання позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі. Вищевказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску та перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судовий розгляд даного кримінального провадження. Може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, а тому підозрюваний ОСОБА_7 має реальну можливість спілкуватися з свідками, зокрема перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до потерпілого та свідків даного кримінального провадження. Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи. З огляду на вищевикладене, зазначене обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику. Може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у зв`язку з тим що досудове розслідування триває, в органу досудового розслідування є необхідність для відшукання речей і документів, які будуть мати значення для досудового розслідування, а саме тому, перебуваючи на волі може знищити, сховати чи спотворити речі і документи, які можуть мати значення для досудового розслідування, в тому числі знищити відеозаписи по маршруту його руху з викраденими речами.

Вважає, що серед громадян України може скластися хибне враження безкарності, недолугості правоохоронної системи в цілому, а також створить передумови для вчинення військовослужбовцями аналогічних кримінальних правопорушень, що як наслідок призведе до підриву авторитету Збройних Сил України, ухилення громадян України та військовослужбовців від виконання ними конституційних обов`язків щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підрив боєздатності армії - Збройних Сил України в умовах прямої збройної агресії Російської Федерації.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_7 , передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, враховуючи зухвалість злочину, та вчинення злочину у період воєнного стану, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього як підозрюваного процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам: переховуватися від органу досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення та враховуючи те, що підстав для застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу у сторони обвинувачення не має, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі наведеного, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, уродженця м. Суми Сумської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, військовослужбовця, солдата резерва 44 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, -, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти клопотання, зазначив, що ризики, які зазначив прокурор, є необґрунтованими, адже підозрюваний активно сприяв досудовому слідству, а сама характеристика не свідчить про намір переховуватися, впливати на свідків. Повідомив про релігійні переконання підзахисного як служителя релігійного об`єднання Свідків Єгови. Просив відмовити у задоволенні клопотання, у разі задоволення застосувати заставу, що не перевищує 80 тисяч гривень.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, додав, що більше 13 років є Свідком Єгови, мобілізація відбулася з порушенням, висновок ВЛК підроблений, у наказі не розписувався - дані документи оскаржуються. Неодноразово просив проходження альтернативної служби. Свою вину не визнає.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026071030001050, відомості про яке 16.09.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального провадження: 16.09.2026 0 15:05 до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, що розташований адресою: Ужгородський район м. Ужгород, вулиця Карпатської України (Гагаріна) буд. 10 А, надійшло повідомлення про те, що солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 24.07.2026 року самовільно покинув військову частину.

16.09.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

16.09.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

До матеріалів клопотання також долучено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України; матеріали службового розслідування: акт службового розслідування; рапорт від 24.07.2026 року; доповідь про факт неприбуття до військової частини НОМЕР_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 233 від 25.07.2026 року; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності №2179/НАТД від 30.07.2026; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №232 від 24.07.2026 року; бланки отримання пояснень від 31.07.2026, витяг з Державної міграційної служби України.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ять до десять років.

Дослідивши матеріали, долучені до клопотання, вважаю обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_5 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, злочин, який інкримінуються ОСОБА_5 , є тяжкими і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`ять до десять років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, які підляшають допиту під час судового розгляду, натомість інші ризики зазначені у клопотанні слідчого, на думку слідчого судді є необгрунтованими.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Так, домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вищевказаним ризикам. Особистого зобов`язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_7 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_7 , спосіб вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його майновий стан, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн.), відповідно становить 66560 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з 18 год. 11 хв. 16 вересня 2026 року.

Встановити строк дії ухвали до 13 листопада 2026 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов`язків, передбачених КПК України, 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_7 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_5 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 22 вересня 2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1