Рішення № 139961977, 22.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1106/26

Провадження № 2/302/676/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2026 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємець), через представника адвоката Рішко Сергія Івановича, звернулася до суду з цим позовом до Пилипецької сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, який обґрунтовувала такими фактичними обставинами. ОСОБА_2 , 1922 р.н., та ОСОБА_3 , 1924 р.н., які доводились позивачці дідом і бабою відповідно по лінії матері були членами колгоспу ім. Кірова с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області. На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.04.1997 №197 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано право на земельні частки (пай) у землі, що перебувала у колективній власності підприємства розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 621,00 грн. На підтвердження цього права 09.04.1997 ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010005, зареєстрований 16.03.1998 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №235 (далі Сертифікат №010005), а ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010006, зареєстрований 16.03.1998 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №234 (далі Сертифікат №010006).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя ОСОБА_3 не оформила у встановленому законом порядку своє право на 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) згідно Сертифікату №010005, проте 17 листопада 2008 року секретарем виконкому Нижньостуденівської сільради було посвідчено заповіт, зареєстрований у реєстрі за №350, яким ОСОБА_3 все своє майно заповідала позивачці.

08 травня 2009 року, у межах строку визначеного ст. 1270 ЦК України, Позивачка звернулася до Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якої було заведено спадкову справу №88-2009 (номер у Спадковому реєстрі 46926400). 14 серпня 2026 року на підставі заяви позивачки державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №416, яким посвідчується право позивачки на 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) згідно Сертифікату №010005. Проте позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Сертифікат №010006 відмовлено по причині відсутності оригіналу документа. Обґрунтовуючи позов зазначеними обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачка просила визнати за нею право власності на згадану земельну частку в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ОСОБА_3

24 серпня 2026 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивачка в судове засідання не з`явився.

Представник позивача адвокат Рішко С.І. подав суду заяву від 22 вересня 2026 року, якою просив розглянути справу без участі позивачки та його представника, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяви від 17 вересня 2026 року якими просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданих заяв слідує визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер дід позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.08.2025 року Хустським відділом ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області ЗМРУМЮ (а.с.22).

Відповідно до довідки № 545, виданої 28.08.2025 старостою с. Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 1922 р.н., був постійним мешканцем АДРЕСА_1 , разом з ним на день його смерті у будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - дружина померлого; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - донька померлого; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - зять померлого (а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла баба позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 27.08.2025 року Хустським відділом ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області ЗМРУМЮ (а.с.24).

Відповідно до довідки № 546, виданої 28.08.2025 старостиою с. Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , 1924 р.н., була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом з нею на день її смерті у будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - донька померлої; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - зять померлої (а.с.27).

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_6 , секретарем Н.Студенівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, та зареєстрований в реєстрі за № 350, та відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким розпорядилася після її смерті все майно, яке буде належати за законом та по праву на день її смерті заповіла ОСОБА_1 , 1975 р.н. (а.с.25).

Даний заповіт не змінювався, не скасовувався та є чинним, про що свідчать відомості з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованого Міжгірською державною нотаріальною конторою 14.08.2026 року за № 86350059 (а.с.29).

08 травня 2009 року, у межах строку визначеного ст. 1270 ЦК України, ОСОБА_1 звернулася до Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якої було заведено спадкову справу №88-2009 (номер у Спадковому реєстрі 46926400).

14 серпня 2026 року на підставі заяви ОСОБА_1 державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №416, яким посвідчується право Позивачки на 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) згідно Сертифікату №010005.

Позивачка втратила оригінали Сертифікату №010006, про що в газеті «Верховина» було опубліковано відповідні оголошення про те, що загублений сертифікат на земельну частку (пай) серії ЗК №010006, видані відповідно на ім`я ОСОБА_3 вважати недійсними.

З метою відновлення оригіналу сертифікату на земельну частку (пай) померлої ОСОБА_3 , позивачка зверталася до Пилипецької сільради та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області. Однак їй було роз`яснено, що згідно вимог діючого законодавства виготовлення дублікату сертифікату на земельну частку (пай) на померлу особу не передбачено, а тому позивачці було рекомендовано звернутися із відповідним позов до суду.

Враховуючи наведене суд уважає, що позивачка, як єдина спадкоємиця за заповітом, яка прийняла спадщину за її померлою бабою, набула право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема: права на земельну частку (пай) на території колишнього КСП «Бескид», розміром 0,71 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010006 .

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1224 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_3 чи обставин, які б свідчили, що таке спадкування порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на набуття права на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

З наведених вище доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, суд доходить висновку про їх достатність для установлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. Суд враховує визнання фактичних обставин справи всіма учасниками та не встановив обставин, які давали б підстави для сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання й констатує узгодження таких із відомостями, які відображені в описаних джерелах доказів.

За наслідками аналізу приписів ст. 1268, 1296, 1297 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19 дійшов висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд визнав помилковою відмову у відкритті провадження у справі за заявою особи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини через вбачання спору про право, оскільки суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1220-1223, 1225, 1233-1235, 1268, 1296 та 1297 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010006, виданого на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.04.1997 №197, зареєстрованого 16.03.1998 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №234, в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада; код ЄДРПОУ 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Суддя О. І. Повідайчик