Рішення № 139959780, 22.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ №712/4312/26

Провадження №2/712/5385/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №101407406 від 28.01.2024 у сумі 19 969,05 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн. та на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 28.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101407406,відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 6 500,00 грн.

25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т, згідно якого право вимоги за кредитним договором №101407406 від 28.01.2024 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, в результаті чого розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 19 969,05 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 850,00 грн., заборгованість по процентам 13 664,05 грн., заборгованість за комісією 455,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2026 року скасовано заочне рішення Соснівського районного суду від 18 травня 2026 року, призначено справу до судового розгляду на 22 вересня 2026 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві зазначає про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 28.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101407406, відповідно до якого Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені Договором.

Згідно п. 1.2. Договору сума кредиту становить 6 500,00 грн.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 28.01.2024 (строк кредитування) і складається з пільгового та поточного періодів.

Згідно п. 1.3.1. Договору пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.02.2024.

Пунктом 1.3.2. Договору передбачено поточний період тривалістю 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 12.05.2024.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 12.02.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 12.05.2024.

Згідно п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 455,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Умовами договору визначено проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду у сумі 1 160,25 грн., які нараховуються за ставкою 1,19% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2. Договору), та протягом поточного періоду у сумі 13 455,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.3. Договору).

Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит №101407406 від 28.01.2024 загальна вартість кредиту становить 21 570,25 грн. з урахуванням процентів за користування кредитом у сумі 14 615,25 грн. та комісії у сумі 455,00 грн.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор), Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Пунктом 6.2.3. договору відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т передбачено, що права вимоги переходять до Нового Кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь Кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

Оформлення відступлення прав вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2).

Згідно п. 6.2.4. договору відступлення Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди Боржників.

Пунктом 7.1. договору відступлення прав вимоги сторони домовились, що в якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги Новий Кредитор сплачує Кредиторові плату в розмірі 1 587 311,72 грн.

Виконання вищевказаного договору підтверджується самим договором відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т, актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 25 червня 2024 року та платіжною інструкцією №3442 від 25 червня 2024 року.

З Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 25 червня 2024 року до Договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року вбачається, що Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 25 червня 2024 року кількістю боржників 2806 на загальну суму заборгованості 45 516 332,68 грн.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №101407406 від 28.01.2024 на загальну суму 19 969,05 грн.

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором №101407406 від 28.01.2024, наданого ТОВ «Кредит-Капітал» вбачається, що позивач не здійснював нарахування відсотків за користування кредитом.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору відповідач отримала та користувалася кредитними коштами у сумі 6 500,00 грн., однак в добровільному порядку у повному обсязі не повернула.

Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором №101407406 від 28.01.2024 залишок заборгованості за тілом кредиту складає 5 850,00 грн., що обґрунтовано підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування кредитом у сумі 13 664,05 грн.

Судом ухвалою суду від 30 липня 2026 року у позивача витребувано розрахунок нарахування відсотків із зазначенням періодів нарахування відсотків та із зазначенням сум, на які нараховані відсотки

Указана вимога суду позивачем не виконана.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором №101407406 від 28.01.2024, доданого до позовної заяви, вбачається, що розмір відсотків станом на 09.03.2026 становить 13 664,05 грн., однак указаний розрахунок не містить періодів нарахування відсотків, сум тіла кредиту, на які нараховані відсотки. Самостійно це встановити суд позбавлений можливості.

Як встановлено у судовому засіданні, умовами договору визначено проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду у сумі 1 160,25 грн., які нараховуються за ставкою 1,19% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2. Договору), та протягом поточного періоду у сумі 13 455,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.3. Договору).

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст. 627 ЦК України, а також умовами Кредитного договору, зокрема, п. 1.5.3, встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 28.01.2024 по 12.05.2024, розмір відсотків, які мав сплатити позивачу відповідач згідно умов Кредитного договору, становить 14 615,25 грн

Проте ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі -1%.

Відповідно до Договору про споживчий кредит №101407406 встановлено розмір процентної ставки протягом поточного періоду 2,30%/день (п. 1.5.3. Договору).

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, в контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредиту, за який нараховано відсотки, тобто з 13.02.2024 до 12.05.2024, у взаємозв`язку із положеннями ч. 5 ст. 8, ч. 5 ст.12 та п. 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умова Кредитного договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту протягом строку (22.04.2024 до 12.05.2024, тобто протягом 90 днів) в розмірі 2,30%/день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи з 24.12.2023.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що за період часу з 22.04.2024 до 12.05.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,5% замість 2,30%.

Таким чином, розмір відсотків, які підлягають сплаті відповідачем на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», згідно умов Кредитного договору, є наступним:

1) за період з 28.01.2024 до 12.02.2024 (за 15 календарних днів) слід розраховувати згідно умов договору за ставкою 1,19%, розмір відсотків становить 1 160,25 грн. (6 500,00 грн.*1,19%*15 днів);

2) за період з 13.02.2024 до 21.04.2024 (за 69 календарних днів) слід розраховувати згідно умов договору за ставкою 2,30%, розмір відсотків становить 10 315,50 грн. (6 500,00 грн.*2,30%*69 днів);

3) за період з 22.04.2024 по 12.05.2024 (за 21 календарний день) згідно положень ч. 5 ст. 8, ч. 5 ст.12 та п. 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» за ставкою 1,5%), розмір відсотків становить 2 047,50 грн. (6 500,00 грн.*1,5%*21 днів).

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягає сплаті відповідачем, у період строку кредиту з 28.01.2024 до 12.05.2024, з урахуванням положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 13 523,25 грн.

Позивачем заявлено до стягнення залишок відсотків у сумі 13 664,05 грн., у той же час договором визначено проценти за користування кредитом згідно умов договору у сумі 14 615,25 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем було сплачено у рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом 951,20 грн. (14 615,25 грн. 13 664,05 грн.), які слід врахувати в оплату відсотків, виходячи із належного розміру відсотків згідно із Законом України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що належним розміром відсотків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 12 572,05 грн. (13 523,25 грн. 951,20 грн.).

Що стосується вимоги про стягнення комісії у сумі 445,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 455,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Судом установлено, що умовами Договору про споживчий кредит №101407406 від 28.01.2024 визначено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 7% від суми кредиту, що становить 455,00 грн. (п. 1.5.1. Договору).

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена комісія.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, нарахування комісії є необґрунтованим, а тому вимога про стягнення комісії у сумі 455,00 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит №101407406 від 28.01.2024 у сумі 18 422,05 грн., з яких 5 850,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12 572,05 грн. відсотки за користування кредитом.

У решті позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/19336 від 09 березня 2026 року та детальний опис наданих послуг до Акту №Д/19336, згідно яких вартість наданих адвокатом послуг становить 8 000,00 грн.

Відповідач у своїй заяві про перегляд заочного рішення просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу. У обґрунтування заперечень зазначила, що на її утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей, вона є особою з інвалідністю ІІ групи. Указана справа є типовою, розглядається у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ст. 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandispimeniw ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»npoTH України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі №917/1071/18).

Судом вбачається, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги до 2 000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 18 422,05 грн., що становить 92,25% від заявленої позовної вимоги.

Відповідач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а отже позивачу слід компенсувати за рахунок держави судовий збір у сумі 2 456,06 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за Договором про споживчий кредит №101407406 від 28.01.2024 у сумі 18 422,05 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн., всього 20 422,05 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, за рахунок держави судовий збір у сумі 2 456,06 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.

Суддя: О.С. Стеценко