Єдиний державний реєстр судових рішень
КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
Справа №133/2065/26
14.09.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,
за участі:
секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги на оздоровлення та середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» та працював мотористом поворотного круга 2 розряду. Наказом № 73/ос від 25.04.2024 його звільнено з 01.05.2024 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.
Позивач зазначає, що при звільненні йому не виплачено одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію та матеріальну допомогу на оздоровлення за 20222024 роки. Посилається на положення Галузевої угоди та колективного договору, якими передбачені відповідні виплати.
За твердженням позивача, матеріальна допомога на оздоровлення за 20222024 роки становить 49 158,00 грн, а також йому належить одноразова допомога при виході на пенсію залежно від стажу роботи в галузі.
Позивач вказує, що після звільнення неодноразово звертався до відповідача щодо виплати заборгованості, а 13.03.2025 отримав 38 478,10 грн, яку вважає частковим погашенням заборгованості.
Позивач вважає неправомірним посилання відповідача на призупинення виплат у зв`язку з воєнним станом та зазначає, що подальшими рішеннями правління АТ «Укрзалізниця» виплати були поновлені. На його думку, невизначеність щодо строків виплати порушує його трудові права.
Крім того, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України. За його розрахунком, середньоденний заробіток становить 383,52 грн, а за 132 робочі дні сума компенсації складає 50 624,64 грн.
Відповідач проти позову заперечує. Посилається на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 щодо призупинення окремих додаткових виплат на період воєнного стану, а також на подальше їх поетапне відновлення. Вказує на складне фінансове становище товариства, спричинене наслідками збройної агресії, пошкодженням інфраструктури, зменшенням обсягів перевезень та необхідністю забезпечення стабільної роботи товариства.
Також відповідач посилається на пропуск позивачем граничного річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 234 КЗпП України, та просить відмовити у позові. Заявлені витрати на професійну правничу допомогу вважає завищеними і неспівмірними зі складністю справи та просить їх зменшити.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
До суду 23.07.2026 надійшла заява відповідача про застосування строків давності та відзив на позовну заяву.
До суду 03.08.2026 надійшла відповідь на відзив.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» та працював мотористом поворотного круга 2 розряду. Наказом № 73/ос від 25.04.2024 його звільнено з 01.05.2024 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком відповідно до статті 38 КЗпП України.
При звільненні позивачу не було виплачено одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію залежно від стажу роботи в галузі, а також матеріальну допомогу на оздоровлення за 20222024 роки, передбачену колективним договором.
Позивач після звільнення звертався до відповідача щодо виплати зазначених сум.
Відповідач повідомляв про призупинення окремих виплат на період дії воєнного стану відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. та листа від 25.03.2022.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.04.2024 № Ц-82/39 Ком.т. було передбачено нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 по 30.06.2024 працівникам та особам, які перебували у трудових відносинах із товариством у період дії рішення від 14.03.2022, у розмірах та на умовах відповідних колективних договорів. 13.03.2025 позивачу було виплачено 38 478,10 грн, яку він вважає частковим погашенням заборгованості.
З наданої відповідачем довідки № 230 від 07.04.2026 вбачається, що позивачу не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік 15 600 грн, за 2023 рік 16 104 грн та за 2024 рік 16 878 грн.
Розмір допомоги має визначатися виходячи із шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на відповідний рік, а саме: 14 886 грн за 2022 рік, 16 104 грн за 2023 рік та 18 168 грн за 2024 рік.
Загальний розмір заявленої до стягнення допомоги становить 49 158 грн.
Судом встановлено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 № Ц-82/63 Ком.т. було поновлено виплату одноразової матеріальної допомоги працівникам, які звільнилися або мали бути звільнені у 2024 році, у порядку черговості. Натомість рішенням та листом від 04.04.2025 виплату відповідної допомоги з 01.04.2025 було призупинено до окремого рішення керівництва. Оскільки позивач звільнений 01.05.2024, зазначене рішення від 04.04.2025 на нього не поширюється.
Відповідно до статей 47, 116 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення провести з працівником повний розрахунок та виплатити всі належні йому суми.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено можливість зупинення на період воєнного стану окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця.
Разом із тим суд враховує, що матеріальна допомога на оздоровлення та одноразова допомога при виході на пенсію передбачені колективними та галузевими актами, а відповідачем не надано доказів внесення відповідних змін до Галузевої угоди щодо припинення права працівників на такі виплати.
Отже, суд установив, що на момент звільнення позивачу не було виплачено належні йому суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 20222024 роки та одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Позивач також заявив вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Середньоденний заробіток позивача становить 383,52 грн, що підтверджується довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_1 .
Оскільки відповідач порушив строк виплати належних позивачу сум при звільненні, позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.
За розрахунком позивача, період затримки з 01.05.2024 по 01.11.2024 становить 132 робочі дні, у зв`язку з чим сума середнього заробітку складає:
383,52 грн ? 132 робочі дні = 50 624,64 грн.
Судом установлено, що відповідач не подав контррозрахунку середнього заробітку за час затримки, не заперечив правильності визначеного позивачем розміру середньоденної заробітної плати, який підтверджений виданою самим відповідачем довідкою, та не надав доказів на спростування наведеного позивачем розрахунку.
Судом також установлено, що 13 березня 2025 року відповідач здійснив на користь позивача виплату в сумі 38 478,10 грн. Відповідно до призначення платежу ця виплата зазначена як матеріальна допомога за березень 2025 року.
За таких обставин суд вважає розрахунок позивача в частині визначення середньоденної заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку обґрунтованим і таким, що не спростований відповідачем.
Зміст спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення обов`язку провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення. Спір виник у зв`язку з невиплатою позивачу при звільненні належних йому сум, а саме матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, одноразового заохочення до ювілейної дати та матеріальної допомоги на оздоровлення, унаслідок чого позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
Мотиви, з яких суд виходить, та застосовані норми права
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, виходить із такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з акціонерним товариством «Українська залізниця», регіональною філією «Південно-Західна залізниця», виробничим підрозділом «Локомотивне депо Козятин», на посаді моториста поворотного круга 2 розряду.
Наказом (розпорядженням) № 73/ос від 25 квітня 2024 року про припинення трудового договору позивача звільнено з роботи з 01 травня 2024 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України.
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Отже, законодавець пов`язує обов`язок роботодавця щодо проведення остаточного розрахунку не лише із виплатою заробітної плати, а з виплатою всіх сум, право на які працівник набув у зв`язку з припиненням трудових відносин.
Судом установлено, що на момент звільнення позивачу не була виплачена одноразова матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена Галузевою угодою, а також матеріальна допомога на оздоровлення за 20222024 роки.
Відповідно до підпункту 3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 20022006 роки із змінами та доповненнями, при звільненні працівників уперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті залежно від стажу роботи в галузі.
Пунктом 2.3 зазначеної Галузевої угоди передбачено, що жодна зі сторін у період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.
Згідно з пунктом 2.4 Галузевої угоди за спільною домовленістю сторін до угоди можуть вноситися зміни та доповнення, однак вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цією угодою.
Таким чином, право працівника на відповідну матеріальну допомогу виникає за наявності передбачених Галузевою угодою умов, зокрема звільнення вперше у зв`язку з виходом на пенсію та відповідного стажу роботи в галузі.
Позивач звільнений 01 травня 2024 року саме у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Його стаж роботи в галузі становив 19 років 04 місяці 09 днів. Отже, на момент звільнення настали передбачені Галузевою угодою обставини, з якими пов`язується виникнення права на одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію.
При цьому посилання відповідача на рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року про призупинення окремих додаткових виплат не свідчить саме по собі про припинення права позивача на матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію.
Як убачається з витягу з протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 жовтня 2024 року, виплату одноразової матеріальної допомоги працівникам товариства, які звільнилися або мали звільнитися у період із січня по грудень 2024 року, було поновлено в порядку черговості.
Отже, саме рішення відповідача від 14 жовтня 2024 року стосується, зокрема, працівників, які звільнилися протягом 2024 року, до числа яких належить і позивач.
Посилання відповідача на лист члена правління АТ «Українська залізниця» від 04 квітня 2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25, яким з 01 квітня 2025 року до окремого рішення було призупинено виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника вперше у зв`язку з виходом на пенсію, не може бути підставою для відмови позивачу у виплаті належної йому допомоги, оскільки трудові відносини з позивачем припинені 01 травня 2024 року, а право на відповідну виплату виникло саме на дату звільнення.
За таких обставин подальше прийняття роботодавцем внутрішніх рішень щодо призупинення виплат не може ретроспективно позбавити працівника права на виплату, яке виникло до прийняття таких рішень.
Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 3.10 змін та доповнень до колективного договору, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівникам у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за відповідний рік.
Судом установлено, що відповідач у довідці № 230 від 07 квітня 2026 року підтвердив наявність невиплаченої позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 20222024 роки, зазначивши відповідні розміри виплат.
Разом із тим розмір допомоги підлягає визначенню виходячи саме з установленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний рік.
У 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, тому розмір допомоги за цей рік становить 14 886 грн (2481 грн ? 6).
У 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, тому розмір допомоги за цей рік становить 16 104 грн (2684 грн ? 6).
У 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн, тому розмір допомоги за цей рік становить 18 168 грн (3028 грн ? 6).
Таким чином, загальний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення за 20222024 роки становить 49 158 грн.
Зазначений розрахунок суд вважає обґрунтованим, оскільки він відповідає встановленому колективним договором порядку визначення розміру допомоги та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідні роки.
Посилання відповідача на призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з дією воєнного стану саме по собі не свідчить про припинення передбаченого колективним договором права працівника на таку виплату.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному цим Законом.
Водночас сам факт прийняття роботодавцем внутрішнього рішення про призупинення виплат не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, які виникли після набуття працівником права на відповідну виплату, якщо інше не встановлено належним чином оформленою зміною умов колективного договору.
Суд також бере до уваги, що правлінням АТ «Українська залізниця» 27 квітня 2024 року прийнято рішення, оформлене протоколом № Ц-82/39 Ком.т., щодо нарахування та виплати працівникам товариства та особам, які перебували у трудових відносинах у період дії рішення правління від 14 березня 2022 року, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2024 року в розмірі та на умовах, передбачених відповідними колективними договорами.
Таким чином, із наведених документів убачається, що відповідач не заперечував самого існування передбаченого колективними договорами права працівників на матеріальну допомогу на оздоровлення, а приймав рішення щодо порядку та строків її фактичної виплати.
Судом також установлено, що 13 березня 2025 року відповідач здійснив на користь позивача виплату в сумі 38 478,10 грн. Відповідно до призначення платежу ця виплата зазначена як матеріальна допомога за березень 2025 року. Разом із тим позивач вважає її частковим погашенням заборгованості, а її здійснення підтверджується випискою з карткового рахунку.
Оцінюючи зазначену обставину в сукупності з іншими доказами, суд виходить із того, що сама по собі здійснена відповідачем виплата не припиняє обов`язку роботодавця щодо виплати інших належних позивачу сум, право на які виникло у зв`язку з трудовими відносинами та їх припиненням.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Отже, встановлення факту невиплати працівникові належних при звільненні сум та порушення строків, визначених статтею 116 КЗпП України, є підставою для застосування передбаченої статтею 117 цього Кодексу відповідальності за наявності вини роботодавця.
У цій справі загальний розмір належних ОСОБА_1 та несвоєчасно виплачених сум становить 49 158,00 грн, тоді як розрахований відповідно до статті 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку становить 50 624,64 грн.
Таким чином, розрахований середній заробіток за час затримки розрахунку становить 102,98 % від суми основної заборгованості:
50 624,64 грн : 49 158,00 грн ? 100 % = 102,98 %.
Водночас при визначенні конкретного розміру відшкодування суд бере до уваги характер та тривалість затримки розрахунку, розмір несвоєчасно виплачених сум, їх співвідношення із середнім заробітком за час затримки, поведінку сторін трудових правовідносин, а також інші обставини, встановлені під час розгляду справи.
З урахуванням наведених критеріїв суд вважає, що стягнення всієї розрахованої суми середнього заробітку за час затримки у розмірі 50 624,64 грн за встановлених у цій справі обставин не відповідало б критерію співмірності з розміром основної заборгованості та характером допущеного порушення.
Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку у сумі 4 915,80 грн, що становить 10 відсотків від загального розміру несвоєчасно виплачених Піменову коштів:
49 158,00 грн ? 10 % = 4 915,80 грн.
При цьому суд наголошує, що зазначене співвідношення використане виключно як результат оцінки сукупності конкретних обставин цієї справи та не є встановленням загального, фіксованого чи нормативного розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
За таких обставин суд доходить висновку, що стягнення на користь ОСОБА_1 4 915,80 грн є достатнім та співмірним способом компенсації наслідків несвоєчасного проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 915,80 грн, а в іншій частині, а саме щодо стягнення 45 708,84 грн, відмові.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір заявлених позивачем майнових вимог становить:
49 158,00 грн + 50 624,64 грн = 99 782,64 грн.
За результатами розгляду справи підлягають задоволенню майнові вимоги на загальну суму:
49 158,00 грн + 4 915,80 грн = 54 073,80 грн.
Таким чином, частка задоволених позовних вимог становить:
54 073,80 грн : 99 782,64 грн ? 100 % = 54,19 %.
Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог становить 54,19 %, понесені позивачем судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Із заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн підлягає стягненню:
6 000,00 грн ? 54,19 % = 3 251,40 грн.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 506,25 грн підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог:
506,25 грн ? 54,19 % = 274,43 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 251,40 грн та судовий збір у розмірі 274,43 грн, а всього 3 525,83 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 47, 116, 117 КЗпП України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 14 886,00 грн, за 2023 рік 16 104,00 грн, за 2024 рік 18 168,00 грн, а всього 49 158,00 грн (сорок дев`ять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 00 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 915,80 грн (чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять гривень 80 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме у розмірі 45 708,84 грн, відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 251,40 грн (три тисячі двісті п`ятдесят одна гривня 40 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 274,43 грн (двісті сімдесят чотири гривні 43 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Учасники провадження:
Позивач по справі: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_1 . Адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1
Відповідач: Акціонерне товариство «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5.
Повний текс судового рішення складено 18.09.2026.
Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА
Судове рішення № 139959318, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області було прийнято 14.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 133/2065/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: