Рішення № 139959060, 22.09.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 127/5381/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Гринаковській А.Г.,

без участі сторін та представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 на адресу Вінницького районного суду Вінницької області з Вінницького міського суду Вінницької області, за підсудністю, надійшла вищевказана позовна заява, яку представник позивача мотивує тим, що 03.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено Договір № 3298405016-32232. Також 21.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №0733083214/1.

Щодо умов та порядку укладання договору № 3298405016-32232 від 03.01.2021, зазначає, що ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти у розмірі 2500,00 гривень. Відповідно до умов договору позики, дата видачі кредиту 03.01.2021, дата повернення кредиту 23.01.2021 (включно), термін користування кредитом 20 діб. Згідно договору позики, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Умовами договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1.95 % за кожен день користування кредитом.

Щодо умов та порядку укладання договору № 0733083214/1 від 21.09.2020, зазначає, що на підставі заявки-анкети № 2168240 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0733083214/1.

Вказує, що відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 3500,00 грн., строк користування кредитом - 18 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1.75 % за один день користування кредитом.

Також зазначає, що 03.06.2021 було укладено договір № 03-06/21 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3298405016-32232. В подальшому 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 329840501632232.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3298405016-32232.

Окрім цього вказує, що 11.02.2022 було укладено договір № 11-02/22 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0733083214/1. В подальшому 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0733083214/1.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0733083214/1.

Представник позивача вказує, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3298405016-32232 від 03.01.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 22821,75 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2500,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20321,75 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0733083214/1 від 21.09.2020, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 104867,95 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3499,95 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 70253,45 грн. та заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 31114,55 грн.

У зв`язку із чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за вищевказаними договорами у загальному розмірі 76179,20 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3499,95 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 49857,50 грн.; понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23.06.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом лише відповідача.

14.07.2026 поштою на адресу суду відповідач ОСОБА_1 скерував письмові пояснення, в яких зазначив, що 21.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ним було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0733083214/1 та отримав кредитні кошти в сумі 3500,00 грн., у зв`язку із чим відповідач погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 3499,99 грн., тому визнає, що сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3499,99 грн. підлягає стягненню.

Що стосується заборгованості за нарахованими процентами вказує, що відповідно до умов вказаного кредитного договору, кредит надавався 21.09.2020 строком на 18 днів. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору.

Зазначає, що із розрахунку заборгованості, що складений ТОВ «Інфінанс» вбачається, що 21.09.2020 кредитором було видано позичальнику кредит у сумі 3500,00 грн. З цього ж дня (21.09.2020) кредитор почав нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитними коштами в сумі 61,25 грн., тобто, 1,75% на день та беручи до уваги строк кредитування 18 днів, датою повернення кредитних коштів, що видані відповідачу є 09.10.2020.

Відповідач вказує, що 09.10.2020 ним сплачено кошти в сумі 1163,75 грн., з яких: 0,01 грн. на погашення суми кредиту та 1163,74 грн. на погашення відсотків за користування кредитними коштами та міститься вказівка, про пролонгацію договору. Надалі кредитор знову нараховував відповідачу проценти за користування кредитом в розмірі 61,25 грн. (1,75% на день). 27.10.2020 відповідачем сплачено 1225,00 грн. на погашення відсотків за користування кредитними коштами. 14.11.2020 відповідачем сплачено 1225,00 грн. на погашення відсотків за користування кредитними коштами. 03.12.2020 відповідачем сплачено 1225,00 грн. на погашення відсотків за користування кредитними коштами. 22.12.2020 відповідачем сплачено 1225,00 грн. на погашення відсотків за користування кредитними коштами. З 10.01.2021 по 11.02.2022 включно нараховувалися проценти за користування кредитом в розмірі 122,50 грн. (3,5% на день). Станом на 11.02.2022 загальна кількість днів прострочення становила 375 днів.

Проте, враховуючи положення п.п. 7.1, 7.2 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МоnеуВООМ Loyal», вважає, що така пролонгація відбулася із порушеннями вказаних правил, оскільки позичальником (відповідачем) було сплачено відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування. З огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору, не вбачається підстав для нарахування вказаних процентів з 09.10.2020, тобто за межами строку кредитування.

Окрім цього відповідач вказує, що відповідно до копії розрахунку заборгованості ( ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» за кредитним договором №3298405016-32232, станом на 03.06.2021, заборгованість становить 2500 грн. тіла кредиту та 980 грн. відсотків за користування кредитом, відсотки за ч. 2 ст. 625 ЦК України не нараховувались, загальна заборгованість визначена первісним кредитором станом на 03.06.2021 становила 3480 грн. Тобто, право ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 23.01.2021, а тому, починаючи із зазначеної дати, вважає що товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.

Тому відповідач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Також разом із письмовими поясненнями відповідач скерував клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. є занадто завищеною, тому просить суд зменшити розмір стягнення з нього на користь ТОВ «Коллект Центр» понесених витрат на правову допомогу з 25000 грн. до 2000 грн.

21.09.2026 відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шимотюк О.В. в судове засідання не з`явилися; попередньо через канцелярію суду представник відповідача подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності ОСОБА_1 ; при винесенні рішення врахувати надані письмові пояснення та часткове визнання позову відповідачем.

З урахуванням поданої представником відповідача заяви, суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та його представника.

Вивчивши позов, письмові пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов частково обґрунтований та такий, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 21.09.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс» було укладено договір позики № 0733083214/1, який підписано шляхом підписання Акцепту оферти від 21.09.2020 на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0733083214/1 від 21.09.2020 (а.с.45) та підписано заяву-анкету на отримання кредиту №2168240 (а.с.27), у онлайн режимі, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 2L3Z8W, який було надіслано відповідачу на номер мобільного телефону.

Згідно умов вищевказаного договору позики, відповідачу було надано кредит на суму 3500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації, строком на 18 днів, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1102,50 грн.

21.09.2020 о 10:53 год. відповідачу ОСОБА_1 на його банківську картку було здійснено ТОВ «Інфінанс» виплату кредитних коштів у розмірі 3500 грн., про що свідчить копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с.97).

11 лютого 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №11-02/22, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «Інфінанс». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 (а.с.39-41).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11-02/22 від 11.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 0733083214/1 від 21.09.2020 в сумі 53357,45 грн., з яких: 3499,95 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 49857,50 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.50).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «Вердикт Капітал». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 (а.с.51-53).

Також, 04.02.2025 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено додаткову угоду №10/6 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, якою внесено зміни до реєстру боржників (а.с.57-58)

Відповідно до витягу з реєстру боржників до додаткової угоди №10/6 від 04.02.2025 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 0733083214/1 від 21.09.2020 в загальному розмірі 94149,36 грн.(а.с.71).

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за договором позики № 0733083214/1 від 21.09.2020 за період з 21.09.2020 по 11.02.2022, заборгованість за вищевказаним договором позики відповідачем ОСОБА_1 не погашена та залишок заборгованості складає 55676,25 грн. (а.с.99-101).

Судом також установлено, що 03.01.2021 між ОСОБА_1 та «ФК «Інкасо Фінанс» було укладено договір позики № 3298405016-32232 «Проста позика», відповідно до умов якого, товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим договором. Кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту): 2500,00 грн. Строк період користування кредитними коштами складає 20 (днів) та починається з 03.01.2021 та закінчується 23.01.2021 (включно). За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до цього договору). Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника. Плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства. Даний договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.11-12).

Також, відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора підписано графік розрахунків, що є додатком № 1 до договору позики №3298405016-32232 від 03.01.2021 (а.с.13) та паспорт кредиту, інформація яка надається до укладення договору позики «Проста позика» та містить істотні умови договору позики (а.с.14-16).

Згідно копії розрахунку заборгованості за договором позики №3298405016-32232 від 03.01.2021, станом на 04.02.2026 заборгованість за вищевказаним договором позики відповідачем ОСОБА_1 не погашена та залишок заборгованості складає 22821,75 грн. (а.с.21-26).

03 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 (а.с.28-29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №03-06/21 від 03.06.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3298405016-32232 від 03.01.2021 в сумі 3480 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 980 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.38).

В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «Вердикт Капітал». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 (а.с.51-53).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3298405016-32232 від 03.01.2021 в загальному розмірі 22821,75 грн.(а.с.70).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Із матеріалів справи, зокрема з кредитного договору №0733083214/1 від 21.09.2020 укладеним між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 , та договору позики №3298405016-32232 від 03.01.2021 укладеним між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 , судом убачається сторони вищевказаних договорів погодили: строк кредитування, умови повернення кредиту, відсотки за користування кредитними коштами та загальну вартість кредиту у грошовому вираженні.

Отже між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором №0733083214/1 від 21.09.2020 та кредитним договором №3298405016-32232 від 03.01.2021 перейшло до позивача ТОВ «Коллект Центр» на підставі вищевказаних договорів факторингу (відступлення прав вимоги).

Згідно із частиною першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за вищевказаними кредитними договорами.

Водночас, при укладенні кредитного договору №0733083214/1 від 21.09.2020, сторони обумовили: розмір кредиту - 3500,00 грн., строк користування кредитом - 18 днів та відсоткову ставку 1,75 % за один день користування кредитом.

Також, при укладенні кредитного договору №3298405016-32232 від 03.01.2021, сторони договору обумовили, що сума кредиту становить 2500,00 грн. (п. 2.2.); кредит надається загальним строком на 20 днів з 03.01.2021 по 23.01.2021 (п.2.3.) та розмір відсотків за договором становить 1,95 % в день від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Окрім цього, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85) що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватись на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору.

Отже, нараховувати відсотки за користування кредитними коштами припинилося зі спливом строку дії вищевказаних договорів позики, а відтак починаючи із зазначеної дати, первісні кредитори не мали права нараховувати проценти за користування сумою позики. Відповідно, таке право відсутнє і в позивача ТОВ «Коллект Центр».

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом за кредитним договором №0733083214/1 від 21.09.2020 має становити: 3500 грн. х 1,75 % х 18 днів = 1102,50 гривень, що також було узгоджено сторонами у вказаному договорі (а.с.45) та за кредитним договором №3298405016-32232 від 03.01.2021 має становити: 2500 х 1,95 % х 20 днів = 975 грн., що також було узгоджено сторонами у графіку розрахунків, який є додатком №1 до вказаного договору (а.с.13).

Окрім вищевикладеного, як убачається з копії розрахунку за договором позики №0733083214/1 від 21.09.2020 за період з 21.09.2020 по 11.02.2022, відповідачем ОСОБА_1 було сплачено кошти на погашення кредитної заборгованості у загальному розмірі 5818,75 грн. (а.с.99-101), таким чином заборгованість відповідача за кредитним договором №0733083214/1 від 21.09.2020 погашена у повному обсязі.

Тому, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3298405016-32232 від 03.01.2021 в сумі 3475,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 2500 грн. та заборгованості за відсотками 975,00 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Крім цього, статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача у позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень, в обґрунтування заявленої суми на надання правової допомоги у вищевказаному розмірі представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги, згідно якого АО «Лігал Ассістанс» надала клієнту ТОВ «Коллект Центр» правову допомогу вартістю 25 000 грн у виді: надання усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

При цьому відповідач , вважає такий розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним, подавши до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2000 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/455/19.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії ) бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 суд касаційної інстанції зазначив, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визнаючи розмір судових витрат на надання професійної правничої допомоги позивачу АО «Лігал Ассістанс», суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за надання усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою, яка не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

Таким чином, врахуючи складність справи, предмет спору, обсяг фактично наданих адвокатом послуг в суді першої інстанції, суд вважає вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. є завищеними та такими, що не відповідають принципу співмірності, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу до розміру 15 000,00 грн. та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 684,25 грн. (із розрахунку: 15000,00 грн. х 3475,00 грн. / 76179,20 грн.), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині вимог позивача про стягнення з відповідача у рахунок повернення понесених витрат на правову допомогу адвоката слід відмовити.

Крім цього, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають задоволенню частково, то у рахунок повернення сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 121,45 грн. (2662,40 грн. х 3475,00 грн. / 76179,20 грн. (ціна позову)).

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.137, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, Суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, поштовий індекс: 01133, код ЄДРПОУ: 44276926), заборгованість за кредитним договором №3298405016-32232 від 03.01.2021 в загальному розмірі 3475,00 грн. (три тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 00 копійок), яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 2500 грн. та заборгованості за відсотками 975,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, поштовий індекс: 01133, код ЄДРПОУ: 44276926), кошти у рахунок повернення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 684,25 грн. (шістсот вісімдесят чотири гривні 25 копійок).

В інший частині вимог позивача про стягнення з відповідача у рахунок повернення понесених витрат на правову допомогу адвоката - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, поштовий індекс: 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) у рахунок повернення сплаченого позивачем при подачі позову судового збору - 121,45 грн. (сто двадцять одну гривню 45 копійок).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Олена САЄНКО