Рішення № 139957688, 22.09.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/1185/26

Провадження 2/718/532/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Мінів О.І.,

при секретарі судових засідань Анучкіній Л.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кіцмань, в режимі відео конференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), інтереси якої представляє ОСОБА_2 , до АТ «Сенс Банк» (м.Київ вул.Велика Васильківська, 100) про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу),

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Тарновецького В.І.

представника відповідача, адвоката Самокиші В.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог позивача, заперечень відповідача

У квітні 2026 року адвокат Тарновецький В.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства «Сенс - Банк» про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19.11.2007 між позивачкою та АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було укладено Договір банківського вкладу №5, згідно якого позивач поклала в банк на депозит суму в 100 000 гривень терміном на 6 місяців. В подальшому депозитний договір неодноразово продовжувався банком, позивач вносила додаткові вклади, а банк виплачував відсотки за користування депозитом. Сам первинний договір банківського вкладу №5 від 19.11.2007 року в позивача не зберігся , однак збереглись наступні договори банківського вкладу, які укладались на продовження первинного договору, та письмові банківські розпорядження, які свідчать про подальший рух коштів на депозитний рахунок позивача.

Так, 19.05.2008 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника Василькової Г.В. було укладено Договір №5/1 банківського вкладу (Депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну). Таким чином продовжено дію первинного депозитного договору №5 від 19.11.2007 в сумі 116 000 гривень з нарахуванням 21% річних. Депозитний вклад залучено з 19.05.2008 по 19.11.2008. 21.05.2008 начальник відділення Василькова Г.В. видала позивачу банківське розпорядження на виплату відсотків та поповнення банківського вкладу, згідно з яким залишок коштів на депозитний рахунок позивача складав 116 000 грн.

21.11.2008 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено новий Договір банківського вкладу №5/1 згідно п.1.1 якого банк продовжив дію договору банківського вкладу №5/1 від 19.05.2008 на загальну суму 128000 гривень терміном з 19.11.2008 по 19.05.2009року.

22.05.2009 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника Василькової Г.В. було укладено Договір банківського вкладу №14, згідно п.1.1 якого банк продовжує депозитний вклад в сумі 100 000 гривень терміном до 22.11.2009 року.

В подальшому позивач неодноразово продовжувала даний депозитний договір, вносила додаткові вклади, а банк виплачував відсотки за користування кредитом.

21.07.2014 згідно банківського розпорядження позивачу по депозитному договору №14/1 було виплачено відсотки по депозиту в сумі 7532 грн. Загальна сума депозиту після виплати становила 136000 гривень. Дата закінчення депозиту 15.10.2014 року, що підтверджується розпорядженням від 21.07.2014 року.

Позивач зазначає, що у листопаді 2014 року їй стало відомо, що керівник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г.В. зникла, привласнивши депозити вкладників, внаслідок чого позивач 25.11.2014 року звернулась до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявою про повернення вкладу, на що отримала відповідь, що вказаний нею договір банківського вкладу не укладався та в банку не обліковується.

Позивач також зазначає, що за ініціативою ПАТ «Укрсоцбанк» було відкрите кримінальне провадження відносно начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В. щодо факту привласнення депозитних коштів фізичних осіб. В ході проведення слідства, було проведено комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів від 10.03.2016 року згідно якої було встановлено, що підписи, які виконані на договорі банківського вкладу №5/1 від 21.11.2008 року , №14 від 22.05.2009 року, №14/1 від 23.11.2009, відкритих на ім`я позивача та банківських розпорядженнях, в тому числі останнього від 21.07.2014 року, від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Галині Вікторівні. Окрім того, вищевказаним висновком експертизи було встановлено, що відбитки банківської печатки, що нанесені на договорах банківського вкладу та розпорядженнях, від імені банку нанесені кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження.

Окрім того, позивач зазначає, що під час досудового розслідування, ПАТ «Укрсоцбанк» з власної ініціативи долучив до кримінального провадження результати матеріалів внутрішнього службового розслідування від 06.03.2015 року, проведеного банком, за фактами порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008 2014 років, згідно яких підтверджується, що ОСОБА_3 з 2001 року по дату проведення службового розслідування (06.03.2015 року) обіймала посаду начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», і до її посадових обов`язків входило, зокрема, підпис документів фінансового та розрахункового характеру та договорів банківського вкладу.

Позивач вказує, що основною підставою неповернення коштів є твердження банку, що між сторонами не було укладено договору банківського вкладу. Дії банку вважає неправомірними, оскільки банк не виконав своїх зобов`язань за договором банківського вкладу, а тому звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача суму неповернутого банківського вкладу у розмірі 136 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 426801,29 грн. та 3% річних у розмірі 46467,29 грн.

Короткий зміст відзиву відповідача

Представником АТ «Сенс Банк» - Самокишою В.Ю. скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що АТ « Сенс Банк» не погоджується з доводами позивача та вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що зазначений позивачем договір банківського вкладу не укладався, а кошти на рахунок банку не вносилися. Позивачем не надано банківської виписки на підтвердження внесення коштів в розмірі 136 000 грн.

Вказує, що Договір банківського вкладу є нікчемним, оскільки письмова форма не додержана, а позивачем не надано належних доказів внесення депозиту за даним договором. Первинний договір банківського вкладу №5 від 19.11.2007 взагалі позивачем не надано як і не надано підтвердження внесення коштів за ним.

Зазначає, що договір банківського вкладу носить реальний, оплатний характер, який вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми. Проте, наданий позивачем договір не містить ознаки реального договору та взагалі не укладений між позивачем та Банком. Прикладені до позову копії розпоряджень не можуть бути доказом у справі, адже не відповідають вимогам закону.

Відповідач звертає увагу на те, що відносно колишнього начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_3 за ч.ч.3-5 ст.191 КК України розглядається кримінальна справа №718/470/17 у Заставнівському районному суді Чернівецької області. Вироку відносно ОСОБА_3 не постановлено. Вважає, що експертний висновок №2256-2257-К від 10.03.2016 року, проведений у кримінальному провадженні, не може бути доказом у даній справі, оскільки при проведенні експертизи було порушено порядок її проведення, оскільки об`єкти та зразки були доставлені на дослідження нарочним не в упакованому вигляді.

Разом з тим, зазначає, що міститься суперечлива інформація , щодо розміру невиплаченого депозиту в протоколі допиту як потерпілого від 03.08.2015 та в самому позові.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення банківського вкладу, оскільки на думку відповідача такі заявлені після спливу строку позовної давності, що є підставо для відмови у задоволенні цих вимог.

Враховуючи наведене, просить в цілому відмовити в задоволенні позову.(а.с.104-109)

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29.04.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник відповідача, адвоката Самокиша В.Ю. подала відзив на позовну заяву, а також низку письмових заяв та клопотань, у яких просила: зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №718/470/17 по обвинуваченню колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України; залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , витребувати докази та призначити комплексну почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.06.2026 року усі заявлені клопотання представника відповідача АТ «Сенс Банк» Самокиші В.Ю. - залишено без задоволення. Окрім того, даною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. (а.с.203-206)

01.06.2026 року представник позивача адвокат Тарновецький В.І. подав відповідь на відзив. (а.с.163-168)

Позиція позивача, представників сторін в судовому засіданні

Представник позивачки адвокат Тарновецький В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Окрім того, зазначив, що наявність кримінального провадження відносно колишнього начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 не впливає на договірні правовідносини між сторонами та не припиняє їх. Необліковування банком депозитних коштів не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу.

Представник позивачки вказував, що під час досудового слідства було проведено комплексну судово-почеркознавчу та технічну експертизу документів згідно висновків якої підтверджується підписання уповноваженою особою банку договору банківського вкладу та банківської квитанції, а також проставляння на даних документах кліше печатки банку. Також представник позивачки зазначив, що під час досудового слідства сам банк долучив до матеріалів кримінального провадження докази того, що керуюча Кіцманського відділення банку Василькова Г.В. була уповноважена на укладення договорів банківського вкладу та здійснення розрахункових операцій. Також посилався на те, що останнє розпорядження містить всі необхідні реквізити щодо внесення коштів на депозит, та підтверджує наявність банківського вкладу в банку у позивачки. А тому, просив позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримала повністю, пояснила, що в період з 2007 по 2014 рік являлась вкладником АКБ СР Укрсоцбанку. Керуюча відданням ОСОБА_3 була шанованою людиною, вона її особисто знала, а тому без застережень довірилась їй та банку. Кожного разу в особистому кабінеті ОСОБА_3 укладала договори, вносила кошти , а керуюча видавала розпорядження на внесення коштів, підписувала, видавала копію. Востаннє 21.07.2014 року в кабінеті ОСОБА_3 , остання видала їй відсотки, загальна сума депозиту, який залишився, складала 136 000 гривень. Керуюча відділенням Василькова Г.В. видала їй розпорядження, дата закінчення депозиту 15.10.2014. Після цього більше ОСОБА_3 вона не бачила, в жовтні вже на дзвінки остання не відповідала , не пам`ятає точно чи отримувала відсотки по останньому розпорядженню, але вона на них і не претендує. Однак сума вкладу 136000 гривень їй не повернута до сьогодні, а тому просить позов задоволити в повній мірі, стягнути невиплачений банківський вклад, інфляційні та 3% річних.

Представник відповідача АТ «Сенс- Банк» - ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позовні вимоги являються необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

На підтримання поданого відзиву представник відповідача пояснила, що наданий позивачем Договір не містить ознаки реального договору та взагалі не укладений між позивачем та банком. Кошти не вносились в касу банку. Зазначила, що наданий позивачем висновок комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів не може підтверджувати підписання договору банківського вкладу колишнім начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 , оскільки при його проведенні було допущено порядок проведення експертизи так як об`єкти на експертизу були надані слідчим нарочним способом та в неупакованому вигляді. Звертала увагу , що позивачем не надано первісного договору банківського вкладу, чим не доведено внесення коштів на депозит, як і не надано останнього розпорядження від 15.10.2014 року.

Окрім того, представник відповідача АТ «Сенс- Банк» - Самокиша В.Ю. просила застосувати суд строк позовної давності та відмовити повністю в задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 19.11.2007 між позивачкою та АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було укладено Договір банківського вкладу №5, згідно якого позивач поклала в банк на депозит суму в 100 000 гривень терміном на 6 місяців.

В подальшому, 19.05.2008 між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника Василькової Г.В. укладено Договір №5/1 банківського вкладу (Депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну). Банк продовжив дію первинного депозитного договору №5 від 19.11.2007 в сумі 116 000 гривень з нарахуванням 21% річних. Загальна сума вкладу 116 000 гривень. Депозитний вклад залучено з 19.05.2008 по 19.11.2008.

21.05.2008 начальник відділення Василькова Г.В. видала позивачу банківське розпорядження на виплату відсотків та поповнення банківського вкладу, згідно договору №5, згідно з яким залишок коштів на депозитний рахунок позивача складав 116 000 грн.

21.11.2008 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено новий Договір банківського вкладу №5/1, згідно п.1.1 якого банк продовжив дію договору банківського вкладу №5/1 від 19.05.2008 на загальну суму 128180 гривень терміном з 19.11.2008 по 19.05.2009року.

22.05.2009 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника ОСОБА_3 було укладено Договір банківського вкладу №14, згідно п.1.1 якого банк продовжує депозитний вклад в сумі 100 000 гривень терміном до 22.11.2009 року. Загальна сума вкладу 100 000 грн.

19.05.2009 ОСОБА_3 видала позивачеві розпорядження на виплату вкладу та відсотків на виконання договору 14 від 22.05.2009, виплачено відсотків 13458 грн., сума вкладу виплачена 28180 грн.

23.11.2009 року ОСОБА_3 видала чергове розпорядження ОСОБА_1 на виконання договору 14 від 22.05.2009, на виплату відсотків 10998 грн., сума депозиту залишилась незмінною 100 000 грн.

23.11.2009 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника ОСОБА_3 було укладено Договір банківського вкладу №14/1 (Депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну), згідно п.1.1 якого банк продовжує дію договору №14 від 25 травня 2009 в сумі 100 000 гривень, з нарахуванням 22% терміном до 22.05.2010 року.

28.05.2010 згідно банківського розпорядження ОСОБА_1 було видано частину вкладу у розмірі 30000грн.та виплачено відсотки за користування депозитом у сумі 10998 грн. Загальна сума вкладу після видачі склала 70 000 грн.

29.12.2010 згідно банківського розпорядження позивач додатково внесла на депозит 8981 грн. Загальна сума депозиту склала 78 981 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 29.12.2010 року на поповнення депозитного вкладу за рахунок відсотків та продовження дії договору №14/1 від 23 листопада 2009.

30.06.2011 згідно банківського розпорядження позивач додатково внесла на депозит 1019 грн. Виплачено відсотки по депозиту в сумі 7273 грн. загальна сума депозиту після внесення додаткового вкладу та виплати відсотків склала 80 000 гривень , що підтверджується банківським розпорядженням від 30.06.2011 року на поповнення депозитного рахунку та продовження дії дог7овору №14/1 від 23.11.2009р.

20.12.2011 позивач додатково внесла на депозит 2000 гривень. ОСОБА_1 були виплачені відсотки по депозиту в сумі 6796 грн. Загальна сума депозиту склала 82 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 30.12.2011 року на внесення коштів на депозит та продовження дії договору №14/1.

22.06.2012 позивач додатково внесла на депозит 30 000 грн. Загальна сума депозиту після внесення додаткового вкладу склала 112 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 22.06.2012 на внесення коштів на депозит.

16.07.2012 року ОСОБА_1 було виплачено відсотки по депозиту в сумі 10094 грн. Загальна сума депозиту після виплати відсотків становила 112 000 грн.. що підтверджується банківським розпорядженням на виплату відсотків від 16.07.2012 року.

23.10.2012 року позивачу виплачено відсотки по депозиту в сумі 6720 грн. Загальна сума депозиту після виплати відсотків склала 112000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням на виплату відсотків від 23.10.2012 року.

16.01.2013 року позивачу виплачено відсотки по депозиту в сумі 6720 грн. Загальна сума депозиту після виплати відсотків становила 112000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням на виплату відсотків від 16.01.2013 року.

08.05.2013 року позивач додатково внесла на депозит 1000 грн., були виплачені відсотки в сумі 5720 грн. Загальна сума депозиту після внесення додаткового вкладу та виплати відсотків склала 113 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 08.05.2013 на внесення коштів на депозит.

16.07.2013 року позивач додатково внесла на депозит 1000 грн., були виплачені відсотки в сумі 5780 грн. Загальна сума депозиту після внесення додаткового вкладу та виплати відсотків склала 114 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 16.07.2013.

16.10.2013 року позивач додатково внесла на депозит 1000 грн., були виплачені відсотки по депозиту в сумі 5840 грн. Загальна сума депозиту після внесення додаткового вкладу та виплати відсотків склала 115 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 16.10.2013.

15.01.2014 року позивач додатково внесла на депозит 1000 грн., були виплачені відсотки по депозиту в сумі 5900 грн. Загальна сума депозиту після внесення додаткового вкладу та виплати відсотків склала 116 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 15.01.2014.

17.04.2014 року були виплачені відсотки по депозиту в сумі 6960 грн. Загальна сума депозиту після виплати відсотків склала 116 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням від 17.04.2014.

03.06.2014 року позивач додатково внесла на депозит 20000 грн. Загальна сума депозиту після внесення додаткового вкладу та виплати відсотків склала 136 000 грн., що підтверджується банківським розпорядженням на внесення коштів на депозит від 03.06.2014.

21.07.2014 згідно банківського розпорядження позивачу по депозитному договору №14/1 було виплачено відсотки по депозиту в сумі 7532 грн. Загальна сума депозиту після виплати становила 136000 гривень. Дата закінчення депозиту 15.10.2014 року, що підтверджується розпорядженням від 21.07.2014 року.

Згадані вище договори, а також розпорядження містять підпис начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В., відбиток кліше печатки «Укрсоцбанк», а також підпис позивача ОСОБА_1 (а.с.24-49)

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 25 листопада 2014 року письмово зверталася до ПАТ «Укрсоцбанк» (заява від 25.11.2014р.) стосовно укладеного договору банківського вкладу та повернення грошових коштів, про що відображено у службовому розслідуванні ПАТ «Укрсоцбанк» від 06.03.2015 року проведеного Управлінням банківської безпеки у Західному регіоні (м.Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2007-2014 років (порядковий номер за яким ОСОБА_1 зазначена у службовому розслідуванні у списку осіб, які звернулися до ПАТ «Укрсоцбанк» - №55 із заявою на повернення 136 000 грн. банківського вкладу). (а.с.62-71)

Повернення позивачу банком коштів матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що 20.11.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Кіцманського РВ УМВС України в Чернівецькій області із заявою про вчинення злочину (а.с.23-24), у зв`язку із тим, що 20.11.2014 в ході проведення попередньої перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення №933 Василькова Г.В., зловживаючи своїм службовим становищем, на протязі тривалого часу отримувала у фізичних осіб значні суми коштів, як у гривні, так і у іноземній валюті, і від імені банку заключала з ними фіктивні депозитні угоди. При цьому, кошти на банківські рахунки не надходили, але угоди завірялися її підписом та банківською печаткою. ОСОБА_3 періодично цим особам виплачувались депозитні проценти. Просив прийняти заяву про злочин та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.190-192 КК України. (а.с.52-54)

06.03.2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» проведено службове розслідування за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008-2014 років. Встановлено, що ОСОБА_3 з 2001 року (Наказ №34-ОС від 14.08.2001 року) постійно обіймає посаду начальника Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк».

В матеріалах службового розслідування також зазначено, що відповідно до п.34 Посадової інструкції до її обов`язків відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності, а згідно довіреності ОСОБА_3 надано право від імені Банку укладати договори банківського вкладу на умовах «Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк».

Станом на 30.01.2015 до Банку звернулось 128 осіб із заявами щодо перевірки наявності депозитних вкладів та їх повернення, серед яких є і ОСОБА_1 із претензією на неповернутий вклад в розмірі 136 000 гривень.

Судом також встановлено, що станом на сьогоднішній день в провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області перебуває кримінальна справа №718/470/17 (кримінальне провадження №12014260110000622 від 21.11.2014 по обвинуваченню колишнього начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 200 КК України) в межах якої ОСОБА_1 визнана потерпілою особою по епізоду щодо заволодіння начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_3 банківським вкладом ОСОБА_1 в сумі 136 000 гривень, шляхом зловживання своїм службовим становищем в період часу з 23.11.2009 по 21.07.2014 року. (а.с.94)

Згідно з висновком комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів №2256-2257-К від 10.03.2016 року, проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області, що проводилась в межах кримінального провадження №12014260110000622 підтверджується, що підписи на договорах банківського вкладу №№ 5/1 від 19.05.2008, від 21.11.2008, №14 від 22.05.2009, №14/1 від 23.11.2009, укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 у графах «Від імені банка», «Начальник Кіцманського відділення Василькова Г.В., а також підпис на розпорядженнях, в тому числі останнього від 21.07.2014 , виданих на ім`я ОСОБА_1 у графі «Начальник Кіцманського відділення» виконаний ОСОБА_3 .

Також даним висновком експертизи підтверджується, що відбитки банківської печатки, що нанесені на договорах банківського вкладу та розпорядженнях, виданих на ім`я Сухарь А.М., від імені банку нанесені кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження (а.с. (74- 90).

Норми права, які застосував суд при ухваленні рішення.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Статтею 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно дост.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст.203 ч.4 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.1058 ч.2 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з п.2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 (далі Положення) передбачено, що грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та облік на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку (ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України, п.2.1 Положення).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції);договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту;

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за №790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу I Інструкції №174).

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції №174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц зроблено висновок, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми (див. пункти 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору (див. пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)).

Схожі за змістом висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15.

Дана позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц, неодноразово враховувалася Верховним Судом при розгляді аналогічних справ за позовом вкладників ПАТ «Укрсоцбанк» до правонаступника АТ «Сенс банк»: (див.постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.02.2026 року у справі №716/1842/24; постанова ВС від 19.02.2024 року у справі №716/1876/24; постанова ВС від 13.01.2025 року у справі №718/435/24, постанова ВС від 08.01.2025 року у справі №718/2555/23, постанова ВС від 26.11.2024 року у справі №718/1862/22 , Постанова ВС від 04.09.2024 року у справі №718/4344/23; постанова ВС від 04.09.2024 року у справі №718/2832/23).

Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівалась на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.

При цьому, саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Таким чином, неналежна організація роботи структурних підрозділів банківських установ, відсутність належного рівня контролю зі сторони правління банків за роботою працівників своїх структурних підрозділів, неякісний підбір кадрів для роботи у зазначених підрозділах, низький рівень програмного комп`ютерного забезпечення роботи структурних підрозділів та інше, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні позовів споживачів про повернення банківських вкладів у разі зловживання банківськими працівниками, наділеними правами на укладання цивільно-правових угод своїми службовими обов`язками.

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21) Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, наголосила, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання,оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.

Отже, наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх (див. також постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18)).

При цьому, питання про ступінь вини працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на обов`язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань за відповідними договорами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов`язання.

Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

У даній справі, яка розглядається, судом встановлено, що 19.11.2007 між позивачкою та АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було укладено Договір банківського вкладу №5, згідно якого позивач поклала в банк на депозит суму в 100 000 гривень терміном на 6 місяців. В подальшому депозитний договір №5 неодноразово продовжувався банком, позивач вносила додаткові вклади, а банк виплачував відсотки за користування депозитом.

В подальшому 19.05.2008 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника Василькової Г.В. було укладено Договір №5/1 банківського вкладу (Депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну). Таким чином продовжено дію первинного депозитного договору №5 від 19.11.2007 в сумі 116 000 гривень з нарахуванням 21% річних. Депозитний вклад залучено з 19.05.2008 по 19.11.2008. 21.05.2008 начальник відділення Василькова Г.В. видала позивачу банківське розпорядження на виплату відсотків та поповнення банківського вкладу, згідно з яким залишок коштів на депозитний рахунок позивача складав 116 000 грн.

Сам первинний договір банківського вкладу №5 від 19.11.2007 року в позивача не зберігся , однак збереглись наступні договори банківського вкладу, які укладались на продовження первинного договору, та письмові банківські розпорядження, які свідчать про подальший рух коштів на депозитному рахунку позивача.

Востаннє 21.07.2014, згідно банківського розпорядження позивачу по депозитному договору №14/1 було виплачено відсотки по депозиту в сумі 7532 грн. Загальна сума депозиту після виплати становила 136000 гривень. Дата закінчення депозиту 15.10.2014 року, що підтверджується розпорядженням від 21.07.2014 року.

Усі договори банківського вкладу, розпорядження про подальший рух коштів на рахунку ОСОБА_1 в період 2007-2014 роках начальник Кіцманського відділення банку Василькова Г.В. підписувала від імені банку, завіряла договори та розпорядження банківською печаткою, видавала копію позивачеві. Суду не надано доказів на спростування цієї обставини.

Навпаки, матеріали справи містять висновок комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів №2256-2257-К від 10.03.2016 року, проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області,що проводилась в межах кримінального провадження №12014260110000622, згідно якого підтверджується, що підписи виконані на договорах банківських вкладів та розпорядженнях виданих на ім`я ОСОБА_1 у графі «від імені банку» виконані ОСОБА_3 , а відбитки кліше печатки банку, що нанесені на документах, нанесені кліше банківської печатки, зразки якої надано на дослідження.

Суд відхиляє твердження відповідача, що незрозумілим є те, що досліджував експерти, оскільки документи на експертизу надійшли в неупакованому вигляді.

Як вбачається з висновку комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів №2256-2257-К від 10.03.2016 року, проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області, в даному висновку експертом детально описано, які документи були предметом експертизи, з зазначенням їх реквізитів, та на ім`я кого вони були видані, а також в дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що кількість та перелік документів наданих на експертизу відповідає кількості та переліку, вказаному в постанові про призначення експертизи слідчим.

Вищевказані обставини спростовують твердження відповідача про те, що є незрозумілим, що за документи досліджував експерт, і чи досліджував їх взагалі.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, передача письмових документів на експертизу в не упакованому вигляді не має наслідком обов`язкову недійсність такої експертизи. Сторона у справі, яка оскаржує висновок експертизи з такої підстави повинна навести обґрунтовані підстави, які викликають сумнів у результатах такої експертизи (зокрема, суперечність її висновків іншим доказам у справі, тощо). Сама по собі не згода з результатом експертизи не є підставою для призначення повторної експертизи.

Суд не вважає правильним застосовувати «надмірний формалізм» щодо форми та змісту документів банківського вкладу про що стверджує відповідач, оскільки споживач у правовідносинах з банком є слабшою стороною договору, і йому може бути невідомо про всі банківські деталі при оформленні банківських документів. Тим більше, обов`язок щодо належного оформлення банківських документів лежить саме на банківській установі.

При цьому, станом на момент укладення Договорів банківського вкладу та видачі розпоряджень ОСОБА_1 в період з 19.11.2007 року по 21.07.2014 року начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г.В. у силу своїх посадових обов`язків була наділена повноваженнями на оформлення та підписання документів щодо залучення депозитів від фізичних осіб.

Позивач на підтвердження наявності депозиту в банку на суму 136 000 гривень надала, серед іншого, банківське розпорядження від 21.07.2014 року на поповнення вкладу згідно договору 14/1 від 29.12.2012 року банківського вкладу, за яким загальна сума вкладу склала 136 000 гривень, складене банком та підписане уповноваженою особою банку керівником Кіцманського відділення Васильковою Г.В. з проставлянням відбитка штемпеля печатки банку, в якому зазначено, що сума депозиту станом на 21.07.2014 року складала 136 000 гривень.

Вищевказане банківське розпорядження містить всі необхідні реквізити «банківської виписки», а також відповідні реквізити «Іншого документа» в розумінні Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174, тобто документа, який підтверджує наявність у фізичної особи банківського вкладу в банку.

Отже, факт укладення договорів банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними та допустимими доказами, тобто у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт наявності договірних відносин між банком та позивачем, які виникли на основі укладеного між сторонами договору, за умовами якого було внесено грошові кошти на депозит, а оскільки грошові кошти за договором банківського вкладу позивачці на її вимогу не виплачені, суд приходить до переконання про стягнення вказаних коштів (суми банківського вкладу) з відповідача.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до чч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, на підставі зібраних та поданих сторонами доказів,висновок про наявність між позивачем та банком договірних відносин, а також висновок про внесення позивачем до банку банківського вкладу, є більш вірогіднішим ніж протилежний.

Щодо позовної давності

Починаючи з моменту звернення позивача до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу (25.11.2014 року), сума вкладу внесена позивачем до даного банку залишається неповернутою. Відповідачем у поданому відзиві заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Разом з тим, згідно пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.02.2026 року у справі №716/1842/24 зроблено висновок про те, що: «Правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення вкладів, щоб гарантувати їх збереження у довгостроковій перспективі та стимулювати довіру до банків. Тобто в основі виключення вимог вкладника із сфери дії позовної давності є політико-правовим. Цей «імунітет» має поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред`явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

На вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання».

Таким чином, суд відхиляє твердження представника відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних в межах строку позовної давності суд зазначає наступне

Відповідно до ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 26.11.2014 по 16.04.2026 року у розмірі 46 467,29 гривень, та інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по березень 2026 року у розмірі 426 801,29 гривень.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивача, а тому такий взятий до уваги судом.

Щодо судового збору

Як передбачено ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову .

При зверненні до суду з даним позовом позивач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на вказані вимоги, з відповідача Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 6092, 69 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.4, 15, 16, 509, 526, 608, 610, 625, 1058, 1059, 1060, 1061, 1068, 1070 ЦК України, ст.ст.1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст.1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) банківський вклад в розмірі 609 268 (шістсот дев`ять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 58 копійок, що складається з 136 000,00 грн. сума неповернутого банківського вкладу, 426 801,29 грн.- інфляційні втрати та 46 467, 29 грн. - три проценти річні.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м.Київ вул.. Велика Васильківська, 100) в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 6092 (шість тисяч дев`яносто дві) гривні 69 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 вересня 2026 року.

Суддя О.І.Мінів