Ухвала суду № 139956632, 22.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16877/26

Провадження № 2/638/10355/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Морозової Д.В.,

з участю представника позивача: Левицької А.В., Жарського І.Р.

з участю представника відповідача: Пальчик О.О.

з участю представника відповідача: Гончаренко В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю до іншого суду по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гонтар Юлія Сергіївна про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі представника Жарського І.Р. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гонтар Юлія Сергіївна про визнання недійсним договору дарування, згідно прохальної частини якої просить суд: 1) визнати недійсним договір дарування об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) від 25.12.2023 року, посвідчений у реєстрі за №7861, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 Цивільного кодексу України на шкоду кредитору; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) від 02.04.2024 року, посвідчений у реєстрі за №276, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 Цивільного кодексу України на шкоду кредитору; 3) відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємця Івана Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 70883631 від 25.12.2023 17:38:07, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) за ОСОБА_2 ; 4) відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гонтар Юлії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером/: 72383765 від 02.04.2024 16:36:40, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) за ОСОБА_3 ; 5) стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова. В обґрунтування посилається на те, що предметом заявлених позивачем вимог є зокрема, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, укладеного 25.12.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визнання недійсним подальшого договору купівлі-продажу цього нерухомого майна від 02.04.2024 року, а також скасування відповідних рішень про державну реєстрацію речових прав. Відповідач зазначає, що дана справа не є єдиним судовим провадженням, ініційованим АТ КБ «Приватбанк» щодо правочинів із відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 . Одночасно у провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді цивільна справа №953/11527/26 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування іншого нерухомого майна та скасування державної реєстрації речових прав. У межах зазначеної справи АТ КБ «Приватбанк» оспорює договір дарування земельної ділянки площею 5,7495 га, кадастровий номер 6324583000:01:000:0038, укладений 09.12.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також договір дарування квартири загальною площею 207,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 25.12.2023 року між тими самими особами. Крім того, у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа №619/5323/26 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Фермерське господарство «Гринько», ТОВ «Агрофірма «Рідний край» про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації прав. У зазначеному провадженні позивач оспорює інші договори дарування нерухомого майна, вчинені між ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , у тому числі договори від 09.12.2023 року. Таким чином, одним і тим самим позивачем одночасно ініційовано три цивільні провадження у трьох різних судах, предметом яких є оспорювання правочинів щодо відчуження різних об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 , вчинених протягом одного періоду та переважно на користь однієї й тієї самої особи ОСОБА_2 . Усі три позови ґрунтуються на одному й тому самому комплексі матеріально-правових та фактичних обставин. У кожній із зазначених справ АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовує порушення свої прав існуванням кредитного зобов`язання ТОВ «Маковій», посилається на кредитний договір №33816897-КД-2 від 23.02.2021 року та договір поруки №33816897-ДП-2/1 від 23.02.2021 року, укладений із ОСОБА_1 . З урахуванням взаємопов`язаності заявлених вимог АТ КБ «Приватбанк», єдності їх матеріально-правової та фактичної підстави, спільності значної частини доказової бази, а також документально підтвердженої найвищої вартості об`єкта нерухомого майна, розташованого в межах територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Харкова, наявні підстави для концентрації відповідних взаємопов`язаних спорів саме в Київському районному суді м. Харкова. Передача справи №638/16877/26 до Київського районного суду м. Харкова не означатиме автоматичного об`єднання справ та не вирішуватиме наперед відповідне процесуальне питання. Вона створить процесуальні передумови для того, щоб суд у провадженні якого вже перебуває справа №953/11527/26, після надходження взаємопов`язаних справ самостійно, з дотриманням вимог статті 188 ЦПК України, вирішив питання про наявність передбачених законом підстав для їх об`єднання. Враховуючи викладене, відповідач вважає за необхідне передати вказану справу на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, у провадженні якого перебуває взаємопов`язана цивільна справа №953/11527/26 для забезпечення можливості подальшого вирішення питання про об`єднання взаємопов`язаних справ в одне провадження відповідно до статті 188 ЦПК України.

В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала вказане клопотання та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гончаренко В.В. не заперечувала проти задоволення поданого клопотання.

Представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Левицька А.В.. Жарський І.Р. заперечували проти задоволення клопотання про передачу справи до Київського районного суду м. Харкова та сказали, що це є виключна підсудність та дана справа повинна розглядатись саме в Шевченківському районному суді м. Харкова.

Від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гонтар Ю.С. в матеріалах справи міститься заява з проханням розгляд справи проводити за її відсутності.

Інші учасники справи в підготовче судове засідання не з`явились, причину неявки до суду не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлялись своєчасно та належним чином.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого провадження, дослідивши клопотання та матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановлено статтею 5 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Із пунктів 41, 42 роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" випливає, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18) зазначено, що "правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення".

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що "правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно".

Як вбачається із матеріалів даної справи, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Шевченківського районного суд ум. Харкова із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить: 1) визнати недійсним договір дарування об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) від 25.12.2023 року, посвідчений у реєстрі за №7861, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 Цивільного кодексу України на шкоду кредитору; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) від 02.04.2024 року, посвідчений у реєстрі за №276, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фраудаторний правочин, вчинений всупереч статтям 3, 13 Цивільного кодексу України на шкоду кредитору; 3) відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємця Івана Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 70883631 від 25.12.2023 17:38:07, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) за ОСОБА_2 ; 4) відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гонтар Юлії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером/: 72383765 від 02.04.2024 16:36:40, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2206744963101) за ОСОБА_3 .

Разом із цим, в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді цивільна справа №953/11527/26 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маковій», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рідний край», Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, Приватний нотаріус міського нотаріального округу Шахматова Ірина Вікторівна про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки та договору дарування квартири. Предметом даної справи є: земельна ділянка площею 5,7495 га, кадастровий номер 6324583000:01:000:0038 та квартира загальною площею 207,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, із вказаного слідує, що у вказаних двох справах є один і той самий позивач та визначено коло одних і тих же відповідачів.

Окрім цього, статтею 188 ЦПК України визначено порядок об`єднання позовів.

Так, згідно положень частини 1, 2 статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Відповідно до абзацу 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009, № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.

Проте, як визначено частиною 5 статті 188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різними судами.

Із матеріалів даної справи, яка розглядається в провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова (справа №638/16877/26) спірне майно відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерйхомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , територіально відновиться до Шевченківського району м. Харкова.

Із ухвали про відкриття провадження у справі №953/11527/26, яка перебуває у провадженні Київського районного суду м. Харкова, спірна квартира АДРЕСА_3 , територіально відноситься до Київського району м. Харкова.

На підставі викладеного, суд не вбачає спільність предмету спорів по зазначеним вище позовам.

Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним незалежним і неупередженим.

Відповідно до статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Провадження у даній справі було відкрито з дотриманням правил підсудності, враховуючи положення ЦПК України, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, тому клопотання відповідача про направлення цивільної справи №638/16877/26 до Київського районного суду м. Харкова для об`єднання з цивільною справою №953/11527/26, задоволенню не підлягає.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 30, 31 32, 188 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2026 року.

Головуючий суддя: