Рішення № 139955045, 08.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №569/27829/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

за участю:

представника відповідача - адвоката Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №2307737 від 26.08.2021 у розмірі 36360,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір №2307737.

Згідно п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Пунктом 6.3. цього Договору визначено, що приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору, укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Укладаючи Договір позичальник підтвердив, що вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення Заяви, є повною, актуальною та достовірною.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

29.11.2021 було укладено договір №29-11-102 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2307737.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2307737.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2307737.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2307737 від 26.08.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 36360,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 31200,00 грн., заборгованість за комісіями - 1160,00 грн.

Втім, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Тальчук П.І. (ордер на надання правничої допомоги серії АР №1304366 від 19.03.2026) подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі оскільки вважає позовні вимоги позивача .незаконними та необґрунтованими.

Представник відповідача зазначає, що відповідач не згодний з твердженням позивача стосовно укладення договору №2307737 від 26.08.2021 в електронній формі.

Тому, коментуючи пункти договору щодо порядку його укладення та посилаючись на ряд норм законодавства, зазначає, що додані до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника, або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів відповідачем. Зауважує, що у даному випадку це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладення кредитного договору.

Вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надсилання відповідачу електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Також вважає, що надана довідка про ідентифікацію відповідача не може вважатись безспірним доказом проведення ідентифікації відповідача при укладенні договору.

До того ж, позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора "R45715" та його використання відповідачем.

Отже, представник відповідача переконаний, що оскільки кредитний договір №2307737 від 26.08.2021 не містить електронного підпису відповідача, то це свідчить про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Одночасно, представник відповідача вказує, що надані позивачем Правила надання фінансових кредитів ТОВ "МІЛОАН" (в редакції від 13.07.2021) не містять підпису позичальника, а тому самі по собі не можуть оцінюватись судом як договір приєднання та не можуть породжувати передбаченими цими правилами права та обов`язки для відповідача.

Так само, представник відповідача переконаний, що не є належним доказом укладення кредитного договору наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту, оскільки такий містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування.

Також зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по Кредитному договору №2307737 від 26.08.2021. У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір.

Надана позивачем довідка на підтвердження надання грошових коштів у кредит не містить обов`язкових реквізитів, які мають бути для даного виду документів.

Також просить зважати на той факт, що всі долучені документи не містять у собі інформації та доказів приналежності платіжної картки НОМЕР_1 саме відповідачу, а не іншій особі. До того ж, відсутні реквізити повного карткового рахунку відповідача, хоча саме номер картки не є конфіденційною інформацією, яку варто приховувати.

Надана позивачем на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів копія квитанції ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС" не містить обов`язкових для платіжного доручення реквізитів. Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №2307737 від 26.08.2021 позивачем не надано.

Також наданий позивачем документ розрахунку кредитної заборгованості не підтверджений належними доказами, зокрема матеріалами первинної бухгалтерської документації. Такий розрахунок є виключно внутрішнім документом фінансової установи, підготовлений його працівниками та відображає арифметичну калькуляцію позивача та не є безспірним доказом існування заборгованості та її розміру.

Разом з тим, у відзиві, сторонам відповідача заперечила нарахування заборгованості за комісією.

Що стосується нарахування відсотків, то представник відповідача вказує, що їх розмір становить більше 50% тіла кредиту. що є незаконним та таким. що порушує вимоги чинного законодавства. При цьому, звертає увагу на те, що строк кредитування по договору 15 днів,який є пільговим періодом та встановлений поточний період - 90 днів. Проте, жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору позивачем не надано. Тому, проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 15 днів.

Водночас, у відзиві заперечується факт відступлення права грошової вимоги, оскільки необхідною для цього мовою є існування самого зобов`язання за яким відступається право. До того ж, договори факторингу не містять інформації про кредитний договір, за яким передається право вимоги, не містить даних про особу - боржника, щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості. Також зауважує, що відсутні докази, які підтверджують оплату за договором відступлення та про таке відступлення не був повідомлений відповідач. У зв`язку із зазначеним, на думку представника відповідача, позивач не є належною стороною по даній справі, так як позивачем не було набуто права вимоги до відповідача.

Заразом, стороною відповідача зазначається про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивача послуг на професійну правничу допомогу, а заявлений розмір таких витрат є завищеним та неспівмірним з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

У свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив із спростуванням вказаних представником відповідача фактів у відзиві на позовну заяву, зокрема, що стосується факту укладення договору, ідентифікації відповідача під час укладення договору, факту перерахування коштів на виконання договору з поданням одночасно клопотання про витребування доказів для підтвердження такого перерахування саме на карту відповідача.

Також представником позивача наведені роз`яснення з приводу нарахування відсотків по договору та правомірності переходу прав вимоги до позивача.

У зв`язку із наведеними у відповіді на відзив обґрунтуваннями, представник позивача просить позовну заяву задоволити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" не з`явився. Втім, у прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд розглянути справу за відсутності Товариства, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Представник відповідача - адвокат Тальчук П.І. у судовому засіданні надала пояснення аналогічні поясненням, викладеним у відповіді на відзив. Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника відповідача. дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.202 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №2307737, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн. строком на 15 днів, тобто до 10.09.2021 року (п.п. 1.1 - 1.4 Договору).

За умовами підписаного відповідачем і ТОВ "Мілоан" договору про споживчий кредит за користування кредитним коштами позичальник зобов`язався сплатити комісію у розмірі 1160,00 грн., яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована (п.п. 1.5.1 - 1.7 Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 Договору).

За змістом п. 2.2.1 Договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2 Договору).

Із положень п. 2.3.1.1 Договору слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства milioan.ua. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Зі змісту п. 5.1 Договору, позичальник стверджує, що до укладення Договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.

Також вказаним пунктом визначено, що для розпорядження правами вимоги за цим Договором (відступлення, застава, продаж, тощо) Товариству не потрібно чекати на порушення умов цього Договору позичальником та не потрібно будь-яке погодження позичальника.

Відповідно до п. 6.1. та п. 6.5 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби та прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Додатком № 1 до Договору №2307737 від 26.08.2021, визначено графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 10.09.2021 року в розмірі 6960,00 грн з яких: 4000,00 грн - сума кредиту, 1800,00 грн - проценти за користування кредитом, 1160,00 грн - комісія.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договор шляхом заповнення 26.08.2021 Анкети-заяви на кредит на сайті Товариства, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на рахунок якої, і в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 26.08.2021 року №7bcde7dc-432b-4085-b68d-f392cae_637655906604408632.

Так, згідно довідки ТОВ "МІЛОАН" про ідентифікацію, відповідач ідентифікований ТОВ "МІЛОАН", як позичальник за укладеним договором №2307737 від 26.08.2021, оскільки акцептував підписавши 26.08.2021 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R45715 направленого на номер телефону НОМЕР_3 відповідний догові.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №2307737 від 26.08.2021 вбачається надання кредиту, нарахування комісії та процентів.

29.11.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Вердикт капітал" укладено Договір факторингу №29-11-102, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОВ "Вердикт капітал" права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за Договором про надання споживчого кредиту №2307737 від 26.08.2021.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, ТОВ "Вердикт капітал" набуло права вимоги у тому числі до відповідача за кредитним договором №2307737 від 26.08.2021 на суму 18960,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13800,00 грн. - заборгованість по процентам, 1160,00 грн. - заборгованість по комісії.

У подальшому, ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до позичальників ТОВ "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі і за Договором про споживчий кредит №2307737 від 26.08.2021, що укладений між ТОВ "Мілоан" та відповідачем.

Пунктом 5.4. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 передбачено, що до Нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до ст. 625 ЦК України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).

10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023.

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ "Вердикт Капітал" відступило, а ТОВ "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №2307737 від 26.08.2021 на суму 36360,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками - 31200,00 грн, заборгованість по комісії - 1160 грн.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У частині 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину.

Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Убачається, що ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора R4571589056 уклав договір про надання йому споживчого кредиту №2307737 від 26.08.2021, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі4000,00 грн строком кредитування на 15 днів, за яким нараховується процентна ставка 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та стандартна процентна ставка 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Верховний Суд у постанові від 12.01.202 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Оскільки відповідач вважається ознайомленим з умовами правил в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був повністю ознайомлений з порядком укладення та підписання кредитного договору, про що свідчить використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд переконується в тому, що вищевказаний договір про надання кредиту був укладений між відповідачем та ТОВ «Мілоан».

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір не визнано недійсним.

Разом з тим, кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, номер паспорта громадянина України, місце проживання відповідача, електронну пошта та номер мобільного телефону.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів НОМЕР_4 ) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надані.

До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався.

Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження цих доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Факт перерахування коштів за договором №2307737 від 26.08.2021 у розмірі 4000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 26.08.2021 ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС".

Окрім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 27.07.2026, АТ «Універсал Банк» надано відповідь за вих.№БТ/Е-20003 від 04.05.2026, згідно якої підтверджено проведення зазначеної вище платіжної операції по зарахуванню 26.08.2021 року коштів в сумі 4000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_5 , який належить відповідачу ОСОБА_1 ..

Отже, позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів в сумі 4000,00 грн. на виконання умов кредитного договору №2307737 від 26.0382021.

Суд відхиляє доводи відзиву щодо недоведеності факту укладення кредитного договору, його підписання одноразовим ідентифікатором та перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, оскільки надана позивачем сукупність доказів є взаємоузгодженою та достатньою для їх підтвердження, а наведені у відзиві заперечення, за відсутності належних і допустимих доказів протилежного, не дають підстав для висновку про недоведеність зазначених обставин.

Суд враховує, що відповідач не вказує на недостовірність зазначеної в договорі інформації, тобто не заперечує добровільність надання та правомірність використання персональних даних.

Крім того, відповідач не заперечує належності йому номеру телефону, на який, згідно з матеріалами справи, надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання договору, та не був позбавлений можливості надати докази від оператора мобільного зв`язку щодо вхідних і вихідних повідомлень за відповідний період, на підтвердження своїх заперечень. Водночас, таких доказів суду надано не було.

Доводи відзиву про те, що у справі відсутні первинні документи, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а надані позивачем суду в якості доказів копії документів не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, суд оцінює критично, оскільки Товариство не є банківською установою, та, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Крім того, відповідач, який має безпосередній доступ до власних банківських рахунків, не спростовував приналежність банківської картки та надходження на неї переказів.

Вказане, на думку суду, свідчить саме про волевиявлення відповідача щодо встановлення кредитних правовідносин з ТОВ «Мілоан»..

Інші доводи відзиву також не дають правових підстав для спростовання висновків суду.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Доводи відзиву про відсутність доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та доказів оплати за договорами відступлення прав вимоги суд відхиляє, оскільки відповідні документи були долучені до позовної заяви.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора, у зв`язку з чим суд вважає, що із відповідача беззаперечно підлягає стягненню основна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн та заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 1160,00 грн.

Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд вважає доречними заперечення сторони відповідача. що викладені у відзиві на позов та зазначає таке.

Так, визначаючи період, за який підлягають стягнення проценти за користування кредитними коштами, суд враховує, що в Анкеті-заяві на кредит та прийнятті рішення по заяві №2307737 строк кредиту визначено тривалістю 15 днів з 26.08.2021 до 10.09.2021, про що зазначено і у кредитному договорі.

При цьому, згідно з умовами кредитного договору, встановлений строк кредитування: 15 днів, може бути пролонгований на умовах, визначених п. 2.3 Договору. Втім. будь-яких дій, які б свідчили про виконання позичальником вказаного пункту на продовження строку кредитування. відповідачем не вчинено і доказів протилежного позивачем не надано.

Згідно із ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Тому, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в тому числі графіком платежів та анкетою-заявою, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За таких обставин при визначенні періоду користування кредитними коштами суд виходить із погодженого сторонами в анкеті-заяві та Договорі строку кредитування - 15 днів.

Оскільки пунктом 1.5.2. кредитного договору передбачено нарахування процентів за ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, то з відповідача за період з 26.08.2021 по 10.09.2021 підлягає стягненню заборгованість за процентами в сумі 1800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Колект Центр» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 6960,00 грн., що ск лається з: заборгованість по тілу кредиту - 4000,00 грн., заборгованість за процентами - 1800,00 грн. та 1160,00 грн. - заборгованість по комісії.

Інші доводи відзиву, судом розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків до яких прийшов суд в ході розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., про що свідчить платіжна інструкція №0589870020 від 17.12.2025.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково та врахуванням положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 467,52 грн. (6960,00 х 2422,40 : 36360,00, де 6960,00 грн. - загальна сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, 2422,40 грн. - сума сплаченого судового збору, 36360,00 грн. - загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення).

Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що 01.07.2024 між ТОВ "Коллект Центр" та АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" укладено Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 з узгодженням видів послуг за даним договором, у зв`язку з чим ТОВ "Коллект Центр" було понесено відповідні витрати для звернення до суду.

На підтвердження надання АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" професійної правничої допомоги в розмірі 13000 грн. позивачем надано витяг з Акту про надання юридичної допомоги №16 від 28.11.2025, згідно якого сума послуг становить 13000,00 грн. та складається з наступного: 4000,00 грн. за надання усної послуги з вивчення документів та 9000,00 грн. за складання позовної заяви.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн., яка заявлена у позові, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та вивчення матеріалів та надання усної консультації, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Крім іншого, розмір правової допомоги в сумі 13000,00 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 6960,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 6500 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 15, 16, 205, 207, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 81, 133, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355 ЦПК України, суд -,

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за Договором №2307737 від 26.08.2021 в розмірі 6960,00 грн. (шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 467,52 грн. (чотириста шістдесят сім гривень п`ятдесят дві копійки), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень).

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.