Рішення № 139955044, 09.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/958/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №64006-11/2024 від 30.11.2024 року у сумі 22950,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №64006-11/2024, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 8500,00 грн. строком на 120 днів із процентною ставкою, що становить 1,00% в день на залишок заборгованості.

Даний Договір підписаний електронними підписами сторін.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором є лист-повідомлення про перерахування коштів до Договору про надання фінансового кредиту №64006-11/2024 від 30.11.2024.

Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

24.03.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №24032025.

Згідно вказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №64006-11/2024 від 30.11.2024.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості Відповідача становив: заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн.; заборгованість за відсотками - 9775 грн., заборгованість за штрафом - 4250 грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом.

Отже, Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість Відповідача становить 22950 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн.; заборгованість за відсотками - 10200 грн. заборгованість за штрафом - 4250 грн.

У свою чергу, відповідач, через свого представника - адвоката Підодвірного Т.І., подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія Договору №64006-11/2024 від 30.11.2024 створювалась у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Тому, на переконання представника відповідача, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статтей 5, 7 вказаного Закону, та не є належним доказом укладення договору.

Таким чином, вважає, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договору №64006-11/2024 від 30.11.2024, що, в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є небгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Водночас зазначає, що у договорі факторингу жодним чином не зазначається будь-яка інформація, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші дані.

При цьому, надана позивачем копія витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024, у якій не вказано дату виготовлення, тобто відсутній реквізит документа, не підлягає врахуванню як джерело доказу. Також витяг з Реєстру боржників підписано представником позивача Ломідзе Д.В. Проте, на підтвердження повноважень зазначеного представника суду надано довіреність від 14.07.2024, строк дії якої протягом одного року. Отже, з наданих позивачем доказів неможливо встановити чи мав Ломідзе Д.В. відповідні повноваження на момент підписання зазначених документів.

На переконання представника відповідача, недоведеність обставин, на наявність яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, то представник відповідача вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони. складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Вважає, що судова справа не є дуже складною для представника позивача, оскільки є типовою.

Представник позивача - адвокат Усенко М.М., користуючись наданим правом, подав до суду відповідь на відзив, де просить заволити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, вказує, що аргументи у відзиві на позовну заяву є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання.

Зауважує, що Товариство належним чином повідомило відповідача про умови кредитування.

Підписаний даний Договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 підтвердив отримання та був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування.

Звертає увагу суду на те, що персональні дані позичальник надає самостійно, при заповненні заяви на сайті Товариства.

ОСОБА_1 свідомо звернувся до ТОВ "Стар Файненс Груп" з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало ОСОБА_1 грошові кошти на споживчі потреби. Відповідач. у свою чергу, порушив умови договору, відповідно до яких зобов`язувався погашати кредит, проценти на умовах та в порядку, визначених договором.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафом, то представник позивача вказує, що згідно п. 61 Розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" у редакції від 17.03.2022, було встановлено мораторій на нарахування неустойки у період дії воєнного стану, Однак, на підставі Закону України №3498-ІХ від 22.11.2023 вказаний пункт було виключено із Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, на переконання представника позивача, Закону України "Про споживче кредитування" є спеціальним актом по відношенню до ЦК України, тому нарахування штрафів є правомірним.

З приводу відступлення права вимоги, то представник позивача зауважує, що Договір №2432025 про відступлення прав вимоги від 24.03.2025 було укладено від імені ТОВ "ФК "Кредит Капітал" представником Ломідзе Д.В., який діяв на підставі довіреності від 14.047.2024, яка міститься у матеріалах справи. На момент укладення Договору, довіреність була чинною, строк її дії не закінчився, вона не була скасована довірителем та не припинила свою дію з інших підстав, передбачених ст. 248 ЦК України. Тому доводи представника відповідача про неможливість встановити наявність повноважень у Ломідзе Д.В. є безпідставними.

Також представником позивача вказується, що до матеріалів було додано низку документів на підтвердження надання професійної правничої допомоги і її розмір 8000,00 грн. є розумним, доведеним та не є завищеним, оскільки відповідає ринковій вартості юридичних послуг.

У відповіді на відзив представник позивача Усенко М.І. просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства. Просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.11.2024 між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №64006-11/2024, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 8500,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, тип кредиту - кредит, строк кредиту - 120 днів, дата погашення кредиту - 29.03.2025.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Денна процентна ставка становить 1% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

За умовами п. 1.6 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11хх-хххх-5590.

Сторони домовились, що за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.1 Договору).

Зі змісту п. 5.3 Договору вбачається, що у випадку прострочення Клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати. встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

Згідно п. 7.1 Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін.

Підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на Веб-сайті Товариства. (п. 7.6 Договору).

Як вбачається з довідки ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ОСОБА_1 , з яким укладено Договір №64006-11/2024 від 30.11.2024 ідентифікований Товариством. Акцепт договору підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W358, який відправлено позичальнику 30.11.2024 о 03:41:47 на номер телефону НОМЕР_1 .

Так, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором в Особистому кабінеті, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, і в подальшому, позивачем 30.11.2024 було перераховано грошові кошти у розмірі 8500,00 грн. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №3426_260217120734 від 17.02.2026 між яким та ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" укладено Договір про організацію переказу грошових коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022.

Разом з тим, як вбачається з інформації АТ "Універсал Банк" №БТ/Е-34818 від 12.08.2026, отриманої на виконання ухвали суду від 29.05.2026 про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 на яку був зарахований платіж у сумі 8500,00 грн. у період з 30.11.2024 по 05.12.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №64006-11/2024 від 30.11.2024, заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 22950,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8500,00 грн.; заборгованість за процентами - 10200,00 грн.; заборгованість за штрафом - 4250,00 грн.

24.03.2025 між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено Договір факторингу №24032025, відповідно до якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", а останнє набуло право грошової вимог до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі боржників.

Вказаний Договір факторингу підписаний представником ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" Ломідзе Д.В. по довіреності від 14.07.2024, копія якої додана до матеріалів справи.

Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права вимоги у тому числі до відповідача за Кредитним договором №64006-11/2024 від 30.11.2024 на суму 22950,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8500,00 грн.; заборгованість за процентами - 10200,00 грн.; заборгованість за штрафом - 4250,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою щодо погашення заборгованості за кредитним договором та повідомляв про відступлення права вимоги, що підтверджується доданою досудовою вимогою №5670/2319 від 11.05.2025.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абз. 1 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (абз. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Надаючи правову оцінку кредитному договору судом встановлено, що такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором W358, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Так, як вбачається з наданого позивачем Кредитного договору, він містять персональні дані відповідача, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ; паспортні дані: паспорт НОМЕР_5 , виданий ДУБРОВИЦЬКИМ РС УДМС, 27.04.2013 року, місце проживання: АДРЕСА_1 ; номери мобільних телефонів: НОМЕР_1 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .

У пункті 2.1 Договору зазначено реквізити платіжної картки № 4441 - 11xx - xxxx - 5590.

Довідкою №3426_260217120734 від 17.02.2026, виданою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та інформацією з АТ "Універсал Банк" підтверджується транзакція 30.11.2024 на суму 8500,00 грн. на номер платіжної картки № НОМЕР_4 .

Суд відхиляє доводи відзиву щодо недоведеності факту укладення кредитного договору, його підписання одноразовим ідентифікатором та перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, оскільки надана позивачем сукупність доказів є взаємоузгодженою та достатньою для їх підтвердження, а наведені у відзиві заперечення, за відсутності належних і допустимих доказів протилежного, не дають підстав для висновку про недоведеність зазначених обставин.

Суд враховує, що відповідач не вказує на недостовірність зазначеної в договорі інформації, тобто не заперечує добровільність надання та правомірність використання персональних даних.

Крім того, відповідач не заперечує належності йому номерів телефонів, на один з яких, згідно з матеріалами справи, надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання договору, та не був позбавлений можливості надати докази від оператора мобільного зв`язку щодо вхідних і вихідних повідомлень за відповідний період, на підтвердження своїх заперечень. Водночас, таких доказів суду надано не було.

Водночас, доводи сторони відповідача щодо відсутності доказів відступлення прав вимоги та підписання договору факторингу неналежною особою суд відхиляє, оскільки відповідні документи долучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт укладення ним кредитного договору, факт відступлення прав вимоги, встановивши прострочення виконання взятих ним на себе зобов`язань суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" є підставними.

Інші доводи відзиву також не дають правових підстав для спростовання висновків суду.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач належним чином виконував кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, що відображена у наданому позивачем розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором у розмірі 22950,00 грн., зі складовими, зазначеними вище.

Урахувавши, що матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, проте частковому, виходячи з наступного.

Отже, щодо стягнення однієї із складових заявленої позивачем заборгованості - пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Так, кредитний договір №6406-11/2024 від 30.11.2024 укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22(61-14740св23) вказав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначивши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 4250,00 грн. пені підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Тож, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 18700,00 грн. (22950,00 грн. - 4250,00 грн.).

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2662,40 грн., про що свідчить платіжна інструкція №29569 від 15.05.2026.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково та врахуванням положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2169,36 грн. (18700,00 х 2662,40 : 22950,00, де 18700,00 грн. - загальна сума заборгованості за кредитним договором, 2662,40 грн. - сума судового збору, 22950,00 грн. - заявлена загальна сума заборгованості за кредитним договором).

Разом з тим, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та адвокатським об`єднанням "Апологет" укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, у зв`язку з чим ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було понесено відповідні витрати для звернення до суду.

На підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. позивачем надано Акт наданих послуг №1324 від 11.05.2025 до Договору №0107 та детальний опис наданих послуг до Акт наданих послуг №1324 від 11.05.2025, відповідно до якого вартість послуг, які надавались складається з наступного: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.), погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв.), складання позовної заяви з урахування позиції клієнта у справі (3 год. 30 хв.), подання заяви до суду від імені клієнта.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та вивчення матеріалів та надання усної консультації, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 4000 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 81, 133, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355 ЦПК України, суд -,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (за реквізитами: НОМЕР_8 , банк отримувача - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК) заборгованість за кредитним договором №64006-11/2024 від 30.11.2024 в розмірі 18700,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (за реквізитами: НОМЕР_8 , банк отримувача - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2169,36 грн. (дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень тридцять шість копійок) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (за реквізитами: НОМЕР_8 , банк отримувача - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14 вересня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.