Рішення № 139955010, 18.09.2026, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/185/26

номер провадження 2/558/191/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року селище Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., з участю секретаря судових засідань Ковальської Л.С., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мухи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року в розмірі 34927,66 гривень.

В позовній заяві позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту ТОВ «Споживчий центр») вказує про те, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 28 вересня 2024 року було укладено кредитний договір №28.09.2024-100002252. Відповідно до умов такого договору відповідачеві ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 15000,00 гривень строком на 140 днів, дата повернення кредиту 14 лютого 2025 року. Кредит надавався позичальникові на умовах строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту визначено шляхом перерахування на банківський рахунок споживача. Кредит надавався на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника. 9 листопада 2024 року на підставі звернення позичальника між сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору, згідно якого продовжено строк, на який надається кредит 155 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 1 березня 2025 року. Сторони погодили, що при отриманні платежу позичальника у розмірі меншому розміру чергового платежу, раніше дати чергового платежу належним строком (терміном) для сплати нарахованих на цей день процентів та комісії є день отримання такого платежу. Цей договір діє протягом одного року. Денна процентна ставка 0,65% . Сторони домовилися також, що проценти та комісія, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення даного додаткового договору, сплачуються позичальником в дату укладення даного додаткового договору не пізніше 23 год. 59 хв. дати укладення даного додаткового договору.

Позивачем ТОВ «Споживчий центр» виконано свої зобов`язання за кредитним договором.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 34927,66 гривень, з яких: 13855,39 гривень заборгованість по тілу кредиту, 13578,25 гривень - заборгованість по процентах, а також 7494,02 гривень неустойки.

З вказаних підстав, у позовній заяві позивач ТОВ «Споживчий центр» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року в розмірі 34927,66 гривень та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 9 зв.).

Представником позивача ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В. до суду подано відповідь на відзив, у якій додатково зазначено, що положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, були додані у відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування», мають інформаційно-орієнтовний характер та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником. У відповіді на відзив представник позивача зазначила також, що під час формування довідки про заборгованість позивачем було враховано факт здійсненої відповідачем оплати в сумі 3230,98 гривень, проведеної 23 листопада 2024 року, що також і є обставиною, що свідчить про визнання боргу відповідачем. Враховуючи строк кредитування загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними. Жодних нарахувань, поза межами строку кредитування, зокрема у порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, що долучені до матеріалів справи позивачем. Наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розмірів у справі.

Щодо стягнення з відповідача неустойки, представник позивача зазначає, що при стягненні неустойки підлягають до застосування норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального закону, якими кредитодавцю дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, а не положення ЦК України, а тому нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання вважає правомірним.

Представник позивача позовні вимоги просила задовільнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Ухвалою від 24 серпня 2026 року суд визнавав за необхідне, щоб представник позивача дав особисті пояснення по суті позовних вимог.

Проте, представник позивача в судове засідання не з`явився.

Оскільки представник позивача висловив свою позицію щодо участі в судовому засіданні та щодо обсягу доказів, якими обґрунтовував позовні вимоги, суд, приходить до висновку про вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.

В судове засідання 14 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 не з`явився.

В судовому засіданні 3 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року в розмірі 34927,66 гривень не визнав, посилаючись на сплату належних платежів за договором.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Муха В.І. просив у задоволенні позову відмовити повністю та пояснив, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Проте, не погоджується з вказаною у позовній заяві сумою заборгованості в розмірі 34927,66 гривень, оскільки відповідачем у період з 10 жовтня 2024 року по 23 листопада 2024 року було здійснено п`ять платежів на виконання кредитного договору зі свого карткового рахунку на загальну суму 14587,07 гривень, а саме: 10 жовтня 2024 року - 3258,54 гривень, 28 жовтня 2024 року 3712,38 гривень, 9 листопада 2024 року - 2419,03 гривень, 15 листопада 2024 року - 1938,58 гривень та 23 листопада 2024 року - 3258,54 гривень, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2026 року, яку відповідач отримав після подання відзиву, тому зазначений документ не міг бути поданий разом з відзивом. Вказану довідку представник відповідача просив врахувати як доказ виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та при перевірці правильності розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, в розрахунку позивача відображеним є платіж 23 листопада 2024 року в сумі 3230,98 гривень. Вважає, що саме цей платіж зазначений у рядку за 23 листопада 2024 року розрахунку позивача в сумі 3258,54 гривень і різниця становить 27,56 гривень.

Щодо стягнення з відповідача відсотків та неустойки, представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що зазначений у позові розмір процентів та неустойки є недоведеним. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є деталізованим, містить лише кінцеві цифри без розкриття порядку їх визначення. У розрахунку не враховані інші оплати, здійснені відповідачем, крім 3230,98 гривень. Після укладення сторонами додаткового договору від 9 листопада 2024 року, були змінені істотні умови кредитування, в тому числі денна відсоткова ставка 0,65 %, строк користування кредитом до 1 березня 2025 року. За таких обставин, розрахунок заборгованості мав здійснюватися з урахуванням змін та бути деталізованим окремо щодо періоду до укладення додаткового договору та після набрання ним чинності. Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач протягом усього періоду кредитування застосовував процентну ставку 1%, в тому числі, і після 9 листопада 2024 року, а не 0,65%. Тому розмір заявлених до стягнення процентів та неустойки вважає недоведеним. Крім цього, позивач просить стягнути борг в сумі 34927,66 гривень, що на 2617,98 гривень більше ніж орієнтовна загальна вартість кредиту, визначена позивачем у паспорті споживчого кредиту. Нарахування позивачем неустойки в сумі 7494,02 гривень, відповідач також вважає недоведеним. Крім цього, неустойка становить більше половини суми основного боргу та не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідач не ухилявся від виконання своїх обов`язків за договором, тому вважає, що навіть у разі визнання права позивача на стягнення заборгованості, розмір неустойки підлягає істотному зменшенню.

Про вказані обставини представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Муха В.І. також зазначив у відзиві на позовну заяву.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача додатково зазначив, що відсутність альтернативного розрахунку не звільняє позивача від обов`язку доказування, часткове виконання договору не підтверджує правильність заявленої до стягнення суми, позивач не спростував доводів щодо необгрунтованості неустойки.

Представник відповідача зазначив також про наявність інших істотних розбіжностей, що містяться у матеріалах справи, які позивач не усунув навіть після того, як суд визнав необхідною явку його представника в судове засідання та витребував додаткову інформацію, зокрема у деталізованому розрахунку заборгованості зазначено номер іншого договору, ніж у позовній заяві -№09.11.2024-100000017 від 9 листопада 2024 року, розрахунок починається з 9 листопада 2024 року, тоді як дата первісного договору 28 вересня 2024 року; основний борг заявлено у сумі 13855,39 гривень, проте позивач не пояснює утворення такого боргу. Без повного руху платежів, механізму їх нарахування, неможливо достовірно визначити залишок тіла кредиту та процентів. Розрахунок позивача показує початок нарахування штрафів (неустойки) в сумі 7494,02 гривень, з 8 грудня 2024 року в сумі 149,88 гривень. Надалі сума збільшується щоденно. Позивачем теоретично обґрунтовується стягнення комісії, але фактичної її до стягнення не включено.

З вказаних підстав, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Муха В.І. просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до наступного висновку.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Представник позивача Сиплива Т.А. подала до суду клопотання в якому просила долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитним договором № 09.11.2024-100000017 від 9 листопада 2024 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Муха В.І. подав до суду клопотання в якому просив долучити до матеріалів справи довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2026 року.

Такі клопотання сторін були задоволені судом.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (а.с. 29-32), заявка кредитного договору №28.09.2024-100002252 (а.с. 32-33), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 28.09.2024-100002252 (а.с. 33), складають кредитний договір №28.09.2024-100002252 між сторонами, що відповідає положенням ст. 634 ЦК України. Договір укладено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

П. 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з умовами договору №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 15000,00 гривень на строк 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 14 лютого 2025 року. Із сплатою процентів в розмірі 1% за 1 день користування кредитом (процентна ставка стандарт), яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

П. 7 Заявки кредитного договору №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року та відповіді позичальника визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 15% від суми кредиту та дорівнює 2250,00 гривень.

Зі змісту досліджених пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року встановлено, що між сторонами узгоджено всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Договір підписаний сторонами по справі, що свідчить, на думку суду, про те, що сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору та погоджувались на такі умови.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 9 листопада 2024 року на підставі звернення (пропозиція про укладення додатково договору до кредитного договору) відповідача ОСОБА_1 між сторонами було укладено додатковий договір до кредитного договору (а.с. 35зв.-36), згідно якого продовжено строк, на який надається кредит - 155 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 1 березня 2025 року. Сторони погодили, що при отриманні платежу позичальника у розмірі меншому розміру чергового платежу, раніше дати чергового платежу належним строком (терміном) для сплати нарахованих на цей день процентів та комісії є день отримання такого платежу. Цей договір діє протягом одного року. Денна процентна ставка - 0,65%. Сторони домовилися також, що проценти та комісія, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення даного додаткового договору, сплачуються позичальником в дату укладення даного додаткового договору не пізніше 3 год. 59 хв. дати укладення даного додаткового договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві надано позивачем кредит в розмірі 15000,00 гривень, шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку відповідача (а.с. 25). Даний факт визнається також відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, позивач ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу ОСОБА_1 кредиту.

Із змісту позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту, у встановлені кредитним договором строки, не виконував.

Згідно довідки-розрахунку (а.с. 26) заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року становить 34927,66 гривень, з яких: 13855,39 гривень заборгованість по тілу кредиту, 13578,25 гривень - заборгованість по процентах, а також 7494,02 гривень неустойки (штрафів) та зазначено, що проценти по кредиту нараховані за період з 28 вересня 2024 року по 1 березня 2025 року.

Позивачем було надано також деталізовананий розрахунок заборгованості у якому зазначена така ж сума заборгованості - 34927,66 гривень, але уже за договором №09.11.2024-100000017 від 9 листопада 2024 року. Тоді як, позивачем ставиться вимога у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року в розмірі 34927,66 гривень.

З вказаного розрахунку вбачається також, що він проведений з врахуванням здійсненого відповідачем 23 листопада 2024 року платежу в сумі 3230,98 гривень, а нарахування відсотків протягом усього строку кредитування здійснювалося позивачем за відсотковою ставкою 1%.

Проте, після укладення сторонами додаткового договору від 9 листопада 2024 року, були змінені істотні умови кредитування, в тому числі, денна відсоткова ставка визначена в розмірі 0,65 %.

Представник відповідача в судовому засіданні не погоджувався з заявленою позивачем сумою боргу та пояснив, що відповідачем у період з 10 жовтня 2024 року по 23 листопада 2024 року було здійснено п`ять платежів на виконання кредитного договору зі свого карткового рахунку на загальну суму 14587,07 гривень, а саме: 10 жовтня 2024 року - 3258,54 гривень, 28 жовтня 2024 року 3712,38 гривень, 9 листопада 2024 року - 2419,03 гривень, 15 листопада 2024 року - 1938,58 гривень та 23 листопада 2024 року - 3258,54 гривень, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22 липня 2026 року (а.с. 127-128).

Представник відповідача вважав, що зазначений позивачем платіж 23 листопада 2024 року в сумі 3230,98 гривень відображений у рядку розрахунку позивача за 23 листопада 2024 року в розмірі 3258,54 гривень і різниця становить 27,56 гривень.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, позивачу судом 24 серпня 2026 року було скеровано запит про надання ТОВ «Споживчий центр» інформації про те, чи, в рахунок погашення заборгованості або чергових платежів за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року та додатковим договором до кредитного договору від 9 листопада 2024 року №09.11.2024-100000017, надходили грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 (РНОПКК НОМЕР_1 ), а саме:

-10.10.2024 року на суму 3242,33 гривень;

-28.10.2024 року на суму 3693,91 гривень;

-09.11.2024 року на суму 2406,99 гривень;

-15.11.2024 року на суму 1928,93 гривень;

-23.11.2024 року на суму 3242,33 гривень.

Проте, відповіді на такий запит позивач не надав.

За таких обставин, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року не може прийматися судом як достовірний, оскільки не підтверджується встановленими в судовому засіданні доказами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року та додаткового договору до кредитного договору від 9 листопада 2024 року №09.11.2024-100000017 сплатив позивачеві заборгованість на загальну суму 14587,07 гривень, а саме: 10 жовтня 2024 року - 3258,54 гривень, 28 жовтня 2024 року 3712,38 гривень, 9 листопада 2024 року - 2419,03 гривень, 15 листопада 2024 року - 1938,58 гривень та 23 листопада 2024 року - 3258,54 гривень.

У позовній заяві позивач ТОВ «Споживчий центр» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року в розмірі 34927,66 гривень, з яких: 13855,39 гривень заборгованість по тілу кредиту, 13578,25 гривень - заборгованість по процентах, а також 7494,02 гривень неустойки.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на додану до позовної заяви довідку-розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року та деталізовананий розрахунок заборгованості в якому зазначена така ж сума заборгованості 34927,66 гривень, але уже за договором № 09.11.2024-100000017 від 9 листопада 2024 року.

Суд розглянув справу в межах позовних вимог позивача.

Проте, як встановлено в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором спростовується відповідачем, оскільки проведений з врахуванням лише одного платежу в сумі 3230,98 гривень без врахування інших сплачених відповідачем платежів на загальну суму 14587,07 гривень.

Тому наданий позивачем розрахунок заборгованості не може прийматися судом як достовірний, оскільки не підтверджений документально.

Ухвалою від 24 серпня 2026 року суд визнавав за необхідне, щоб представник позивача дав особисті пояснення по суті позовних вимог.

Явка представника позивача в судове засідання для дачі пояснень по суті позовних вимог визнавалася судом необхідною для з`ясування обставини справи щодо розміру заборгованості, з метою всебічного, повного і об`єктивного встановлення всіх обставин вказаної справи, зважаючи на повне невизнання відповідачем позовних вимог позивача.

Проте, представник позивача в судове засіданні не з`явився. Відповіді на запит суду щодо надходження грошових коштів від ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Споживчий центр» в рахунок погашення заборгованості чи чергових платежів за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року та додатковим договором до кредитного договору від 9 листопада 2024 року №09.11.2024-100000017, не надав.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 13855,39 гривень. Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено заборгованість за кредитним договором на загальну суму 14587,07 гривень. Позивач заперечень з приводу повідомлених відповідачем обставини про сплату заборгованості за кредитним договором не висловлював.

Враховуючи встановлені обставини справи, незрозумілим є порядок нарахування позивачем заборгованості за тілом кредиту, а відтак і за відсотками, неустойкою, що є похідними вимогами.

Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що такий розрахунок не містить відомостей про зарахування позивачем усіх сплачених відповідачем платежів (а.с. 127, 128).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №28.09.2024-100002252 від 28 вересня 2024 року в розмірі 34927,66 гривень є необґрунтованими, не доведеними у зв`язку з чим не підлягають до задоволення.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених позивачем витрат на оплату судового збору в розмірі 2662,40 гривень немає.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 14, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 512, 526, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код - 37356833) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2026 року.