Рішення № 139951080, 22.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3262/26

Провадження № 2/357/4074/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі «Позивач»), в інтересах якої діє її представник, звернулася до суду з позовом до ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД» (далі «Відповідач») про захист прав споживача.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилалася на наступні обставини.

04.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД» було укладено Договір про спільну діяльність №040321.

В указаному договорі було зазначено наступне:

1.1.- Цей договір є змішаний договір, який містить елементи інвестиційного договору та договору підряду на будівництво, а також містить усі інші істотні умови, відносно яких за згодою Сторін досягнуто згоду.

1.2. - Компанія зобов`язується на свій ризик, за кошти Інвестора, виконати увесь комплекс робіт по будівництву об`єкту нерухомості: багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці за кадастровим номером 3220489500:02:021:0391, 3220489500:02:021:0392, за адресою: АДРЕСА_1 , ввести об`єкт в експлуатацію та передати Інвестору житлове приміщення (квартиру), які визначені Сторонами в Додатку № 1 до Договору (надалі- об`єкт нерухомості).

1.3. В поняття Об`єкт нерухомості згідно з цим Договором крім самого Об`єкту нерухомості входять також системи електропостачання, підведення автономного опалення газопостачання, водопостачання та водовідведення, будь-які інженерні та інші комунікації, якими обладнаний об`єкт, що забезпечує можливість використання Об`єкту нерухомості за призначенням. Вимоги Інвестора щодо Об`єкта нерухомості, строки, кошториси будівництва та інші умови визначаються в Додатку №1 до даного Договору.

Згідно з додатком №1 до даного договору сторони погодили наступні специфікації Об`єкту будівництва:

1.1 місцезнаходження нерухомості: АДРЕСА_1 , 1-й поверх.

1.2 - Загальна площа об`єкту нерухомості (квартири) повинна становити 71,2 м2.

1.3 - Попередня вартість площі об`єкта нерухомості (квартири) на час закінчення виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомості (Додаток №1), що будується, становить: 925 600,00 грн. (Дев`ятсот двадцять п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) за 71,2 м.2.

Відповідно до Додатку №2 «Графік фінансування будівництва» до договору про спільну діяльність № 040321 від 04.03.2021 року сума договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року становить: 925600,00 грн.

Під час підписання Договору Інвестор сплачує Компанії грошові кошти в розмірі 462800,00 грн.

У строк не пізніше 03.04.2021 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти у розмірі 74048,00 грн.

У строк не пізніше 03.05.2021 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти у розмірі 74048,00 грн.

У строк не пізніше 03.06.2021 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти у розмірі 74048,00 грн.

У строк не пізніше 03.07.2021 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти у розмірі 74048,00 грн.

У строк не пізніше 03.08.2021 року Інвестор сплачує Компанії грошові кошти у розмірі 74048,00 грн.

До моменту отримання права власності (до 31 серпня 2021 року) Інвестор має в загальному сплатити 90% від суми Договору.

10% від суми Договору (92560,00 грн.) Інвестор сплачує після отримання права власності на Об`єкт нерухомості (квартиру), а також після підписання оглядового акту приміщення та здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 5-ти денного терміну після настання даних обставин.

Згідно з додатком №3 «Перелік робіт» до договору про спільну діяльність № 040321 від 04.03.2021 року сторони уклали додаток про наступне:

1.Зведення капітальної споруди з облаштуванням внутрішніх стін.

2.Закриття віконних отворів та зовнішніх фасадних дверних отворів склопакетними конструкціями, тильних дверних отворів металевими дверима або вхідними групами згідно з проектом.

3. Ведення комунікацій в об`єкт будівництва (квартиру): водопостачання з монтажем лічильника (без розведення труб), водовідведення (каналізація), автономне опалення (газовий котел за рахунок Інвестора), електропостачання з монтажем лічильника.

4. Ремонт території загального користування та облаштування прибудинкової території.

5. Виділення парковочного місця без прибудинкової території для одного легкового автомобіля.

У день підписання Договору Позивач ОСОБА_1 сплатила Відповідачу кошти у сумі 390000,00 грн., що підтверджується квитанцією про отримання коштів від 05.03.2021 року.

Крім цього відповідно до Графіка фінансування будівництва, який є Додатком №2, ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у розмірі:

- відповідно до квитанції від 09.03.2021 року у сумі 72800,00 грн.;

- відповідно квитанції від 18.03.2021 року у сумі 70000,00 грн.;

- відповідно квитанції від 15.04.2021 року у сумі 70000,00 грн.;

- відповідно квитанції від 10.05.2021 року у сумі 70000,00 грн.;

- відповідно квитанції від 15.06.2021 року у сумі 71000,00 грн.;

- відповідно квитанції від 12.07.2021 року у сумі 70000,00 грн.

Таким чином, всі поточні зобов`язання інвестор виконав своєчасно та у повному обсязі. Загалом на виконання умов укладеного Договору ним на користь Відповідача було сплачено кошти у сумі 813800,00 грн., проте до цього часу Відповідач не виконав своїх зобов`язань згідно Договору, будівництво наразі не завершено з вини Відповідача.

Станом на день звернення до суду будівельні роботи завершено не було.

Відповідно до Договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року, розділу 5 Відповідальність сторін за порушення договору:

5.1. У випадку порушення зобов`язання, щ виникає з цього Договору ( надалі іменується « порушенням Договору»), Сторона несе відповідальність визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

5.2. Порушенням Договору є його невиконання, або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

5.3. Сторона не несе відповідальності за порушенням умов Договору, якщо вони сталося не з її вини ( умислу чи необережності).

5.4.Сторона, що порушила цей Договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням.

5.5. Сплата стороною та ( або) відшкодування збитків, завданих порушенням Договору, не звільняє її від обов`язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством.

5.6. За несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором Компанія сплачує Інвестору, або ж Інвестор сплачує Компанії штраф у розмірі 1,5% від суми несплачених коштів ( у випадку невиконання зобов`язання Інвестором) та 1,5% від суми фактично оплачених коштів ( у випадку невиконання зобов`язання Компанією) за кожен календарний місяць. Сплата штрафу не знімає відповідальності з Компанії по завершенню робіт даного Договору.

10.01.2026 року Позивачем було передано Відповідачу претензію щодо повернення належних йому грошових коштів, утім Відповідачем вимоги претензії було проігноровано.

Таким чином розмір пені за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором за період з 01.02.2025 року по 01.02.2026 року складає: 813800,00 грн., вартість послуги з будівництва об`єкту нерухомості х 3 відсоток пені х 365 кількість днів = 8911110,00 гривень.

З огляду на викладене Позивач просила суд стягнути з Відповідача на її користь пеню за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року в розмірі 8911110,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 20000,00 гривень та судові витрати по справі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

09.03.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с. 46).

У призначені в межах підготовчого провадження судові засідання представник Відповідача жодного разу не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

20.05.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній справі, призначено її до судового розгляду по суті (а.с. 58).

16.09.2026 року у судове засідання Позивач/його представник не з`явилися, до канцелярії суду представником Позивача було подано заяву про розгляд даної справи без участі сторони Позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 68).

У всі призначені по справі судові засідання представник Відповідача не з`явився. Відзиву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Поштові відправлення, які було надіслано судом на адресу Відповідача, повернулися з довідками підприємства поштового зв`язку з відмітками «за закінченням зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 53, 54, 62).

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Такий правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 року по справі №755/4829/23.

Згідно з ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

04.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД» був укладений Договір про спільну діяльність №040321 (а.с. 14-17).

Згідно з пп. 1.1.-1.3 договору, він є змішаний договір, який містить елементи інвестиційного договору та договору підряду на будівництво, а також містить усі інші істотні умови, відносно яких за згодою Сторін досягнуто згоду. Компанія зобов`язується на свій ризик, за кошти Інвестора, виконати увесь комплекс робіт по будівництву об`єкту нерухомості: багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці за кадастровим номером 3220489500:02:021:0391, 3220489500:02:021:0392, за адресою: АДРЕСА_1 , ввести об`єкт в експлуатацію та передати Інвестору житлове приміщення (квартиру), які визначені Сторонами в Додатку № 1 до Договору. В поняття Об`єкт нерухомості згідно з цим Договором крім самого Об`єкту нерухомості входять також системи електропостачання, підведення автономного опалення газопостачання, водопостачання та водовідведення, будь-які інженерні та інші комунікації, якими обладнаний об`єкт, що забезпечує можливість використання Об`єкту нерухомості за призначенням. Вимоги Інвестора щодо Об`єкта нерухомості, строки, кошториси будівництва та інші умови визначаються в Додатку №1 до даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. договору оформлення права власності інвестору на об`єкт будівництва здійснюється Компанією до 31 серпня 2021 року за умови виконання інвестором п. 3.1. даного договору, тобто у разі сплати інвестором коштів відповідно до графіка фінансування будівництва, який є додатком № 2.

Згідно з п. 4.1. договору запланований термін введення в експлуатацію об`єкта нерухомості разом з усіма видами робіт 31 серпня 2021 року.

За умовами додатку № 1 до даного договору, сторони погодили наступні специфікації об`єкту нерухомості: місце знаходження об`єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , перший поверх, загальна площа об`єкта нерухомості повинна становити 71,2 кв.м. Попередня вартість площі об`єкта нерухомості на час закінчення виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомості (додаток № 1), що планується збудувати становить: 925 600,00 грн. за 71,2 кв.м. (а.с. 18).

Відповідно до додатку № 2 до даного договору, сума договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року становить 925 600,00 грн. Під час підписання договору інвестор сплачує компанії грошові кошти в сумі 462 800,00 грн., не пізніше 03.04.2021 74 048,00 грн., не пізніше 03.05.2021 74 048,00, не пізніше 03.06.2021 74 048,00 грн., не пізніше 03.07.2021 - 74 048,00 грн., не пізніше 03.08.2021 - 74 048,00 грн. До моменту отримання права власності (до 31 серпня 2021 року) Інвестор має в загальному сплатити 90% від суми Договору. 10% від суми Договору (92 560,00 грн.) Інвестор сплачує після отримання права власності на Об`єкт нерухомості (квартиру), а також після підписання оглядового акту приміщення та здачі об`єкта в експлуатацію, але не пізніше 5-ти денного терміну після настання даних обставин (а.с. 19).

Додатком № 3 до договору встановлено умови договору: зведення капітальної споруди з облаштуванням внутрішніх стін; закриття віконних отворів та зовнішніх фасадних дверних отворів склопакетними конструкціями, тильних дверних отворів металевими дверима або вхідними групами згідно з проектом; ведення комунікацій в об`єкт будівництва (квартиру): водопостачання з монтажем лічильника (без розведення труб), водовідведення (каналізація), автономне опалення (газовий котел за рахунок Інвестора), електропостачання з монтажем лічильника; ремонт території загального користування та облаштування прибудинкової території; виділення парковочного місця без прибудинкової території для одного легкового автомобіля (а.с. 20).

Загальна сума сплачених Позивачем коштів на рахунок відповідача становить 813800,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 21-25).

Доказів на підтвердження виконання Відповідачем умов Договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року або повернення Позивачу Відповідачем 813800,00 гривень, сплаченим ним на підставі указаного договору, матеріали справи не містять.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами матеріального та процесуального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За правилами частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За правилами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 883 ЦК України передбачено відповідальність підрядника. Так, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» - договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб п.21 ч.1 ст. 1Закону України «Про захист прав споживачів».

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника п.22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з компенсації моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 року по справі № 214/7462/20.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Указаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.12.2022 року по справі № 214/7462/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц, указано, що моральна шкода це страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточенням, до інших негативних наслідків морального характеру. Суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц.

Висновки суду.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Судом встановлено та сторонами по справі не спростовано, що Відповідач не виконав належним чином перед Позивачем свої зобов`язання відповідно до договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню за несвоєчасне виконання умов Договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року за період з 01.02.2025 року по 01.02.2026 року у розмірі 813800,00 гривень, що відповідає розміру вартості послуг з будівництва, які Позивач як інвесторів сплатила на користь Відповідача.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено, що Позивач, у результаті порушення її прав Відповідачем щодо невиконання договору про спільну діяльність, зазнала моральних переживань, які полягали у відчутті негативних емоцій та переживань з приводу порушення її права власності, Доводи Позивача з цього приводу, викладені у позовній заяві та повідомлені суду в ході засідання, є розумними та переконливими, як і розмір заявлених вимог.

Разом з цим, визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб Позивача, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

За таких умов, суд вважає за доцільне позовні вимоги у цій частині задовольнити частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Позивач є звільненою від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а її вимоги задоволено частково, то із Відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8238,00 гривень відповідно до розміру задоволених вимог.

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання договору про спільну діяльність №040321 від 04.03.2021 року в розмірі 813800,00 гривень (вісімсот тринадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД» на користь держави судовий збір у розмірі 8238,00 гривень (вісім тисяч двісті тридцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД», місцезнаходження: вулиця Вернадського, будинок 10, квартира 187, місто Біла Церква, Київська область, 09106, код ЄДРПОУ 42037881.

Повне судове рішення складено 22.09.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров