Рішення № 139950072, 17.09.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/839/26

Провадження № 2/293/793/2026

17 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»,

з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни та приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

15.06.2026 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Березенської Ю.О. звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ «ФК» Онлайн фінанс» в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №13680 від 17.05.2021 вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» коштів в розмірі 20 985,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», заборгованості за кредитним договором №438782458 від 24.10.2019 за період час з 09.04.2021 по 07.05.2021:

-7750,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

-12035,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-1200,00 грн- плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Загальна сума, яка підлягає стягнення із боржника ОСОБА_1 складає 20 985,00 грн.

На виконання цього виконавчого напису 23.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. відкрито виконавче провадження №65896515.

Позивач вважає, що виконавчий напис №13680 вчинений 17.05.2021 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що він вчинений без встановлення безспірності заборгованості та вчинений щодо кредитного договору, який не посвідчений нотаріально. Нотаріус при вчиненні напису не перевіряв наявність спору щодо суми боргу, що є порушенням ст.87 Закону України «Про нотаріат».

Зважаючи на викладені обставини позивач просить задовольнити позов.

ІІ. Процедура та позиції сторін

18.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 12:00 год. 07.07.2026. Одночасно вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

-приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олену Василівну (адреса: АДРЕСА_1 );

приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича (адреса: 10014, м.Житомир, Бульвар Новий, 5) (а.с.22).

07.07.2026 учасники справи в судове засідання не з`явились. Представник позивача адвокат Березенська Ю.О. подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності позивача та її представника (а.с.45).

07.07.2026 суд постановив ухвалу, якою відклав розгляд справи на 12 год. 30 хв. 27.08.2026 та задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.47).

27.07.2026 вказана справа не розглядалась у зв`язку з зайнятістю головуючої судді у кримінальному провадженні №293/146/25.

17.09.2026 сторони в судове засідання не з`явились. У матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача та її представника.

Відповідач та треті особи причини неявки до суду не повідомили. Відзив на позов не подали. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, позицію щодо виниклих спірних правовідносин сторонами висловлено, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та докази на їх підтвердження

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №65896515 від 23.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. відкрите виконавче провадження за виконавчим написом №13680 виданого 17.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 20 985,00 грн.(а.с.16).

Із повідомлення ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» на адвокатський запит представника позивача вбачається, що 24.10.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір №438782458 від 24.10.2019. Надалі 21.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, реєстр відступлення прав вимоги №62. Надалі право вимоги за кредитним договором отримало ТОВ ФК «Ондайн фінанс» на підставі договору факторингу «05/0820-01 від 05.08.2020, реєстр відступлення права вимоги №4; а надалі ТОВ «ФК`Позика» - на підставі договору факторингу №161025-01-ОФ від 16,10.2025, реєстр відступлення права вимоги №1.

Надана копія кредитного договору №438782458 від 24.10.2019 нотаріально не посвідчена (а.с.32-33).

ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі також - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно із підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019, справа №137/1666/16-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Згідно постанови Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №640/2704/16-ц з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» боржник має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16 зазначено, що для правильного застосування статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" необхідно установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення виконавчого напису.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 - безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

26.11.2014 КМУ прийняв постанову №662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів". Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Так, нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 в справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 в справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.

Отже, станом на 08.09.2020 (день вчинення спірного виконавчого напису) Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині доповнення Переліку новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин", визнано нечинною з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать, що стягнення заборгованості за виконавчим написом відбулося на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений. Проте, незважаючи на це, всупереч вимогам закону, відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а приватний нотаріус у свою чергу 17.05.2021 вчинив виконавчий напис №13680, всупереч правилам встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, та неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21.03.2017 № 23.

Зазначене вище є підставою для визнання спірного виконавчого напису №13680 від 17.05.2021 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 (п. 77-95).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 по справі №910/10374/17 вказує на те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

V.Розподіл судових витрат.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору розмірі 1064,96 грн.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст.137 ЦПК України.

До матеріалів справи позивачем долучено заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 13 000 грн; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №5 та №8 на загальну суму 13 000 грн; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України; копію договору про надання правничої допомоги №15 від 28.05.2026; копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а.с.34-44).

Згідно з ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 10 000 гривень.

Керуючись статтями 4,13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №13680, вчинений 17.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 20985,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правову допомогу.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»,

дреса місця знаходження: 02094, м.Київ, Бульвар Верховної ради, 34, офіс 511,

код ЄДРПОУ 42254696.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна,

адреса: АДРЕСА_1 ;

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович,

адреса: 00014, м.Житомир, вул.Бульвар Новий, 5 оф.2.8.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.09.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО