Рішення № 139950070, 22.09.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/835/26

Провадження № 2/293/768/2026

22 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі

головуючої судді Проценко Л.Й.,

з участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

08.06.2026 ТОВ «Бізнес позика» в особі представника Дармограй А.Т., через систему «Електронний суд», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором №541648-КС-002 про надання кредиту від 13.07.2025, що становить 143 547,77 грн., яка складається з:

суми прострочених платежів по тілу кредиту 47 945,32 грн;

суми прострочених платежів по процентах 67 602,45 грн;

суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 28 000,00 грн.

Також просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 13.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №541648-КС-002 про надання кредиту у розмірі 26 000 грн., шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

В подальшому, 31.07.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №541648-КС-002 про надання кредиту та 21.09.2025 - Додаткову угоду №2 до Договору №541648-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов яких ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково в кредит 13000,00 грн та 17000,00 грн відповідно. Вказані Додаткові угоди також підписані у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач доводить, що свої зобов`язання за договором кредиту виконав, в результаті чого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 26000,00 грн, 13000,00 грн та 17000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Позивач зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №541648-КС-002, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 55156,19 грн.

Проте, всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі та заборгованість не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.06.2026, справа № 293/835/26 передана на розгляд судді Проценко Л.Й.

Відповідно до вимог ч.8 ст.197 ЦПК України суд з метою визначення підсудності справи звернувся з запитом до Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно відповіді від 11.06.2026, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Проценко Л.Й., відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресоюАДРЕСА_1 (а.с.110).

12.06.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання суд призначив на 12 год. 30 хв. 30.07.2026. Суд також задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю (а.с.112-113)

08.07.2026 на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2026 до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» та витребувані докази.

30.07.2026 сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач у позовній заяві просив розгляд справи здійснити без його участі. Відповідач відзиву чи клопотання по відкладення суду не подав.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи на 07.09.2026.

07.09.2026 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відрядженні, про що свідчить довідка, складена секретарем судового засідання (а.с.127).

В призначене судом судове засідання 16.09.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 16.09.2026, суд постановив провести заочний розгляд справи, відповідно до положень ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

13.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) укладений Договір №541648-КС-002 про надання кредиту (надалі Договір) в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором UA-1011 (а.с.20-41).

Згідно паспорта споживчого кредиту позичальник ознайомився з умовами кредитування, загальними витратами, орієнтовною вартість кредиту, та порядком повернення кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором UA-8743 (а.с.17-19).

Відповідно до п.2.1 Договору ТОВ "Бізнес Позика" надає позичальнику кредит у розмірі 26000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим Договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика (надалі правила).

Згідно п.2.3, 2.8 Договору, строк кредиту 24 тижні, термін дії договору до 28.12.2025.

Відповідно до п.2.4 Договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,0, фіксована.

Комісія за видачу кредиту 5200,00 грн (п.2.5 Договору).

За умовами Договору орієнтовна загальна вартість кредиту 64303,81 грн. Загальні витрати за кредитом: 38303,81 грн (п.2.9, 2.10 Договору).

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 26000,00 грн, шляхом перерахування 13.07.2025 на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.73), а також повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про випуск на ім`я ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 та виписка по її рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 13.07.2025 по 08.03.2026.

Виписка по даному рахунку підтверджує факт надходження 13.07.2025 коштів в сумі 26000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 факт користування вказаними коштами.

Окрім того, на підставі укладеної 31.07.2025 між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору №541648-КС-002 про надання кредиту від 13.07.2025, позичальнику збільшено кредит до 13000,00 грн ( п.2.1 Додаткової угоди № 1).

Після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 37700,00 грн (п.2.2 Додаткової угоди №1).

Згідно п.2.4 Додаткової угоди № 1 комісія за надання додаткової суми кредиту: 2600,00 грн.

Додаткова угода № 1 укладена в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором UA-2209. Паспорт споживчого кредиту також підписаний одноразовим ідентифікатором UA-1398 (а.с.51-62).

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 13000,00 грн, шляхом перерахування 31.07.2025 на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.74), а також повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про випуск на ім`я ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 та виписка по її рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 13.07.2025 по 08.03.2026.

Також на підставі укладеної 21.09.2025 між сторонами Додаткової угоди № 2 до Договору №541648-КС-002 про надання кредиту від 13.07.2025, позичальнику збільшено кредит до 17000,00 грн ( п.3.1 Додаткової угоди № 2).

Після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 49567,28 грн. Денна процентна ставка: 0,75 процентів. Строк дії договору до 08.03.2026 (п.3.2,6, 8.1 Додаткової угоди №2).

Згідно п.5 Додаткової угоди № 2 комісія за надання додаткової суми кредиту: 3400,00 грн.

Додаткова угода № 2 укладена в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором UA-7070. Паспорт споживчого кредиту також підписаний одноразовим ідентифікатором UA-8871 (а.с.60-68).

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 17000,00 грн, шляхом перерахування 21.09.2025 на банківську картку позичальника НОМЕР_3 , про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.75).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним Договором та Додатковими угодами до нього станом на 25.05.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 143547,77 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 47945,32 грн; суми прострочених платежів по процентах 67602,45 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 28000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн. (а.с.13-15).

Вказаний розмір заборгованості підтверджується також довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором №541648-КС-002 про надання кредиту від 13.07.2025 (а.с.16).

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, мотиви та висновки суду

Нормою п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч.1 ст.205 ЦК).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариств відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання договору про надання фінансового кредиту свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту підписання договору клієнтом відбувається шляхом накладення електронного підпису. Такий договір уважається укладеним з моменту його підписання електронним підписами сторін та його укладення відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію» (п.п. 2.17, 2.18, п.7.1 договору).

Згідно положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав Договір про надання кредиту та Додаткові угоди до нього в електронній формі, шляхом підписання одноразовими ідентифікаторами та отримав кредит у загальній сумі 56000,00 грн, трьома платежами, шляхом перерахування на банківські карти, зазначені відповідачем під час укладання договору та угод до них.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №541648-КС-002, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату кредиту на загальну суму 55156,19 грн.

Як видно з наданого розрахунку зазначені вище кошти були зараховані банком в рахунок погашення тіла кредиту в сумі 8054,68 грн, 35901,51 грн на погашення відсотків за користування кредитом та 11200,00 грн на погашення комісії.

При цьому, суд вважає протиправним стягнення комісії за видачу кредиту в загальному розмірі 11200,00 грн, та зарахування коштів, які надійшли від відповідача в рахунок погашення комісії. З цього приводу суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналіз змісту зазначеної умови свідчить про те, що така комісія не пов`язана із наданням позичальнику будь-якої самостійної додаткової фінансової послуги, а фактично є складовою вартості кредиту.

Суд враховує, що відповідно до ст. 1054 ЦК України платою за користування кредитом є проценти, які й становлять економічну сутність винагороди кредитодавця за надання грошових коштів у користування. Встановлення додаткових платежів, які не мають самостійного предмета та фактично дублюють функцію процентів, призводить до необґрунтованого збільшення фінансового навантаження на позичальника.

З огляду на те, що спірні правовідносини є правовідносинами у сфері споживчого кредитування, до них підлягають застосуванню положення законодавства про захист прав споживачів, відповідно до яких умови договору не можуть призводити до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін.

Покладення на споживача обов`язку сплачувати комісію, яка не пов`язана із наданням окремої послуги та фактично є додатковою платою за саме надання кредиту, свідчить про несправедливість такої умови договору, оскільки створює для споживача надмірний фінансовий тягар та порушує баланс інтересів сторін.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідно до якої законодавством про споживче кредитування передбачено можливість встановлення у кредитному договорі комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за умови, що такі комісії відповідають фактично наданим додатковим чи супутнім послугам.

Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності визначення переліку таких послуг, їх змісту, обсягу та вартості, а також доказів їх фактичного надання споживачу, умова договору щодо сплати відповідної комісії є нікчемною.

Як убачається з умов спірного договору, комісія за видачу кредиту визначена без зазначення конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надаються позичальнику, без розкриття їх змісту, обсягу та вартості, а матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які встановлена така комісія.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який зазначав, що встановлення у кредитному договорі комісій, які не пов`язані з наданням конкретних додаткових послуг, є неправомірним та не підлягає задоволенню при вирішенні спору.

Враховуючи наведене, положення договору позики щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за видачу кредиту суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 11200,00 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе віднести 11200,00 грн, безпідставно зарахованих позивачем коштів в рахунок погашення комісії, на погашення тіла кредиту.

При цьому, суд звертає увагу, що останній платіж на погашення заборгованості надійшов від відповідача 18.10.2025. Останнім днем погашення заборгованості за умовами Додаткового договору № 2 є 08.03.2026. Загальна сума заборгованості станом на 18.10.2025 становила 47945,32 грн, в тому числі і за тілом кредиту.

Отже, заборгованість відповідача по тілу кредиту становитиме 36745,32 грн = (47945,32 грн -11200 грн).

З вказаних підстав суд прийняв рішення самостійно здійснити розрахунок відсотків.

36745,32 грн х142 дні (з 18.10.2025 по 08.03.2026) х 0,75% = 39133,77 грн

Отже, залишок заборгованості по відсотках становитиме 39133,77 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 28000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

Суд враховує, що у спірних правовідносинах сторонами вже погоджено плату за користування кредитом у вигляді процентів, які нараховуються за умовами договору, що свідчить про наявність у кредитодавця компенсації за користування грошовими коштами.

За таких обставин додаткове стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України за той самий період призводило б до подвійного покладення на відповідача обов`язку сплачувати плату за користування грошовими коштами та відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Суд враховує, що за змістом положень ст. 524, 533, 535, 625 ЦК України зобов`язання, яке виникло між сторонами на підставі кредитного договору, є грошовим, а проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Разом з тим, у даному випадку застосування такої відповідальності обмежується спеціальними нормами законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які підлягають пріоритетному застосуванню.

Оскільки спірні правовідносини виникли та існують у період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 28000,00 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та наявність у нього обов`язку їх повернення.

Разом з тим, комісія за видачу кредиту та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не підлягають стягненню з підстав, наведених судом у мотивувальній частині рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у частині основного боргу у розмірі 36745,32 грнта відсотків у розмірі 39133,77 грн, а в іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 75879,09 грн. В решті позову слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1407,35 гривень = (52,86%х2662,40:100%)

Керуючись ст. ст. 79,81,141, 247, 258,259,263-265,268,272-274, 354 ЦПК України, суд УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за договором №541648-КС-002 про надання кредиту від 13.07.2025, що становить 75879 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 09 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1407 (одна тисяча чотириста сім) гривень 35 копійок.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", адреса місця знаходження: вул. Лесі Українки, 26 офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2

Повне рішення складено та підписано 22.09.2026

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО