Рішення № 139950049, 22.09.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/929/26

Провадження №2/291/809/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

22 вересня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу № 291/929/26 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18.08.20269 представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 905,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.04.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір) №694642, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в порядку та на умовах, визначених у договорі. 16.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ 16112020, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором. Посилається на те, що відповідач належним чином не виконував умови укладеного договору, виникла заборгованість, яка становить 14 905,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 190,00 грн заборгованість за відсотками, 715,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

19.08.2026 судом отримано відповідь №3196507 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк».

18.09.2026 до суду надійшли витребувана судом інформація від АТ «КБ «Приват банк».

Позовна заява з доданими документами позивачем подані до суду в електронній формі.

Відповідно до ч. 9 ст. 14 ЦПК України, п.122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, п.п. 1,8 Розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 №814, справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

З врахуванням зазначеного, суд уважає за доцільне здійснювати розгляд справи (формування та зберігання) у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлена про судовий розгляд, але не подала відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Позовна заява з доданими матеріалами надсилалася на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, однак останнім не отриманні, повернуті з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом із сайту Укрпошта.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 06.04.2020 між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №694642, за умовами якого клієнт отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн, зі строком кредитування 7 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до договору, тобто до 13.04.2020, які підписані електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

17.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору №694642 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2020. Відповідно до цього договору сторонами погоджено наступні умови продовження користування кредитом, дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 25.04.2020, додатковий договір підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Згідно із довідкою ТОВ «Лінеура Україна» про ідентифікацію відповідача ОСОБА_2 ідентифікована ТОВ «Лінеура Україна», як позичальник за укладеним договором №694642- від 06.04.2020, оскільки акцептував останній, підписавши 06.04.2020 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора В842, направленого на номер телефону відповідача.

06.04.2020 ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

16.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов яких до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників від 16.11.2020.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 14905,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 665,00 грн заборгованість за процентами, 8 525,00 грн заборгованість по простроченим відсоткам, 715,00 грн заборгованість за штрафом/пенею (а.с 28 на звороті).

Згідно повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-260903/26077-БТ від 08.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та зараховано кошти 06.04.2020 на суму 5 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було укладено договір, за умовами якого останній отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту 06.04.2020 №694642 було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Також ним було підписано і графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

Отже, суд вважає доведеним факт укладання вказаного кредитного договору між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем.

Як вбачається з умов кредитного договору, позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом (п. 2.1 договору).

Судом встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк». З якої слідує, що транзакція, здійснена 06.04.2020, в сумі 5 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 , була успішною.

Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14 905,00 грн., з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 190,00 грн - заборгованість за процентами; 715,00 грн - заборгованість за пенею.

16.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №694642 від 06.04.2020.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитним договором №694642 від 06.04.2020, з якої: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 190,00 грн - заборгованість за відсотками; 715,00 грн - заборгованість за пенею.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Копії договору факторингу, реєстр прав вимоги та платіжна інструкція про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу №ККЛУ-16112020.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Поряд із цим судом встановлено, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не було здійснено нарахування жодних штрафних санкцій.

Одночасно з цим, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просить крім суми заборгованості за основаною сумою боргу, стягнути заборгованість за процентами в розмірі 9 190,00 грн.

Згідно з умовами кредитного договору, погодженого сторонами, строк дії кредитного договору 7 днів (до 13.04.2020), додатковим договором в подальшому продовжено - до 25.04.2020.

У відповідності п.1.4 договору сторонами погоджено таку процентну ставку за користування кредитом:

знижена процентна ставка становить 1,90 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів;

стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті, якщо клієнт не виконав умови зазначені в .

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Згідно з графіком платежів, підписаного відповідачем, сума нарахованих процентів за користування кредиту, в межах строку дії кредитного договору, становить 665,00 грн. Загальна сума боргу разом із тілом кредиту 5 665,00 грн. Додатковим договором було погоджено продовження строку кредитування , дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 25.04.2020, крім того сторони погодили процентну ставку за користування кредитом протягом строку встановленого п.3.1 додаткового договору (до 25.04.2020): 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Таким чином, клієнт (відповідач) був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

Отже, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідача за таким договором, у зв`язку з невиконанням ним, як клієнтом, взятих на себе кредитних зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

Із рахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим, враховуючи умови кредитного договору та строк його дії, суд приходить до висновку, що наданий до матеріалів позову розрахунок не узгоджується з умовами кредитного договору, а тому не може братися судом як належний доказ на підтвердження у відповідача заборгованості за договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховані кредитодавцем за період з 26.04.2020 по 24.07.2020, тобто поза межами узгодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаних вище висновків Верховний Суд дійшов у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, заборгованість за відсотками за користування кредитом з 06.04.2020 по 25.04.2020 (20 днів) становить 1 900,00 грн, а не 9190,00 грн, як це зазначено у розрахунку заборгованості.

Доказів того, що сторони узгодили сплату позичальником процентів в розмірі 1,90% на день після 25.04.2020 матеріали справи не містять.

Відтак, позичальнику проценти за користування кредитом могли нараховуватись лише до узгодженої дати 25.04.2020.

Крім того, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, відповідачем були здійсненні проплати у сумі 1045,00 грн (17.04.2020), 25,00 грн (30.04.2020), які були зараховані на сплату процентів.

Таким чином, належна заборгованість за договором кредиту №694642 від 06.04.2020 становить 6 545,00 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом 5 000,00 грн;

- заборгованість за нарахованими відсотками 830,00 грн (1 900,00 грн 1 070,00 грн);

- заборгованість за пенею/штрафом 715,00 грн.

Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі складаються зі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Враховуючи те, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши їх з відповідача у розмірі 1 169,06 грн (виходячи з розрахунку 6 545,00 грн (задоволені позовні вимоги), що становить 43,91 %, і від суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в розмірі 2 662,40 грн).

Щодо витрат на правничу допомогу, які позивач визначив у розмірі 8 000,00 грн та просить стягнути із відповідача, суд дійшов таких висновків.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат з професійної правничої допомоги позивач надав договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг №31 від 07.08.2026, детальний опис послуг від 07.08.2026, де вказано види послуг та затрата часу. Однак не вказано вартість послуг.

Водночас, на думку суду, виокремлення адвокатом «усна консультація..», «ознайомлення з матеріалами справи», «погодження правової позиції з клієнтом», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованими та охоплюється діями адвоката із «складання позовної заяви…», а тому визначення оплати за ці послуги є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібний підхід щодо оцінки реальності та розумності витрат викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2 500,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 141, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №694642 від 06.04.2020 у сумі 6 545,00 (шість тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн, в т. ч. заборгованість за кредитом 5 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 830,00 грн, заборгованість за пенею/штрафом 715,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на сплату судового збору у сумі 1 169 (одна тисяча сто шістдесят дев`ять) грн 06 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .

Повне рішення суду

складено 22.09.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук