Ухвала суду № 139946379, 22.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного провадження у справі

22 вересня 2026 року Справа № 520/27540/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи Шевченківської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (вул. Василя Стуса, буд. 2, с-ще Шевченкове, Куп`янський р-н, Харківська обл., 63601, код ЄДРПОУ 45098470) до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання незаконною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Украни Антосіком Олегом Анатолійовичем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.

Позивачем до суду подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що пропуск установленого частиною другою статті 287 КАС України десятиденного строку звернення до адміністративного суду зумовлений сукупністю обставин, пов`язаних із особливостями функціонування Шевченківської селищної військової адміністрації в умовах воєнного стану, істотним погіршенням безпекової ситуації на території Шевченківської селищної територіальної громади, а також вжиттям позивачем заходів щодо досудового врегулювання питання.

Зокрема, позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026 була отримана ним через систему «Електронний суд», після чого 01.07.2026 Шевченківська селищна військова адміністрація звернулася до відповідача із заявою про закриття зазначеного виконавчого провадження. Позивач вважав, що з огляду на постановлення ухвали суду про відстрочення виконання рішення підстави для відкриття виконавчого провадження були відсутні, у зв`язку з чим очікував на вирішення питання відповідачем у позасудовому порядку.

Крім того, позивач посилається на те, що починаючи з 02.07.2026 на території селища Шевченкове істотно погіршилася безпекова ситуація, відбувалися обстріли, внаслідок яких було пошкоджено мережі електропостачання та Інтернету. За твердженням позивача, зазначені обставини ускладнили належне функціонування військової адміністрації та створили об`єктивні перешкоди для своєчасної підготовки і подання процесуальних документів до суду.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, якими зафіксовано факти обстрілів та пошкодження цивільної інфраструктури селища Шевченкове, довідку надавача послуг Інтернету щодо проведення ремонтних робіт з відновлення мережі Інтернет, а також наказ Харківської обласної військової адміністрації від 28.07.2026 № 11-В про проведення обов`язкової евакуації населення з окремих населених пунктів Шевченківської селищної територіальної громади, розпорядження начальника Шевченківської селищної військової адміністрації від 31.07.2026 № 388 та від 04.08.2026 № 390 щодо проведення обов`язкової евакуації та тимчасового переміщення (релокації) Шевченківської селищної ради і Шевченківської селищної військової адміністрації.

Позивач зазначає, що наведені обставини мали місце саме у період перебігу встановленого законом строку на оскарження постанови державного виконавця, який, за його розрахунком, спливав 13.07.2026, та фактично ускладнили можливість своєчасного звернення до адміністративного суду.

Посилаючись на наведені обставини та положення статті 121 КАС України, позивач просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк на звернення з позовом щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026.

Щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд, дослідивши заяву представника позивача, зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Представник позивача зазначив, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними. Посилався на те, що після отримання 30.06.2026 постанови про відкриття виконавчого провадження № 81371316 позивач 01.07.2026 звернувся до відповідача із заявою про закриття виконавчого провадження, розраховуючи на врегулювання питання у позасудовому порядку. Крім того, представник позивача послався на істотне погіршення безпекової ситуації на території Шевченківської селищної територіальної громади, починаючи з 02.07.2026, зокрема на систематичні обстріли селища Шевченкове, пошкодження мереж електропостачання та Інтернету, що, за твердженням позивача, унеможливлювало належне функціонування військової адміністрації та своєчасну підготовку і подання процесуальних документів. На підтвердження зазначених обставин позивач послався на витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, довідку надавача послуг Інтернету щодо проведення ремонтних робіт, документи про проведення обов`язкової евакуації населення та розпорядження про тимчасове переміщення (релокацію) Шевченківської селищної ради і Шевченківської селищної військової адміністрації.

Суд вважає за необхідним врахувати та застосувати висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 560/11012/22 в частині недопущення надмірного формалізму, так як доступ до правосуддя має бути реальним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, nn. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», 35787/03, n. 29). При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі П/9901/736/18 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №640/3040/21.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 р. по справі № 640/3489/21.

Суд доходить висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними.

Як убачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026 була отримана позивачем через систему «Електронний суд», після чого вже 01.07.2026 Шевченківська селищна військова адміністрація звернулася до відповідача із заявою про закриття зазначеного виконавчого провадження.

Таким чином, позивач не залишався пасивним після отримання оскаржуваної постанови, а вжив невідкладних заходів для захисту своїх прав та врегулювання спірного питання у позасудовому порядку. При цьому позивач обґрунтовано очікував на вирішення питання відповідачем з огляду на наявність ухвали суду про відстрочення виконання рішення, яку, на думку позивача, було підставою врахувати при вирішенні питання щодо відкриття та подальшого здійснення виконавчого провадження.

Суд також враховує, що у період перебігу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду на території Шевченківської селищної територіальної громади істотно погіршилася безпекова ситуація. Починаючи з 02.07.2026 на території селища Шевченкове відбувалися обстріли, внаслідок яких було пошкоджено об`єкти цивільної інфраструктури, зокрема мережі електропостачання та Інтернету.

Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань, довідкою надавача послуг Інтернету щодо проведення ремонтних робіт з відновлення мережі Інтернет, а також документами, що підтверджують прийняття рішень щодо проведення обов`язкової евакуації населення та тимчасового переміщення (релокації) Шевченківської селищної ради і Шевченківської селищної військової адміністрації.

Суд бере до уваги, що зазначені обставини виникли саме в межах періоду, протягом якого позивач мав реалізувати право на звернення до адміністративного суду, та об`єктивно ускладнювали належне функціонування Шевченківської селищної військової адміністрації, організацію її роботи, доступ до електронних інформаційних ресурсів, отримання та обмін документами, а також підготовку і своєчасне подання процесуальних документів до суду.

Крім того, суд враховує особливий правовий статус позивача як військової адміністрації, діяльність якої здійснюється в умовах воєнного стану та безпосереднього впливу безпекових факторів на території відповідної територіальної громади. При цьому обставини, пов`язані з погіршенням безпекової ситуації, пошкодженням об`єктів інфраструктури, перебоями у функціонуванні мережі Інтернет та подальшим проведенням обов`язкової евакуації і релокації органу, не можуть оцінюватися ізольовано від фактичних умов діяльності позивача.

Суд також бере до уваги поведінку позивача після отримання оскаржуваної постанови. Звернення 01.07.2026 до відповідача із заявою про закриття виконавчого провадження свідчить про те, що позивач вжив розумних та своєчасних заходів для захисту своїх прав та інтересів і не був бездіяльним щодо спірного питання. Звернення до відповідача у позасудовому порядку у цьому випадку саме по собі не свідчить про недобросовісність позивача, а навпаки, підтверджує його намір врегулювати спір без звернення до суду.

При оцінці наведених обставин суд виходить із необхідності забезпечення реального, а не лише формального доступу до правосуддя та враховує, що надмірно формальне застосування процесуальних строків за обставин, коли існували об`єктивні труднощі для своєчасного звернення до суду, може призвести до необґрунтованого обмеження права позивача на судовий захист.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд враховує тривалість установленого законом строку звернення до суду, період та характер безпекових ускладнень на території громади, пошкодження електромереж та мережі Інтернет, подальше прийняття рішень про обов`язкову евакуацію населення та релокацію органу, а також активну поведінку позивача, який наступного дня після отримання постанови звернувся до відповідача із заявою про закриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене суд вважає, що наведені позивачем обставини у своїй сукупності свідчать про наявність об`єктивних труднощів, які істотно ускладнили своєчасне звернення до адміністративного суду, та є достатніми для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

За таких обставин строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 81371316 від 30.06.2026 підлягає поновленню.

Справа підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

Суд вирішує питання про прийняття справи до розгляду у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Оскільки для повного та всебічного встановлення обставин справи характер спірних правовідносин та предмет доказування в даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, то розгляд справи можна здійснювати в порядку спрощеного провадження.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року. Так, у пункті 41, зокрема, зазначено, що у справі порушувалося суто правове і технічне питання, а не питання факту або оцінки доказів. Суд неодноразово постановляв, що такі спори краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань.

Ознак того, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, суддею не виявлено.

Згідно з ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Керуючись ст.ст. 5, 31, 168, 171, 173, 241, 243, 248, 287, 315 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В :

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі.

Повідомити учасників справи, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, а саме: http://court.gov.ua/fair/sud2070.

Справа розглядається одноособово суддею Олексієм Котеньовим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням вимог ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом десять днів з дня одержання копії ухвали.

Копії даної ухвали направити учасникам справи.

Роз`яснити, що зловживання процесуальними правами, а також недобросовісне виконання процесуальних обов`язків не допускається. Роз`яснити про наявність процесуальних прав і обов`язків, передбачених ст. 44, 45, 47, 60 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ