Рішення № 139946163, 22.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року № 520/12008/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №123 від 25.04.2026 року в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 24.04.2026 ОСОБА_1 був доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.

За результатами проведеного 24.04.2026 медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 складено довідку військово-лікарської комісії від 24.04.2026 №2026-0424-1404-5809-3.

Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 встановлено діагноз: ретровірусна інфекція І клінічної стадії (2019), лікування у 2020 році проведено успішно; змішана кондуктивна та нейросенсорна приглухуватість, одностороння, з повним збереженням слухового сприйняття на протилежній стороні.

На підставі статей 5-в, 36-в графи ІІ Розкладу хвороб та відповідних граф Таблиці додаткових вимог ВЛК прийняла постанову про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Матеріали справи також містять картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 від 24.04.2026, до якої внесено відомості про результати проведених досліджень, огляду лікарями-спеціалістами, встановлений діагноз та висновок про придатність до військової служби.

Після проходження медичного огляду ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для її проходження до Військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.04.2026 №123 солдата ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду стрільця 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_5 штурмового батальйону, з 25.04.2026 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і визнано таким, що з 25.04.2026 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Підставою для видання цього наказу зазначено іменний список від 24.04.2026 №3640 та рапорт від 25.04.2026 №Н(вих.)-19612-1687.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що після проходження медичного огляду ОСОБА_1 не було повідомлено про його результати та визначений ступінь придатності до військової служби, а копію довідки ВЛК йому не видано. Копію довідки ВЛК представник позивача отримав лише у відповідь на направлений до військової частини адвокатський запит.

Позивач не погоджується з його призовом на військову службу під час мобілізації, оскільки вважає, що медичний огляд проведено формально, без повного та об`єктивного дослідження стану його здоров`я, незважаючи на наявність у нього ВІЛ-інфекції та порушення слуху.

За твердженням представника позивача, під час проходження ВЛК не було витребувано та досліджено медичну документацію щодо перебігу ВІЛ-інфекції, не проведено оцінку імунного статусу, не визначено показники CD4 та вірусного навантаження, не забезпечено огляд лікаря-інфекціоніста та не встановлено наявність або відсутність ускладнень і функціональних порушень організму.

Крім того, представник позивача посилається на те, що для визначення ступеня порушення слухової функції ВЛК мала забезпечити проведення повного аудіометричного обстеження, встановити фактичний ступінь втрати слуху та оцінити ризики його подальшого погіршення під час проходження військової служби й виконання бойових завдань. На переконання позивача, належного інструментального дослідження слухової функції проведено не було.

Представник позивача також зазначає, що під час проходження військової підготовки стан здоров`я ОСОБА_1 істотно погіршився: у нього періодично підвищувалася температура, виникло запалення іншого вуха та суттєво погіршився слух. На думку позивача, подальше залучення його до виконання бойових завдань створює небезпеку для його життя і здоров`я, а також для інших військовослужбовців.

Отже, позивач пов`язує протиправність наказу про його призов на військову службу під час мобілізації та подальшого наказу про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 із неналежним проведенням медичного огляду та невстановленням його дійсного стану здоров`я і ступеня придатності до військової служби.

Вважаючи допущені під час проведення медичного огляду порушення істотними, позивач зазначає, що ефективним способом поновлення його прав є скасування наказу про призов, скасування наказу командира військової частини в частині зарахування до списків особового складу та покладення на Військову частину НОМЕР_3 обов`язку звільнити його з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу.

Заперечуючи проти задоволення позову, Військова частина НОМЕР_3 зазначила, що вона не проводила медичного огляду позивача, не формувала склад військово-лікарської комісії, не досліджувала його медичну документацію, не встановлювала діагноз, не визначала ступінь придатності до військової служби та не приймала рішення про призов ОСОБА_1 під час мобілізації.

Відповідач наголосив, що військово-лікарська комісія є спеціалізованим органом, до виключної компетенції якого належать дослідження стану здоров`я особи, встановлення діагнозу та визначення ступеня її придатності до військової служби. Натомість Військова частина НОМЕР_3 не наділена повноваженнями щодо перегляду або переоцінки медичних висновків ВЛК.

На момент прибуття ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 існувала чинна довідка ВЛК про його придатність до військової служби, яка у встановленому порядку не була скасована. Військова частина діяла на підставі офіційних документів, виданих уповноваженими органами, зокрема документів ІНФОРМАЦІЯ_1 та іменного списку від 24.04.2026 №3640.

Відповідач зазначив, що матеріали позову не містять доказів подання позивачем наявних у нього медичних документів військово-лікарській комісії під час проходження медичного огляду, а сама наявність певних захворювань не свідчить про непридатність особи до військової служби, оскільки ступінь придатності визначається ВЛК з урахуванням характеру захворювання та ступеня спричиненого ним порушення функцій організму.

Також Військова частина НОМЕР_3 зазначила, що наявна в частині медична документація свідчить про звернення позивача до медичного пункту переважно з приводу гострих респіраторних захворювань та інших поточних скарг, тоді як відомості про наявність у нього станів, які очевидно унеможливлюють проходження військової служби, відсутні. Погіршення стану здоров`я після мобілізації, на думку відповідача, може бути підставою для лікування та направлення військовослужбовця на повторний медичний огляд, однак не свідчить про протиправність дій військової частини під час його зарахування до списків особового складу.

Крім того, відповідач послався на те, що після призову та зарахування позивача до списків особового складу військової частини процедура призову була реалізована, а між сторонами виникли правовідносини щодо проходження військової служби. Звільнення з військової служби можливе виключно з підстав та в порядку, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На переконання Військової частини НОМЕР_3 , обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки скасування реалізованих наказів про призов і зарахування до списків особового складу не є передбаченою законом підставою для звільнення з військової служби та не забезпечить відновлення попереднього становища позивача.

Відповідач також зауважив, що наказ командира Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2026 №123 виданий на підставі чинного іменного списку, який позивачем не оскаржений та не скасований, а військова частина не мала законних підстав відмовити у зарахуванні позивача до списків особового складу.

З огляду на викладене Військова частина НОМЕР_3 просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною п`ятою статті 22 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктами 7072 Порядку №560 порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій та порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я приймається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм, поранень, контузій, каліцтв із військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За приписами пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби з винесенням письмового висновку (постанови).

Пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та Таблиць додаткових вимог до стану здоров`я, наведених у додатках 1 3 до цього Положення.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за станом здоров`я визначається індивідуально.

Отже, визначення діагнозу, характеру і ступеня функціональних порушень, їх співвідношення з відповідною статтею Розкладу хвороб та прийняття постанови про придатність особи до військової служби належать до спеціальних повноважень військово-лікарської комісії.

Як встановлено судом, за результатами медичного огляду позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 складено довідку від 24.04.2026 №2026-0424-1404-5809-3, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено діагноз: ретровірусна інфекція І клінічної стадії; змішана кондуктивна та нейросенсорна приглухуватість, одностороння, з повним збереженням слухового сприйняття на протилежній стороні.

На підставі статей 5-в, 36-в графи ІІ Розкладу хвороб ВЛК прийнято постанову про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Матеріали справи також містять картку обстеження та медичного огляду позивача від 24.04.2026, у якій наявні записи про його огляд лікарями відповідних спеціальностей, результати проведених досліджень, установлений діагноз та прийнятий за результатами огляду висновок.

Таким чином, твердження позивача про те, що медичний огляд ним фактично не проходив, не узгоджується з наявними у справі письмовими доказами.

Щодо посилання позивача на наявність у нього ВІЛ-інфекції та одностороннього порушення слуху, суд зазначає, що Розклад хвороб пов`язує висновок про ступінь придатності не лише з фактом наявності певного захворювання, а й із клінічною стадією захворювання, ступенем порушення функцій організму, результатами спеціальних досліджень та іншими об`єктивними показниками.

Надані позивачем медичні документи підтверджують наявність у нього відповідних захворювань, однак не містять висновку уповноваженої ВЛК про його непридатність до військової служби станом на дату призову. Не надано позивачем і постанови штатної ВЛК, якою було б переглянуто чи скасовано постанову ВЛК від 24.04.2026.

Отже, на час прийняття оскаржуваних наказів існувала чинна постанова уповноваженої ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Оцінюючи доводи позивача щодо неповноти проведеного медичного огляду, суд зазначає, що до повноважень адміністративного суду належить перевірка дотримання процедури прийняття рішення ВЛК, однак суд не може самостійно встановлювати медичний діагноз, визначати ступінь порушення функцій організму, переоцінювати результати медичних досліджень та підміняти собою військово-лікарську комісію при вирішенні питання про придатність особи до військової служби.

Рішення про придатність, тимчасову або повну непридатність особи до військової служби, а також необхідність її направлення на додаткове обстеження приймається ВЛК колегіально, а суд не наділений спеціальними медичними знаннями та не може перебирати на себе повноваження цього органу.

Відтак, незгода позивача з медичною оцінкою його стану здоров`я не може бути самостійною підставою для висновку про протиправність наказів про призов та зарахування до списків особового складу, доки постанова ВЛК про придатність залишається чинною.

Доводи про погіршення стану здоров`я позивача під час проходження військової підготовки також не свідчать про протиправність оскаржуваних наказів на момент їх прийняття.

Суд зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом виходячи з обставин і правового регулювання, які існували на час його прийняття. Подальша зміна стану здоров`я військовослужбовця може бути підставою для його лікування, направлення на повторний медичний огляд, визначення придатності до служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, переміщення на іншу посаду або звільнення з військової служби за наявності передбачених законом підстав, проте не свідчить про незаконність попереднього призову.

Щодо вимог, пред`явлених до Військової частини НОМЕР_3 , суд зазначає наступне.

Зі змісту витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2026 №123 убачається, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини на підставі іменного списку від 24.04.2026 №3640 та рапорту від 25.04.2026 №Н(вих.)-19612-1687.

На момент прибуття позивача до військової частини були чинними документи, оформлені ІНФОРМАЦІЯ_3 , та довідка ВЛК про придатність позивача до військової служби.

Військова частина не наділена повноваженнями самостійно переглядати постанову ВЛК, проводити повторну оцінку стану здоров`я військовозобов`язаного або відмовляти в зарахуванні особи, направленої до неї на підставі чинних документів органу комплектування.

За таких обставин наказ командира Військової частини НОМЕР_3 від 25.04.2026 №123 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу прийнято на підставі документів, які на час його видання були чинними та у встановленому порядку скасовані не були.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що командир Військової частини НОМЕР_3 , видаючи зазначений наказ, діяв поза межами наданих повноважень або всупереч обов`язковим для нього документам військового управління.

Стосовно обраного позивачем способу захисту суд ураховує таке.

За змістом частини першої статті 5 КАС України особа вправі звернутися до адміністративного суду за захистом порушеного права шляхом, який відповідає змісту такого права та характеру його порушення.

Спосіб судового захисту має бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати реальне поновлення особи у відповідному праві без необхідності ініціювання інших процедур.

Водночас скасування наказу про призов після його реалізації та скасування наказу про зарахування до списків особового складу не є передбаченими законом підставами для припинення військової служби.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Після призову та зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 процедура його призову була реалізована, а позивач набув статусу військовослужбовця. Відтак виникли нові правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби, припинення яких здійснюється виключно у порядку та з підстав, установлених статтею 26 Закону №2232-XII.

Стаття 26 Закону №2232-XII містить вичерпний перелік підстав звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії воєнного стану. Звільнення за станом здоров`я пов`язується з наявністю відповідної постанови ВЛК про непридатність до військової служби у формулюванні, передбаченому цією статтею.

У матеріалах справи відсутня постанова ВЛК про непридатність ОСОБА_1 до військової служби або про його тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 12 місяців.

Інших обставин, які відповідно до статті 26 Закону №2232-XII є підставою для звільнення позивача з військової служби, у позові не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

Правовий висновок щодо наслідків завершення процедури призову викладено Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення. Після призову та зарахування до списків особового складу виникають правовідносини проходження військової служби, припинення яких можливе виключно з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-XII.

Верховний Суд також зазначив, що сам факт непроходження або неналежного проходження медичного огляду під час призову не є свідченням непридатності особи до військової служби та не становить самостійної підстави для звільнення з військової служби.

Наведений висновок є застосовним до спірних правовідносин, оскільки вимогу про звільнення з військової служби позивач обґрунтовує виключно порушеннями, які, на його думку, були допущені під час медичного огляду та призову, а не наявністю передбаченої статтею 26 Закону №2232-XII самостійної підстави для припинення військової служби.

Таким чином, вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу не відповідає законодавчо встановленому порядку припинення військової служби. Задоволення такої вимоги фактично означало б створення судом нової, не передбаченої статтею 26 Закону №2232-XII підстави для звільнення з військової служби.

Крім того, вимога про звільнення позивача є похідною від вимог про скасування наказів про призов і зарахування до списків особового складу. Оскільки суд не встановив правових підстав для задоволення основних позовних вимог, похідна вимога також задоволенню не підлягає.

Щодо доводів позивача про необхідність захисту його життя та здоров`я суд зазначає, що відмова у задоволенні заявлених у цій справі вимог не позбавляє ОСОБА_1 права на отримання належної медичної допомоги, звернення з рапортом про направлення на повторний медичний огляд, а також права на звільнення з військової служби в разі встановлення уповноваженою ВЛК передбаченого законом ступеня непридатності.

Разом із тим зазначені питання належать до інших правовідносин та не можуть бути вирішені шляхом скасування реалізованих наказів про призов і зарахування до списків особового складу за відсутності встановленої законом підстави для припинення військової служби.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами підтверджено наявність правових та фактичних підстав для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .

Натомість доводи позивача не спростовують чинності постанови ВЛК про його придатність до військової служби, не свідчать про наявність у Військової частини НОМЕР_3 повноважень щодо перегляду відповідної постанови та не підтверджують існування передбаченої статтею 26 Закону №2232-XII підстави для звільнення позивача з військової служби.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях