Рішення № 139945929, 21.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/6993/24

Провадження № 2/932/2558/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання-Карапиш А.М.,

представника позивача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача-Мажара Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулініч Сергій Анатолійович, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Олійник О.А. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності на частки квартири АДРЕСА_1 та витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позивач вказав, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.11.1998, яке видано ВАТ «Дніпрошина» на підставі розпорядження від 16.11.1998 за № 5062, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які були співвласниками квартири АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. За життя вона склала заповіт, в якому заповіла усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося ОСОБА_2 .

Після смерті спадкодавця позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну йому частини квартири АДРЕСА_3 відмовлено, оскільки право власності на вказане майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за іншою особою. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вказано, що 02.08.2022 проведена реєстрація змін щодо об`єкту нерухомого майна. Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3 зазначене: ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 932/9622/21, виданий 28.12.2021; постанова про передачі майна стягувача у рахунок погашення ВП 67087943, виданий 06.05.2022, приватний виконавець Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна; заява власника про перехід права власності в рахунок погашення заборгованості, реєстровий номер 3803, виданий 22.09.2021, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г.

В ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська справа № 932/9622/21, від 28.12.2021 визначена частка майна боржника ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 , якою він володіє спільно із ОСОБА_6 , рівною частині. Тому , частина квартири вибула з володіння ОСОБА_6 за її життя без її відома.

Позивач вказує, що є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , проте його право як спадкоємця є порушеними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом та просить визнати за ним право власності на частини спірної квартири та витребувати квартиру АДРЕСА_3 в цілому з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Ухвалою від 21.08.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.12.2024 заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом витребування повернута заявнику.

Ухвалою від 11.12.2024 витребувано від КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації ДМР» копію інвентаризаційної справи квартири АДРЕСА_2 та у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулініча Сергія Анатолійовича реєстраційну справу по квартирі АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 18.02.2025 витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової О.В. (49051, м. Дніпро, вул. Калинова, 3) копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та у Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 932/9622/21 для огляду.

Ухвалою від 08.07.2025 витребувано з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса (49102, м. Дніпро, вул. Д. Галицького, 14, код ЄДРПОУ 36840613) реєстраційну справу по квартирі АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 10.10.2025 витребувано з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса (49102, м. Дніпро, вул. Д. Галицького, 14, код ЄДРПОУ 36840613) реєстраційну справу по квартирі АДРЕСА_2 із зазначенням додаткових відомостей.

Відповідач у відзиві на позов зазначила, що не заперечує, що ОСОБА_3 належить лише 1/2 частка квартири. Пояснила, що спірна квартира була набута у період шлюбу, у зв`язку з чим відповідно до ст. 60 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Після смерті ОСОБА_6 до складу спадщини могла входити лише частка квартири, тоді як інша 1/2 частка належить відповідачу на праві спільної сумісної власності та не входить до складу спадкової маси. Під час здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем нотаріусом була допущена технічна помилка, внаслідок якої у Державному реєстрі речових прав за відповідачем помилково зареєстровано 1/1 частку квартири замість фактично належної 1/2 частки. Зазначає, що єдиним можливим способом усунення реєстраційної помилки є звернення до суду, однак предметом такого судового розгляду має бути саме виправлення помилки у Державному реєстрі, а не позбавлення відповідача права власності чи витребування майна. Факт реєстрації за відповідачем 1/1 частки квартири є результатом технічної помилки нотаріуса, а не наслідком набуття відповідачем права власності в більшому обсязі, а вимога про витребування квартири є неприпустимим способом захисту права.

Протокольною ухвалою від 18.12.2025 залучений до участі у справі як третя особа- ОСОБА_5 .

Ухвалою від 11.02.2026 закрито підготовче засідання, призначений розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача та представник відповідача надали пояснення, які аналогічні поясненнями, викладеним у заявах по суті.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань, пояснень не надали.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 21.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.11.1998, яке видано ВАТ «Дніпрошина» на підставі розпорядження від 16.11.1998 № 5062 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Частки у праві власності на квартиру не визначені ( т. 1 а.с. 15) .

За матеріалами інвентаризаційної справи КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР (т.1 а.с. 109-135) на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.11.1998, яке видано ВАТ «Дніпрошина» на підставі розпорядження від 16.11.1998 № 5062 (т.1 а.с. 111).

Відповідно до довідки КП «ДМБТІ» ДМР від 05. 04.2024 № 3835, яка міститься у матеріалах інвентаризаційної справи, відомості про право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , зареєстроване КП «ДМБТІ» ДМР та записано у реєстрову книгу № 378п за реєстровим № 64-125(т. 1 а.с. 130).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2021 справа № 932/9622/21, провадження № 6/932/484/21 подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно із іншими особами, заінтересовані особи: стягувач ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_4 , співвласник майна ОСОБА_6 задоволене та визначено частка майна боржника ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 , якою він володіє спільно із ОСОБА_6 , рівною частині (т.2 ас.120-123).

На виконання ухвали суду від 10.10.2025 Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області надав копію реєстраційної справи по квартирі АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 1-21).

Встановлено, що постановою приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною від 06.05.2022 ВП № 67081943 вирішено передати стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості по виконавчому напиу № 2506 від 28.08.2021 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Галушка О.В. частку майна у квартирі АДРЕСА_2 , якою боржник володіє спільно рівно частині, що належить ОСОБА_4 (т.2 а.с.12).

На підставі Акту про передачу майна стягувачу від 06.05.2022 ВП № 67081943 передана у власність ОСОБА_3 частка майна у квартирі АДРЕСА_2 , якою володіє боржник ОСОБА_4 передана стягувачу в рахунок погашення суми боргу за виконавчим документом: виконавчий напис № 2506 від 28.08.2021 (т.2 а.с.13.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності, який сформований 05.08.2021 приватним нотаріусом Кулініч С.А., на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 932/9622/21, виданий 28.12.2021; постанови про передачу майна стягувача у рахунок погашення ВП 67087943, виданий 06.05.2022, приватний виконавець Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна; Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу б/н, виданий 06.05.2022, видавник приватний виконавець Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна: заява власника про перехід права власності в рахунок погашення заборгованості, реєстровий номер 3803, виданий 22.09.2021, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г., зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 розмір частки 1/1. (т.1 ас. 4-5).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 03.10.2023 ( т.1 а.с. 146).

За матеріалами спадкової справи щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової О.В. із заявою про прийняття спадщини (т.1 а.с. 145).

ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Відповідно до заповіту від 05.02.2010, який посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори А.В.Єремєєвою, ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_2 з правом проживання до смерті в квартирі- ОСОБА_4 , усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть на день смерті. (т. 1 а.с.169). Заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі 05.02.2010 (т.1 а.с.171).

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О.В. постановою від 15.04.2024 відмовила ОСОБА_2 у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне йому спадкове майно, що складається з частини квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.187).

У постанові від 15.04.2024 зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо в зв`язку з тим, що право власності на вказане майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за іншою особою.

У зв`язку з неможливістю реалізації своїх спадкових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Щодо визнання права власності

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (частина перша ст. 392 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ( ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_6 на праві приватної власності належала частина квартири АДРЕСА_2 .

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом спадкодавця ОСОБА_6 у межах строку встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначала, що при оформленні права власності на 1\2 частини спірної квартири виникла технічна помилка, яка призвела до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно недостовірних відомостей щодо належності ОСОБА_3 спірної квартири у цілому, а тому позивачем неправильно обраний спосіб захисту. На думку відповідача, це можна зробити шляхом звернення до суду з позовом про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно..

З цього привод суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2, ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.

Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.

Водночас за обставинами справи не встановлений факт звернення відповідача до державного реєстратора із заявою про виправлення помилки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом саме через наявність відомостей про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що право власності позивача на частини квартири є порушеним та підлягає захисту шляхом визнання за ним права власностіна частини квартири АДРЕСА_3 .

Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд зазначає, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 356, частиною першою статті 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Як встановлено під час судового розгляду ОСОБА_3 є власником частки квартири АДРЕСА_3 .

Отже квартира АДРЕСА_3 має статус спільної часткової власності. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1 ст. 358 ЦК України).

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Суд зазначає, правовий режим спільної часткової власності передбачає рівні правомочності співвласників цього майна. Тому ОСОБА_3 користується майном як співвласник, а саме майно не є для неї «чужим».

Відтак, вимоги про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України не можуть застосовуватися до співвласника майна.

Під час судового засідання представник позивача пояснювала, що позивач немає доступу до спірної квартир.

Слід зазначити, що ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, вимагати будь- яких усунень свого порушеного права від будь- яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Обрання ж позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Про це виснувано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16.

Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту.

За таких обставин, позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх п рав..

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1883, 90 грн.

Керуючись ст. ст. 9,12,19,81, 82, 141, 263-265, 274,279 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частки квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн 90 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_4 ;

Представник позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_6 ;

Представник відповідача ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ,адреса АДРЕСА_8

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_9 ;

Приватний нотаріус Кулініч Сергій Анатолійович,адреса 49005, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, 14

Суддя С.С.Потоцька