Рішення № 139945483, 16.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9399/26

Провадження № 2/161/5254/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Мазура Д.Г.,

секретаря судового засідання Дручок О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4322153, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 15 днів.

Відповідно до умов договору процентна ставка за користування кредитом становила 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 800,00 грн.

ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання та перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4322153 від 19 листопада 2019 року.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4322153 від 19 листопада 2019 року.

01 квітня 2026 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу №19508746/1051 про погашення заборгованості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15800,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 9000,00 грн заборгованість за процентами, 800,00 грн заборгованість за комісією, 2000,00 грн заборгованість за штрафами/пенею, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Направлена відповідачу судова кореспонденція повернулася до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся судом у встановленому процесуальним законом порядку, однак у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив та відзиву на позовну заяву не подав. Представник позивача, у свою чергу, просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Отже, у цій справі одночасно наявні всі передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України умови для заочного розгляду справи. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4322153, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 4000,00 грн, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти та інші передбачені договором платежі.

Строк кредитування відповідно до п. 1.3 договору становив 15 днів. Термін повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів 04 грудня 2019 року.

Пунктом 1.5.1 договору передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 800,00 грн, а п. 1.5.2 проценти за користування кредитом у розмірі 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір №4322153 від 19 листопада 2019 року укладений сторонами в електронній формі. Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору його укладення здійснюється в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця шляхом акцепту пропозиції про укладення договору із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем позичальнику електронним повідомленням (SMS).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачена можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як встановлено судом, кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «S61292», а кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн перераховані позичальнику, що підтверджується платіжним дорученням №4322153 від 19 листопада 2019 року. Отже, між сторонами у передбаченій законом електронній формі виникли договірні правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн. Доказів повернення відповідачем отриманої суми кредиту матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 4000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за процентами суд виходить із наступного.

За умовами кредитного договору строк кредитування становив 15 днів, а процентна ставка 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо сплати процентів застосовуються в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, проценти за користування кредитом підлягають стягненню в межах погодженого сторонами 15-денного строку кредитування.

Виходячи із суми кредиту 4000,00 грн, процентної ставки 3,00 % за день та строку кредитування 15 днів, розмір процентів становить 1800,00 грн (4000,00 грн ? 3,00 % ? 15 днів).

Таким чином, із заявлених позивачем до стягнення 9000,00 грн заборгованості за процентами обґрунтованими є вимоги в частині 1800,00 грн, нарахованих у межах погодженого сторонами 15-денного строку кредитування. Нарахування процентів після закінчення цього строку умовами договору не передбачено, а посилання позивача на дію зобов`язань до їх повного виконання не є підставою для продовження нарахування договірних процентів. Відтак у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у решті суми слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 800,00 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається з умов кредитного договору № 4322153 від 19 листопада 2019 року, сторони погодили надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 4000,00 грн строком на 15 днів, а також сплату одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 800,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, дія цього Закону не поширювалася на кредитні договори, укладені на строк до одного місяця.

Оскільки кредитний договір № 4322153 від 19 листопада 2019 року укладений строком на 15 днів, положення Закону України «Про споживче кредитування» у відповідній редакції безпосередньо до спірних правовідносин не застосовуються.

Умова про сплату комісії за надання кредиту була прямо передбачена кредитним договором, її розмір визначено у фіксованій сумі 800,00 грн. Відповідач погодив умови договору шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором S61292, а матеріалами справи підтверджується фактичне надання йому кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи погодження сторонами зазначеної умови договору та відсутність встановлених судом підстав для звільнення відповідача від виконання цього зобов`язання, вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 800,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2000,00 грн суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 кредитного договору №4322153 від 19 листопада 2019 року передбачено, що у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів чи інших платежів позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту.

Отже, кредитним договором передбачена можливість застосування до позичальника відповідальності у вигляді пені. Разом з тим сама наявність у договорі відповідної умови не є достатньою підставою для стягнення неустойки у будь-якому заявленому кредитором розмірі. Для вирішення такої вимоги суд повинен мати можливість установити факт виникнення прострочення, період, за який здійснено нарахування, суму невиконаного зобов`язання, від якої воно проводилося, застосовану ставку та відповідність остаточно визначеної суми умовам договору.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором №4322153 від 19 листопада 2019 року, складеної ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 14 квітня 2026 року, позивачем визначено загальну заборгованість відповідача у розмірі 15800,00 грн, до складу якої включено, зокрема, 2000,00 грн заборгованості за штрафами/пенею.

Водночас зазначена виписка містить лише кінцеву суму штрафних санкцій 2000,00 грн та не містить відомостей про дату їх нарахування, період прострочення, за який вони нараховані, кількість днів прострочення, розмір невиконаного грошового зобов`язання, від якого здійснювалося нарахування, а також самого арифметичного розрахунку цієї суми. Відтак із зазначеного документа неможливо перевірити, яким саме чином визначено заборгованість у розмірі 2000,00 грн та чи відповідає вона умовам п. 4.1 кредитного договору.

При цьому надана позивачем відомість ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором містить деталізовані відомості про надання відповідачу 4000,00 грн кредитних коштів, нарахування комісії та щоденне нарахування процентів за користування кредитом. Однак відомостей про нарахування відповідачу пені, у тому числі у розмірі 2000,00 грн, зазначена відомість не містить.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості простежити виникнення заявленої до стягнення заборгованості в цій частині: первісна відомість про щоденні нарахування не містить нарахування пені, тоді як у складеній позивачем виписці станом на 14 квітня 2026 року зазначено кінцеву суму штрафів/пені 2000,00 грн без наведення підстав та розрахунку її виникнення.

Та обставина, що заявлена позивачем до стягнення сума пені у розмірі 2000,00 грн становить 50 відсотків від суми кредиту та відповідає її максимальному розміру, передбаченому п. 4.1 договору, не підтверджує правильності визначення такої заборгованості. Установлений договором граничний розмір пені є лише обмеженням її можливого нарахування, а не самостійною підставою для стягнення максимальної суми. За відсутності розрахунку, з якого можливо встановити період прострочення, кількість днів, базу та фактичний розмір нарахованої пені, саме співпадіння заявленої суми з передбаченою договором максимальною межею не доводить виникнення у відповідача заборгованості з пені у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може ґрунтувати висновок про розмір заборгованості на припущенні про те, що заявлена позивачем сума 2000,00 грн була нарахована саме, як максимальний передбачений договором розмір пені.

Іншого розрахунку штрафних санкцій чи документів, які давали б можливість встановити підстави, період та порядок нарахування пені і перевірити правильність заявленої до стягнення суми, матеріали справи не містять.

За таких обставин саме по собі зазначення у виписці з особового рахунку заборгованості за штрафами/пенею у розмірі 2000,00 грн за відсутності розрахунку її нарахування не є достатнім доказом існування такої заборгованості у заявленому розмірі.

Отже, позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявності у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 2000,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 4322153 від 19 листопада 2019 року у загальному розмірі 6600,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 1800,00 грн заборгованість за процентами та 800,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7200,00 грн процентів та 2000,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Позивачем при зверненні до суду через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №26198 від 23 квітня 2026 року.

Крім того, позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, на підтвердження яких надано договір про надання правової допомоги №22-08/25/ДПІ від 22 серпня 2025 року та відповідні документи щодо наданих послуг.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у розмірі 6600,00 грн із заявлених 15800,00 грн, що становить 41,77 % заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1112,14 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3341,77 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4322153 від 19 листопада 2019 року у загальному розмірі 6600 (шість тисяч шістсот) гривень 00 копійок, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок заборгованість за процентами; 800 (вісімсот) гривень 00 копійок заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1112 (одна тисяча сто дванадцять) гривень 14 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3341 (три тисячі триста сорок одна) гривня 77 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур