Рішення № 139944100, 22.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 рокусправа № 380/25504/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (далі позивач, Товариство, ТОВ «Спешлтех») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області, контролюючий орган), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2025 року № 50126/13-01-07-09, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) та пункту 1 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР) до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 834 270,00 грн за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Ухвалою від 05.01.2026 відкрито спрощене позвне провадження у справі. Ухвалою від 23.07.2026 залучено до участі у справі Головне управління ДПС у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що наказ Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 15.09.2025 № 1471-п про призначення фактичної перевірки містить лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.6, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України без розкриття фактичної підстави проведення фактичної перевірки. Позивач вказує, що контролюючим органом не подано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту реалізації товару без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій (далі ПРРО), а висновок акта перевірки ґрунтується виключно на припущеннях про відсутність частини товару під час зняття залишків. Позивач звертає увагу, що разом із запереченнями на акт перевірки Товариство надало контролюючому органу накладну на переміщення № 48/52-1 від 16.09.2025 про повернення на склад товару (смартфонів) на загальну суму 556 180,00 грн, який, на думку позивача, спростовує висновок про реалізацію цього товару без застосування ПРРО.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що: підставою для призначення фактичної перевірки слугувала інформація ДПС України щодо ймовірних порушень при реалізації дороговартісної техніки «Apple», викладена в листах ДПС України від 18.02.2025 № 4440/7/99-0007-03-02-07 та від 21.02.2025 № 4890/7/99-00-07-03-02-07, а також у доповідній записці управління податкового аудиту ГУ ДПС у Кіровоградській області від 15.09.2025 № 2197/11-28-07-04, при цьому норми пункту 81.1 статті 81 ПК України не вимагають розкриття змісту такої інформації безпосередньо в наказі про призначення перевірки. Відповідач вказує, що за результатами зняття залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено відсутність у магазині смартфонів на суму 556 180,00 грн, які значилися у наданих Товариством фактичних залишках торгової точки станом на 16.09.2025, що за відсутності інших доказів вибуття товару, на переконання відповідача, свідчить про його реалізацію кінцевим споживачам без застосування ПРРО. Відповідач стверджує, що накладну № 48/52-1 від 16.09.2025 надано після завершення перевірки, а її достовірність викликає сумнів з огляду на існування між ними накладних з номерами № 48/51 від 10.09.2025 та № 48/52 від 17.09.2025.

Встановлені обставини справи.

Наказом Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 15.09.2025 № 1471-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Спешлтех»» (код ЄДРПОУ 45459088), виданим на підставі статті 19-1, пунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.6, 80.2.7 пункту 80.2, пункту 80.8 статті 80 ПК України, призначено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «Спешлтех» за адресою місцезнаходження магазину «Ябко» за адресою: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Театральна (Дворцова), буд. 31.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 24.09.2025 (бланк № 172337, зареєстрований в ДПС 25.09.2025 за № 15509/11/28/РРО/45459088), яким зафіксовано порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР та пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Згідно акту перевірки, у ході перевірки проведено контрольну розрахункову операцію з придбання товару («Чохол Лайт для Айфон 15 Pro», 1 шт., ціна 1499,00 грн), за наслідками якої відповідний розрахунковий документ роздруковано та видано через ПРРО на повну суму покупки, що зафіксовано в акті перевірки (пункти 2.2.12, 2.2.20 акта). В присутності працівника магазину перевіряючими складено вибірковий опис товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 606 628,00 грн (ціни визначені перевіряючими за даними офіційного сайту «Ябко»). На запит контролюючого органу Товариством надано, зокрема, фактичні залишки торгової точки станом на 16.09.2025 та накладні на переміщення № 48/51 від 10.09.2025 і № 48/52 від 17.09.2025. Зіставленням наданих Товариством фактичних залишків торгової точки з вибірковим описом, складеним перевіряючими, встановлено, що смартфони, зазначені у фактичних залишках торгової точки (рядки 14 31 та рядок 33), у магазині на момент перевірки відсутні. Загальна вартість таких смартфонів визначена контролюючим органом у розмірі 556 180,00 грн. Будь-яких документів щодо переміщення чи реалізації цього товару на момент завершення перевірки (24.09.2025 о 20:00) Товариством надано не було.

10.10.2025 Товариство подало заперечення на акт перевірки, до яких, серед іншого, додано накладну на переміщення № 48/52-1 від 16.09.2025 про повернення на склад товару (смартфонів) на загальну суму 556 180,00 грн.

Листом від 23.10.2025 № 15388/6/11-28-07-04-02 ГУ ДПС у Кіровоградській області залишило заперечення без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

29.10.2025 ГУ ДПС у Львівській області на підставі акту перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення № 50126/13-01-07-09, яким застосувало до Товариства штрафні (фінансові) санкції у розмірі 834 270,00 грн за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Товариство оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 01.12.2025 № 34502/6/99-00-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так, підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстав та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, обумовлений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому, виходячи і приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України можливість проведення перевірки обумовлюється наявністю хоча б однією з підстави, указаною у цій нормі, чи наявністю одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У справі, що розглядається, в основу проведення фактичної перевірки платника податків контролюючим органом покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відтак, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що у ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме: наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 сформулював правовий висновок, відповідно до якого у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.

Посилання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Наказ від 15.09.2025 № 1471-п містить посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.6, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на правову підставу перевірки. Відповідачем на підтвердження фактичної підстави для призначення перевірки надано листи ДПС України від 18.02.2025 № 4440/7/99-0007-03-02-07, від 21.02.2025 № 4890/7/99-00-07-03-02-07 та доповідну записку управління податкового аудиту від 15.09.2025 № 2197/11-28-07-04 щодо ймовірних порушень при реалізації дороговартісної техніки «Apple».

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено перелік відомостей, які має містити наказ про проведення перевірки (дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити суб`єкта, мета, вид, підстави, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки). Обов`язку зазначати в наказі зміст та джерело податкової інформації, яка стала передумовою для призначення перевірки, зазначена норма не встановлює.

Суд не встановив порушень відповідачем процедури проведення фактичної перевірки з наведених вище мотивів, що разом з тим не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести обґрунтованість застосування штрафних санкцій по суті виявленого порушення, оскільки саме встановлення факту порушення є визначальним для правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовано приписами Закону № 265/95, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до приписів пунктів 1 статті 3 Закону № 265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95 визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення;

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95 встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор;

2) непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

3) невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Згідно абзацу першого пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 120/6718/24 вказав, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95.

Суд встановив, що висновок контролюючого органу про реалізацію смартфонів на суму 556 180,00 грн без застосування ПРРО ґрунтується виключно на зіставленні даних вибіркового опису ТМЦ, складеного перевіряючими на момент перевірки, з наданими позивачем фактичними залишками торгової точки. Жодних інших доказів, зокрема свідчень про конкретний факт продажу, розрахункові документи покупців, відомості з платіжних систем, пояснення працівників щодо обставин продажу контролюючий орган не отримав та не надав ні під час перевірки, ні на стадії розгляду заперечень, ні до суду.

Разом із тим позивач на стадії заперечень на акт перевірки надав контролюючому органу накладну на переміщення № 48/52-1 від 16.09.2025, якою підтверджується факт переміщення (повернення) товару на загальну суму 556 180,00 грн зі спірної торгової точки на склад Товариства, тобто в межах господарського обороту самого платника податків, а не його реалізації кінцевому споживачу. Датою складення цієї накладної (16.09.2025) є саме день початку фактичної перевірки, що узгоджується з поясненнями позивача щодо причин відсутності товару в магазині на момент проведення зняття залишків.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідач листом від 23.10.2025 № 15388/6/11-28-07-04-02 обмежився формальним твердженням про те, що надані документи висновків акту перевірки не спростовують, проте не провів змістовного аналізу накладної № 48/52-1, не зіставив її з іншими документами бухгалтерського обліку Товариства (наказами про переміщення товарів, обліком руху ТМЦ між об`єктами господарювання) та не спростував її доказового значення.

Доводи відповідача про сумнівність накладної № 48/52-1 від 16.09.2025 з посиланням, що її номер є вищим за номер накладної № 48/52 від 17.09.2025, суд до уваги не бере, оскільки неправильний чи помилковий номер накладної не зумовлює її недійсність та не свідчить про недостовірність документу. Відповідач не довів такі твердження належними засобами доказування (не заявляв клопотання про витребування регістрів бухгалтерського обліку позивача, не порушував питання про призначення експертизи), що з огляду на частину другу статті 77 КАС України є недостатнім для спростування доказу, наданого позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, як цього вимагає частина друга статті 77 КАС України, факту реалізації позивачем товару (смартфонів) на суму 556 180,00 грн без застосування ПРРО.

Наявна в матеріалах справи розбіжність між обліковими залишками та фактичною наявністю товару в торговій точці на момент перевірки в її сукупності з поданою позивачем накладною на переміщення товару свідчить про недоведеність контролюючим органом ознак порушення, передбаченого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, та, відповідно, безпідставність застосування фінансової санкції за пунктом 1 статті 17 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2025 року № 50126/13-01-07-09.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10011,24 грн, який з огляду на задоволення позову підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29 жовтня 2025 року № 50126/13-01-07-09 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (код ЄДРПОУ 45459088) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 834 270 (вісімсот тридцять чотири тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (79007, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 6, офіс 206, код ЄДРПОУ 45459088) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 43968090) сплачений судовий збір у розмірі 10011,24 грн. (десять тисяч одинадцять грн. 24 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна