Рішення № 139944098, 21.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 рокусправа № 380/3514/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головногоу правління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134950028614 від 24.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком від 25.12.2025 № 25.12.2025 62224/03-16 та у зарахуванні до мого страхового стажу періоду роботи з 23.08.1988 по 25.11.1988 - водієм автомобіля третього класу Львівської автобази № 1 Головльвівпромбуду та з 20.03.2000 по 19.09.2000 протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1983 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.08.1988 року по 25.11.1988 року - водієм автомобіля третього класу Львівської автобази № 1 Головльвівпромбуду та з 20.03.2000 по 19.09.2000 протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1983 року та призначити мені дострокову пенсію за віком з 15 грудня 2025 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Повідомив, що відповідачем-1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суд від 02.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV. Повідомив, що на підстави заяви та наданих документів Головним управлінням 24.12.2025 винесено Рішення № 134950028614 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років та відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв`язку не підтвердженням періоду участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідач-1 зазначив, що відсутні підстави для врахування до страхового стажу спірні періоди роботи оскільки період роботи з 23.08.1988 по 25.11.1988 завірено відбитком печатки підприємства, яке ідентифікувати неможливо. Також зазначив, про те, що неналежне заповнення трудової книжки не позбавляє особу права на зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу. Вказав, що чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637 Позивачем до Головного управління під час звернення за призначенням пенсії надано не було.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 23.08.1988 року по 25.11.1988 року - водієм автомобіля третього класу Львівської автобази № 1 Головльвівпромбуду та з 20.03.2000 по 19.09.2000 протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1983 року та призначити йому дострокову пенсію за віком з 15 грудня 2025 року зазначив, що такі не підлягають задоволенню також з тих підстав, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним саме рішення Головного управління від 24.12.2025 № 134950028614, яке винесене на звернення позивача від 15.12.2025. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив призначити дострокову пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення № 134950028614 від 24.12.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Головним управлінням встановлено, що вік позивача 59 років 04 місяців, а страховий стаж складає 18 років 07 місяців 28 днів. До страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1983, оскільки з 23.08.1988 по 25.11.1988, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, на якій не можливо ідентифікувати назву підприємства;

- з 20.03.2000 по 19.09.2000 протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, оскільки відповідно до частини 1 статті 31 Закону України Про зайнятість населення в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено виплату матеріальної допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімум доходів громадян. Період одержання такої допомоги не зараховується до страхового стажу як до 01.01.2004 та і після 01.01.2004 року.

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XIІ (далі Закон №1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включно з військовими та технічними спеціалістами і радниками), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV на призначення дострокової пенсії за віком мають чоловіки, які досягли 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, необхідний пенсійний вік для позивача становить 55 років, необхідний страховий стаж 25 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як слідує з оскаржуваного рішення, відповідачем-1 до стажу роботи позивача не зараховано період роботи з 23.08.1988 по 25.11.1988, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, на якій не можливо ідентифікувати назву підприємства.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 (далі Інструкція № 162).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується « 1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; « 05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених випадках законом іншу відповідальність.

Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача здійснені на підставі розпоряджень (наказів), які прийняті на підприємстві, та відповідач не надав жодних зауважень щодо змісту записів в трудовій книжці вони є чіткими та зрозумілими до сприйняття.

Тобто, вказані записи внесені до трудової книжки у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58, які діяли на момент її заповнення.

Наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не повинні впливати на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Тому, спірний період роботи позивача з 23.08.1988 по 25.11.1988 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з 20.03.2000 по 19.09.2000 суд зазначає таке.

Відповідно до записів трудової книжки № 0066665 від 15.10.1983 року, позивачу у період з 23.03.2000 року по 19.09.2000 року призначено матеріальну допомогу по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III, в редакції чинній на час призначення виплати, безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями пункту «ж» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XI, чинного на час виплати позивачу допомоги по безробіттю, передбачено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.

Таким чином, на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу.

У зв`язку з вказаним не зарахування відповідачем періоду отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 20.03.2000 року по 19.09.2000 року до страхового стажу, є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2025 № 1349500288614 є протиправним, та таким що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію, суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв`язку вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 15.12.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Таким чином, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2025 № 1349500288614 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 23.08.1988 року по 25.11.1988 року - водієм автомобіля третього класу Львівської автобази № 1 Головльвівпромбуду та з 20.03.2000 по 19.09.2000 протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1983 року та зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку що позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134950028614 від 24.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.08.1988 року по 25.11.1988 року - водієм автомобіля третього класу Львівської автобази № 1 Головльвівпромбуду, з 20.03.2000 по 19.09.2000 протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 15.10.1983 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2025 про призначення дострокової пенсії за віком.

5. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012 м. Одеса вул. Канатна 83; код ЄДРПОУ 20987385)

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Р.П. Качур