Рішення № 139943474, 21.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. справа № 300/4202/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2025 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.12.2024 за № 092650007937 та зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності з 07.11.2024.

20.06.2025 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що 07.11.2024 їй встановлено третю групу інвалідності без переогляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 068309. 23.12.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оскаржуваним рішенням за № 092650007937 від 25.12.2024, відмовило в призначенні пенсії по інвалідності, з підстав відсутності виписки з акта огляду МСЕК. Вважає таке рішення протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодилися, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просили в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що при зверненні позивача за призначення пенсії по інвалідності не було основного документу для призначення пенсії по інвалідності виписки з акта огляду МСЕК.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності без переогляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 068309.

23.12.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами, в тому числі з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 068309, про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області.

25.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за наслідками розгляду заяви позивача, прийняло рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за № 092650007937.

Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України за № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначання пенсії по інвалідності додається виписка з акта огляду МСЕК органом, що призначає пенсію одержану ним від МСЕК. Оскільки виписка з акта огляду МСЕК відсутня, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії за № 092650007937 від 25.12.2024, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону №1058-ІV).

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. (частина перша статті 9 Закону №1058-ІV).

Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 1, 2 статті 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з частиною перша статті 31 Закону №1058-ІV залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно 14 років.

Відповідно до статті 34 даного Закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Як встановив суд, 07.11.2024 позивачу встановлено третю групу інвалідності без переогляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 068309. Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.12.2024 за № 092650007937 встановлено, що позивач звернулася за призначенням пенсії у віці 58 років, її страховий стаж становив 38 років 5 місяців 8 днів, тобто є достатнім для набуття права на пенсію по інвалідності за віком.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується як факт встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи, так і наявність необхідного віку та страхового стажу.

При цьому відповідачем не встановлено інших обставин, які б свідчили про відсутність у позивачки права на пенсію по інвалідності.

Отже, суд доходить висновку, що позивач має право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, а спір фактично виник не щодо відсутності в неї необхідних матеріальних умов для призначення пенсії, а щодо ненадходження до органу Пенсійного фонду України виписки з акта огляду МСЕК.

Щодо відсутності виписки з акта огляду МСЕК, суд зазначає таке.

На час встановлення позивачу інвалідності та на час її звернення із заявою про призначення пенсії діяли положення постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317, якою затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення) визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 24 Положення, комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності та на момент звернення за призначенням пенсії), до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Таким чином, вказаними нормами встановлено, що обов`язок надіслати виписку з акта огляду МСЕК органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії, покладений на МСЕК. Обов`язок долучити до заяви про призначення пенсії по інвалідності виписку з акта огляду МСЕК покладений на орган, що призначає пенсію.

В пункті 2.2 розділу ІІ Порядку № 22-1 прямо вказано, що пенсійний орган долучає до заяви виписку з акта огляду МСЕК, одержану ним від МСЕК, а не від особи, яка звертається за призначенням пенсії. Пункт 24 Положення містить пряму заборону видавати виписку з акта огляду МСЕК на руки особі, яку визнано особою з інвалідністю;

В разі невиконання МСЕК обов`язку надіслати виписку з акта огляду МСЕК, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повинно було самостійно отримати цей документ.

Орган Пенсійного фонду України не може покладати на позивача обов`язок надати виписку з акта огляду МСЕК, оскільки обов`язок надавати такий документ законом не покладений на особу, яка звертається за призначенням пенсії. Також відповідач не може вимагати від позивача надання виписки з акта огляду МСЕК як документа, який перебуває у володінні МСЕК, яка перебуває у підпорядкуванні державного органу.

Відмова у призначенні пенсії через відсутність виписки з акта огляду МСЕК не може бути визнана правомірною. Таке рішення прямо суперечить наведеним вище нормам Порядку № 22-1 і Положення про медико-соціальну експертизу. Позивач не може бути позбавлений свого конституційного права на соціальний захист внаслідок ігнорування державою в особі її органів процедур, які вона сама запровадила і визначила законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Також позивач не може бути позбавлений права на пенсію через невиконання (неналежне виконання) державою в особі її органів покладених на них обов`язків. Тим більш, що в даному випадку йдеться про відмову у призначенні пенсії через відсутність документа, який особа, яка звертається за призначенням пенсії, не може отримати внаслідок наявності в законодавстві прямої заборони на це.

Крім того, суд встановив, що позивач надала довідку до акта огляду МСЕК 12 ААД № 068309, і таким чином підтвердила факт встановлення їй інвалідності, причину, групу, час настання інвалідності та строк, на який вона встановлена, тобто всі обставини, які необхідні для прийняття обґрунтованого рішення з питання призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058.

Суд також зазначає, що з 01.01.2025 МСЕК припинили діяльність у зв`язку із запровадженням нової системи оцінювання повсякденного функціонування особи. При цьому документи та рішення МСЕК, видані до 31.12.2024, залишилися чинними та є підставою, зокрема, для отримання пенсій.

За таких обставин, ненадходження виписки з акта огляду МСЕК за обставин цієї справи не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача права на пенсію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.12.2024 № 092650007937 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2, 10 частини 2 статті 245 даного Кодексу, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 245 даного Кодексу, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 в справі за № 500/1216/23, адміністративне провадження № К/990/37966/23, в подібних правовідносинах, зазначив, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву.

Відтак, суд зазначає, що у даній справі, органом за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо заяви позивача від 23.12.2024, яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Суд зазначає, що скасування оскаржуваного рішення саме по собі не забезпечить повного відновлення порушеного права позивача, оскільки питання призначення та розрахунку пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, який здійснював розгляд заяви за принципом екстериторіальності.

З огляду на встановлені судом обставини та висновку суд про те, що позивач має право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, належним способом захисту порушеного права та вимог зобов`язального характеру є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 23.12.2024 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач має врахувати встановлений судом факт наявності у позивачки права на пенсію по інвалідності, встановлення їй ІІІ групи інвалідності без переогляду, наявність необхідного страхового стажу, а також те, що відсутність виписки з акта огляду МСЕК за встановлених судом обставин не є підставою для відмови у призначенні пенсії.

Щодо дати, з якої пенсія підлягає призначенню, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Оскільки інвалідність позивачу встановлено 07.11.2024, а із заявою про призначення пенсії вона звернулася 23.12.2024, тобто в межах встановленого законом тримісячного строку, питання щодо дати призначення пенсії має вирішуватися відповідачем з урахуванням наведеного правового висновку суду.

В задоволенні вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності з 07.11.2024 потрібно відмовити, оскільки вимога про зобов`язання безпосередньо нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності з 07.11.2024 є передчасною, оскільки остаточне рішення про призначення пенсії, її розмір та порядок виплати має бути прийняте відповідним органом Пенсійного фонду України за результатами повторного розгляду заяви позивача. Така вимога заявлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке не приймало оскаржуваного рішення та не здійснювало первинного розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності. Відтак відсутні правові підстави для покладення на зазначений орган обов`язку щодо призначення, нарахування та виплати спірної пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову

Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, позивач згідно з квитанцією від 12.06.2025 № 249863659 сплатила судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області частину сплаченого судового збору в розмірі 600 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.12.2024 за № 092650007937 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (індекс 33028, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7, місто Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 23.12.2024 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (індекс 33028, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7, місто Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 600 (шістсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.