Ухвала суду № 139942800, 22.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 вересня 2026 року Справа №160/4506/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі питання про прийняття та затвердження звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недонарахованого та невиплаченого грошового утримання у період з 01.10.2022 по 01.01.2023 у розмірі 300000 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недонараховане та невиплачене грошове утримання ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 01.01.2023 у розмірі 300000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недонарахованого та невиплаченого грошового утримання у період з 01.10.2022 по 31.12.2022, у розмірі 300000 грн.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недонараховане та невиплачене грошове утримання ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок), з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 набрало законної сили 23.09.2024.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23.

В обґрунтування заяви зазначено, що після набрання законної сили рішенням суду, про яке відповідачу було відомо і останній подавав апеляційну скаргу, позивач мав надію, шляхом здійснення переговорів між сторонами, на добровільне виконання рішення суду з боку державного органу, проте, понад рік відповідач ухилявся від виконання рішення суду. Після тривалого часу очікувань, позивач звернувся з виконавчим листом до органів Державної виконавчої служби України. 13.03.2025 позивачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Центрально-міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса). 19.03.2025 постановою Центрально-міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №77546303. Після відкриття виконавчого провадження органом державної виконавчої служби було здійснено ряд виконавчих дій щодо примусового виконання рішення, проте, відповідач і в даному випадку ухиляється від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що стало наслідком винесення органом державної виконавчої служби постанов про накладення штрафів за перше невиконання вимог у розмірі 5100 грн від 12.05.2025, та за повторне невиконання у розмірі 10200 грн від 01.07.2025, чим порушено норму статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, де визначено, що судові рішення, які набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади.

Ухвалою суду від 11.02.2026 призначено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, до розгляду в порядку письмового провадження з 17.02.2026.

Запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю у строк до 17.02.2026.

Ухвалою суду від 25.02.2026 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 , відповідно до 382 КАС України, подати у двомісячний строк з моменту отримання ухвали суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

До суду від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23, в якому останній просить суд:

- прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23;

- звільнити командира Військової частини НОМЕР_1 від накладення штрафу у разі неприйняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23;

- врахувати, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 Військовою частиною НОМЕР_1 планується виконати протягом трьох місяців з моменту подачі даного звіту.

В обґрунтування звіту зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 не є суб`єктом господарювання та не є прибутковою організацією, а отже, не має іншого джерела фінансування інакшого, як надходження з державного бюджету. Зазначено, що у період з місяця набуття законної сили рішенням суду, було відпрацьовано заявки на отримання коштів від забезпечувального органу. Від забезпечувального органу, тобто від військової частини НОМЕР_4 кошти на виконання вищезгаданого рішення суду так і не надійшли. Інших законних способів отримати кошти для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 по справі №160/4506/23 у Військової частини НОМЕР_1 немає. По надходженню коштів на рахунки Військової частини НОМЕР_1 буде виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23. Рішення суду планується виконати протягом двох місяців з моменту подачі даного звіту.

Ухвалою суду від 18.05.2026 у прийнятті та затвердженні звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали суду подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 з відповідними доказами про його виконання.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у двомісячний строк з дня отримання даної ухвали разом зі звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії:

- документів на підтвердження наявності об`єктивних перешкод для виконання рішення суду у цій справі;

- документів на підтвердження здійснення виплати позивачу грошового утримання за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн, а саме (але не виключно): платіжних доручень, відомостей на виплату, виписок по рахункам, банківських довідок).

Копію ухвали суду направлено відповідачу в електронний кабінет системи «Електронний суд» та отримано останнім 18.05.2026.

Станом на 08.06.2026 на виконання ухвали суду відповідачем повторно звіт та документи на підтвердження виконання рішення суду у цій справі не надано, строк для подання звіту не було порушено, оскільки він сплинув 19.07.2026.

До суду від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу, в якому останній просив суд:

- накласти на керівника Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) штраф за невиконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 у розмірі 133 120 грн (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень 00 копійок);

- стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму штрафу у розмірі 66 560 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) та на користь Державного бюджету суму штрафу у розмірі 66 560 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок).

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що рішення суду не виконується відповідачем майже три роки, звіт про виконання рішення суду не прийнято судом, у зв`язку із чим, наявні підстави для накладення штрафу на керівника відповідача за невиконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою суду від 08.06.2026 призначено до розгляду клопотання позивача про накладення штрафу на керівника Військової частини НОМЕР_1 за невиконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду відомості про особу керівника, відповідального за виконання рішення суду, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані та РНОКПП, необхідні для розгляду питання про накладення штрафу за невиконання рішення суду, у строк до 12.06.2026 (включно).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду пояснення щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 з відповідними доказами на підтвердження його виконання у строк до 12.06.2026 (включно).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у випадку невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23, надати до суду докази на підтвердження поважності причин такого невиконання у строк до 12.06.2026 (включно).

До суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у матеріалах яких відсутні докази їх надіслання (надання) позивачу.

Ухвалою суду від 24.06.2026 додаткові пояснення представника Військової частини НОМЕР_1 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.

До суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких додано докази їх надіслання позивачу на виконання вимог ухвали суду. В обґрунтування пояснень зазначено, що питання функціонування та виконання бюджетів та функції розпорядників коштів передбачені Бюджетним кодексом України (далі БК України). Відповідно до ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - міністерства. Головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує складання бюджетної пропозиції з урахуванням Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету), схваленої (схваленого) у попередньому бюджетному періоді, і подає її Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ та організацій Збройних Сил України (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України визначений в Правилах організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, що є додатком до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі Правила № 280). Відповідно до основних положень Правил № 280: пункт 1.3 - розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів третього рівня). Враховуючи той факт, що Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня, то для отримання коштів подаються заявки щомісяця, в тому числі і на виконання рішень судів. Включення необхідності виконання рішення суду здійснюється на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 після закінчення процедури оскарження судового рішення, прийнятого не на користь військової частини. У Військовій частині НОМЕР_1 ведеться облік судових справ в юридичній службі та бухгалтерський облік в фінансово-економічній службі. Видатки державного бюджету на виконання рішень судів здійснюються за КЕКВ 2800, за цим же кодом здійснюються і інші видатки. В період з 01.01.2026 Військову частину за КЕКВ 2800 не було профінансовано на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23. Детальна розшифровка видатків за КЕКВ 2800 зазначена в меморіальних ордерах, які ведуться у відповідності до наказу МФУ від 08.09.2017 №755 «Про затвердження типових форм меморіальних ордерів, інших облікових регістрів суб`єктів державного сектору та порядку їх складання. З урахуванням викладеного, просить суд звільнити командира Військової частини НОМЕР_1 від накладення штрафу за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23.

До суду від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23, в якому останній просить суд:

- прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23;

- звільнити командира Військової частини НОМЕР_1 від накладення штрафу у разі неприйняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23;

- врахувати, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 Військовою частиною НОМЕР_1 вже повністю виконано, припинити процедуру судового контролю.

В обґрунтування звіту про виконання рішення суду у цій справі представником відповідача зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як юридична особа та присвоєно код 07880837, організаційно-правова форма за КОПФГ № 425 Державна організація, вид діяльності за КВЕД 84.22 Діяльність у сфері оборони. Військова частина НОМЕР_1 не є суб`єктом господарювання та не є прибутковою організацією, а отже, не має іншого джерела фінансування інакшого, як надходження з державного бюджету. У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На виконання приписів Основного закону України Військовою частиною НОМЕР_1 було вжито всіх заходів, передбачених чинними нормативно-правовими актами: в період з місяця набуття законної сили рішенням суду було відпрацьовано заявки на отримання коштів від забезпечувального органу. Від забезпечувального органу, тобто від Військової частини НОМЕР_4 кошти на виконання вищезгаданого рішення суду тривалий час не надходили, але на початку липня місяця 2026 року було отримано погодження на виплату розрахованої суми, а також включено до заявки на кошти, яку було профінансовано спільно із грошовим забезпеченням. Так, Військовою частиною НОМЕР_1 було виконано судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 суми коштів в розмірі 265950,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.07.2026 № 4954.

Розглянувши пояснення представника відповідача щодо накладення штрафу, звіт про виконання рішення суду у цій справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції, пункт 68).

В рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд з прав людини визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтями 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України, суд може встановити новий строк подання звіту, відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Дослідивши звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у цій справі, суд зазначає, що останній не ґрунтується на нормах закону та практики Європейського суду з прав людини.

Суд звертає увагу на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 не виконується відповідачем тривалий час, а саме: протягом 2 років, що є неприпустимим у правовій державі, гарантією прав та свобод яких є Конституція України, яка є Основним Законом України, та у відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, передбачає, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України, та, зокрема, статтями 14, 370 КАС України і означених вище по тексту рішень Європейського суду з прав людини, якими визначено, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання. Також, нормами матеріального права не передбачено, що виконання будь-якого судового рішення частково, можна вважати як виконання рішення суду в повному обсязі.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на факт сплати на рахунок позивача відповідних коштів у розмірі 265950,00 грн на виконання рішення суду у цій справі на підставі платіжної інструкції від 07.07.2026 №4954, оскільки у такій платіжній інструкції відсутня інформація про сплату зазначеної суми саме ОСОБА_1 .

Натомість, надана суду платіжна інструкція від 07.07.2026 № 4954 підтверджує факт сплати Військовою частиною НОМЕР_1 суми 3139228,41 грн АТ КБ «Приватбанк». У наданій платіжній інструкції дані позивача не фігурують та сума не відповідає інформації, наданій представником відповідача у звіті про виконання рішення суду.

Відтак, суд не вважає надану платіжну інструкцію належним доказом підтвердження сплати позивачу спірних коштів за рішенням суду у цій справі та не вбачає підстав для припинення судового контролю у цій справі.

Рішення суду, яке набрало законної сили 23.09.2024, відповідно до норм ст. 14 КАС України є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання рішення суду у цій справі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у Рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007.

Разом із тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 року № 18966/02).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому, для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Так, у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) Європейський суд з прав людини неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У пункті 1 статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 №475/97-ВР зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а ст. ст. 13 і 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08.11.2005).

На підставі вищевикладеного, оскільки рішення суду залишається не виконаним відповідачем суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та затвердження звіту про виконання рішення суду у цій справі, оскільки рішення суду не виконується протягом тривалого часу 2 роки та не містить доказів виконання означеного рішення суду

Щодо питання накладення штрафу на керівника відповідача за невиконання рішення суду у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Судом із наданих представником відповідача разом зі звітом про виконання рішення суду у цій справі документів встановлено, що позивачу нараховано та погоджено до виплати 265950,00 грн.

Представник відповідача посилається на платіжну інструкцію від 07.07.2026 № 4954 як на доказ виконання рішення суду у цій справі. Однак, означена платіжна інструкція позивача не стосується.

З огляду на викладене та враховуючі наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 вживаються активні заходи на виконання рішення суду у цій справі та потребує уточнення відповідний платіжний документ як доказ сплати коштів на банківський рахунок позивача.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Зі змісту звіту про виконання рішення суду у цій справі та доданих до нього документів, судом встановлено факт вжиття суб`єктом владних повноважень, зокрема, його командиром, всіх необхідних заходів для встановлення відповідних бюджетних асигнувань для виплати коштів позивачу на виконання рішення суду у цій справі. Таким чином, відсутні підстави для накладення на керівника відповідача штрафу станом на момент постановлення цієї ухвали. При цьому, суд наголошує, що станом на момент постановлення цієї ухвали штраф на керівника відповідача судом не накладався, а також відсутня подія, з якою пов`язане звільнення від сплати штрафу, а саме: факт повного виконання рішення суду.

Суд наголошує на тому, що за наявності факту невиконання рішення суду у цій справі у повному обсязі та, як наслідок, неприйняття звіту суб`єкта владних повноважень про його виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання звільнення командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу, оскільки останнім не надано доказів виконання рішення суду, рішення суду залишається невиконаним.

За відсутності документа на підтвердження виплати позивачу спірних коштів, у суду відсутні підстави вважати виконаним рішення суду у цій справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та затвердження звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у цій справі та задоволення заявлених сторонами заяв (клопотань).

Керуючись статтями 241-243, 248, 250, 256, 293-297, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті та затвердженні звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та задоволенні клопотання про звільнення командира від накладення штрафу за невиконання рішення суду відмовити.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк на подання звіту про повне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 у двомісячний строк з дня отримання копії даної ухвали.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у двомісячний строк з дня отримання даної ухвали разом зі звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №160/4506/23 надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії:

- документів на підтвердження здійснення виплати позивачу грошового утримання за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 300000,00 грн, а саме (але не виключно): платіжних доручень, відомостей на виплату, виписок по рахункам, банківських довідок), в яких чітко прослідковуватиметься рух коштів на банківських рахунок позивача.

У задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 за невиконання рішення суду відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька