Ухвала суду № 139942692, 21.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 вересня 2026 року Справа №160/26297/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфанової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяви представників Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про відвід судді у справі №160/26297/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

26.08.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання продовжити строк дії погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (зупиночних комплексів).

Ухвалою від 04 вересня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/26297/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 29 вересня 2026 року о 15:00 год.

15.09.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради подав до суду заяву про відвід судді, яка обґрунтована тим, що до початку розгляду справи № 160/26297/26 суддя Ніколайчук С.В. вже здійснила безпосередню оцінку фактичних та юридичних обставин прийняття одного з адміністративних актів, який тепер становить самостійний предмет нового позову, та сформулювала категоричний висновок про протиправність відповідних дій Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради у справі 160/24495/25. Означена справа знаходиться на розгляді Третього апеляційного адміністративного суду (в порядку письмового провадження).

Отже, сформульована суддею Ніколайчук С.В. правова оцінка рішення Департаменту від 06.03.2026 № 3/2-134 на момент відкриття провадження у справі № 160/26297/26 одночасно є предметом апеляційного перегляду. За таких обставин розгляд тим самим суддею нового самостійного позову, одним із предметів якого є правомірність цього самого адміністративного акта, фактично ставить суддю у становище, за якого вона має знову підтвердити, змінити або іншим чином оцінити власну правову позицію ще до завершення її перегляду судом апеляційної інстанції.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою суду від 17.09.2026 року визнав заяву представника Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про відвід судді у справі № 160/26297/26 необґрунтованою.

Передав матеріали адміністративної справи №160/26297/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 для розгляду заяви про відвід судді призначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанову О.В.

Дослідивши підстави для відводу, викладені в заяві про відвід судді, суд зазначає про таке.

Приписами частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Згідно з частиною 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 КАС України).

Згідно із частинами першою, другою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (частина третя статті 39 КАС України).

Разом з цим, суд зауважує, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").

У висновку №3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.

Отже, прийняття процесуальних актів, а також дії суду під час розгляду справи належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження дій чи актів, що стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Правову оцінку дій суду під час розгляду справи, перевірку законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень має виключно відповідний суд згідно процесуальним законодавством в межах провадження відповідної справи.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, необхідно зауважити, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Враховуючи викладене, заявлений відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Представник у заяві зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 160/24495/25, ухваленим суддею Ніколайчук С.В., частково задоволено позов ТОВ «СІЛЛ РТ» щодо бездіяльності Департаменту при розгляді тих самих заяв від 17.02.2025 №№ 1-170225, 2-170225, 3-170225

Так, представник відповідача в заяві вказує, що від судді у новій (даній) справі вимагається не просто застосувати раніше сформульований нею загальний підхід до аналогічних правовідносин, а фактично розглянути позовну вимогу щодо адміністративного акта, дії з прийняття якого вона вже визнала протиправними.

Отже, вирішуючи заяву, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.11.2006 у справі Білуха проти України зауважив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Серед Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), які мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зазначено об`єктивність судді, яка є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів встановлено, що на застосування принципу об`єктивності, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи, зокрема в тому випадку, коли у сторони могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Зі змісту заяви про відвід судді слідує, що підставою для відводу є сформульований суддею висновок про протиправність відповідних дій Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради у справі № 160/24495/25.

Дослідивши наведені заявником доводи, суд вважає такі необґрунтованими, формальними та такими, що не можуть прийняті до уваги.

Доводи заяви про відвід судді фактично зводяться до незгоди із процесуальним рішенням судді у справі 160/24495/25.

Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 КАС України).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 28 лютого 2020 року у справі № 826/11409/17.

Наведені заявником аргументи стосовно постановлення ухвали від 30.04.2026 року у справі № 160/24495/25, де, на думку заявника, суд зробив висновок про протиправність відповідних дій Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради свідчать саме про незгоду особи з рішеннями, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини 4 статті 36 КАС України та не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Доводи, що Суддя Ніколайчук С.В. має заінтересованість в результаті розгляду цієї справи не підтверджені будь-якими доказами.

Подання заяви про відвід судді, яка містить лише припущення, може свідчить про неповагу до суду.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших доводів щодо упередженості та необ`єктивності судді Ніколайчук С.В., крім тих, які зводяться до непогодження із процесуальними рішеннями, в заяві відповідачем не наведено.

Наведене вище свідчить про необґрунтованість підстав для відводу судді Ніколайчук С.В, що викладені в заяві відповідача, у зв`язку із чим судом не встановлено обставин які б підтверджували, що заявлений спір буде розглянуто упереджено або необ`єктивно.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених підстав для відводу судді, а тому у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Ніколайчук С.В. слід відмовити.

Відповідно до частини 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про відвід судді Ніколайчук С.В. в адміністративній справі №160/26297/26 - відмовити.

Адміністративну справу № 160/26297/26 передати для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В. Єфанова