Рішення № 139940540, 16.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/7936/26

Провадження № 2/711/3829/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», в особі представника Пуха Н.С., звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його (позивача) користь заборгованість за Кредитним договором №1675120 від 12.04.2025р. в загальній сумі 34 777,72 грн., судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000грн. та витрати на відправлення кореспонденції в розмірі 136,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 12.04.2025р. між ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №1675120 на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 20 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 34 777,72 грн., з яких: 19 274,66 грн. заборгованість за кредитом, 15 503,06 грн. заборгованість за процентами.

Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором №1675120 в загальній сумі 34 777,72 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.06.2026р. матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

08.07.2026р. дана справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси в провадження судді Скляренко В.М.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.07.2026р. відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивачем в позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи у відсутність представника, в якому останній просить розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних у справі доказів та зазначає, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання, яка не була вручена відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

12.04.2025р. між ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Кредитний договір №1675120 /а.с. 29зв.б.-38, 39-42/.

Згідно умов вищевказаного договору, а саме відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000 грн.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 30.06.2025р. (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі/Графіку платежів.

Кількість платежів 2 платежі. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу; 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу (п.п. 1.3.1.,1.3.2 Договору)

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: Базова процентна ставка 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (п.п. 1.4, 1.4.1. Договору).

Також підпунктом 1.4.2. Договору визначено, що Основна процентна ставка складає 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Вказаний Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором f01200.

Аналогічні умови кредитування викладені у паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач був ознайомлений, оскільки він був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором z40664 /а.с. 39-42/.

На виконання Договору №1675120 від 12.04.2025 року, позивач передав відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 20 000 грн. на його кредитну картку № НОМЕР_2 за посередництвом ТОВ ФК «Контрактовий дім», що підтверджується відповідним листом за вих. №23483 від 27.05.2026р. /а.с. 43/.

Згідно розрахунку заборгованості, складного позивачем, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Абекор» становить 34 777,72 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 19 274,66 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 15 503,06 грн. При цьому, проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідачу за період з 12.04.2025р. по 30.06.2025р. включно (в межах строку дії договору, 80 днів).

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за Договором позики в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» та відповідачем був укладений Кредитний договір №1675120 від 12.04.2025р., на підставі якого відповідачем 12.04.2025р. були отримані кредитні кошти в розмірі 20 000 грн., які він зобов`язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування позикою, але в порушення умов договору не зробив цього.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі №1675120 від 12.04.2025р. і він користувався кредитними коштами, однак, в порушення умов договору, допустив порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 34 777,72 грн., з яких: 19 274,66 грн. заборгованість за кредитом, 15 503,06 грн. заборгованість за процентами.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору №1675120 від 12.04.2025р. відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662,40 грн. /а.с. 8, 17/, витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. /а.с. 51/ та на відправлення поштової кореспонденції на адресу відповідача (позовної заяви з додатками) в розмірі 136,98 грн. /а.с.54/.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, то на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 662,40грн.

Окрім того, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають і витрати позивача, пов`язані з направленням поштової кореспонденції (позовної заяви у паперовій формі) на адресу відповідача у розмірі 136,98 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги №22122025 від 22.12.2025р., укладений між Адвокатським бюро «НАТАЛІЇ ПУХИ» та ТОВ «Фінансова компанія «Абекор», предметом якого є надання клієнту правничої (правової) допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2026р.; рахунок №16755120 від 29.05.2026р., ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1204167 від 22.12.2025р.; свідоцтво серії РН №1901 від 25.09.2020р. про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с. 47-53/.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2026р. адвокатом загалом витрачено 5 годин робочого часу для надання послуг правничої допомоги позивачу, що на загальну суму 10 000 грн.

Отже, позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- зустріч з Клієнтом й консультація про перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, що виникла між Боржником та Клієнтом відповідно за кредитним договором, кількість годин 1 год., вартість за одну годину 2 000 грн., сума 2 000 грн.;

- написання позовної заяви формування додатків та надсилання до суду матеріалів позовного провадження (підготовка доказів, додатків тощо), кількість годин 2,5 год., вартість за одну годину 2 000 грн., сума 5 000 грн.;

- підготовка процесуальних документів (запитів, пояснень, відповідь на відзив, розрахунки судових витрат, клопотань тощо), кількість годин 1 год., вартість за одну годину 2 000 грн., сума 2 000 грн.

- супроводження справи у суді, моніторинг судових реєстрів щодо процесуального статусу судової справи, кількість годин - 0,5 год., вартість за одну годину 2 000 грн., сума 1 000 грн.

Загальна вартість за послуги з надання правової (правничої ) допомоги наданої Клієнту складає: 10 000 гривень.

Крім того, п. 4.1. Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2026р., сторони прямо підтверджують, що фактична оплата суми у розмірі 10 000 грн. здійснюється Клієнтом протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту погодження наданих послуг.

Також Адвокатським бюро «НАТАЛІЇ ПУХИ» виставлено рахунок №1675120 від 29.05.2026р. ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» на оплату наданих послуг у розмірі 10 000 грн. /а.с. 51/.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Представництво інтересів позивача здійснювалось Адвокатським бюро «НАТАЛІЇ ПУХИ», з яким позивачем укладено договір про надання правової допомоги. Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є надання інших фінансових послуг, що передбачає надання публічних послуг зі споживчого кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням процесуальних документів).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, час, витрачений на надання таких послуг, а також відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді).

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити..

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (ЄДРПОУ 39287145, місце знаходження м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, буд. 75, приміщення 601А) заборгованість за Договором №1675120 від 12.04.2025р. в розмірі 34 777,72 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 коп., витрати, пов`язані з направленням поштової кореспонденції на адресу відповідача в розмірі 136,98 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., а всього 42 577,10 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 16 вересня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко