Рішення № 139940398, 21.09.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/589/26

Провадження № 2/702/671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

секретар судового засідання Карабань З. І.,

представник позивача, відповідач не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі по тексту ТОВ «ФК «Венера Фінанс», позивач) 04.06.2026 звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у сумі 7592,00 грн., понесених судових витрат в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 25.07.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором укладений Кредитний договір №287061.

Цим правочином сторони обумовили, що кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, який позичальник зобов`язується повернути та сплатити проценти за користування ним в порядку та на умовах, визначених Договором.

Позивач стверджує, що за умовами Договору сума виданого кредиту складає 4000,00 грн., дата надання кредиту 25.07.2025, строк кредитування 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % на добу.

За доводами позивача отримані у власність на умовах користування грошові кошти відповідач не повернула і проценти за користування ними не сплатила.

Внаслідок укладеного 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» Договору факторингу №19122025/1 кредитодавець свої права вимоги відступив позивачу, тому, посилаючись на набуття за умовами укладеного Договору факторингу права вимоги до відповідача, позивач просить захистити його право та стягнути з відповідача борг в сумі 7592,00 грн, з яких 4000,00 грн. борг за основним зобов`язанням, 2592,00 грн. заборгованості за процентами та 1000,00 грню заборгованості за комісією, що виник внаслідок невиконання нею умов Кредитного договору №287061.

Постановлено 12.06.2026 ухвалою суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила у справі спрощене позовне провадження з викликом сторін, відповідачу встановила строк на подання відзиву на заявлену вимогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд ухвалити у справі заочне рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена надісланою судовою повісткою про виклик за зареєстрованим місцем її проживання, поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження у справі, судовою повісткою про виклик вручені 24.06.2026.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжений.

Оскільки розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Досліджуючи паперову копію датованого 25.07.2025 Договору про надання фінансового кредиту №287061 (а.с. 8-13) суд встановив, що первісний кредитор на своєму веб-сайті www.cly.com.ua розмістив Публічну пропозицію (договір, оферту) укласти Договір (п.7.1.,1.7. паперової копії Договору).

Для отримання позики відповідач зареєструвалася в ІТС кредитодавця, пройшла процедуру ідентифікації та верифікації з використанням функціоналу веб - сайту первісного кредитора, для цього позичальник має надати фото з власним ідентифікаційним документом, якими є сторінки з фото власника та ввести otp - пароль, надісланий на його фінансовий номер (п.7.3. індивідуальної частини Договору).

В результаті проходження усіх етапів реєстрації є встановлення ділових відносин між позичальником і кредитодавцем та створення особистого кабінету ( п.7.5. індивідуальної частини Договору).

Для входу в особистий кабінет позичальник використовує особистий логін і пароль, які вказані при реєстрації та збереження яких в таємниці від третіх осіб позичальник несе особисту відповідальність (п.7.6. Договору).

Зі сторони позичальника Договір підписується за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а зі сторони кредитодавця - кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника із кваліфікованою позначкою часу.

Згідно з п. 1.1. - 1.6. індивідуальної частини Договору первісний кредитор надає позичальнику фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором. Сума кредиту складає 4000,00 грн., строк кредитування на 90 днів, до 22.10.2025. За користування кредитом позичальник має сплачувати 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди позичальника первісний кредитор не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення позичальник сплачує кредитодавцю 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього Договору та вважаються виконаними у день повного виконання позичальником своїх зобов`язань за правочином. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником.

Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

Невід`ємною частиною цього Договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua. (п.1.7.Договору).

Пункт 9 паперової копії Індивідуальної частини Договору містить відомості про підписання позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9051, а також відомості про підписання уповноваженою особою кредитодавця ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно з графіком розрахунків, який є додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №287061 від 25.07.2025 і підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису KL9051, відповідач мала обов`язок 07.08.2025 сплатити 403,20 грн. процентів за користування кредитом, а потім кожний 14-й день після цієї дати сплачувати по 403.20 гривень процентів за користування кредитними коштами та в перший період 1000,00 грн. комісії.

Довідкою про ідентифікацію первісний кредитор підтверджує, що одноразовий ідентифікатор KL9051 відправлений позичальнику 25.07.2025 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.20).

В останній день кредитування 22.10.2025 відповідач зобов`язалася, окрім 172,00 гривень процентів, повернути отримані у кредит 4000,00 гривень (а.с.13).

Паперова копія Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» доводить, що вчиненим 25.07.2025 о 10:20 переказом грошових коштів, номер платіжної інструкції А1030979В451719СLY287061T2556088, номер транзакції 45342-80143-71583, на платіжну картку отримувача, маска картки НОМЕР_2 , емітент платіжної картки отримувача Monobank (Universal Bank), код RRN НОМЕР_5, переказано 4000,00 гривень за призначенням «#видача кредиту 287061» (а.с.23).

З укладеного 19.12.2025 Договору факторингу №19122025/1 суд встановив, що за цим договором ТОВ «Клай Інвест», як клієнт, зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Венера Фінанс», як фактору, права вимоги зазначені в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ФК «Венера Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та сплатити суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим Договору (а.с.14-16).

Сторони Договору дійшли згоди, що право вимоги від клієнта до фактора переходить з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог у формі згідно з Додатком №1 (п.4.1. Договору факторингу, а.с.14 на звороті).

Факт сплати ТОВ «ФК «Венера Фінанс» первісному кредитору фінансування згідно Договору факторингу №19122025/1 від 19.02.2025 підтверджують досліджені судом платіжні інструкції №212 від 22.01.2026, №236 від 18.02.2026, №183 від 19.12.2025 (а.с. 21, 22).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7592,00 грн., у тому числі 4000,00 грн. боргу за основним зобов`язанням, 2592,00 грн. заборгованості за процентами та 1000,00 боргу за комісією (а.с.19).

Виписка з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором №287061 містить відомості про те, що дебетове сальдо на кінець періоду (20.02.2026) складає 7592,00 гривні, у тому числі 4000,00 гривень прострочене тіло кредиту, 2592,00 гривень прострочені відсотки та 1000,00 гривень прострочена комісія (а.с.18).

Вимогою про виконання зобов`язань за Кредитним договором від 17.03.2026 за вих. №б/н позивач зобов`язав ОСОБА_1 негайно сплатити борг за Кредитним договором в загальній сумі 7592,00 грн., а також повідомив про відступлення прав вимоги та надав реквізити для перерахування заборгованих сум (а.с.17).

Доказів способу надсилання/вручення Вимоги суду не надано.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/35556/14 (провадження № 61-15734св19) зроблений висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Договір про надання фінансового кредиту №287061 від 25.07.2025 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9051 (а.с.13).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

З Договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 та додатків до нього суд встановив, що первісний кредитор в особі ТОВ «Клай Інвест» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором відступило ТОВ «ФК «Венера Фінанс». Сплата суми фінансування за зазначеним Договорам факторингу підтверджується долученими позивачем копіями платіжних доручень, право вимоги до відповідача первісний кредитор передав позивачу згідно Реєстру боржників, копію якого позивач долучив до позову, а суд дослідив під час вирішення спірних правовідносин.

Відтак, суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача ОСОБА_1 від первісного кредитора до позивача на підставі Договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025.

Первісний кредитор виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000,00 гривень.

Вказані обставини підтверджуються доданими до позовної заяви підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» та не заперечуються відповідачем.

У цивільному процесі кожна сторона спору доводить ті обставини, про які стверджує. Правом подати відзив відповідач не скористалась. У матеріалах справи відсутні належні, достовірні, допустимі, достатні докази, які б спростовували отримання нею грошових коштів за укладеним 25.07.2025 Договорам про надання фінансового кредиту.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор ТОВ «Клай Інвест» зобов`язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за Кредитним договором, виконало у повному обсязі, грошові кошти у сумі 4000,00 грн передало відповідачу у власність шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.

З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцями умов Договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов`язок відповідача повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим правочином.

За розрахунком позивача, відповідач за Договором № 287061 від 25.07.2025 заборгувала йому 7592,00 грн у тому числі борг за основним зобов`язання 4000,00 грн., борг за нарахованими процентами 2592,00 грн. та 1000,00 грн комісії.

Доказів того, що відповідач виконала взяті на себе обов`язки повністю чи часткового як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача, суду не надано.

Відповідач відзиву на позов не подавала, жодних заперечень щодо заявлених вимог не висловлювала, до суду не з`явилася.

Перевіривши вчинені позивачем розрахунки на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства про споживче кредитування та умовам укладеного правочину з кредитування, суд приходить до висновку про їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7592,00 грн у тому числі борг за основним зобов`язанням 4000,00 грн., борг за нарахованими процентами 2592,00 грн. та 1000,00 грн комісії.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення повністю, стягненню на його користь з відповідача підлягає 2662,40 грн. судового збору.

За змістом п. 3 ч. п. 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копії таких доказів: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 від 18.07.2019; довіреності від 09.04.2026; договору про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026, що укладений між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» і за умовами якого правнича допомога полягає у представництві клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; акту про отримання правової допомоги від 10.09.2026, підписанням якого АБ «Пархомчук та партнери» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» підтвердили надання та прийняття послуг відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №287061 від 25.07.2025 в загальній сумі 15500,00 гривень; за змістом опису наданих послуг до акту про отримання правничої допомоги від 10.09.2026 адвокат надав такі послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості (0,5 год. 1500 грн.), складання та подання до суду позовної заяви (3 год. 9000 грн.), інші клопотання, заяви до суду (1,5 год 4500 грн), канцелярські витрати (500 грн), платіжна інструкція №5154 від 10.09.2026 оплати за правничу допомогу АБ «Пархомчук та партнери» від ТОВ «ФК «Венера Фінанс» в сумі 15500,00 гривень.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подала, доводів щодо їх неспівмірності не заявляла.

Як встановлено судом, правнича допомога адвоката полягала фактично в складенні та поданні до суду позовної заяви. Гонорар адвоката складає 15500,00 гривень.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви, зміст якої є типовим і майже повністю дублює умови Кредитного договору, тому заявлений позивачем розмір витрат на правничу (правову) допомогу підлягає зменшенню до 2000,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 287 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за Договором №287061 від 25.07.2025 борг в розмірі 7592 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, з яких 4000,00 грн. борг за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 2592,00 гривні процентів за користування ними та 1000,00 гривень комісії .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 2000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: вул. Львівська, 23, оф. 703, м. Київ 03115, реквізити IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КОМІНБАНК», МФО322540.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення ухвалене та підписане 21.09.2026

Суддя Тетяна БАРСЬКА