Рішення № 139940222, 18.09.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/1738/26

номер провадження 2/695/2095/26

18 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 120 грн.

Позов мотивував тим, що 08.08.2023 між ТОВ «Лінеруа Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом у повному розмірі. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ ФК «Фінтраст капітал» суму заборгованості за кредитним договором, судові витрати.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання відповідач не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв та відзиву на позовну заяву від нього на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалює відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

08.08.2023 року між ТОВ «Лінеруа Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №3875773, за яким ТОВ «Лінеруа Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 2000 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № № НОМЕР_1 (п. 1.2, 2.1 договору).

Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «В561».

За взаємною згодою сторони погодили наступні умови кредитування.

Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.4 договору Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до 06.09.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Згідно з п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи iз фактичної кількості днів у мiсяці та у роцi, тобто метод, "факт/факт".

Також під час укладення вищевказаного кредитного договору відповідачем підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Додаток №1 до Договору про надання коштів у кредит №3875773 від 08.08.2023, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Проценти за користування кредитом становлять 13 206 грн.

ТОВ «Лінеруа Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему iPay.ua, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 між ТОВ «Лінеруа Україна» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Згідно з розрахунком заборгованості, який надано первісним кредитором за кредитним договором №3875773 від 08.08.2023, станом на 24.05.2024 борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеруа Україна» становить 12 320 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 10 320 грн.

24.05.2024 між ТОВ «Лінеруа Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеруа Україна» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» приймає належні ТОВ «Лінеруа Україна» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 12 320 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 10 320 грн.

Згідно платіжної інструкції № 412, 417, 418, 419, 410, 411 від 30.05.2024 року ТОВ «Лінеруа Україна» провело оплату ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за договором факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024.

Згідно з розрахунком заборгованості, який надано позивачем за кредитним договором №3875773 від 08.08.2023, за період з 25.05.2024 по 02.08.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 4800 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 2800 грн.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд установив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, укладеним згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

Відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти в сумі 2000 грн. Щодо розміру процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Розрахунок процентів, проведений позикодавцем, передбачає їхній розмір 10 320 грн, право вимоги яких перейшло за договором факторингу до позивача. За розрахунком позивача за період із 25.05.2024 по 02.08.2024 розмір процентів становить 2800 грн.

Розрахунки проведено в межах визначеного договором про споживчий кредит строку кредитування, згідно визначених договором процентних ставок (п. 1.3-1.4 договору), зокрема, за період із 23.04.2024 - із розрахунку ставки 2% у день.

Однак позивач та позикодавець не врахували, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Тому суд перерахував розмір заборгованості по відсотках відповідача згідно з указаними нормами законодавства про споживче кредитування.

За період з 08.08.2023 по 02.08.2024 нарахування коштів по відсотках складає:

за період 08.08.2023 22.04.2024:згідно розрахунку первинного кредитора 9040 грн, розрахунок відповідає закону, договору і є математично вірним;

за період 23.04.2024 02.08.2024: 2000*1,5%*101 = 3030 грн.

Відповідно, загальна сума нарахованих процентів, які підлягають стягнення з ОСОБА_1 така: 9040+3030 грн = 12 070 грн.

Отже, стягненню з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3875773 від 08.08.2023 підлягає сума боргу 14 070 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 2000 грн та заборгованості за відсотками 12 070 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн суд зазначає наступне.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.02.2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал»; копію акту прийому-передачі виконаних робіт та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 6 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року. Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 1 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц.

При визначенні розміру витрат до стягнення з відповідача суд враховує, що предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 15120 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України. Розмір наданих позивачеві послуг складає 10000 грн.

Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, незначну складність справи, види правової роботи (написання позовної заяви, надання правових консультацій та под., без участі в судових засіданнях), критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, правові позиції Верховного Суду, які має суд брати до уваги згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено в розмірі 14070грн (93,06 %), судовий збір підлягає стягненню в розмірі 2477,63 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором у сумі 14070 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2477,63 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя К.І. Апанасенко