Ухвала суду № 139939226, 22.09.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 559/2756/26

Провадження № 2/568/726/26

22 вересня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом ТзОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 9 930 грн.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від представника позивача ТзОВ "Споживчий центр" Мохир Я.В. до суду надійшла заява, про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору а також повернення сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового розгляду не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема, стаття 13ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.4 ст. 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц зазначив, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи подану представником позивача заяву судом враховується, що відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена.

Заява представника позивача не суперечить закону, не порушує прав та законних інтересів сторін та інших осіб і держави, а тому суд приходить до висновку, про наявність підстав для прийняття відмови представника позивача від позову та, як наслідок, закриття провадження у справі.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі, зокрема, відмови позивача від позову суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При подачі даного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00121346 від 03 липня 2026 року.

Таким чином, оскільки відмова представника позивача від позову прийнята судом, що має наслідком закриття провадження у справі, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу 50 % судового збору (2662,40 грн. / 50 % = 1331,20 грн.).

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що згідно із ч.2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст. 142, 206, 255, 260, 353, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" Мохир Ярослава Вікторовича - задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133А) 50 (п`ятдесят) відсотків судового збору, що становить 1331 (одна тисяча триста три одну) гривню 20 копійок, згідно платіжної інструкції №СЦ00121346 від 03 липня 2026 року рахунок отримувача: UA178999980313151206000017509, код отримувача: 38012494, банк отримувача: Казначейство України, призначення платежу: 101 судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.О.Троцюк