Рішення № 139938891, 18.09.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 2-а/557/11/2026

Справа № 557/1179/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Тишкуна П.В.

за участю секретаря судових засідань Гуменюк Н.П.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вахмістрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Гоща в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов по справах про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Гощанського районного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування:

постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2078688 від 04.08.2026 про притягнення його до адміністративної·відповідальності за ст.183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.;

постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7664454 від 04.08.2026, про накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 04.08.2026, під час проїзду автомобілем через блокпост у Волинській області, працівник поліції подав йому вимогу про зупинку транспортного засобу та жестом руки вказав конкретне місце, у якому необхідно було припинити рух. Місце зупинки він самостійно не обирав, а виконуючи вказівку працівника поліції, зупинив автомобіль у тому місці, яке він йому вказав. Після зупинки інспектор попросив його відкрити багажне відділення автомобіля, у відповідь на що позивач попросив повідомити правову підставу для відкриття багажника та пояснити в межах якої процедури висувається така вимога. Після цього характер спілкування змінився і інспектор повідомив, що позивачем було порушено правила зупинки, а саме зупинка автомобіля ближче ніж за 10 метрів від виїзду з прилеглої території та, незважаючи на його доводи і заперечення винесено оскаржувану постанову. Під час розгляду справи позивач зазначав, що бажає скористатись допомогою адвоката, просив повноцінно ознайомити його з доказами вчиненого правопорушення, але його вимоги задоволені не були. Йому навіть не було надано можливості повноцінно надати пояснення щодо обставин справи.

Після винесення першої оскаржуваної постанови позивач звернувся на спеціальну лінію «102», але не з метою викликати поліцію на вигадану або не існуючу подію, а зі скаргою на конкретні дії інспектора, який не прийняв його письмові пояснення до завершення розгляду справи. Зміст його звернення відповідав тому, що фактично відбулося безпосередньо перед цим: ОСОБА_1 декілька разів просив прийняти пояснення, демонстрував їх інспектору та простягав документ, однак пояснення не були взяті, прочитані чи досліджені до прийняття рішення. Після його скарги до місця події прибув інший працівник поліції- командир взводу капітан поліції Цигульов С.Ю., але замість перевірки змісту скарги позивача та дослідження повного перебігу попередньої події він повідомив, що вбачає у діях ОСОБА_1 ознаки правопорушення, а саме - завідомо неправдивого виклику поліції. Позивач вдруге просив про відкладення розгляду справи, оскільки мав намір скористатися правою допомогою, але його прохання знову було проігноровано і без будь яких належних доказів, без дослідження всіх обставин прийнято постанову про притягнення його до відповідальності за ст.183 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу.

Вважає, що рішення про притягнення його до відповідальності було прийняті без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, без будь-яких належних доказів вчинення правопорушень, за відсутності у його діях протиправності та вини, з порушенням його права на правову допомогу, а тому постанови є незаконними і підлягають скасуванню. Просив скасувати оскаржувані постанови, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення у його діях.

Ухвалою суду 14.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні, витребувано докази у відповідача.

Протокольними ухвалами 21.08.2026 та 04.09.2026 судові засідання відкладено на іншу дату.

01.09.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначається, що Департамент патрульної поліції вважає, що даний позов не підлягає до задоволення.

Так, 04.08.2026, під час несення служби в умовах комендантської години, інспектором роти №4 батальйоону №1 УПП у Волинській області Лісничуком А.В., на а/д Устилуг-Луцьк-Рівне, 127 км+700 м, о 00 год. 36 хв. було виявлено т/з Volkswagen LT35, д.р.н. НОМЕР_1 . Оскільки даний т/з здійснював рух у період комендантської години, у поліцейського виникла необхідність перевірити правомірність перебування його на дорозі та наявність у водія документів, що підтверджують право на рух у цей період. З цією метою водію було подано вимогу про зупинку. Відповідно до ПДР, водій повинен був зупинитись у дозволеному місці. В ході перевірки було встановлено особу водія-позивача, а тоді повідомлено про необхідність здійснення поверхневої перевірки т/з, однак водій відмовився. Оскільки в подальшому поліцейським було виявлено, що водій здійснив зупинку транспортного засобу на відсотані ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив вимоги п.15.9 ПДР, то ним було прийнято рішення про розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. ОСОБА_1 було роз`яснено його права, заявлені ним клопотання щодо надання доказів та надання можливості скористатись правовою допомогою було задоволено, як і про перенесення розгляду справи, а саме перенесено її розгляд на ранковий час 05.08.2026, з огляду на особливості проходження служби інспектором, що не влаштувало ОСОБА_1 .

За результатом розгляду справи поліцейським було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу.

Після розгляду справи ОСОБА_1 здійснив декілька дзвінків на спеціальну лінію «102» під час яких повідомив про неправомірні дії, на його думку, працівників патрульної поліції. У зв`язку з надходження даного повідомлення, для перевірки всіх обставин, на місце прибув командир роти №4 батальйону №1 УПП у Волинській області Цигульов С.Ю., який в ході перевірки та відібрання пояснень встановив, що інформація повідомлена позивачем під час дзвінка на лінію «102», зокрема, щодо недолучення його письмових пояснень до матеріалів справи, не відповідала фактичним обставинам справи. Оскільки в діях ОСОБА_1 вбачалися ознаки правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення та після дослідження всіх доказів відносно позивача було винесено постанову про притягнення його до відповідальності за ст.183 КУпАП та накладення стягнення у виді 3400 грн. штрафу.

Вважає, що уповноваженими особами УПП у Волинській області, при винесенні відносно позивача оскаржуваних постанов, оцінено та досліджено всі докази, проведено належним чином розгляд адміністративних матеріалів та правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у межах санкцій ст.183 та ч. 1 ст.122 КУпАП. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та ст.183 КУпАП не є підставою для скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення. Просить у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, з підстав викладених ним у позовній заяві.

Представник відповідача Вахмістрова І.О. підтримала свої доводи та заперечення, викладені у відзиві на позов та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд доходить наступних висновків.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч.1 ст.283 КУпАП).

Щодо постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7664454 від 04.08.2026.

Судом встановлено, що 04.08.2026 інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Волинській області лейтенантом поліції Ліснічуком А.В. було винесено постанову серії ЕНА №7664454 про притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

З описової частини постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7664454 від 04.08.2026 вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що 04.08.2026 о 00 год. 36 хв., а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 127 км +700 м, водій здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив підпункт «и» п.15.9 Правил дорожнього руху України.

З відеозапису події, доданого до відзиву на позовну заяву вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу є рух його під час встановленої на території Волинської області комендантської години, позивачу роз`яснено інспектором поліції суть правопорушення, роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Також з відеозапису події вбачається, що позивач скористався своїм правом щодо заявлення клопотань, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, на що інспектор поліції висловив згоду відкласти такий розгляд та перенести його на ранок, а також надав позивачу можливість надати письмові пояснення по суті правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України№1306 від 10жовтня 2001року (далі «ПДР»).

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Підпунктом «и» п.15.9 Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Частиною першою ст.122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки.

Позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА №7664454 від 04.08.2026 про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, як таку, що прийнята без достатніх доказів та з порушенням процесуальних норм.

В судовому засіданні було досліджено відеозаписи як з нагрудних камер працівників поліції, так і зняті самостійно позивачем. Вказані відеозаписи спростовують твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Так, з відеозапису вбачається, що позивачем було заявлено клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою, для чого працівник поліції спочатку дав можливість позивачу зателефонувати для отримання консультації, а потім на клопотання позивача погодився відкласти розгляд справи на 09 годину 05 серпня 2026 року, що дало б позивачу достатньо часу (понад добу, бл. 32 годин), за який позивач мав би можливість укласти договір з адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права про надання правничої допомоги, отримати відповідну допомогу (консультації тощо), та з`явитися до м. Луцьк на розгляд справи. Однак, позивач відмовився від відкладення розгляду справи на цю дату без пояснення причин, заявивши лише, що вона йому не підходить.

Крім того, із відеозапису вбачається, що працівник поліції надав позивачу можливість надати письмові пояснення по суті правопорушення, надавши відповідний бланк пояснень, а також кілька разів роз`яснивши йому права передбачені для нього законом, зокрема, право надавати пояснення, і кілька разів запитавши, чи той буде надавати пояснення. Однак, позивач вирішив надати вказані пояснення лише після оголошення йому змісту постанови про накладення адміністративного стягнення, після чого працівник поліції уже не брав до уваги вказані пояснення і не долучав їх до матеріалів справи.

Також, як вбачається з відеозапису, працівниками поліцію було здійснено замір відстані від автомобіля позивача до виїзду з прилеглої території за допомогою рулетки.

Суд звертає увагу, що позивач, як на місці розгляду справи так і в судовому засіданні не заперечував факт зупинки транспортного засобу з порушенням ПДР, але зазначає, що зупинився у місці на яке вказав інспектор.

Пунтом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 72 - 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом при розгляді справи було безпосередньо досліджено докази у справі та дано їм всебічну оцінку.

Обставини встановлені в ході дослідження судом наданих відповідачем доказів, суперечать твердженням позивача щодо безпідставного висновку інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Волинській області лейтенантом поліції Ліснічука А.В. про порушення ОСОБА_1 04.08.2026 за вказаних у постанові обставин п.15.9 ПДР та відповідно вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.

Беручи до уваги вищевикладене суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови співробітник поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами, у зв`язку з чим підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі за відсутністю у діях позивача події та складу правопорушення немає .

Покликання ж позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає недоведеними.

Щодо постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2078688 від 04.08.2026.

Як встановлено судом, 04.08.2026 командиром взводу 1 батальйону 1 роти УПП у Волинській області капітаном поліції Цигульовим С.Ю. було винесено постанову серії ЕГА №2078688 про притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

З описової частини постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕГА №2078688 від 04.08.2026 вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що 04.08.2026 близько 02 год. 52 хв. за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Кадище, а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 127 км +700 м, громадянин ОСОБА_1 здійснив завдомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію «102» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що поліцейський Ліснічук А.В. не долучив до постанови серії ЕНА 664454 його пояснення, хоча насправді такого не було, оскільки ОСОБА_1 сам не передав свої пояснення поліцейським.

Відповідальність за ст. 183 КУпАП передбачена за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Диспозиція даної статті передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, у тому числі.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За змістом ст. 2 Закону № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

За змістом ст. 18 цього Закону поліцейський, серед іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних обов`язків), наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які перебувають у безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень ст.ст. 251 та 280 КУпАП особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугував ніби то завідомо неправдивий виклик поліції позивачем.

Суд зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу поліції має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Позивач зазначив, що телефонував на лінію «102» зі скаргою на конкретні дії інспектора, який не прийняв його письмові пояснення до завершення розгляду справи.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП належним чином перевірено інформацію, повідомлену позивачем, а також не доведено чи була надана інформація дійсно завідомо неправдивою.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).

Відтак суд зауважує, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою їх захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача, відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом, суду не надав. Усі доводи відзиву зводяться до того, що на момент прибуття працівника поліції на виклик для з`ясувалння всіх обставин, пояснення похзивача було долучено інспектором до матеріалів справи. Разом з тим, жодних доказів того, що такого порушення не було у той період часу на який вказував позивач матеріали справи не містять. Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому постанова серії .

Згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн. за кожною з вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині однієї з вимог позивача, то сума судового збору, яка підлягає стягненню на його користь складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 48, 139, 244-246, 250, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов по справах про адміністративні правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕГА №2078688 по справі про адміністративне правопорушення від 04 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7664454 від 04 серпня 2026 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на дане рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя Тишкун П.В.