Рішення № 139937704, 17.09.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/959/26

Провадження № 2/588/558/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представниця позивача Кудіна А.В. у травні 2026 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що 30.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 986955120, за яким останній не виконав обов`язку щодо повернення кредиту.

04.11.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГАВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/64, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 986955120.

31.03.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» був укладений договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до якого та реєстру прав вимоги № 1 від 31.03.2026, ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 986955120 у розмірі 17771 грн, із яких: 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 9971 грн заборгованість за відсотками; 300 грн заборгованість по комісії; 2500 грн неустойка.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв`язку з наведеним, представниця позивача просить суд стягнути з стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 986955120 від 30.08.2025 у розмірі 17771 грн, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 05.06.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.06.2026 представник відповідача Сумцов Є.С. подав відзив на позов, у якому вказав, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх недоведеними, передчасними та в частині неустойки прямо такими, що суперечать імперативній нормі закону. Подані позивачем документи не підтверджують належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ані факту укладення саме відповідачем електронного договору у наданій редакції, ані належного перерахування коштів на платіжний засіб, що належав відповідачу, ані настання строку повернення тіла кредиту та комісії, ані правомірності й точності нарахування процентів. Позивач не довів юридичного факту, з яким договір і закон пов`язують настання строку повернення 5000 грн основного боргу та 300 грн комісії. Вимоги в цій частині є передчасними. Позивач не може одночасно посилатися на вимогу про дострокове повернення боргу та нараховувати договірні проценти після зміни строку. Неустойка 2500,00 грн нарахована всупереч прямій забороні закону та підлягає списанню, як така, що нарахована під час дії воєнного стану. З 26.01.2026 відповідач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України за контрактом строком на 2 роки. Після 26.01.2026 позивач не вправі вимагати стягнення процентів та штрафних санкцій, нарахованих всупереч гарантіям, установленим ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, представник відповідача вказав, що відповідач очікує понести судові витрати на отримання професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 6000 грн.

25.06.2026 представник позивача Пінчук Д.С. подав відповідь на відзив, у якій, окрім обставин зазначених у позовній заяві, також вказав, що саме відповідач ініціював укладення договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. Відповідачем при підписанні договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору. Нарахування відсотків здійснювалося первісним кредитором відповідно до умов кредитного договору, виключно в межах періоду кредитування. Відповідач не спростував розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, а також не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості, яка відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 986955120 сформувалась станом на 04.11.2025 та була відступлена позивачу разом з правом вимоги за кредитним договором №986955120 відповідно до договору факторингу. Відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Крім того, представник позивача зазначив, що заявлені представником відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, є неспівмірними із складністю справи та не підтверджені доказами.

Ухвалою суду від 25.06.2026 було відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача та представника відповідача, однак на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України, у зв`язку з наявністю сумнівів у добросовісному здійсненні сторонами їхніх прав та обов`язків, судом було витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк».

30.06.2026 представник відповідача Сумцов Є.С. подав заперечення на відповідь на відзив, у якому, крім обставин вказаних у відзиві на позов також зазначив, що до надходження відповіді банку факт належності карти відповідачу та зарахування саме йому кредитних коштів є недоведеним. Навіть у разі підтвердження банком факту зарахування коштів, така відповідь не доводить укладення електронного договору саме відповідачем, погодження саме поданої редакції договору, настання строку повернення тіла кредиту та комісії, правомірність нарахування процентів, законність неустойки і обсягу переходу права вимоги до позивача. Відсутність попереднього повідомлення кредитора про проходження відповідачем військової служби не є підставою для автоматичного нарахування процентів. За розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період із 26.01.2026 по 27.03.2026 включно (61 день) нараховано проценти по 49,00 грн, тобто 2989 грн. Враховуючи проходження відповідачем військової служби у вказаний період ця сума щонайменше підлягає окремій перевірці та виключенню у разі підтвердження законних умов пільги. Витяги з реєстрів права вимоги показують різні суми: 10764,00 грн станом на перше відступлення та 17771,00 грн станом на друге. Для перевірки необхідно зіставити договір № 986955120 із підписаним реєстром, датою набуття права та документами, з якими відповідний договір факторингу пов`язує перехід. Також представник відповідача зазначив, що твердження позивача про простоту справи суперечить обсягу власних процесуальних документів: відповідь на відзив займає значний обсяг, окремо подано клопотання про витребування доказів, а доказовий пакет до позову містить електронні договори, розрахунки і факторингові документи. Спір потребує аналізу електронної комерції, споживчого кредитування, банківських доказів, строків виконання, факторингу, воєнних обмежень і пільг військовослужбовців. Сума 6000,00 грн охоплює ознайомлення з матеріалами, консультацію, правовий аналіз, підготовку відзиву, опрацювання відповіді на відзив, ухвали суду від 25.06.2026 та підготовку цих заперечень. Вона не є очевидно непропорційною обсягу виконаної роботи.

Ухвалою суду від 06.08.2026 було виправлено описку в ухвалі від 25.06.2026 про витребування доказів та повторно направлено для виконання ухвалу до АТ КБ «Приватбанк».

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що просить суд проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у відзиві на позов також зазначив, що просить провести судове засідання без його участі та без участі сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 30.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 986955120, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн, з умовою сплати: відсотків за базовою ставкою у розмірі 0,98% на день від суми залишку кредиту; комісії за надання кредиту в розмірі 300 грн. Також сторони погодили: кінцеву дату повернення кредиту 29.09.2030; строк дії договору - протягом 5 років або до його дострокового розірвання/припинення, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання; відповідальність сторін, зокрема позичальника за неналежне виконання грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом - неустойку у виді штрафу в розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, а також інші умови кредитування (а.с. 8-20).

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронними підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також суд вважає необхідним зазначити, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, коду, що є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису, без здійснення входу відповідача на сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не було б укладено. Отже, суд вважає, що укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі відповідача.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17.01.2022 у справі №234/7723/20 (провадження №61-6379св21), від 22.11.2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21), від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20), від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19), від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Посилання представника відповідача на відсутність доказів укладення саме відповідачем електронного договору у наданій позивачем до позовної заяви редакції кредитного договору суд відхиляє, оскільки стороною відповідача не було доведено, що відповідачем укладався кредитний договір в іншій редакції.

Разом із тим, суд не приймає як складові частини кредитного договору укладеного між сторонами паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало та 30.08.2025 перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) кредитні кошти в розмірі 5000 грн (а.с. 21, 22, 142).

З цих підстав суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність доказів перерахування кредитних коштів відповідачу.

04.11.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/64, відповідно до якого та реєстру прав вимоги від 04.11.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986955120 від 30.08.2025 у розмірі 10764 грн, із яких: 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 2964 грн заборгованість за відсотками; 300 грн заборгованість за комісією; 2500 грн - неустойка (а.с. 26-30).

31.03.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» був укладений договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до якого та реєстру прав вимоги № 1 від 31.03.2026, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986955120 від 30.08.2025 у розмірі 17771 грн, із яких: 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 9971 грн заборгованість за відсотками; 300 грн заборгованість за комісією; 2500 грн - неустойка (а.с. 32-38).

Надані стороною позивача докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором не викликають у суду сумнівів, відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування оригіналів цих доказів.

Крім того, суд враховує і те, що представником відповідача не зазначено у чому саме полягає невідповідність оригіналу наданих позивачем доказів. Також представником відповідача не зазначено про те, що будь-хто інший, ніж позивач, заявляє вимоги до відповідача про стягнення боргу за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд відхиляє доводи сторони відповідача та вважає доведеним, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений 30.08.2025 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Частиною першою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно розрахунків складених ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» станом на 31.03.2026 (дата переходу права вимоги до позивача) заборгованість відповідача за кредитним договором складає 17771 грн, із яких: 5000 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 9971 грн заборгованість за відсотками; 300 грн заборгованість за комісією; 2500 грн неустойка (а.с. 23-25).

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 по справі № 916/3027/21 розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.

Стороною відповідача не надано жодних доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача.

Разом із тим, суд погоджується з доводами представника відповідача та вважає недоведеною обставину про те, що позивач має право достроково вимагати повернення кредиту, оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу повідомлення про дострокове припинення/розірвання договору, як це визначено п. 9.1.1.7 кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню.

Також, суд частково не погоджується із вищевказаним розрахунком заборгованості складеним ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», зокрема в частині нарахування відсотків з огляду на таке.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Як установлено судом на підставі наданих стороною відповідача доказів, зокрема довідки виданої командиром військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_3 за № 27-РС був прийнятий до ЗСУ за контрактом строком на 2 роки з 26.01.2026 (а.с. 85).

Таким чином, судом встановлено, що протягом строку дії кредитного договору відповідач був мобілізований та перебував на військовій службі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» в супереч положенням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховані відповідачеві проценти за користування кредитом у період з 26.01.2026 по 27.03.2026.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у період з 26.01.2026 по 27.03.2026 включно (61 день) у розмірі 2989 грн не підлягають задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією пов`язаною з наданням кредиту зважаючи на таке.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Отже умова договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту фактично є нікчемною.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у виді штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, нарахована первісним кредитором неустойка в розмірі 2500 грн підлягає списанню позивачем, як правонаступником кредитодавця.

Відтак, зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідач фактично отримав та користується кредитними коштами, які удобровільному порядку не повернув, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за відсотками за період із 30.08.2025 по 25.01.2026 у розмірі 6982 грн.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 5, 64).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, на 39,29%, тому витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 1046,06 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження розміру понесених витрат на отримання правничої допомоги, тому суд не вирішує питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 986955120 від 30.08.2025 у розмірі 6982 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1046 (одна тисяча сорок шість) грн 06 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено 21.09.2026.

Суддя О. О. Огієнко