Рішення № 139937214, 15.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.09.2026Справа № 554/8967/26 Провадження № 2/554/4500/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Давидовської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради , третя особа - Приватний нотаріус Мізік Валерія Володимирівна про встановлення факту відсутності інших спадкоємців та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 11 червня 2026 року через свого представника Адвоката Крекотень О.А. звернулася до суду із позовом до Полтавської міської ради , третя особа - Приватний нотаріус Мізік Валерія Володимирівна про встановлення факту відсутності інших спадкоємців та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у якому прохала встановити факт відсутні у померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 інших спадкоємців окрім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити їй, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , - шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили. Судові витрати залишити за позивачем.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Красноярськ Красноярського краю російської Федерації померла ОСОБА_2 яка доводиться позивачці рідною тіткою та якій за життя на праві особистої приватної власності належала квартира номер АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 в неї не залишилось більше жодних родичів (спадкоємців) окрім позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 який доводиться рідним братом позивачки та який не претендує на спадщину . Крім того, в спадкодавця ОСОБА_2 ніколи не було дітей і вона ніколи не була одружена, однак на підтвердження даних обставин позивач не може надати належних письмових доказів та документів на підтвердження факту відсутності у спадкодавця інших родичів та інших спадкоємців на території російської не інших родичів на території російської федерації, а тому її предстаником заявлено відповідну позовну вимогу про встановлення факту відсутні у померлої ОСОБА_2 інших спадкоємців окрім позивачки.

Враховуючи вищевказані непереборні обставини, позивачка також не змогла у строки встановлені законом звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини оскільки у неї не було документів підтверджуючих родинні відносини з тіткою , а саме свідоцтва про її народження, документів підтверджуючих факт її смерті, а саме свідоцтва про смерть тітки, а також документів підтверджуючих факт наявності спадкового майна , а саме документів на квартиру.

Так, лише в грудні 2025 року з позивачкою в телефонному режимі зв`язалась особа , яка представилась подругою ОСОБА_2 , що проживала разом з нею в одному місті (м. Красноярськ Красноярського краю російської федерації ) та повідомила позивачку , що вона знайшла за місцем проживання спадкодавця документи на квартиру розташовану в м.Полтаві, і так як вона на дану квартиру не претендує то готова переслати позивачу документи на неї , а саме договір купівлі-продажу цієї квартири а також інші документи необхідні для прийняття спадщини, а саме свідоцтво про народження та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

Разом з тим, оскільки починаючи з 24 лютого 2022 року пряме поштове сполучення між Україною та росією повністю відсутнє, «Укрпошта» та «Нова пошта» зупинили будь-яке приймання та відправлення пошти до та з російської федерації і доставка офіційними українськими операторами не здійснюється, позивачка попрохала її направити вищевказані документи в селище Молодіжне Подольського району Московської області російської федерації за місцем проживання брата позивачки ОСОБА_3 .

Так, 19.12.25 року вищевказані документи були направлені ОСОБА_4 поштою росії з міста Красноярськ рф до селища Молодіжне Подольського району Московської області на ім`я брата позивачки ОСОБА_3 та були отримані ним. Потім 13.01.26 року ОСОБА_3 на прохання позивачки переслав поштою росії вищевказані документи з селища Молодіжне Подольського району Московської області до Німеччини на ім`я ОСОБА_5 ( яка доводиться донькою співмешканця позивачки), де вони були отримані нею. Після цього 01.02.2026 року ОСОБА_6 також на прохання позивачки направила ці документи через кур`єра ОСОБА_7 новою поштою до України на ім`я свого батька ОСОБА_8 (який є тим самим співмешканцем позивачки з яким вона перебуває у цивільному шлюбі), де вони були отримані ним у відділені нової пошти 03.02.26 року.

Лише після цього вищевказані документи були передані від ОСОБА_8 до позивачки.

07.05.2026 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мізік В.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної тітки - ОСОБА_2 , 1944 року народження, громадянки Російської Федерації, яка постійно на час своєї смерті проживала та була зареєстрована на території Російської Федерації.

Однак своєю постановою від 07.05.26 року № 158/02-31 приватний нотаріус Мізік В.В. відмовила у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом на заявлену спадщину, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування вищевказаної постанови нотаріус зазначила, що у зв`язку з м ЗУ N? 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» вона немає можливості ознайомитися з матеріалами спадкової справи, яка відкрита у країні, де було останнє місце проживання спадкодавця (визначення кола спадкоємців та з`ясування інших необхідних обставин) та отримати через компетентні органи іншої держави (країни учасниці Конвенції або ж сторони міжнародного договору) відповідні відомості чи документи, необхідні для оформлення спадщини.

Крім того, у зв`язку з тим, що позивачка не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та не подала до нотаріуса за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк, вона вважаєтесь таким спадкоємцем, що спадщину не прийняв, тому видати свідоцтво про право на спадщину підстав у нотаріуса немає.

Позивачка вважає, що нею було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, з вищевказаних причин, які вона просить суд визнати поважними, пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою судді від 16червня 2026 року було відкрито загальне позовне провадження у справі .

03.07.2026 року до суду від представника відповідача по справі Полтавської міської ради через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просила суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі та виклала свої заперечення проти позову.

17.07.2026 року до суду від представника позивача Адвоката Крекотень О.А. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

22.07.2026 року від представника відповідача по справі Полтавської міської ради через систему «Електронний суд» надійшли заперечення в яких представник відповідача виклала свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх відхилення.

Від інших учасників справи( третьої особи) пояснення по справі на адресу суду не надходили.

30.07.2026 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися, адвокат Крекотень О.А. направив до суду заяву про розгляд справи без участі.

В минулих судових засіданнях представник позивача Адвокат Крекотень О.А. позов просив задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладених ним в позові та у відповіді на відзив, а також зробив заяву про допит свідків в судовому засіданні яка була задоволена судом протокольною ухвалою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та надала пояснення аналогічні викладених нею у відзиві та в запереченнях.

Позивачка ОСОБА_1 , яка була допита в судовому засіданні в якості свідка надала суду покази аналогічні тим обставинам як викладені в позовній заяві.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 надала суду покази в яких пояснила що позивачку вона знає з самого дитинства оскільки вони разом виросли та разом проживали в одному селі, проживають по сусідству і на даний час. Також пояснила що вона знає що у позивачки є рідна тітка ОСОБА_2 , яка постійно проживає в росії і яка ніколи не була одружена і ніколи не мала дітей. З ОСОБА_2 вона також була знайома особисто, оскільки остання часто приїздила в гості до позивачки, так як інших родичів в неї не було. Також свідок пояснила про те що їй відомо що в тітки позивачки в Полтаві була квартира і про те що після смерті тітки позивачка не могла довгий час оформити спадщину на цю квартиру, оскільки в неї не було жодних документів, а після того як їй з росії через Германію перслали ці документи, вона звернулась до суду.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 надав суду покази в яких пояснив що він проживає разом з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Також пояснив що йому відомо про те що в позивачки є рідна тітка по лінії матері яка проживає в росії та вякої окрім позивачки більше немає жодних родичів, оскільки тітка була одинокою , ніколи не була одруженою та не мала власних дітей. Наприкінці 2025 року позивачка звернулась до нього з проханням щоб його дочка яка проживає в Німеччині отримала поштою документи на тітчину квартиру в Полтаві, які їй вишле з росії брат позивачки, пояснила що ці документи їй необхідні для прийняття спадщини. Він домовився зі своєю донькою і на початку 2026 року вона отримала поштою від брата позивачки документи на квартиру які потім відправила поштою на його ім`я, вказані документи він отримав та передав позивачці.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Красноярськ Красноярського краю російської Федерації померла ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть з нотаріально завіреним перекладом, копії яких містяться в матеріалах справи.

За життя ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належала квартира номер АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 жовтня 2003 року, Колотіловим О.М., приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу за реєстровим N? 7002, право власності на яку зареєстровано в Полтавському бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» на праві власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у реєстровій книзі N?113 за реєстровим N? 15642., що підтверджується копією даного договору, яка мітиться в матеріалах справи.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина на належну їй вищевказану квартиру.

ОСОБА_2 доводиться позивачці ОСОБА_1 рідною тіткою, що підтверджується наступними письмовими доказами які містяться в матеріалах справи.

Так, зі свідоцтва про укладення шлюбу виданого 05.09.1980 року серії НОМЕР_1 вбачається що дошлюбне прізвище позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 було « ОСОБА_10 ».

Зі свідоцтва про народження позивачки виданого 10.03.1961 року серії НОМЕР_2 вбачається що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Рокита Великобагачанського району Полтавської області, її батьком є ОСОБА_11 , а її матір`ю є ОСОБА_12 .

Зі свідоцтва про одруження матері позивачки ОСОБА_12 виданого 27.04.1960 р. серії НОМЕР_3 вбачається що її дошлюбне прізвище було « ОСОБА_13 ».

Зі свідоцтва про народження матері позивачки виданого 23.05.1942 року серії НОМЕР_4 вбачається що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 в селі Рокита Великобагачанського району Полтавської області, її батьком є ОСОБА_14 , а її матір`ю є ОСОБА_15 .

З посвідки про народження тітки позивачки ОСОБА_2 виданої 01.08.1942 року серії НОМЕР_5 вбачається що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Рокита Великобагачанського району Полтавської області, її батьком є ОСОБА_14 , а її матір`ю є ОСОБА_15 .

Зі свідоцтва про одруження виданого 30.04.1985 року серії НОМЕР_6 вбачається що ОСОБА_14 1917 р.н. та ОСОБА_15 1918 р.н. одружились в 1938 році.

Таким чином вищевказаними письмовими доказами підтверджується факт родинних зв`язків між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка доводиться рідною сестрою матері позивачки, а самій позивачці рідною тіткою.

Судом встановлено, що м після смерті ОСОБА_2 в неї не залишилось більше жодних родичів (спадкоємців) окрім позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 який доводиться рідним братом позивачки що підтверджується його свідоцтвом про народження та який не претендує на спадщину після померлої ОСОБА_2 , що підтверджується його власноручними письмовими поясненнями копія яких також міститься в матеріалах справи.

Так, рідна сестра спадкодавця (мати позивачки) ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 04.04.2025 року Серії НОМЕР_7 .

Батько спадкодавця ОСОБА_14 загинув на фронті під час війни ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується архівною довідкою від 13.06.1991 р. №911-34458, а мати ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується випискою з погосподарської книги від 04.06. 2026 року № 255/01-16.

Той факт що в спадкодавця ОСОБА_2 ніколи не було дітей і вона ніколи не була одружена, повністю підтверджено показами свідків які були допитані в судовому засіданні.

01 грудня 2022 року було прийнято Закон України N? 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон). 22 грудня 2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року Закон набрав чинності. Зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року N?240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція там Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року N?140/98-ВР, у відносинах з російською Федерацією та Республікою Білорусь. Вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року N?240/94-BP. та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м.Москві 28.03.1997 і ратифіковано ЗУ від 03.03.1998р №140/98-ВР.

З дати зупинення дії Мінської конвенції: не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї.

Таким чином, враховуючи вищевказане, позивачка не взмозі надати суду належні письмові докази та документи на підтвердження факту відсутності у спадкодавця інших родичів та інших спадкоємців на території російської федерації.

Враховуючи вищевказані непереборні обставини, позивачка також не змогла у строки встановлені законом звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини оскільки у неї не було документів підтверджуючих родинні відносини з тіткою , а саме свідоцтва про її народження, документів підтверджуючих факт її смерті, а саме свідоцтва про смерть тітки, а також документів підтверджуючих факт наявності спадкового майна , а саме документів на квартиру.

Так лише в грудні 2025 року з позивачкою в телефонному режимі зв`язалась ОСОБА_4 , яка представилась подругою ОСОБА_2 , що проживала разом з нею в одному місті (м. Красноярськ Красноярського краю російської федерації ) та повідомила позивачку , що вона знайшла за місцем проживання спадкодавця документи на квартиру розташовану в м.Полтаві, і так як вона на дану квартиру не претендує то готова переслати позивачу документи на неї , а саме договір купівлі-продажу цієї квартири а також інші документи необхідні для прийняття спадщини, а саме свідоцтво про народження та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

Разом з тим, оскільки починаючи з 24 лютого 2022 року пряме поштове сполучення між Україною та росією повністю відсутнє, «Укрпошта» та «Нова пошта» зупинили будь-яке приймання та відправлення пошти до та з російської федерації і доставка офіційними українськими операторами не здійснюється, позивачка попрохала її направити вищевказані документи в селище Молодіжне Подольського району Московської області російської федерації за місцем проживання брата позивачки ОСОБА_3 .

Так, 19.12.25 року вищевказані документи були направлені ОСОБА_4 поштою росії з міста Красноярськ рф до селища Молодіжне Подольського району Московської області на ім`я брата позивачки ОСОБА_3 та були отримані ним, що підтверджується відповідним поштовим конвертом та відповідним поштовим штампом на цьому конверті а також письмовими поясненнями ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи, а також показами свідків які були допитані в судовому засіданні.

13.01.26 року ОСОБА_3 переслав поштою росії вищевказані документи з селища Молодіжне Подольського району Московської області до Німеччини на ім`я ОСОБА_5 ( яка доводиться донькою співмешканця позивачки), де вони були отримані нею, що підтверджується відповідним поштовим конвертом та відповідним поштовим штампом на цьому конверті, копія якого мітиться в матеріалах справи, а також письмовими поясненнями ОСОБА_3 , які також містяться в матеріалах справи а також показами свідків які були допитані в судовому засіданні.

Після цього 01.02.2026 року ОСОБА_6 також на прохання позивачки направила ці документи через кур`єра ОСОБА_7 новою поштою до України на ім`я свого батька ОСОБА_8 (який є тим самим співмешканцем позивачки з яким вона перебуває у цивільному шлюбі), де вони були отримані ним у відділені нової пошти 03.02.26 року, що підтверджується відповідним поштовим конвертом та відповідним поштовим стікером на цьому конверті, копія якого мітиться в матеріалах справи, а також показами свідків які були допитані в судовому засіданні.

Лише після цього вищевказані документи були передані від ОСОБА_8 до позивачки, що також може підтверджено показами свідка ОСОБА_8 допитаного в судовому засідання в якості свідка.

07.05.2026 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Мізік В.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної тітки - ОСОБА_2 , 1944 року народження, громадянки Російської Федерації, яка постійно на час своєї смерті проживала та була зареєстрована на території Російської Федерації.

Однак своєю постановою від 07.05.26 року № 158/02-31 приватний нотаріус Мізік В.В. відмовила у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом на заявлену спадщину, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування вищевказаної постанови нотаріус зазначила, що у зв`язку з прийняттям ЗУ N? 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» вона немає можливості ознайомитися з матеріалами спадкової справи, яка відкрита у країні, де було останнє місце проживання спадкодавця (визначення кола спадкоємців та з`ясування інших необхідних обставин) та отримати через компетентні органи іншої держави (країни учасниці Конвенції або ж сторони міжнародного договору) відповідні відомості чи документи, необхідні для оформлення спадщини.

Крім того, у зв`язку з тим, що позивачка не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та не подала до нотаріуса за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк, вона вважаєтесь таким спадкоємцем, що спадщину не прийняв, тому видати свідоцтво про право на спадщину підстав у нотаріуса немає.

Так відповідно до ст.1217 ЦК України, - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.2 ст.1223 ЦК України , - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як вбачається з постанови приватного нотаріуса Мізік В.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.05.26 року № 158/02-31 , - Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , 1944 року народження, відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видачі на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) N?85150094 від 07.05.2026, не заводилась. Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) N?85150115 від 07.05.2026, інформація про посвідчені заповіти/спадкові договори від імені ОСОБА_2 , 1944 року народження, відсутня., а отже в даному випадку спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, - Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1262 ЦК України, - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно з ч.3 ст. 1266 ЦК України,- племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, як вбачається з фактичних обставин справи, позивачка ОСОБА_1 має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 як племінник спадкодавця, за правом представлення, на спадщину яка належала б за законом її матері ОСОБА_12 - сестрі, спадкодавця якби вона були живою на час відкриття спадщини.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 який доводиться рідним братом позивачки не претендує на спадщину після померлої ОСОБА_2 , що підтверджується його власноручними письмовими поясненнями . Крім того він та будь-які інші особи з відповідними заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 до нотаріуса не звертались, спадкова справа не заводилась, що підтверджується відповідною постановою приватного нотаріуса Мізік В.В. від 07.05.26 року № 158/02-31

Той факт, що у померлої ОСОБА_2 відсутні інші спадкоємці окрім позивачки, було повністю підтверджено показами свідків допитаних в судовому засіданні.

Згідно з п.1ч.1 та ч.2 ст.315 ЦПК України, - суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім того, Відповідно до ст.1272 ЦК України, -

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Так, згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України, - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України, - часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Також, згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з фактичних обставин справи, часом відкриття спадщини є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто день смерті ОСОБА_2 . Строк у шість місяців для прийняття спадщини закінчився 24 червня 2025 року, а до приватного нотаріуса позивачка звернулась для оформлення спадщини 07 травня 2026 року, тобто з пропуском строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, внаслідок того, що на час відкриття спадщини позивачка не проживала разом із спадкодавцем і в неї не було документів підтверджуючих родинні відносини з тіткою , а саме свідоцтва про її народження, документів підтверджуючих факт її смерті, а саме свідоцтва про смерть тітки, а також документів підтверджуючих факт наявності спадкового майна , а саме документів на квартиру, а також враховуючи ту обставину що пряме поштове сполучення між Україною та росією повністю відсутнє а з дати зупинення дії Мінської конвенції: не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї, внаслідок чого позивачка змогла отримати вищевказані документи необхідні їй для прийняття спадщини лише в лютому 2026 року , - позивачкою було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, з вищевказаних причин, які суд вважає поважними, пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини.

Крім того, враховуючи ту фактичну обставину справи, що позивачкою було здійснено звернення до приватного нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав , що свідчить про її бажання прийняти спадщину, але було пропущено строк для прийняття спадщини з вищевказаних причин, які суд вважає поважними, а також враховуючи ту обставину, що позивачка є фактично єдиним спадкоємцем після смерті тітки, то враховуючи все вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення даного позову та визначення позивачці додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

До аналогічних висновків зводиться також практика Верховного суду, зокрема аналогічні правові висновки викладені в постанові ВС від 17.10.2018 року у справі № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18.

Також, відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року,- Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК .

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13,81,141, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради , третя особа - Приватний нотаріус Мізік Валерія Володимирівна про встановлення факту відсутності інших спадкоємців та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт відсутні у померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 інших спадкоємців окрім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , - шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: Полтавська міська рада, адреса вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000 ЄДРПОУ 24388285.

Третя особа: ОСОБА_16 , адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_9 .

Суддя М.О.Материнко