Рішення № 139936955, 22.09.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/774/25

Провадження № 2/467/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

представника позивача ОСОБА_23.,

представників відповідача комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради Дзюбенко Л.П., Шавлуташвілі Г.Т.,

представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Південноукраїнської міської ради і виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Нестеренко І.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України Бондаренко Д.О.,

представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного агентства з питань запобігання корупції Лупай А.С., Дубаневич О.З. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Південноукраїнська міська рада, виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, Управління охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради, Національне агентство з питань запобігання корупції, первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовною заявою до комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 грудня 2024 року директором комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради було видано наказ № 133/01-01 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису», про який їй стало відомо 12 лютого 2025 року з листа комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради. У преамбулі до цього наказу вказано, що при вирішенні питання про скорочення посад враховано рекомендації та пропозиції Южноукраїнської міської ради як засновника КНП «ЮМБЛ» в особі депутатів та Управління охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради як органу управління підприємства. Однак, на її запити Південноукраїнська міська рада, Управління охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради і профільна депутатська постійна комісія Південноукраїнської міської ради надали відповіді про те, що не надавали рекомендацій та пропозицій щодо внесення змін до організаційної структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради. Директор ОСОБА_2 всупереч пункту 7.5.10 Статуту комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради не розробляв, не затверджував та не погоджував з Управлінням охорони здоров`я як уповноваженим органом штатний розклад підприємства, ним також не виконано протокольне доручення Південноукраїнської міської ради від 19 грудня 2024 року щодо не вчинення дій щодо оптимізації чи скорочення штатної численності працівників.

Крім того, з 19 вересня 2022 року вона займала посаду заступника директора з адміністративних господарських питань комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради. За час перебування на посаді до неї дисциплінарні стягнення не застосовувались. Директор ОСОБА_2 їй погрожував звільненням з посади у разі якщо її чоловік не відмовиться від позову, поданого ним 19 листопада 2024 року до Южноукраїнського міського голови ОСОБА_4., третя особа без самостійних вимог на предмет спору директор комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_2., про визнання протиправним та скасування розпорядження Южноукраїнського міського голови про продовження контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_2. Також, на неї, як на дружину ОСОБА_3 , чинився тиск та здійснювалось примушування до незаконних дій з боку директора ОСОБА_2 з метою зміни показань та відмови від дачі показань її чоловіком ОСОБА_3 , який є свідком у кримінальному провадженні по обвинуваченню міського голови ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 350 КК України.

01 травня 2024 року на її мобільний застосунок «Вайбер» надійшло повідомлення від голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації Берикул І. про те, що посада, яку вона займає, буде скорочена, а її звільнять з роботи. Про цей випадок вона повідомила своєму чоловіку ОСОБА_3 , який попросив міського голову ОСОБА_4 не використовувати її у брудних політичних інтригах. Міський голова погодився з умовою, що її чоловік не буде свідчити проти нього у суді. Після цього з боку керівництва лікарні не було жодних дій щодо звільнення. Після звільнення її чоловіка з посади заступника міського голови 14 червня 2024 року міський голова став погрожувати йому, що її буде звільнено у разі ненадання показань у суді на його користь. 14 серпня 2024 року керівництвом лікарні знову був виданий наказ про скорочення посади заступника директора з адміністративних господарських питань та розглянутий на засіданні профспілкового комітету. Про погрозу звільнення вона розповіла своєму чоловіку, який 15 серпня 2024 року у розмові з міським головою прохав його не використовувати її і той пообіцяв вирішити це питання, нагадавши чоловіку, щоб не свідчив проти нього. Після цієї розмови з боку керівництва лікарні не було жодних дій щодо звільнення. Разом з тим, на засіданні профспілкового комітету в.о. директора Дзюбенко Л.П. переконувала членів профкому підтримати подання щодо скорочення посади заступника директора з адміністративних господарських питань, при цьому принижувала її, нівелюючи її роботу та вклад в розвиток лікарні, наголошуючи, що вказана посада штучно була введена з 01 квітня 2021 року, заступник директора з адміністративних господарських питань виконує тільки контрольні функції, лікарня готова їй запропонувати дві посади - касир та фахівець з публічних закупівель, при цьому відбувся факт морального та психологічного тиску.

18 грудня 2024 року їй повідомили про те, що 19 та 23 грудня 2024 року на засідання профспілкового комітету буде розглядатися подання директора ОСОБА_2 про розірвання трудового договору з нею та звільнення з посади шляхом скорочення. Юрист Шавлуташвілі Г.Т. наказав передати її чоловіку, що 23 грудня в Арбузинці буде суд і від нього залежить чи буде вона працювати далі на займаній посаді. 23 грудня 2024 року засідання профспілкового комітету не відбулося. 23 грудня 2024 року вона звернулась з заявою на незаконні дії директора ОСОБА_2 до профспілки, а також повідомила директора ОСОБА_2 про те, що підстави для скорочення її посади відсутні. На засідання профспілки, яке відбулось 26 грудня 2024 року, її не запросили та про його результати їй не повідомили.

16 серпня 2024 року, 10 вересня 2024 року та 11 вересня 2024 року у зв`язку з виявленими фактами порушень законності в діяльності директора комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_2 вона як депутат міської ради зверталась до міського голови ОСОБА_4. з вимогами про звільнення ОСОБА_2 з посади директора комунального некомерційного підприємства на підставі повідомленням ОСОБА_7 та у зв`язку з порушенням ним умов контракту. 19 вересня 2024 року вона разом з іншими депутатами підготували лист до міського голови ОСОБА_4. про незаконні дії ОСОБА_2 , внаслідок чого останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КпАП України, а вона є викривачем у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції». Вважає, що звільнення її з займаної посади перебуває у причинному зв`язку з її повідомленням про корупцію щодо ОСОБА_2 , до неї застосовувались негативні заходи впливу як до викривача.

Директор ОСОБА_2 мав додаткові особисті мотиви для її звільнення, які виразились у тому, що останній неодноразово заявляв їй про те, що вона хоче зайняти його місце, ігнорував її як заступника директора, перестав запрошувати на робочі наради та на ранкові планування, почав налаштовувати колектив проти неї. Також ОСОБА_2 застосовував трудовий мобінг та цькування щодо неї, яке виразилось у наступному. 15 листопада 2023 року ОСОБА_2 розписав на неї рапорт ОСОБА_8 щодо виділення коштів на придбання ламп з терміном виконання декілька годин, дане питання не входило до її посадових обов`язків, на що вона написала службову записку. Того ж дня вона отримала службову записку начальника відділу кадрів Дзюбенко Л.В. про впорядкування графіка роботи операторів теплових мереж та операторів газорозподільної станції, на що вона надала службову записку, де звернула увагу на те, що це не відноситься до її функціональних обов`язків і що строки виконання доручення мають бути визначені у днях, а не годинах. Крім цього, 15 листопада 2023 року ОСОБА_2 розписав на неї рапорт сестри господарки ОСОБА_9 , на який вона надала відповідь, що це питання теж не відноситься до її компетенції, а також прохала продовжити термін виконання рапорту до її виходу з лікарняного. 17 листопада 2023 року на виконання рапорту завідуючого відділення Зайкова П.Г. від 23 жовтня 2023 року щодо виділення коштів на придбання ламп вона звернулась до директора ОСОБА_2 з службовою запискою, в якій звернула увагу на те, що останній розписує на неї доручення з терміном виконання декілька годин без врахування розподілу посадових обов`язків. 20 листопада 2023 року ОСОБА_2 видав доручення, в якому прохав вирішити питання щодо несправності ліфта пасажирського стаціонару. Службовою запискою вона повідомила ОСОБА_2 про те, що таке доручення має бути виконано згідно посадових обов`язків головним інженером, однак все-таки виконала його. 20 листопада 2023 року вона направила службову записку на ім`я ОСОБА_2 щодо доручення від 15 листопада 2023 року щодо виділення коштів на ремонт покрівлі приміщення архіву, в якій в черговий раз зазначила, що до її функціональних обов`язків не входить розпорядження коштами. 13 лютого 2024 року ОСОБА_2 видав доручення про надання інформації стосовно укладених договорів по обслуговування ліфтів, на що вона службовою запискою від 13 лютого 2024 року надала інформацію про те, що в її посадові обов`язки не входить контроль договірного відділу, однак виконала доручення. 06 вересня 2024 року ОСОБА_2 видав доручення щодо розробки заходів безпеки в діяльності лікарні та персоналу й пацієнтів. На виконання вказаного доручення вона видала службове доручення адміністраторам інженерно-технічних систем Білому В.Ю. та Іванченку А.М. про розробку та затвердження заходів захисту інформаційних ресурсів. Однак, вказані працівники не виконали її доручення, а директор ОСОБА_2 не вжив щодо останніх заходів впливу, оскільки Іванченко А.М. є кумом ОСОБА_2 . У подальшому вона виконала вказане доручення. 12 вересня 2024 року по відношенню до неї був незаконно складений акт про відсутність на робочому місці, оскільки вона як депутат перебувала на засіданні депутатської комісії з охорони здоров`я. 18 вересня 2024 року вона направила службову записку ОСОБА_2 , в якій зазначила пропозиції щодо вирішення проблемних питань. 29 серпня 2024 року вона була на прийомі у міського голови з приводу недоліків у роботі комунального закладу та тиску на неї ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_2 став ще більш тиснути на неї, тому 16 вересня 2024 року вона письмово звернулась до міського голови зі скаргою на дії та бездіяльність ОСОБА_2 та просила створити робочу групу і провести перевірку по даним фактам. 28 лютого 2025 року до неї надійшло розпорядження ОСОБА_2 про виконання листа виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради від 26 лютого 2025 року про звільнення приміщення, на що вона листом повідомила ОСОБА_2 про те, що термін дії доручення ним визначений у часі 1 години 30 хвилин, дане питання не відноситься до її посадових обов`язків. 05 березня 2025 року до неї надійшло службове доручення ОСОБА_2 , у відповідь на яке вона вимагала припинити мобінг щодо неї.

03 лютого 2025 року начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. надала їй копію наказу про її майбутнє звільнення за скороченням штату. На її прохання отримати копію наказу від 10 грудня 2024 року за № 133/01-01 їй було вручено 12 лютого 2025 року. 18 лютого 2025 року їй стало відомо, що 03 лютого 2025 року по відношенню до неї був складений акт про відмову від підпису з наказом № 04/01-01 від 08 січня 2025 року, який вона отримала 03 березня 2025 року, незважаючи на те, що вона не відмовлялась з ним ознайомлюватись, а прохала надати для ознайомлення підставу для скорочення посади. 18 лютого 2025 року начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. ознайомила її з переліком вакантних посад. Також перелік вакантних посад їй пропонувався і 13 березня 2025 року. 03 квітня 2025 року із запропонованих їй посад вона надала згоду на зайняття посади фахівця з публічних закупівель відділу правових питань та договірної роботи. Ознайомившись з посадовою інструкцією фахівця з публічних закупівель відділу правових питань та договірної роботи, вона виявила, що не може обіймати вказану посаду, оскільки п. 1.6 містив обмеження щодо призначення на цю посаду ряду осіб, в т.ч. і депутатів міської ради. З урахуванням цих обмежень вона звернулась з листом до ОСОБА_2 щодо можливості призначення її на цю посаду. 03 квітня 2025 року ОСОБА_2 надав їй відповідь про можливе призначення її на посаду у разі надання підтверджуючих документів щодо складання депутатських повноважень. За такого, директор ОСОБА_2 при наданні їй вакантних посад не попередив її про те, що посада з публічних закупівель має обмеження для неї та вимагав, щоб вона склала повноваження депутата місцевої ради. 03 квітня 2025 року вона була звільнена за наказом № 112-О та отримала оригінал наказу і трудову книжку.

Крім цього, 04 березня 2025 року вивільнилась посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики, яку займала ОСОБА_12 . Однак, їй не було запропоновано вказану посаду з урахуванням проходження нею курсів спеціалізації лікаря-стажиста, а 05 березня 2024 року вказана посада була скорочена. Крім того, їй не було запропоновано посаду головного інженера. Директор ОСОБА_2. своїм наказом поклав тимчасове виконання обов`язків головного інженера на Охрімчука І.К , який займає посаду інженера з охорони праці.

Безпідставне звільнення і порушення її трудових прав заподіяли їй моральну шкоду. Незаконні дії (наказ про скорочення та звільнення) нанесли їй душевні страждання, принизили в очах у співробітників, викликали у них підозру у її чесності та порядності, весь час вона знаходиться у стресовому стані через втрату роботи, авторитету, ділової репутації та поваги серед друзів та колег, нею втрачений душевний спокій, вона постійно перебуває у роздратованому стані і у стані депресії. Звільнення з роботи призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, погіршення матеріального стану її сім`ї, необхідністю докладання додаткових зусиль для організації свого життя і життя її сім`ї. До звільнення вона була єдиним годувальником у сім`ї, на її утриманні знаходилися діти та чоловік. Її старший син навчається, вона сплачує кошти на його навчання по контракту. Батьки пенсіонери є внутрішньо переміщеними особами, з березня 2022 року зареєстровані та проживають у її квартирі. Після звільнення з роботи існування її родини опинилось під загрозою. Після систематичного цькування та трудового мобінгу, приниження її перед колективом, винесення наказу про скорочення, який почали обговорювати в місцевих ЗМІ та соціальних мережах, вона перенервувала, захворіла і тривалий час лікувалась, її стан здоров`я наразі не покращився.

Посилаючись на викладене, позивач прохала визнати протиправним та скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради №133/01-01 від 10 грудня 2024 року, визнати протиправним та скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради №122-О від 03 квітня 2025 року та поновити її на роботі, стягнути з комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради моральну шкоду внаслідок незаконного звільнення у розмірі 120000 грн.

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про зміну позовних вимог, у яких прохала визнати протиправним та скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради №133/01-01 від 10 грудня 2024 року, визнати протиправним та скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради №122-О від 03 квітня 2025 року та поновити її на роботі, стягнути з комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 квітня 2025 року по день фактичного поновлення на роботі, стягнути з комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради моральну шкоду внаслідок незаконного звільнення у розмірі 120000 грн. та судові витрати.

Розпорядженням голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року вказану цивільну справу після задоволення самовідводів передано за підсудністю на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 року дана справа надійшла до провадження судді Догарєвої І.О.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєвої І.О. від 20 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2025 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 щодо відводу судді Догарєвої І.О. від розгляду даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 року дана справа надійшла до провадження судді Явіци І.В.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіци І.В. від 13 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2025 року від відділення поліції №3 Вознесенського районного управління Головного управління Національної поліції в Миколаївські області витребувано копію особової справи ОСОБА_1 .

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2025 року до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено Південноукраїнську міську раду, Управління охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради, Національне агентство з питань запобігання корупції, первинну профспілкову організацію Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2025 року відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача 19 серпня 2025 року, залишено без розгляду.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2025року задоволено заяву судді Явіци І.В. про самовідвід від розгляду даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 року дана справа надійшла до провадження судді Кологривої Т.М.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривої Т.М. від 01 грудня 2025 року справу прийнято до свого провадження.

Представником відповідача комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради подано письмове пояснення, у якому представник прохав відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що починаючи з грудня 2023 року Южноукраїнською міською радою як засновником КНП «ЮМБЛ» в особі депутатів та управлінням охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради відповідачу неодноразово наголошувалось на необхідній оптимізації діяльності, скорочення персоналу та економії фонду оплати праці, надавались рекомендації та пропозиції щодо чисельності адміністративних посад, зокрема щодо скорочення посад заступників директора підприємства з метою економії фонду оплати праці та оптимізації діяльності і персоналу. Під час наради під головуванням заступника міського голови з питань діяльності органів влади Дроздової М.Б. 28 грудня 2023 року підприємству було надано ряд доручень, серед яких і здійснення аналізу штатної кількості працівників адміністративного управлінського персоналу КНП «ЮМБЛ» з урахуванням потреб тих чи інших спеціалістів та надати відповідний план оптимізації персоналу на 2024 рік. Окрім того, на засіданнях комісії з розгляду проектів планів підприємств, які належать до комунальної власності, від депутатів міської ради надходили рекомендації про перегляд штатної чисельності працівників адміністративно - управлінського персоналу КНП «ЮМБЛ». Також, на пленарних засіданнях сесії депутати вносили пропозиції щодо проведення скорочення штатної чисельності адміністративно-управлінського персоналу та економії фонду оплати праці. Наказ від 10 грудня 2024 року не містить будь-яких посилань на рішення міської ради, зважаючи на те, що пропозиції і рекомендації не могли оформлюватись рішенням ради, зазвичай вони висловлювались в усній формі. Відповідно до п. 4.8 Статуту підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює граничну чисельність працівників, затверджує штатний розпис та погоджує в установленому законодавством та Статутом порядку. Відповідно до п.7.2 Статуту поточне керівництво підприємством здійснює керівник підприємства директор. Згідно п.п. 7.5, 7.5.2, 7.5.6, 7.5.10, 7.5.11 Статуту директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Засновника, у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства, розробляє, затверджує та погоджує з Уповноваженим органом штатний розпис підприємства, приймає рішення про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників. Відповідно до п.п. 8.1- 8.3 Статуту структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів затверджуються директором. Функціональні обов`язки затверджуються директором підприємства. Штатну чисельність підприємства директор затверджує на підставі фінансового плану підприємства та погоджує в установленому законом порядку міським головою або профільним заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Станом на 04 лютого 2025 року до управління охорони здоров`я не надходили та не погоджувались зміни до штатного розпису КНП «ЮМБЛ», оскільки змістом наказу від 10 грудня 2024 року вказано начальнику планово-економічного відділу Грелюк М. внести відповідні зміни до штатного розпису та організаційної структури з 13 березня 2025 року. Зміни до штатного розпису вносяться після закінчення двохмісячного терміну персонального попередження працівників про майбутнє вивільнення та фактичного звільнення працівника. Позивач ОСОБА_1 була звільнена у перший день виходу на роботу після тривалої непрацездатності 03 квітня 2025 року, зміни щодо посади заступника директора з адміністративно-господарських питань до штатного розпису було погоджено та введено в дію 04 квітня 2025 року. Таке погодження проводилось в установленому Статутом порядку і законодавством України, зокрема з начальником відділу охорони здоров`я, який було утворено Південноукраїнською міською радою 01 березня 2025 року. Станом на 04 квітня 2025 року діяльність Управління охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради, з яким підприємство відповідно до п.7.5 Статуту мало погоджувати зміни до штатного розпису, було припинено шляхом ліквідації. Голова ліквідаційної комісії не наділений повноваженнями щодо погодження штатних розписів. Після внесення змін до структури і штатного розпису щодо посади заступника директора з адміністративно-господарських питань змінений штатний розпис було погоджено начальником відділу охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради ОСОБА_12. та Южноукраїнським міським головою ОСОБА_4. За змістом ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які є обов`язковими для виконання. Протокольні доручення не є рішеннями ради та мають рекомендаційний характер. Виконати протокольне доручення ради було неможливим, оскільки станом на 19 грудня 2024 року наказ від 10 грудня 2024 року було погоджено з первинною профспілковою організацією, також процедура скорочення передбачає чіткий порядок дій, в т.ч. часових обмежень. Ні постійна комісія міської ради, ні міська рада як засновник підприємства не мали права втручатись в роботу підприємства, чинним законодавством не передбачена можливість призупинити дії наказів, виданих по особовому складу підприємства. Всі дії та рішення щодо процедури скорочення та вивільнення працівників директор КНП «ЮМБЛ» погоджував з первинною профспілковою організацією підприємства. Згідно актів Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 03 березня 2025 року за №ПД/МК/3108/006 та від 04 квітня 2025 року за № ПД/МК/5353/006, складених за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства в КНП «ЮМБЛ» ЮМР при перевірці наказу від 10 грудня 2024 року за № 133/01-01 не виявлено порушень вимог законодавства у ході скорочення штату працівників.

ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з адміністративно-господарських питань КНП «ЮМБЛ» з 19 вересня 2022 року. За штатним розписом підприємства станом на 01 січня 2024 року на підприємстві були наявні три штатні одиниці заступників: заступник директора з питань економіки, заступник директора з організаційно-методичної роботи, заступник директора з адміністративно-господарських питань. Після того, як директору підприємства ОСОБА_2 неодноразово протягом 2023-2024 років було зауваження на необхідність скорочення саме посад заступників директора, ним було прийнято рішення щодо скорочення всіх трьох посад заступників. У травні 2024 року мало місце звернення до профспілкового комітету з приводу скорочення посад заступників, дві з яких були вакантними. Голова профспілки Берикул І.М. відправила позивачу повідомлення у месенджері Viber про те, що питання про скорочення займаної неї посади виноситься на засідання профспілки, тому з травня 2024 року позивачу було достеменно відомо про намір скорочення займаної неї посади. Приймаючи рішення про скорочення всіх посад заступників, директор підприємства виходив з того, що посадові обов`язки заступника директора з питань економіки та заступника директора з організаційно-методичної роботи вже розподілено за іншими працівниками, які виконують їх без збільшення на них навантаження, а посадові обов`язки заступника директора з адміністративно-господарських питань, визначені посадовою інструкцією, переважно є контролюючими, кореспондуються з посадовими обов`язками головного інженера, завідувача господарством та керівників відповідних служб та комісій, тож подвійний контроль за роботою фахівців є зайвим.

Мотивуючи протиправність наказу про припинення трудового договору та звільнення з посади позивач ОСОБА_1 вказує на те, що такі дії директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 , на її думку, є помстою за те, що її чоловік, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Южноукраїнського міського голови ОСОБА_4., Південноукраїнської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про захист права на працю шляхом визнання протиправною бездіяльності міського голови щодо нерозгляду заяви про призначення на посаду, визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови, визнання недійсною додаткової угоди (цивільна справа № 486/1920/24). Такі висновки позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими, адже провадження у згаданій вище цивільній справі відкрите судом 20.12.2024 року, вже після видачі наказу від 10 грудня 2024 року, а остаточне усне рішення про скорочення посади заступника директора з адміністративно-господарських питань прийняте керівником підприємства та почало обговорюватися на профкомі ще у травні 2024 року, про що позивач ОСОБА_1 була достеменно обізнана. З матеріалів справи відомо, що чоловік позивача ОСОБА_3 двічі, а саме: 21.10.2024 року та 25.10.2024 року звертався до Южноукраїнського міського голови ОСОБА_4. з заявами про призначення його на посаду директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР, хоча дана посада не була вільною, її обіймав ОСОБА_2 . За такого, дізнавшись у травні 2024 року про скорочення посади заступника директора з адміністративно-господарських питань та можливе майбутнє звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, чоловік позивача ОСОБА_3 почав претендувати на посаду директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР, задля чого з боку подружжя ОСОБА_1 почалося жорстке переслідування директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 як власними зусиллями, так і за допомогою дотичних до них депутатів міської ради шляхом подання на директора ОСОБА_2 чисельних скарг, заяв, депутатських звернень тощо з вимогами притягнення ОСОБА_2 до відповідальності та звільнення його з займаної посади, адже міський голова ОСОБА_4 розглядав можливість продовження контракту з ОСОБА_2 та в подальшому, відмовив чоловіку позивача ОСОБА_3 у призначенні на посаду директора КНП «ЮМБЛ» з тих підстав, що посада на яку він претендував, не була вільною, оскільки з ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про продовження терміну дії контракту від 01.11.2021 року на 5 років. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16.05.2025 року по даній цивільній справі у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Фантазією позивача є й те, що мали місце «тиск та погрози звільнення з особистих мотивів та через те, що її чоловік є свідком у кримінальному провадженні № 486/824/22 відносно міського голови ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 350 КК України з метою змінити його свідчення», та те, що «починаючи з травня 2024 року на неї вчинявся систематичний тиск, погрози звільнення з роботи, трудовий мобінг, дискримінація та переслідування за її активну громадську позицію, як депутата Південноукраїнської міської ради...». Адже ні КНП «ЮМБЛ» ЮМР, ні його директор ОСОБА_2 не є учасником вказаного кримінального провадження. Більше того, жодного доказу систематичного тиску, погроз звільнення з роботи, трудового мобінгу, дискримінації та переслідувань позивача директором КНП «ЮМБЛ» позивачем не надано. До позовної заяви самим же позивачем ОСОБА_1 долучено ряд поданих нею заяв, скарг, депутатських звернень та дружніх з нею депутатів міської ради відносно директора підприємства ОСОБА_2 , щодо яких можна зробити висновок, що саме з боку позивача та її колег по депутатству мали місце активні дії тиску на керівника підприємства, його переслідування, відстежування його родинних зв`язків, особистого життя, його дій як керівника підприємства, вимагання від міського голови звільнення його з посади директора та провокації вчинення ним незаконних дій відносно позивача, яка протягом останнього періоду роботу відмовлялася від виконання законних доручень керівника та своїх посадових обов`язків, займаючись «перепискою» з наданням вказівок своєму безпосередньому керівнику, перекладанням своїх прямих посадових обов`язків на інших працівників лікарні, не дотримуючись субординації, правил елементарного етикету та внутрішнього трудового розпорядку, залишаючи своє робоче місце в будь-який час без попередження керівництва, викликаючи обурення з боку колективу підприємства. Позивач у своїй позовній заяві фактично повідомляє про незаконні дії з боку її чоловіка ОСОБА_3 , який начебто «вирішував питання» збереження посади позивача з міським головою. Проте, «вирішення питань» у викладений позивачем спосіб через міського голову, який не має права втручатися в управлінську діяльність КНП «ЮМБЛ» ЮМР, тільки підтверджує висновки про те, що саме позивач за допомогою свого «впливового чоловіка», який обіймав посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, вдавалася до тиску на директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР через міського голову, який наділений повноваженнями укладати та розривати контракт з директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 . Проте, міський голова ніяким чином не намагався вплинути і не впливав на рішення директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР щодо скорочення посади заступника директора з адміністративно - господарських питань. Діючим законодавством України не заборонено проведення консультацій та попередніх обговорень управлінських питань, пов`язаних із зміною структури та скороченням посад з Первинною профспілковою організацією підприємства. Проте, наказ про зміни до організаційної структури та штатного розпису був виданий 10 грудня 2024 року та саме він розглядався на засіданні профспілки, яка надала згоду на зміни організаційної структури і штатного розпису та, зокрема на скорочення посади заступника директора з адміністративно - господарських питань. 18 грудня 2024 року в присутності голови профспілки Берикул І. , начальника відділу правової роботи КНП «ЮМБЛ» ЮМР Шавлуташвілі Г. та спеціаліста відділу кадрів Ротар І. позивачеві ОСОБА_1 було вручене письмове повідомлення про те, що 19 грудня 2024 року, а у випадку її неприбуття 23 грудня 2024 року, відбудеться засідання профспілкового комітету, на якому буде розглядатися подання директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 про скорочення посади заступника директора з адміністративно-господарських питань, яку обіймала ОСОБА_1 . При цьому, жодних «попереджень» для чоловіка позивача ОСОБА_3 щодо засідання суду в селищі Арбузинка юрист КНП «ЮМБЛ» ЮМР Шавлуташвілі Г.Т. не передавав. Про те, що 23 грудня 2024 року засідання профспілки не відбудеться, голова профкому Берикул І.М. особисто повідомила позивача в усній формі, повідомивши наступну дату засідання профкому, а саме: 26.12.2024 року. На засіданні профспілкового комітету 26 грудня 2024 року була надана згода на скорочення посади заступника директора з адміністративно - господарських питань, при цьому позивач проігнорувала запрошення. Жодним Законом України чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку профспілкової організації письмово повідомляти працівників про дату та час засідання профспілкової організації на якому розглядатимуться питання зміни структури, чисельності та штату працівників та про результати розгляду звернень керівника підприємства, адже на цих засіданнях розглядаються загальні питання діяльності підприємства, а не дії щодо конкретного працівника з визначенням ПІБ. Станом на 26 грудня 2024 року питання зміни структури, чисельності та штату працівників не підлягало обов`язковому розгляду профспілковою організацією за присутності працівників, посади яких скорочуються, а питання про припинення трудового договору з заступником директора з адміністративно-господарських питань з ініціативи роботодавця не підлягало розгляду профспілковою організацією взагалі, оскільки таке припинення допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації з урахуванням того, що позивач обіймала посаду заступника директора, не була обраною до профспілкового органу, а тим більше, що припинення трудового договору відбулося в період дії воєнного стану, коли норми ст. 43 КЗпП України не застосовуються відповідно до Закону від 15 березня 2022 року № 2136-IX. З означених вище підстав 18.03.2025 року Первинна профспілкова організація прийняла рішення про те, що «подання директора КНП «ЮМБЛ» у зв`язку із скороченням працівників на підставі наказу №133/01-01 від 10.12.2024 року «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису» не підлягає розгляду по суті профспілковим комітетом». При цьому, на засіданні профспілкового комітету заступнику директора з адміністративного-господарських питань ОСОБА_1 18.03.2025 року, на якому вона була присутня, було запропоновано 24 одиниці вакантних посад на Підприємстві, на які вона могла бути переведена відповідно до її спеціальності та досвіду роботи. Проте, на переведення на іншу посаду з запропонованих відповідачем, позивач ОСОБА_1 згоди не надала.

Мотивуючи протиправність припинення трудового договору помстою з боку директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 , позивач вказує, що вона двічі 16.08.2024 року та 10.09.2024 року зверталась до міського голови м. Південноукраїнська ОСОБА_4. з депутатським зверненням щодо порушення директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 умов контракту та вимагала усунути порушення, вжити заходів реагування та звільнити ОСОБА_2 з займаної посади. При цьому, вона, позивач, «враховуючи, що вона працює на посаді заступника директора з адміністративно-господарських питань КНП «ЮМБЛ» ЮМР і являється депутатом Південноукраїнської міської ради, «попередила директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2. про наявність в нього конфлікту інтересів по відношенню до неї та можливі наслідки, у разі якщо він почне їй мститися за її діяльність та вчиняти проти неї незаконні дії у вигляді звільнення». Позивач діяла в умовах конфлікту інтересів та мстилася директору КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 за його рішення щодо доцільності скорочення займаної неї посади, будучи обізнаною про своє можливе майбутнє звільнення з посади ще з травня 2024 року. Звертаючись до міського голови із депутатськими зверненнями як депутат міської ради та вимагаючи звільнення з посади її роботодавця та безпосереднього керівника ОСОБА_2 , вона діяла в умовах реального конфлікту інтересів, використовуючи депутатський мандат в особистих інтересах. Своїми чисельними скаргами, заявами, депутатськими зверненнями з вимогами про звільнення з посади директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 , діючи як депутат міської ради, була особисто зацікавлена у збереженні власної посади заступника директора з адміністративно-господарських питань та у звільненні посади директора для свого чоловіка ОСОБА_3 .

Громадянка ОСОБА_7 , яка начебто 13.08.2024 року звернулася до ОСОБА_1 як до депутата міської ради із скаргами на ОСОБА_2 , у серпні 2024 року не могла звертатися до депутатів, оскільки з кінця лютого 2022 року постійно перебуває і проживає у Австрії. Сумнівними є факти, викладені у її зверненні до депутатів щодо протиправних дій та порушень законодавства директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 , адже остання в ці періоди часу перебувала за кордоном.

Позивач вказує, що 19.09.2024 року вона «підготувала депутатське звернення та разом з іншими депутатами, які погодились його підписати, звернулась до міського голови Південноукраїнська ОСОБА_4. про проведення службового розслідування по відношенню до директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 , в діях якого виявлено порушення законодавства, пов`язаного з корупцією та вимагала відсторонення його від посади на підставі корупційних дій, які він вчинив при підписанні договорів на оренду майна між КНП «ЮМБЛ» ЮМР та ТОВ «Алекс медінвест», керівником якого являється Мудрий О.В. , який є батьком дружини ОСОБА_2 ». З урахуванням того, що ОСОБА_2 є безпосереднім керівником ОСОБА_1 та вона перебувала у службовій залежності від нього та як працівник КНП «ЮМБЛ» ЮМР має приватний інтерес в очолюваному ОСОБА_2 підприємстві у вигляді винагороди за виконувану роботу, звертаючись із зазначеним вище депутатським зверненням до міського голови, ОСОБА_1 як депутат міської ради не повідомила міського голову про вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів. 08.10.2024 року за вихідним листом №19/01-34/2689 секретар Південноукраїнської міської ради Кравченко Д.В. направив це звернення депутатів до Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області ГУНП, яке 31.01.2025 року листом №12448-2025 надало відповідь ОСОБА_1 про складення відносно директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 двох протоколів за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та направлення їх до Южноукраїнського міського суду. При цьому, позивач ОСОБА_1 не набула статусу викривача, оскільки згадане депутатське звернення підготувала і направила міському голові. Разом з тим, позивача ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, а не у зв`язку з повідомленням нею про вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 . Відсутній зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, оскільки спочатку було попереднє рішення керівника Підприємства про скорочення посади позивача, а вже потім повідомлення нею про факти корупції; жодних погроз до ОСОБА_1 після повідомлення нею про факти корупції з боку директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР не було; відсутність претензій до виконання посадових обов`язків позивачем з боку директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 .

Ніяким чином на рішення директора щодо скорочення посади заступника директора з адміністративно-господарських питань не вплинуло те, що чоловік позивача обіймав посаду заступника міського голови, оскільки КНП «ЮМБЛ» ЮМР не є виконавчим органом Південноукраїнської міської ради. Ніколи ні директор ОСОБА_2 , ні начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. не налаштовували проти позивача колектив та не цькували її. Більше того, колектив лікарні неодноразово висловлював незадоволення тим, що позивач ОСОБА_1 тривалі проміжки часу відсутня на роботі, протягом 2024 року з 262 робочих днів, позивач відпрацювала лише 182 дні через відпустки та лікарняні; у 2025 році станом на 03.04.2025 року з 86 робочих днів позивач відпрацювала лише 46 робочих днів. Поміж іншого, колектив неодноразово обурювався тим, що позивач доволі часто була відсутня на робочому місці через депутатські повноваження, не повідомляючи керівника про те, що залишає робоче місце у депутатських справах. Але розуміючи, що депутат звільняється від виконання посадових обов`язків на час виконання депутатських повноважень, директор КНП «ЮМБЛ» захищав позивача перед колективом та неодноразово просив її письмово повідомляти керівника про відсутність на роботі у зв`язку з депутатськими повноваженнями і з якими саме. Однак, жодного разу, позивач ОСОБА_1 не повідомила керівника про періоди відсутності на робочому місці у зв`язку з виконанням депутатських повноважень.

Щодо тверджень позивача ОСОБА_1 про складання щодо неї 12.09.2024 року Акту про відсутність на роботі, то такий факт дійсно мав місце, адже остання в порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, не попередила в.о. обов`язки директора начальника відділу кадрів Дзюбенко Л.П. про те, що буде відсутня на робочому місці через виконання депутатських повноважень, жодних підтверджень щодо її запрошення на депутатську комісію не надала, та після з`ясування цього факту жодних заходів впливу до неї вжито не було.

Твердження позивача ОСОБА_1 про надання їй директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР доручень, які не входять до кола її повноважень суперечить посадовій інструкції заступника директора з адміністративно-господарських питань, затвердженій директором КНП «ЮМБЛ» 19.10.2022 року, з якою позивач ОСОБА_1 ознайомилася під підпис 19.10.2022 року. Питання щодо доцільності заміни ламп входять до кола посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 як заступника директора з адміністративно-господарських питань (п.п. 1.6., 2.10. - 2.11. Посадової інструкції). Питання щодо впорядкування графіку роботи операторів теплових мереж та операторів газорозподільної станції входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 2.8. - 2.15. Посадової інструкції). Питання вирішення проблемних питань з відсутністю освітлення на п`ятому поверсі в холі ВАІТ також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 2.3., 2.6., 2.14. Посадової інструкції). Питання придбання побутових предметів (ламп) також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 1.6., 2.10., 2.11. Посадової інструкції). Вирішення питань з керівництвом КП «ЖЕО» стосовно несправності ліфта пасажирського стаціонару також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 1.7., 2.18., 7.2. Посадової інструкції). Питання ремонту покрівлі приміщення архіву також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 1.6. Посадової інструкції). Перевірка укладених договорів по обслуговуванню ліфтів також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 2.2., 2.12. Посадової інструкції). Розробка та виконання заходів безпеки в діяльності лікарні та персоналу й пацієнтів також входять до кола посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 (п.п. 2.6., 2.8. Посадової інструкції). Питання обрізки гілок дерев, встановлення дорожніх знаків, встановлення засобів, які обмежують рух транспорту на території лікарні, створення перепусток для автотранспорту, обрання способу обмеження доступу у відділення сторонніх осіб, встановлення шлагбауму, забезпечення безпеки працівників лікарні та пацієнтів у нічний час, розробка безпекових заходів для персоналу, створення належних умов праці, в тому числі й шляхом підготовки приміщень також входять до кола посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 (п.п. 1.6., 2.2., 2.8, 7.17. Посадової інструкції). Більше того, згідно п. 2.18 Посадової інструкції, позивач ОСОБА_1 зобов`язана була виконувати інші доручення директора, навіть не обумовленні цією Посадовою інструкцією. Терміни виконання доручень, що визначалися керівником, були достатніми для виконання того чи іншого доручення, адже всі поставлені керівником задачі мали контролюватися заступником директора з адміністративно-господарських питань протягом всього періоду роботи, а не лише після отримання письмового доручення. Більше того, більшість господарських питань потребувала негайного вирішення, адже їх наявність створювала не лише незручності в роботі лікарні, а ще й загрозу для життя і здоров`я персоналу та пацієнтів лікарні.

Втім, з службових записок заступника директора з адміністративно-господарських питань ОСОБА_1 на ім`я керівника КНП «ЮМБЛ» ЮМР вбачається, що остання, починаючи з кінця 2023 року і майже до дня звільнення її з посади, протягом тривалого часу штучно створювала конфліктну ситуацію з керівником, відповідаючи на його доручення службовими записками, не виконуючи його доручень, перекладаючи свої посадові обов`язки як на інших працівників лікарні, так і безпосередньо на керівника, надаючи керівнику «рекомендації», вказуючи йому на «помилки в управлінні персоналом» та відверто провокувала директора на прийняття ним відносно неї жорстких заходів реагування та звільнення її з посади за дисциплінарний проступок, адже те, що вона робила фактично є систематичним невиконанням посадових обов`язків. Службові записки свідчать про те, що всупереч п. 1.5., 5.1. - 5.11. Посадової інструкції, позивач ОСОБА_1 не володіє необхідним законодавством України, зокрема про охорону здоров`я, про запобігання корупції, трудового законодавства, нормативними документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я; наказами МОЗ; положеннями про КНП «ЮМБЛ», статутом підприємства, правилами внутрішнього трудового розпорядку, іншими локальними нормативними актами КНП «ЮМБЛ» з організації адміністративно-господарської роботи; наказами й розпорядженнями директора та власною посадовою інструкцією тощо.

Щодо ознайомлення позивача з наказом №04/01-01 від 08.01.2025 року «Про персональне попередження про майбутнє звільнення за скороченням штату»

На виконання наказу №133/01-01 від 10.12.2024 року 08 січня 2025 року було видано наказ №04/01-01 «Про персональне попередження про майбутнє звільнення за скороченням штату», проте ознайомити позивача особисто з даним наказом у день його видання було неможливо, оскільки остання в період з 06.01.2025 року по 31.01.2025 року включно була тимчасово непрацездатною та перебувала на лікарняних. Повідомлення про заплановане звільнення у зв`язку із скороченням посади разом з переліком вакантних посад по КНП «ЮМБЛ» станом на 08.01.2025 року було направлене за зареєстрованою адресою проживання позивача засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням, проте повернулося через місяць, оскільки ОСОБА_1 його не отримала у відділенні поштового зв`язку.

Протягом кількох днів після видання наказу начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. намагалася зв`язатися з позивачем ОСОБА_1 засобами стільникового зв`язку для ознайомлення останньої з наказом №04/01-01 від 08.01.2025 року та переліком вакантних посад, на які може претендувати позивач відповідно до наявної в неї спеціальності, однак на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідала. 17.01.2025 року на особисту електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно було направлене повідомлення (попередження) про заплановане звільнення у зв`язку із скороченням посади разом з переліком вакантних посад по КНП «ЮМБЛ» станом на 08.01.2025 року.

В порушення вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», перебуваючи на лікарняному у січні місяці 2025 року, зокрема 20 робочих днів (з 06 січня 2025 по 31 січня 2025 року), позивач відверто ігнорувала комунікацію з роботодавцем та роботодавця з нею, оскільки достеменно знала про видання персонального попередження про майбутнє звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників.

03 лютого 2025 року позивач вийшла на роботу після тривалої непрацездатності та в той же день була запрошена до відділу кадрів, де начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. надала позивачеві для ознайомлення наказ про персональне попередження про майбутнє звільнення з посади заступника директора з адміністративно-господарських питань за скороченням штату та перелік вакантних посад станом на 08.01.2025 року, на які може претендувати позивач відповідно до наявної в неї спеціальності, який є додатком до наказу №04/01-01 від 08.01.2025 року. Проте, ОСОБА_1 прочитавши про себе наказ, наданий їй для ознайомленням начальником відділу кадрів, відштовхнула його і сказала, що не буде його підписувати, бо «вона має дві вищі освіти, а їй пропонують вакансії водія». На що, начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. , в присутності інспектора з кадрів Ротар І.М. та реєстратора медичного Котік Л.В. вголос зачитала позивачеві наказ №04/01-01 та оголосила перелік вакантних посад по КНП «ЮМБЛ» станом на 08.01.2025 року, який є додатком до наказу та запропонувала ОСОБА_1 поставити підпис про ознайомлення з наказам, отримати його копію, а також обрати будь-яку з запропонованих вакантних посад та надати згоду на переведення на обрану посаду. На що, позивач категорично відповіла, що вона має дві вищі освіти, тож не бажає переходити на будь-яку з запропонованих посад і нічого підписувати не буде. У зв`язку з чим, начальником відділу кадрів за участі присутніх під час ознайомлення з наказом і переліком вакантних посад працівників, було складено Акт про відмову від підпису від 03.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 після ознайомлення з наказом №04/01-01 від 08.01.2025 року і додатком до наказу - переліком вакантних посад по КНП «ЮМБЛ» станом на 08.01.2025 року, від підпису про ознайомлення з ознайомленими її документами відмовилася.

Таким чином, станом на 03.02.2025 року, починаючи з 08.01.2025 року, роботодавець фактично тричі попереджав позивача ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення та про наявні вакантні посади станом на 08.01.2025 року (08.01.2025 - поштовим відправленням на домашню адресу за допомогою засобів поштового зв`язку; 17.01.2025 - на адресу електронної пошти; 03.02.2025 - особисто шляхом зачитування в голос відповідного наказу про персональне попередження та переліку вакантних посад).

Щодо тверджень позивача про відмову роботодавця ознайомити її з наказом №133/01-01 від 10.12.2024 року, то чинним трудовим законодавством також не передбачено обов`язку роботодавця ознайомлювати з таким наказом працівників під особистий підпис, адже цей наказ навіть не містить прізвищ працівників, а лише перелік посад, які скорочуватимуться. Втім, роботодавець має видати копію такого наказу працівникові за його особистим зверненням (заявою). Зокрема, після звернення ОСОБА_1 03.02.2025 та 05.02.2025 року, підприємство 12.02.2025 року видало останній копію наказу №133/01-01 від 10.12.2024 року.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що, починаючи з 03.02.2025 року, вона щодня телефонувала інспектору відділу кадрів Ротар І.М. та просила ознайомити її з наказом №04/01-01 від 08.01.2025 року є неправдивими. Вона дійсно телефонувала Ротар І.М. , але з запитанням про те, коли їй буде видано копію наказу №133/01-01 від 10.12.2024 року, на що отримувала відповідь про те, що її заява знаходиться на виконанні у начальника відділу кадрів Дзюбенко Л.П. та після виготовлення копії вона буде повідомлена про можливість її отримання.

17.02.2025 року на нараді у директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 , на якій була присутня і ОСОБА_1 , начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. довела до відома керівника той факт, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом про персональне попередження про звільнення після ознайомлення з ним та жодної із запропонованих їй вакантних посад не обрала, про що був складений відповідний Акт 03.02.2025 року про відмову від підпису в присутності працівників лікарні, які своїми підписами під складеним Актом засвідчили цей факт.

18.02.2025 року начальник відділу кадрів Дзюбенко Л.П. на виконання п. 2 наказу №04/01-01 від 08.01.2025 року вдруге надала позивачеві ОСОБА_1 для ознайомлення Перелік наявних на Підприємстві вакантних посад вже станом на 18.02.2025 року, на які позивач могла претендувати відповідно до наявної в неї кваліфікації. З даним Переліком вакантних посад, позивач ознайомилася під особистий підпис, додатково зазначивши, що «Акт від 03.02.2025 року про її відмову від ознайомлення з наказом №04/01-01 від 08.01.2025 року є підробленим» та зазначила, що вона не відмовлялася від ознайомлення з цим наказом.

В подальшому, включно по день фактичного звільнення позивача ОСОБА_1 з посади заступника директора з адміністративно-господарських питань, позивачу ще чотири рази надавався для ознайомлення Перелік вакантних посад на Підприємстві, на які вона могла претендувати відповідно до наявної в неї спеціальності, зокрема такі Переліки вакантних посад надавалися позивачеві станом на 18.02.2025 року, станом на 13.03.2025 року, станом на 02.04.2025 року та станом на 03.04.2025 року, всього - 24 вакантні посади за період з 08.01.2025 по 03.04.2025 року включно. З цими Переліками позивач ОСОБА_1 ознайомлювалася під особистий підпис та до дня звільнення, 03.04.2025 року, не надала згоди на переведення на жодну з них.

За такого, КНП «ЮМБЛ» ЮМР повністю виконано вимоги ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження позивача ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення та за період з 08.01.2025 року (від дня видання наказу про персональне попередження) по 03.04.2025 року включно (на день звільнення) запропоновано позивачеві 24 одиниці вакантних посад на підприємстві, на заняття яких позивач ОСОБА_1 могла претендувати відповідно до наявної в неї спеціальності. Проте, жодної з запропонованих за період з 08.01.2025 року по 03.04.2025 року включно вакантних посад, на які позивач ОСОБА_1 могла бути переведена, остання не обрала та своєї згоди на переведення не надала, у зв`язку з чим 03.04.2025 року була звільнена з займаної посади заступника директора з адміністративно-господарських питань у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Щодо вакантної посади фахівця з публічних закупівель відділу правових питань та договірної роботи

Відповідно до Диплому спеціаліста серії ХА №33283883 від 30 квітня 2008 року, виданого Українською інженерно-педагогічною академією на ім`я ОСОБА_1 , остання отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій» та здобула кваліфікацію менеджера-економіста. Згідно диплому магістра НОМЕР_1 від 30.12.2024 року, виданого Чорноморським національним університетом імені Петра Могили, остання здобула кваліфікацію за ступенем вищої освіти «магістр» зі спеціальності «публічне управління та адміністрування».

Класифікатором професій ДК 003:2010, визначені вимоги до кваліфікації та освіти фахівця з публічних закупівель (код КП 2419.2): вища освіта (бакалавр, магістр або спеціаліст) з економічного, юридичного або іншого відповідного напрямку; знання законодавства про публічні закупівлі; досвід роботи у сфері публічних закупівель не вимагається, але буде перевагою; вміння працювати з комп`ютером та спеціалізованим програмним забезпеченням. Повна вища освіта без стажу роботу визначена для посади фахівця з публічних закупівель і Посадовою інструкцією відповідного фахівця, що обіймав цю посаду раніше.

Отже, маючи вищу освіту з економічного напрямку, позивач ОСОБА_1 мала можливість претендувати на посаду фахівця з публічних закупівель, починаючи з 08.01.2025 року, адже ця посада увесь час аж до дня фактичного звільнення містилася у переліках вакантних посад та пропонувалася позивачеві роботодавцем через відповідність її спеціальності цій посаді.

Натомість, протягом двох місяців попередження про майбутнє звільнення позивач ОСОБА_1 , знаючи, що посада фахівця з публічних закупівель є вакантною та пропонується їй для заняття, не надавала своєї згоди на переведення її на посаду фахівця з публічних закупівель і лише 03.04.2025 року (у день звільнення) погодилася на пропозицію щодо переведення на посаду фахівця з публічних закупівель.

Одночасно, із наданням згоди, позивач звернулася до директора КНП «ЮМБЛ» із письмовим запитом з приводу можливості бути призначеною на посаду фахівця з публічних закупівель, зважаючи на те, що вона є депутатом міської ради. Враховуючи, що

згідно п. 1.6. Посадової інструкції фахівця з публічних закупівель відділу правових питань та договірної роботи, код за КП 2419.2, затвердженої директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР 01.12.2022 року, на посаду фахівця з публічних закупівель не може бути призначено посадову особу та представника учасників, члени їхніх сімей, а також народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати міської, районної у місті, районної, обласної ради. Окрім цього, абзац 2 частини 7 статті 11 Закону України «Про публічні закупівлі» містить пряму заборону призначати депутата місцевої ради на посаду уповноваженої особи з питань публічних закупівель, таке обмеження для зайняття посади фахівця з публічних закупівель наявне у ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі», позивачеві було надано відповідь про те, що вона може бути призначена на дану посаду після надання документів про складання повноважень депутата Південноукраїнської міської ради, яким вона являється.

Крім цього, згідно повідомлення Південноукраїнської міської ради від 14.07.2025 року вих. №31/01-32/2027, ОСОБА_1 є депутатом Південноукраїнської міської ради 8 скликання та в термін з січня 2025 року по теперішній час від неї не надходило заяв про складання депутатських повноважень депутата Південноукраїнської міської ради.

Щодо посади завідувача інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики

04.03.2025 року було видано наказ (розпорядження) №75-О про припинення трудового договору (контракту) за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з завідувачем інформаційно-аналітичним відділом медичної статистики, лікарем статистиком ОСОБА_12 .

В той же день, 04.03.2025 року, директором КНП «ЮМБЛ» було видано наказ №36/01-01 від 04.03.2025 року «Про внесення змін до штатного розпису та організаційної структури КНП «ЮМБЛ», яким з 05.03.2025 року об`єднано планово- економічний відділ та інформаційно-аналітичний відділ медичної статистики з подальшим перейменуванням у відділ планування, економічного аналізу та медичної статистики; виведено зі штатного розпису посаду завідувача інформаційно- аналітичного відділу медичної статистики, лікаря-статистика (п. 1 наказу).

Таким чином, посада завідувача інформаційно-аналітичним відділом медичної статистики, лікаря статистика з 05.03.2025 року була виведена із штатного розпису.

Тож враховуючи, що 04.03.2025 року був останнім робочим днем ОСОБА_12 на посаді завідувача інформаційно-аналітичним відділом медичної статистики, лікаря статистика, а з 05.03.2025 року посада скорочена, вона жодного дня не була вакантною, тож у Підприємства не було жодної підстави пропонувати ОСОБА_1 посаду, яка не була вакантною протягом часу її попередження про майбутнє вивільнення.

Більше того, позивач ОСОБА_1 не могла бути переведена/призначена на дану посаду, оскільки не відповідала кваліфікаційним вимогам для заняття цієї посади.

Згідно довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 78 Охорона здоров`я, в редакції станом на 24.02.2025 року) встановлені наступні кваліфікаційні вимоги для лікаря-статистика: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «медицина»; проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з «організації і управління охороною здоров`я». Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботу.

Згідно Посадової інструкції інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики, лікаря-статистика, затвердженої директором КНП «ЮМБЛ» 23.01.2023 року, зокрема розділ 6 кваліфікаційні вимоги до посади: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «медицина»; проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з «організації і управління охороною здоров`я». Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо.

Натомість, позивач ОСОБА_1 вищої освіти за напрямом «медицина» - не має.

Наказом МОЗ України №195 від 25.12.1992 року з наступними змінами і доповненнями «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» зокрема п. 8 визначено, що особи, які закінчили вищий навчальний заклад (крім педагогічного) та мають економічну освіту можуть бути призначені на посаду лікаря-статистика - керівника підрозділу обліку і медичної статистики.

Натомість, ОСОБА_1 отримала спеціальність менеджера-економіста у інженерно-педагогічному вищому навчальному закладі, що підтверджується її дипломом спеціаліста серії НОМЕР_2 від 30 квітня 2008 року, виданого Українською інженерно-педагогічною академією.

Щодо посади головного інженера

Згідно дипломів про вищу освіту позивача ОСОБА_1 вона має кваліфікацію менеджера-економіста і спеціалізацію «публічне управління та адміністрування», тобто володіє гуманітарними спеціальностями.

Згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» код КП 12236 1 «головний інженер» кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня відповідного професійного спрямування не менше 5 років.

Згідно Посадової інструкції головного інженера, затвердженої директором КНП «ЮМБЛ» 22.02.2022 року, для посади головного інженера встановлені наступні кваліфікаційні вимоги: вища технічна освіта із стажем роботи на інженерно - технічних та керівних посадах не менше 5 років.

В той же час, позивач ОСОБА_1 не має освіти і спеціальності в галузі технічних наук та інженерії, не має стажу роботи на інженерно-технічних та керівних посадах не менше 5 років, тож вона не відповідала кваліфікаційним вимогам для заняття посади головного інженера, тому дана посада їй не пропонувалася.

Щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Підстав для визнання протиправним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору №112-О від 03.04.2025 року, поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді заступника директора з адміністративно-господарських питань та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає, оскільки звільнення відбулося з підстав визначених законодавством України, припинення трудового договору за п.1 ст. 40 КЗпП України відповідачем проведена у повній відповідності з чинним трудовим законодавством України, виконано всі необхідні умови та процедури для належного персонального попередження позивача про майбутнє вивільнення за скороченням чисельності і штату працівників, протягом часу попередження відповідач неодноразово інформував позивача про наявні на Підприємстві вакантні посади, на які її може бути переведено/призначено відповідно до її професії, спеціальності та досвіду роботи, проте на переведення на такі вакантні посади вона згоди не надала, тож була звільнена у відповідності з чинним трудовим законодавством України.

Позивач розрахунку середнього заробітку суду не надала. Ні факт дискримінації, ні факт мобінгу (цькування) позивачем ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено відповідним рішенням суду, що набрало законної сили, тож правових підстав, визначених трудовим законодавством України, зокрема ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування позивачеві моральної шкоди взагалі не існує.

Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди, позивач вказує на «втрату роботи, авторитету, ділової репутації та поваги серед друзів і колег». Проте, відповідач вжив всіх можливих заходів для того, щоб позивач мала можливість працювати на Підприємстві на іншій посаді, протягом тривалого часу пропонував їй інші посади, які б вона могла обіймати відповідно до професії і спеціальності. Звільнення за скороченням, коли скорочено ще 10 посад/штатних одиниць, ніяким чином не впливає на авторитет, ділову репутацію та повагу до позивача, тож її перебування у роздратованому стані та стані депресії ніяким чином не може бути пов`язане із звільненням за скороченням, коли вона сама не надала згоди на продовження трудових відносин із відповідачем. Більше того, жодних доказів перебування у депресії після звільнення з посади, позивачем не надано. Станом на 03.04.2025 року позивач ОСОБА_1 не була єдиним годувальником в сім`ї, адже її чоловіка ОСОБА_3 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 року по справі №400/5845/24 поновлено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Південноукраїнської міської ради Миколаївської області з 15.06.2024 року та стягнуто з виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області на його користь середній заробіток в розмірах 32 216,40 грн. і 248 066,28 грн., а також моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Батьки позивача проживають окремо від позивача і держава забезпечила їм всі необхідні для цього умови та ймовірно виплачує їм соціальну допомогу. У деклараціях депутата Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 за 2022 - 2024 роки серед членів сім`ї відсутні відомості про те, що батьки позивача є членами сім`ї останньої.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 120 000 грн. мотивує погіршенням стану здоров`я, трудовим мобінгом та систематичним цькуванням, проте не надає жодного доказу своїм твердженням, адже мобінг (цькування) має бути підтверджений відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, а погіршений стан здоров`я - відповідними листками непрацездатності (або медичними довідками) з відповідними діагнозами.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Південноукраїнської міської ради Нестеренко І.В. надано письмові пояснення, у яких вона заперечувала проти задоволення позовної заяви, посилаючись на те, що у 2024 році директор комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради неодноразово звертався до Південноукраїнської міської ради щодо виділення коштів на придбання медичного устаткування/обладнання та заробітної плати, не приховуючи того факту, що до кінця 2024 року комунальному підприємству не вистачить коштів на заробітну плату. Директор комунального підприємства зачитав пояснювальну записку, якою обґрунтовував план оптимізації, демонстрував на сесії Південноукраїнської міської ради порівняльні таблиці щодо оптимізації. Під час 55 сесії Південноукраїнської міської ради після видання наказу від 10 грудня 2024 року перед надання доручення щодо вчинення дій щодо оптимізації не було з`ясовано питання того чи вже вчинялись якісь дії з боку керівництва лікарні. Відповідно до п.п. 4.8, 6.1.2 Статуту комунального підприємства підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює граничну чисельність працівників, затверджує штатний розпис та погоджує в установленому законодавством та Статутом порядку, підприємство має право самостійно планувати, організовувати і здійснювати свою статутні діяльність. За змістом п.п. 8.1, 7.5.10 Статуту структура підприємства затверджується директором підприємства, керівник розробляє, затверджує та погоджує з Уповноваженим органом штатний розклад підприємства. Пунктом 8.3 Статуту передбачено, що штатну чисельність підприємства директор затверджує на підставі фінансового плану підприємства та погоджує в установленому законодавством та цим Статутом порядку міським головою або профільним заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати правомірність його звільнення. За такого, директор КНП ОСОБА_2 діяв в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством та Статутом. Доказів, які б свідчили про те, що директор КНП ОСОБА_2 допустив порушення трудових прав позивача суду не надано. Твердження позивача про дії директора з мотивів помсти є припущенням. Навпаки, у позивача був умисел щодо звільнення керівника КНП ОСОБА_2 , оскільки у разі такого його б місце зайняв її чоловік ОСОБА_3 , який претендував на цю посаду.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради надано письмові пояснення, у яких зазначено про те, що позовна заява не підлягає задоволенню, зважаючи на те, що згідно актів Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 03 березня 2025 року за № ПД/МК/3108/006 та від 04 квітня 2025 року за № ПД/МК/5353/006, складених за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства в КНП «ЮМБЛ» ЮМР при перевірці наказу від 10 грудня 2024 року за № 133/01-01 не виявлено порушень вимог законодавства.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного агентства з питань запобігання корупції Дімановою Т.А. подано 15 травня 2026 року письмові пояснення по справі, у яких зазначено про відсутність у Національного агентства з питань запобігання корупції інформації щодо набуття позивачем статусу викривача. Ні позивачем ОСОБА_1 , ні відповідними уповноваженими органами до Національного агентства з питань запобігання корупції не скеровано документів, які підтверджують статус викривача. ОСОБА_1 не зверталась до Національного агентства з питань запобігання корупції за захистом своїх прав як викривач, тому останнє не проводило перевірку щодо порушення її прав як викривача та не встановлювало причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням ОСОБА_1 про можливі корупційні правопорушення директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2. та заходами, які до неї застосовано цією особою. У додаткових поясненнях, поданих 28 липня 2026 року, представник Національного агентства з питань запобігання корупції Діманова Т.А. вказує, що ОСОБА_1 листом від 29 травня 2026 року звернулась до Національного агентства з питань запобігання корупції з проханням про вжиття необхідних заходів щодо її захисту як викривача у зв`язку зі звільненням 03 квітня 2025 року з посади заступника директора з адміністративно-господарських питань КНП «ЮМБЛ». На підтвердження набуття статусу викривача позивач повідомила про направлення 19 вересня 2024 року голові Південноукраїнської міської ради ОСОБА_4 депутатського звернення щодо можливого вчинення директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 дій в умовах конфлікту інтересів. Національним агентством з метою з`ясування набуття ОСОБА_1 статусу викривача було направлено запит до Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області ДСР Національної поліції України, у відповідь на який було підтверджено інформацію щодо складання стосовно ОСОБА_2 двох протоколів про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією на підставі інформації, викладеної у депутатському зверненні. За такого, на ОСОБА_1 поширюються права і гарантії захисту викривача з дня направлення міському голові Південноукраїнська ОСОБА_4 депутатського звернення від 19 вересня 2024 року щодо можливого вчинення директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 дій в умовах конфлікту інтересів. Наразі Національним агентством вживаються необхідні заходи для перевірки інформації щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між підписанням та направленням ОСОБА_1. депутатського звернення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_23 підтримав заявлені позивачем позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення та прохав їх задовольнити.

Представники відповідача комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради Дзюбенко Л.П., Шавлуташвілі Г.Т. заперечували проти задоволення позову, прохали відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмову поясненні.

Представник первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України Бондаренко Д.О. у судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що профспілковий комітет на засідання розглядав питання щодо наказу № 133. В умовах воєнного стану дія стаття 43 КЗпП щодо надання згоди профспілкового комітету при звільненні працівників у разі скорочення штатів зупинена. Вирішення питання щодо зміни структури підприємства належить до виняткової компетенції керівника установи. Щодо скорочення чисельності працівників було надано керівником економічне обґрунтування. Позивач є членом профспілки. Позивач не зверталась до нього з приводу надання правової допомоги щодо участі у процедурі звільнення. Порушень у процедурі звільнення він не вбачає. Позивачу надавались ті вакансії, які існували на той час. Позивачем не було реалізовано право на переведення на іншу посаду протягом двох місяців з дня попередження про звільнення.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Південноукраїнської міської ради і виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Нестеренко І.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, підтримала доводи, викладені у письмовому поясненні.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного агентства з питань запобігання корупції в судовому засіданні Лупай А.С., Дубаневич О.З. підтримали позицію, висловлену у письмових поясненнях, поданих представником Національного агентства з питань запобігання корупції 28 липня 2026 року.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_1 з 19 січня 2022 року працювала в Комунальному некомерційному підприємстві «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» на посаді заступника директора з адміністративно-господарських питань.

03 квітня 2025 року ОСОБА_1 звільнена з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (наказ від 03 квітня 2025 року №112-о).

Відповідно до наказу від 10 грудня 2024 року за № 133/01-01, виданого директором Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_2 прийнято рішення про скорочення з 13 березня 2025 року 11 посад за списком, в т.ч. і посади заступника директора з адміністративно-господарських питань. Наказано начальнику планово-економічного відділу Грелюк М. внести відповідні зміни до штатного розпису та організаційної структури з 13 березня 2025 року, також начальнику кадрів Дзюбенко Л. попередити 15.01.2025 року працівників, посади яких підлягають скороченню, та запропонувати переведення за їх згодою на вакантні посади. У разі відмови від переведення або відсутності роботи на підприємстві повідомити під розпис про звільнення за скороченням на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Разом з цим, пунктом 1.1 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 23.06.2021 року № 507, передбачено, що КНП «ЮМБЛ» є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги первинної (у т.ч. невідкладної) та вторинної (спеціалізованої) амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та діючим Статутом.

Відповідно до п. 4.8 Статуту підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює граничну чисельність працівників, затверджує штатний розпис та погоджує в установленому законодавством та Статутом порядку.

Відповідно до п.7.2 Статуту поточне керівництво підприємством здійснює керівник підприємства директор.

Згідно п.п. 7.5, 7.5.2, 7.5.6, 7.5.10, 7.5.11 Статуту директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Засновника, у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства, розробляє, затверджує та погоджує з Уповноваженим органом штатний розпис підприємства, приймає рішення про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників.

За змістом п.п. 8.1- 8.3 Статуту структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів затверджуються директором. Функціональні обов`язки затверджуються директором підприємства. Штатну чисельність підприємства директор затверджує на підставі фінансового плану підприємства та погоджує в установленому законом порядку міським головою або профільним заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади.

З наведеного випливає, що визначення організаційної структури і внесення змін до штатного розпису відноситься до компетенції відповідача, а їх погодження - до компетенції його засновника Південноукраїнської міської ради.

Не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключено компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 28).

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправним та скасування наказу про внесення змін до штатного розпису комунального закладу є неналежним, тому у задоволенні вищезазначеної позовної вимоги має бути відмовлено.

Крім цього, у зв`язку з наявністю вищезазначеного правового висновку та прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу про внесення змін до штатного розпису доводи сторін, зазначені у позовній заяві та письмовому поясненні відповідача щодо законності/незаконності наказу від 10 грудня 2024 року судом не розглядаються.

Щодо доводів позивача про здійснення мобінгу по відношенню до неї

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (частина друга статті 2 КЗпП України).

11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» (далі - Закон № 2759-IX), згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми його протидії.

Відповідно до статті 2-2 КЗпП України мобінг (цькування) - це систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 19 серпня 2026 року по справі № 646/5128/23 (провадження № 61-13413св25).

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

За вимогами статті 158 КЗпП України роботодавець зобов`язаний вживати заходів для полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження сучасних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, кращого досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості і загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо. Роботодавець зобов`язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров`я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.01.2026 року у справі №642/2981/24 суд звернув увагу на те, що у справах про встановлення факту мобінгу в першу чергу позивач (працівник) зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що мали місце такі події/обставини. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Позивач має довести сукупність фактичних даних, які підтверджують дискримінаційне поводження з ним. Так, для прямої дискримінації - це те, що: 1) позивач намагався реалізувати певне право, яке йому гарантоване законом, міжнародним договором тощо; 2) під час реалізації цього права він зазнав різниці у ставленні порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній із ним ситуації (позивач має правильно обрати зразок для порівняння - групу осіб, порівняно з якими він за аналогічної ситуації зазнав різниці у ставленні); 3) ця різниця пов`язана з певною захищеною ознакою, притаманною позивачеві; 4) така різниця зумовила настання для позивача негативних наслідків; 5) відсутнє раціональне (об`єктивне та достатнє) обґрунтування цієї різниці; 6) різниця у ставленні до позивача не є пропорційною меті відповідного розрізнення.

За наявності таких мотивів позивача відповідач має довести, що: 1) право, яке намагався реалізувати позивач, не є для нього гарантованим; або 2) під час реалізації цього права позивач не зазнав різниці у ставленні, чи позивач неправильно обрав порівнювану групу як зразок для демонстрування різниці у ставлення до нього, зокрема не перебуває з цією групою в аналогічній ситуації; або 3) в основі різниці у ставленні немає жодної захищеної ознаки позивача; або 4) різниця у ставленні до позивача була, але вона не зумовила для нього негативних наслідків; або 5) існує раціональне (об`єктивне та достатнє) обґрунтування різниці у ставленні до позивача порівняно з іншою групою, з якою він себе порівнює (зі зразком для порівняння), зокрема є мета, яку відповідач має досягнути внаслідок різниці у ставленні; 6) різниця у ставленні до позивача пропорційна тій меті, яка була поставлена під час проведення розрізнення, тобто дозволяє досягнути цієї мети у найменш обтяжливий для позивача спосіб.

Не знайшли підтвердження у судовому засіданні доводи позивача щодо вчинення погроз звільнення з позивача з займаної посади директором Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_2 у разі невідмови її чоловіка ОСОБА_3 від позову, поданого ним до суду 19 листопада 2024 року до Южноукраїнського міського голови ОСОБА_4., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору директор комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_2., про визнання протиправним та скасування розпорядження Южноукраїнського міського голови про продовження контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_2., а також доводи про вчинення тиску та здійснення примушування до незаконних дій з боку директора ОСОБА_2 з метою зміни показань або відмови від дачі показань її чоловіком ОСОБА_3 , який є свідком у кримінальному провадженні по обвинуваченню міського голови ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 350 КК України та про вчинення тиску юристом підприємства Шавлуташвілі Г.Т. , який наказав передати чоловіку, що 23 грудня в Арбузинці буде суд і від нього залежить чи буде позивач працювати далі на займаній посаді.

Крім цього, твердження позивача, зазначені у позовній заяві, про те, що директор неодноразово заявляв їй про те, що вона хоче зайняти його місце, ігнорував її як заступника директора, перестав запрошувати на робочі наради та на ранкові планування, почав налаштовувати колектив проти неї, не доводяться жодним з доказів, досліджених у судовому засіданні. Разом з тим, позивачем не зазначено про дати робочих нарад та ранкових планувань або період часу, про який йде мова у позовній заяві, та не вказано на підставі яких локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів позивач мала право брати участь у їх проведенні.

За такого, суд вважає, що зазначені позивачем у позовній заяві вищевказані обставини про здійснення з боку директора комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_2. на позивача ОСОБА_1 психологічного тиску, негативного налаштування колективу проти неї та її ізоляції, існування яких заперечується представником відповідача у письмовому поясненні, вказуючи, що саме з боку позивача мали місце активні дії тиску на керівника підприємства, його переслідування, відстежування його родинних зв`язків, особистого життя, його дій як керівника підприємства, вимагання від міського голови звільнення його з посади директора та провокації вчинення ним незаконних дій відносно позивача шляхом подачі скарг на нього та депутатських звернень, не знайшли свого підтвердження у жодному з доказів, досліджених судом, тому підстав для встановлення судом наявності таких немає.

Висловлювання думки в.о. директора Дзюбенко Л.П. на засіданні профспілкового комітету про необхідність підтримати подання щодо скорочення посади заступника директора з адміністративних господарських питань не може бути розцінено як факт морального та психологічного тиску, з огляду на те, що профспілковий комітет має повне юридичне право й обов`язок обговорювати питання про скорочення чисельності або штату працівників у відповідності до вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статті 49-4 КЗпП.

Крім цього, у якості доказів обставин мобінгу позивач посилалась на надання їй керівництвом КНП «ЮМБЛ» ЮМР доручень, які не входять до кола її службових повноважень та з незначним у часі терміном виконання, на які вона реагувала власними службовими записками на адресу керівництва:

-15 листопада 2023 року ОСОБА_2 розписав на неї рапорт ОСОБА_8 щодо виділення коштів на придбання ламп з терміном виконання декілька годин, дане питання не входило до її посадових обов`язків, а є обов`язком планово-економічного відділу;

-15 листопада 2023 року вона отримала службову записку начальника відділу кадрів Дзюбенко Л.В. про впорядкування графіка роботи операторів теплових мереж та операторів газорозподільної станції з терміном виконання декілька годин замість декількох днів, дане питання не входило до її посадових обов`язків;

-15 листопада 2023 року ОСОБА_2 розписав на неї рапорт сестри-господарки ОСОБА_9 , дане питання не входило до її посадових обов`язків, а до посадових обов`язків головного інженера;

-17 листопада 2023 року надійшов рапорт завідуючого відділення Зайкова П.Г. від 23 жовтня 2023 року щодо виділення коштів на придбання ламп з резолюцією ОСОБА_2 їй до виконання з терміном виконання декілька годин замість декількох днів, дане питання не входило до її посадових обов`язків;

-20 листопада 2023 року ОСОБА_2 видав доручення, в якому прохав вирішити питання щодо несправності ліфта пасажирського стаціонару, однак таке доручення має бути виконано згідно посадових обов`язків головним інженером, але вона все-таки виконала його;

-20 листопада 2023 року вона направила службову записку на ім`я ОСОБА_2 щодо доручення від 15 листопада 2023 року щодо виділення коштів на ремонт покрівлі приміщення архіву, в якій зазначила, що до її функціональних обов`язків не входить розпорядження коштами;

-13 лютого 2024 року ОСОБА_2 видав доручення про надання інформації стосовно укладених договорів по обслуговування ліфтів, на що вона службовою запискою від 13 лютого 2024 року надала інформацію про те, що в її посадові обов`язки не входить контроль договірного відділу, однак виконала доручення;

-06 вересня 2024 року ОСОБА_2 видав доручення щодо розробки заходів безпеки в діяльності лікарні та персоналу й пацієнтів. На виконання якого вона видала службове доручення адміністраторам інженерно-технічних систем Білому В.Ю. та Іванченку А.М. про розробку та затвердження заходів захисту інформаційних ресурсів. Однак, вказані працівники не виконали її доручення, а директор ОСОБА_2 не вжив щодо останніх заходів впливу, оскільки Іванченко А.М. є кумом ОСОБА_2 . У подальшому вона виконала вказане доручення;

-28 лютого 2025 року до неї надійшло розпорядження ОСОБА_2 про виконання листа виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради від 26 лютого 2025 року про звільнення приміщення, з терміном виконання декілька годин, дане питання не входило до її посадових обов`язків;

-05 березня 2025 року до неї надійшло службове доручення ОСОБА_2 , у відповідь на яке вона вимагала припинити мобінг щодо неї.

На спростування ознак мобінгу відповідач у письмових поясненнях вказав, що твердження позивача ОСОБА_1 про надання їй директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР доручень, які не входять до кола її повноважень суперечить посадовій інструкції заступника директора з адміністративно-господарських питань, затвердженій директором КНП «ЮМБЛ» 19.10.2022 року, з якою позивач ОСОБА_1 ознайомилася під підпис 19.10.2022 року. Питання щодо доцільності заміни ламп входять до кола посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 як заступника директора з адміністративно-господарських питань (п.п. 1.6., 2.10. - 2.11. Посадової інструкції). Питання щодо впорядкування графіку роботи операторів теплових мереж та операторів газорозподільної станції входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 2.8. - 2.15. Посадової інструкції). Питання вирішення проблемних питань з відсутністю освітлення на п`ятому поверсі в холі ВАІТ також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 2.3., 2.6., 2.14. Посадової інструкції). Питання придбання побутових предметів (ламп) також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 1.6., 2.10., 2.11. Посадової інструкції). Вирішення питань з керівництвом КП «ЖЕО» стосовно несправності ліфта пасажирського стаціонару також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 1.7., 2.18., 7.2. Посадової інструкції). Питання ремонту покрівлі приміщення архіву також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 1.6. Посадової інструкції). Перевірка укладених договорів по обслуговуванню ліфтів також входять до кола посадових обов`язків позивача (п.п. 2.2., 2.12. Посадової інструкції). Розробка та виконання заходів безпеки в діяльності лікарні та персоналу й пацієнтів також входять до кола посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 (п.п. 2.6., 2.8. Посадової інструкції). Питання обрізки гілок дерев, встановлення дорожніх знаків, встановлення засобів, які обмежують рух транспорту на території лікарні, створення перепусток для автотранспорту, обрання способу обмеження доступу у відділення сторонніх осіб, встановлення шлагбауму, забезпечення безпеки працівників лікарні та пацієнтів у нічний час, розробка безпекових заходів для персоналу, створення належних умов праці, в тому числі й шляхом підготовки приміщень також входять до кола посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 (п.п. 1.6., 2.2., 2.8, 7.17. Посадової інструкції).

Крім вищевикладеного вказав, що згідно п. 2.18 Посадової інструкції позивач ОСОБА_1 зобов`язана була виконувати інші доручення директора, навіть не обумовленні цією Посадовою інструкцією. Вважає, що терміни виконання доручень, що визначалися керівником, були достатніми для виконання того чи іншого доручення, адже всі поставлені керівником задачі мали контролюватися заступником директора з адміністративно-господарських питань протягом всього періоду роботи, а не лише після отримання письмового доручення. Більше того, більшість господарських питань потребувала негайного вирішення, адже їх наявність створювала не лише незручності в роботі лікарні, а ще й загрозу для життя і здоров`я персоналу та пацієнтів лікарні.

Дослідивши надані суду позивачем службові доручення, адресовані позивачу ОСОБА_1 керівництвом підприємства для виконання, її службові записки на ім`я керівництва, зважаючи на доводи сторін, з огляду на зміст посадової інструкції позивача як заступника директора з адміністративно-господарських питань КНП «ЮМБЛ» ЮМР (т.5 а.с.213-214), суд прийшов до висновку, що службові доручення, адресовані позивачу ОСОБА_1 керівництвом підприємства для виконання, зазначені у позові, були надані позивачу у межах обов`язків, передбачених її посадовою інструкцією та у розумні терміни.

За такого, вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Також, у якості доказу мобінгу позивач посилалась на незаконне складання 12 вересня 2024 року по відношенню до неї акту про відсутність на робочому місці, оскільки вона як депутат перебувала на засіданні депутатської комісії з охорони здоров`я.

Представник відповідача у письмовому поясненні зазначив, що такий факт дійсно мав місце, адже остання в порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, не попередила в.о. обов`язки директора начальника відділу кадрів Дзюбенко Л.П. про те, що буде відсутня на робочому місці через виконання депутатських повноважень, жодних підтверджень щодо її запрошення на депутатську комісію не надала, та після з`ясування цього факту жодних заходів впливу до неї вжито не було.

Суд вважає, що саме по собі складання акту про відсутність працівника на роботі за дійсної відсутності працівника на робочому місці без повідомлення керівництва підприємства про причини своєї відсутності та без застосування у подальшому будь-яких заходів впливу з боку керівництва (дисциплінарного чи економічного характеру) та не свідчить про дискримінаційне поводження з працівником, а тому не містить ознак мобінгу.

Доводи позивача про те, що мотивом звільнення її з боку директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР є помста через її чисельні звернення як депутата міської ради до міського голови м. Южноукраїнська ОСОБА_4. з вимогою звільнити директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 з займаної посади не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність ознак мобінгу (цькування) позивача роботодавцем, оскільки не встановлено систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності відповідача, які спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , її ділової репутації, створення стосовно працівника напруженої, образливої атмосфери, що виявилось у вимаганні з боку керівника підприємства виконувати трудові обов`язки, які не передбачені посадовою інструкцією, прояву нерівності у трудових правах, здійснення грубого, несправедливого та безпідставного ставлення з боку керівництва підприємства.

Суд зауважує, що склад мобінгу вимагає одночасно системності, тривалості, умислу та спрямованості проти конкретного працівника. Одиничні конфлікти, звичайні управлінські вимоги - не є мобінгом.

Щодо доводів позивача про звільнення її з посади всупереч гарантій імунітету викривача

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Згідно з пунктом 16-2 частини першої статті 3 КПК України викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

Загальні засади та підходи щодо гарантій захисту трудових прав викривача закріплені у Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Європейського Союзу (далі - Директива).

Відповідно до статті 19 Директиви держави-члени вживають необхідних заходів для заборони будь-якої форми переслідування осіб, які повідомили про порушення, зокрема: відсторонення, скорочення, звільнення чи рівнозначних заходів; пониження на посаді чи ненадання підвищення за посадою; передачі повноважень, зміни місця роботи, зменшення розміру заробітної платні, зміни графіка роботи; незабезпечення навчання; негативної оцінки роботи чи рекомендації для працевлаштування; дискримінації, несприятливого чи несправедливого ставлення; непереведення тимчасового трудового договору у постійний трудовий договір у випадку, коли у працівника були законні очікування, що йому буде запропоновано постійну роботу; непоновлення чи передчасне припинення тимчасового трудового договору; унесення до «чорних» списків на основі офіційних чи неофіційних домовленостей у сфері чи галузі промисловості загалом, що може потягти за собою неможливість в майбутньому працевлаштуватися в певній сфері чи галузі, тощо.

Правові норми щодо захисту трудових прав викривачів в Україні передбачені змістом КЗпП України та Закон України «Про запобігання корупції».

Статтею 21 КЗпП України передбачено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників через повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

КПК України, зокрема, визначає викривачем будь-яку фізичну особу, яка за наявності переконань, що інформація є достовірною, повідомляє про корупційне кримінальне правопорушення (пункт 16-2 частини першої статті 3 КПК України).

З наведеного вище випливає, що права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. Тобто з цього часу викривач здобуває певний імунітет від застосування до нього негативних заходів впливу. При цьому в Законі України «Про запобігання корупції» відсутні норми, які б визначали момент виникнення прав викривачів залежно від інших юридичних фактів, зокрема, повідомлення на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції від уповноваженого органу досудового розслідування про початок досудового розслідування за заявою викривача корупції.

Закон гарантує захист трудових прав викривача, прямо вказуючи на найбільш поширені форми негативних заходів впливу, які керівнику або роботодавцю заборонено застосовувати до викривача у зв`язку з повідомленням, одночасно залишаючи перелік таких форм відкритим, тобто невичерпним.

Згідно з частиною першою статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривачу не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, його не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням.

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця вибіркового характеру, які не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.

При цьому передбачені статтею 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» гарантії застосовуються не просто за фактом того, що особа є викривачем, а за умови наявності зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача.

Стосовно доведення зв`язку між повідомленням та негативними заходами впливу до викривача слід зазначити, що відповідно до частини п`ятої статті 21 Директиви, у судових провадженнях чи провадженнях будь-якого іншого органу, які стосуються шкоди, що завдана особі, яка повідомляє про порушення, і за умови встановлення, що ця особа здійснила повідомлення чи публічне розкриття та зазнала шкоди, то презюмується, що шкоди було завдано в рамках переслідування за повідомлення чи публічне розкриття. У таких випадках обов`язок доведення, що застосовані до особи, яка повідомила про порушення, заходи базувалися на належно обґрунтованих підставах, покладається на особу, яка вжила таких заходів.

Вказаній нормі кореспондують норми національного законодавства, відповідно до яких у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ними загрози застосування негативних заходів впливу до викривача у зв`язку з повідомленням обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями викривача щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача (стаття 81 ЦПК України).

Отже, викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 815/2074/18 (провадження № К/9901/10664/19; К/9901/10699/19)).

Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/8080/18 (провадження № 61-6838св20) зауважувалось, що про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно, такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких він повідомив. Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача як викривача.

Системний аналіз вищезазначеного дозволяє дійти висновку, що особа набуває статусу викривача з моменту повідомлення інформації про порушення вимог Закону іншою особою. При цьому в Законі України «Про запобігання корупції» відсутні норми, які б визначали момент виникнення прав викривачів залежно від інших юридичних фактів, зокрема, повідомлення особою керівництва юридичної особи про те, що вона є викривачем, чи повідомлення на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції від уповноваженого органу досудового розслідування про початок досудового розслідування за заявою викривача корупції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у змісті постанови від 19 квітня 2023 року у справі № 761/8294/21 (провадження № 61-4650св22).

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать, зокрема, отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у в`язку з такими повідомленнями.

Згідно з пунктами 5-2, 5-3, 5-5 частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зокрема щодо захисту викривачів; вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, працівників юридичних осіб публічного права та юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів.

Тобто, законодавцем визначено, що виключно Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює перевірку дотримання законодавства з питань захисту прав викривачів і встановлює факт порушення прав викривачів та за умови встановлення такого факту вносить припис про порушення вимог законодавства щодо захисту викривачів.

Під час судового розгляду даної цивільної справи позивач скористалася своїм правом та за клопотанням її представника ухвалою суду було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Національне агентство з питань запобігання корупції, яке б могло підтвердити чи спростувати факт застосування до позивача негативних заходів у виді звільнення її з посади всупереч гарантій імунітету викривача.

У своєму письмовому поясненні від 28 липня 2026 року представник Національного агентства з питань запобігання корупції Діманова Т.А. зазначила, що на позивача ОСОБА_1 поширюються права і гарантії захисту викривача з дня направлення міському голові Південноукраїнська ОСОБА_4 депутатського звернення від 19 вересня 2024 року щодо можливого вчинення директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 дій в умовах конфлікту інтересів.

На день винесення судового рішення по вказаній цивільній справі Національним агентством не завершено перевірку інформації щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між підписанням та направленням ОСОБА_1 депутатського звернення та її звільненням.

Судом встановлено, що 19.09.2024 року позивач ОСОБА_1 направила до міського голови Південноукраїнська ОСОБА_4. депутатське звернення, у тому числі за її підписом як депутата місцевої ради, щодо можливого вчинення директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 дій в умовах конфлікту інтересів.

08.10.2024 року за вихідним листом №19/01-34/2689 секретар Південноукраїнської міської ради Кравченко Д.В. направив це звернення до Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області ДСР Національної поліції України.

У подальшому відносно директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 . Управлінням стратегічних розслідувань в Миколаївській області ДСР Національної поліції України було складено два протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за результатами розгляду яких постановою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 липня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ухвалено накласти на нього штраф у розмірі 5100 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року скасовано постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 липня 2025 року та прийняти нову постанову. Постановлено вважати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Разом з тим, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП не являється реабілітуючою підставою для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що на позивача ОСОБА_1 поширюються права і гарантії захисту викривача з дня направлення міському голові Південноукраїнська ОСОБА_4 депутатського звернення від 19 вересня 2024 року щодо можливого вчинення директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 дій в умовах конфлікту інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 815/2074/18 сформулював висновок про те, що з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції». Так, відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою. Водночас такий імунітет (пункт 94 цієї постанови) не є абсолютним та має певні межі. У першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, у той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було.

У справі № 260/26/19 Верховний Суд вирішуючи спір про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, дійшов висновку, що позивач був звільнений всупереч гарантій імунітету викривача, передбачених частиною третьою статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення позивача на роботі зі виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У справах № 761/33182/20, № 761/33183/20 предметом позову були вимоги про скасування наказу роботодавця про застосування до працівника дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, та вказано, що з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції». Отже, враховуючи той факт, що позивач здійснив повідомлення відносно т.в.о. президента державного підприємства про порушення ним Закону України «Про запобігання корупції», в силу приписів статті 1 вказаного закону, позивач набув статус викривача, тож дії відповідача суперечать вимогам статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції».

Суд встановив, що позивач була звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому оскаржуване звільнення обумовлено: скороченням внаслідок зміни штатного розкладу підприємства посади заступника директора з адміністративно-господарських питань, яку обіймала позивач; незгодою позивача зайняти будь-яку з вакантних посад, що були протягом всього періоду вивільнення працівника запропоновані адміністрацією, яка б відповідала кваліфікації такого працівника до обраної посади.

Судом встановлено, що у відповідача відбулася зміна внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи шляхом скорочення штату працівників, внаслідок чого видано наказ №133/01-01 від 10.12.2024 року про скорочення 11 одиниць посад працівників КНП «ЮМБЛ» ЮМР, в т.ч. посади заступника директора з адміністративно-господарських питань, яку обіймала позивач ОСОБА_1 .

При цьому питання щодо скорочення штату працівників КНП «ЮМБЛ» ЮМР, в тому числі і посади, яку обіймала ОСОБА_1 , стало обговорюватись серед працівників медичного закладу, на засіданні профспілкового комітету, на засіданнях міської ради ще у травні 2024 року, тобто задовго до видання наказу від 10 грудня 2024 року про скорочення штату працівників, про що позивачу було достеменно відомо та зазначено нею у позовній заяві.

В установленому законом порядку за два місяці ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення та запропоновано їй усі вакантні посади.

В подальшому ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, при цьому їй пропонувалися всі наявні вакантні посади, на зайняття яких вона не надала своєї згоди, однак надала згоду на зайняття посади фахівця з публічних закупівель, проте не могла її зайняти у зв`язку з визначеною посадовою інструкцією та абзацом 2 частини 7 статтею 11 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 03 квітня 2025 року) забороною на зайняття посади депутатами міських рад.

Крім цього, в судовому засіданні не підтверджено фактів здійснення погроз з боку директора КНП «ЮМБЛ» ЮМР до позивача як викривача після повідомлення нею про факти корупції. Також не встановлено про наявність претензій до виконання посадових обов`язків позивачем з боку директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 , заходи дисциплінарного впливу до неї не застосовувались.

При цьому суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що звільнення адміністрацією підприємства позивача у зв`язку із скороченням штату працівників носило вибірковий характер і не застосовувалося би до інших працівників внаслідок скорочення штату та/або до позивача у подібних ситуаціях раніше.

Тобто, з встановлених у справі обставин і досліджених доказів вбачається, що звільнення позивача не пов`язано із повідомленням нею про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між таким повідомленням та звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що не встановлено порушень директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_2 вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині прав та гарантій захисту викривача.

Щодо дотримання процедури звільнення та норм трудового законодавства України

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (частини перша-третя стаття 49-2 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

У постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 року у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17) вказано, що «однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2020 у справі № 755/6539/18-ц, вказано, що «законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади. Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17».

Наказом від 08 січня 2025 року за №04/01-01 в.о. директора КНП «ЮМБЛ» Дзюбенко Л. повідомлено позивача ОСОБА_1 - заступника директора з адміністративно-господарських питань про майбутнє звільнення із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, запропоновано вакантні посади станом на 08.01.2025 року згідно додатку №1 до цього наказу.

Вказаний наказ та додаток до нього був доведений до відома позивача ОСОБА_1 03 лютого 2025 року, яка в присутності начальника відділу кадрів Дзюбенко Л.П., інспектора з кадрів Ротар І.М. та реєстратора медичного Котік Л.В. відмовилась від його підписання, при цьому зазначила, що має дві вищі освіти і не згодна бути переведеною на будь-яку з запропонованих її посад, про що було складено акт відмови від підпису від 03 лютого 2025 року (т.5 а.с.161).

З реєстру листків непрацездатності видно, що непрацездатність позивача тривала у період з 06 січня по 31 січня 2025 року (т.5 а.с. 88-91).

Повідомлення про заплановане звільнення у зв`язку із скороченням посади разом з переліком вакантних посад по КНП «ЮМБЛ» станом на 08.01.2025 року було направлене за зареєстрованою адресою проживання позивача засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням, проте повернулося через невручення адресату. (т.5 а.с.158-160).

За висновками Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, навіть попри те, що такий лист повернувся назад, буде вважатися, що роботодавець належним чином попередив працівника про майбутнє вивільнення та ознайомив із переліком вакантних посад, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Доказів направлення позивачу 17.01.2025 року на адресу електронної пошти повідомлення про звільнення матеріали справи не містять.

Крім цього, позивач була ознайомлена з переліком вакантних посад станом на 18 лютого 2025 року, 13 березня 2025 року, 02 квітня 2025 року, про свідчать відповідні повідомлення з підписом позивача (т.5 а.с.155-157), однак не надала згоди на переведення на жодну з них до дня звільнення.

Із запропонованих вакантних посад позивач дала згоду на зайняття посади фахівця з публічних закупівель відділу з правових питань та договірної роботи в останній робочий день 03 квітня 2025 року.

Факт неможливості призначення позивача ОСОБА_1 на вказану посаду у зв`язку з наявністю статусу депутата міської ради підтверджується листом директора КНП №ЮМБЛ» ЮМР вих. №11701/0603 від 03.04.2025 року (т.5 а.с.177).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що їй не було запропоновано посаду завідувача інформаційно-аналітичним відділом медичної статистики, лікаря - статистика, зважаючи на те, що протягом двомісячного терміну її попередження про майбутнє звільнення не була вакантною та вона й не відповідала кваліфікаційним вимогам для її заняття.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Оскільки одразу після звільнення працівника посада була виведена зі штату, вона не може вважатись вакантною та не мала бути запропонована позивачу.

Для заняття вакантної посади головного інженера позивач ОСОБА_1 також не відповідала кваліфікаційним вимогам, оскільки не мала відповідної технічної освіти, стажу та досвіду роботи за технічними напрямками, з огляду на те, що згідно посадової інструкції головного інженера, затвердженої директором КНП «ЮМБЛ» 22.02.2022 року, для посади головного інженера встановлені наступні кваліфікаційні вимоги: вища технічна освіта із стажем роботи на інженерно - технічних та керівних посадах не менше 5 років (т.5. а.с. 1-2).

Оцінюючи зазначені обставини суд зазначає, що вимоги, передбачені частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та одночасної пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві відповідачем виконані. Окрім цього, з урахуванням вищенаведених правових позицій про те, що власник або уповноважений ним орган вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, суд вважає, що процедура звільнення позивача, передбачена законом, відповідачем не порушена.

З урахуванням приписів ст. 43-1 КЗпП України, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, на припинення трудового договору з позивачем, яка займала посаду заступника директора з адміністративно - господарських питань відбулося без згоди первинної профспілкової організації КНП «ЮМБЛ» з урахуванням того, що на час дії воєнного стану загальна вимога щодо отримання попередньої згоди первинної профспілки на звільнення працівника не застосовується, окрім випадку, коли працівник обраний до складу виборних профспілкових органів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 входить до складу виборних профспілкових органів.

Переважним правом на залишення на роботі, визначеним ст. 42 КЗпП України, позивач не користувалася.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачем не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо порушенням роботодавцем процедури його звільнення.

Щодо відшкодування моральної шкоди

За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16.06.2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20)).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в заподіянні.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, судом не встановлено порушень, які б стали підставою для висновку про незаконність звільнення позивача, або вчинення відносно неї певних дискримінаційних дій, умови для відшкодування їй моральної шкоди відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Південноукраїнська міська рада, виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, Управління охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради, Національне агентство з питань запобігання корупції, первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива