Рішення № 139936481, 22.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7111/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Іванюк І.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», в інтересах якого діє адвокат Малиш Тетяна Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

Позивач ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в інтересах якого діє адвокат Малиш Т.О., через систему «Електронний суд» 12.08.2026 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2846470 від 27.01.2026 року в розмірі 155 500,00 грн, з яких: 50 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 80 500,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 25 000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями, а також понесені судові витрати. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 27.01.2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2846470 строком на 360 днів, за умовами якого стандартна процентна ставка становить 1 % за кожний день користування кредитом. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, реквізити якого позичальник зазначила під час оформлення кредиту. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору на його адресу було скеровано досудову вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 2846470 від 09.07.2026 року, надавши можливість останній добровільно, у позасудовому порядку врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Дана вимога була направлена позивачем на адресу відповідача, що підтверджується списком рекомендованих повідомлень від 15.07.2026 року, однак у визначені у вимозі строки відповідач своїх зобов`язань не виконала. Таким чином, з боку відповідача по відношенню до позивача має місце порушення зобов`язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не подала, заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду також не подала.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 27.01.2026 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачу паспорт споживчого кредиту, з умовами якого останній ознайомився. Зазначений документ підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К912, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 51-52).

Надалі, 27.01.2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2846470, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, зазначений нею під час укладення договору, а саме № НОМЕР_1 , строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом.

Пп. 9) п. 4.1. Договору визначено, що товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п. 5.4. Договору.

Пунктом 5.4. кредитного договору визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу споживача, зазначену в договорі, та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані споживача, вказані у цьому договорі, у тому числі з використанням месенджерів. Моментом отримання повідомлення є отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором E924 (а.с. 3743).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються договором з урахуванням вимог, установлених законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 6 цього Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Одноразовий ідентифікатор є алфавітно-цифровою послідовністю, яку особа отримує шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції та яка може бути передана іншій стороні засобом зв`язку, зазначеним під час реєстрації.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Акцепт може бути здійснений, зокрема, шляхом вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.

Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не суперечить вимогам законодавства, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором може використовуватися для підписання електронного договору за умови дотримання вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитором на номер телефону, зазначений відповідачем при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається порядок дострокового повернення кредиту;

Відповідно до частини четвертої статті 16 цього закону у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Аналогічні за змістом положення містилися в частині десятій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно із якими: «Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність».

Даючи висновки щодо застосування відповідних норм права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року в справі №638/13683/15-ц виснувала, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» про здійснення платежу від 02.07.2026 року на відповідний рахунок (а.с. 45).

Однак ОСОБА_1 у період з 27.01.2026 року по 07.07.2026 року, а отже у строк понад 1 календарний місяць, не проводила оплати процентів за користування кредитом та кредитні кошти не повернув.

Оскільки пунктами 4.1 та 5.4 кредитного договору визначено, що банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, тому 09.07.2026 року позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, проте така вимога залишилась без належного реагування /а. с. 47-48/.

За наведеного, у позивача виникло право на дострокове повернення кредиту та процентів за користування таким в повному обсязі.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2846470 від 27.01.2026 року загальна сума заборгованості становить 155 500,00 грн, з яких: 50 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 80 500,00 грн заборгованість за процентами; 25 000,00 грн штрафні санкції.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій у розмірі 25 000,00 грн не підлягає стягненню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 130 500,00 грн, що складається з 50 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 80 500,00 грн заборгованості за процентами. У зв`язку з цим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16835 від 21.07.2026 року (а.с. 56).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 2 234,36 грн (130 500,00 грн ? 2 662,40 грн : 155 500,00 грн).

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 247, 263265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 130 500 (сто тридцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн 36 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», місцезнаходження: м. Київ, Андріївський узвіз, 1А, ЄДРПОУ 43979069, НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.Д. Іванюк