Рішення № 139935437, 21.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/40873/25

Провадження № 2/127/9923/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Березовської О. А.,

за участі секретаря судового засідання Поливаної Ю. В., Свинобой С. В. ,

представника позивача - адвоката Зубаня О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки і піклування про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дітей,

УСТАНОВИВ:

29.12.2025 позивачка звернулась до суду із вище зазначеним позовом, у якому просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 05.08.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за №1546, при розірванні шлюбу залишити позивачу прізвище - « ОСОБА_4 »; визначити місце проживання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою - АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 05.08.2012 між позивачем та відповідачем, був укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за № 1546. Сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач з дітьми проживає за адресою - АДРЕСА_1 .

Позивач та відповідач прожили у шлюбі з 2012 року. Нажаль, їхні взаємини настільки погіршилися, що вони стали фактично чужими один для одного людьми і позивач зрозуміла, що вони не зійшлися характерами і мають різні погляди на життя та майбутнє сім`ї. В такій ситуації позивач дійшла висновку, що розлучення - це єдиний вихід для сторін побудувати нове щасливе життя та зберегти нормальне бачення сім`ї для їхніх дітей.

Позивач та відповідач разом не проживають та жодних сімейних стосунків не підтримують. Відповідач пішов з сім`ї і його місце проживання позивачці невідоме, а останнім відомим місцем проживання та реєстрації відповідача було: АДРЕСА_2 .

Станом на момент подання позову майнових спорів сторони не мають.

Строку на примирення позивач просить не надавати.

Діти проживають разом з матір`ю за адресою - АДРЕСА_1 . Позивач є власником вище вказаної квартири та має намір зареєструвати місце проживання дітей за адресою їх фактичного місця проживання. Батько згоди на реєстрацію дітей з матір`ю не надав. Позивачу вже більше року невідомо місце проживання батька дітей і вона не має з ним жодних контактів, оскільки він змінив номера телефонів. Раніше, ще коли сторони спілкувалися, відповідач неодноразово усно заявляв, що хоче щоб діти проживали з ним, тому він ігнорував будь-які прохання позивача надати згоду на реєстрацію та на визначення місця проживання дітей з позивачкою. Відповідач ігнорує дзвінки позивачки, її SMS-повідомлення, в яких вона просила надати згоду на визначення місця проживання дітей з нею.

Отже, місце проживання дітей ніде не зареєстроване, що суперечить інтересам дітей і призводить до правової невизначеності, зокрема, без реєстрації місця проживання неможливо буде дітям отримати паспорт громадянина України та закордонний паспорт.

Позивач вважає, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідатиме їх інтересам. Вихованням дітей, їх лікуванням, навчанням та їх матеріальним забезпеченням займається саме мати, батько самоусунувся від виховання дітей. Мати бере активну участь у навчальному процесі, займається також і всебічним розвитком дітей та оплачує секції та гуртки. Позивач вважає, що зазначене є підставою для задоволення позову в цій частині та визначення місця проживання дітей з нею.

Ухвалою суду від 13.02.2026 позовна заява була залишена без руху.

19.02.2026 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків з позовною заявою в новій редакції та клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою суду від 25.02.2026 відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; постановлено виклик відповідача в судове засідання здійснювати через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит в судовому засіданні свідка, ОСОБА_7 .

Відповідач неодноразово викликався до суду, однак жодного разу до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд здійснював виклики відповідача за останньою відомою адресою проживання, вказаною позивачем в позовній заяві, за адресою проживання, вказаною відповідачем при отриманні РНОКПП, однак судова кореспонденція повернулась до суду без вручення адресату. У відповідності до положень ч. 10 ст. 187 ЦПК України, виклик відповідача до суду здійснювався також через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав, інші заяви та клопотання від відповідача суду не надходили. Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача, адвокат Зубань О. О., позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, додатково суду пояснив, що між батьками існував спір щодо визначення місця проживання дітей, бо у батька був намір вивезти дітей на постійне місце проживання в російську федерацію, з чим не погоджувалась позивачка, вона боїться, що батько здійснить свій намір. Після початку повномасштабного вторгнення позивачка виїздила до росії, жила там з дітьми, але окремо від чоловіка, повернулась в 2024 році, забрала документи дітей з садочків та навчальних закладів та визначила місце свого постійного проживання в Україні. В росію позивачка повернутися не може.

Представник позивача просить суд критично оцінити висновок органу опіки та піклування, бо він суперечить інтересам дітей.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання представника третьої особи про розгляд справи за відсутності представника; представник підтримав висновок органу опіки і піклування Вінницької міської ради від 20.05.2026 №01/00/011/29126.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивачка є його рідною сестрою, а відповідач - чоловік сестри. Подружжя на теперішній час разом не проживають.

В 2021 році до повномасштабного вторгнення йому двічі телефонувала сестра, просила приїхати та залагодити конфлікт між нею та її чоловіком, бо її чоловік хотів вивезти дітей на постійне місце проживання в росію, сестра була проти. Сестра боїться, що чоловік вивезе дітей до росії без її згоди, бо в нього є оригінали свідоцтв про народження дітей.

На той час сестра з сім`єю жила в квартирі матері за адресою: АДРЕСА_2 . Мати подарувала позивачці квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В 2021 році свідок останній раз бачив відповідача. Йому відомо, що батько з дітьми не спілкується. Свідок щотижня зустрічається з сестрою та племінниками, проводить з ними час.

Суд, вислухавши представника позивача, свідка ОСОБА_7 , вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, доходить такого висновку.

Позивачка є громадянкою України, що вбачається з паспорту громадянина України на її ім`я (а. с. 11) та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 13, 39 зворот).

Відповідач, ОСОБА_3 , є громадянином російської федерації, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 12).

05.08.2012 сторони у справі зареєстрували шлюб (а. с.12).

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце народження дітей вказано в свідоцтвах про народження - російська федерація, Московська область, м. Орєхово-Зуєво; свідоцтва про народження видано повторно, записи поновлено (а. с. 14, 15).

Рішеннями від 22.11.2025 №160725053009 та №16072505300 позивачці як законному представника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у реєстрації місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документа щодо надання згоди батька на реєстрацію місця проживання дітей за зазначеною адресою. Під час подання заяви батько дітей також не був присутній особисто. Місце проживання батька дітей за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а. с. 16-17, 18-19).

З виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.12.2025, наданих лікарем ОСОБА_8 , вбачається, що діти ОСОБА_6 , 2019 року народження, та ОСОБА_5 , 2017 року народження, обслуговуються у сімейного лікаря з 29.08.2024, з моменту укладення декларації. Повторна декларація укладена 26.11.2025 у зв`язку зі зміною документів дітей (свідоцтва про народження іноземного зразка на свідоцтво про народження). На огляд з дітьми завжди приходила мати - ОСОБА_9 (а. с. 20, 21).

В деклараціях про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, на ім`я дітей як законний представник вказана ОСОБА_2 (а. с. 22, 23).

З довідок КЗ «Вінницький ліцей №27» від 10.12.2025 вих. №06-04/671 та вих. №06-04/670 слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицями КЗ «Вінницький ліцей №27».

ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування квартири від 28.08.2025 та Витягом з Державного реєстру речових прав №441304232 від 28.08.2025 (а. с. 26-28, 29).

З довідки про склад сім`ї від 26.12.2025, наданої ОСББ «Добробут-46» ОСОБА_2 , вбачається, що до складу її сім`ї входять доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; всі проживають без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31).

З довідок від 19.12.2025, наданих ФОП ОСОБА_10 , вбачається, що діти відвідують курс ментальної арифметики «Соробан» з 23.02.2025, з щомісячною оплатою 1 950, 00 грн за кожну дитину. Повна сума всіх оплат за кожну дитину становить 18 114, 00 грн. Всі оплати були зроблені ОСОБА_2 (а. с. 32, 33).

З відповіді №2197073 від 30.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача вбачається, що за параметрами запиту (ПІБ, РНОКПП) особу не знайдено (а. с. 35 зворот).

З Інформаційної довідки від 31.12.2025 вих. №40638 з Реєстру Вінницької міської територіальної громади вбачається, що за відомостями Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради в реєстрі територіальної громади відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 37). Аналогічна інформація вказана в листі від 09.01.2026 вих. №04/00/011/1603 Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (а. с. 40).

У відповіді на запит суду УДМС у Вінницькій області (вих. №0501.13-263/05.2-26 від 13.01.2026) повідомляє, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим або знятим з реєстрації місця проживання у Вінницькій області не значиться (а. с. 42 зворот).

Судом досліджений електронний доказ - текстове повідомлення, направлене на номер телефону « ОСОБА_11 , в якому висловлене прохання змінити позицію та надати дозвіл на визначення місця проживання дітей з позивачкою і зміну їх адреси реєстрації, прохання надати інформацію про його адресу реєстрації та фактичне місце проживання для зазначення цих даних в суді (а. с. 57-58).

З відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області (вих. №2495/02-32-12-01-16 від 13.03.2026) слідує, що за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (далі - ДРФО) місце проживання ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , вказане при реєстрації у ДРФО, 14.08.2007 - АДРЕСА_3 . Після 14.08.2007 зміни до ДРФО не вносились (а. с. 69).

Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд не вбачав підстав для заслуховування думки дітей в судовому засіданні, бо опитування в суді маленьких дітей може призвести лише до нанесення шкоди психіці дитини та завдання стресу. Судом враховано опитування дітей, проведене під час надання висновку органу опіки і піклування. Діти повідомили, що вони не пам`ятають, коли востаннє бачилися чи спілкувалися з батьком, повідомили, що у 2025 році отримували від нього подарунки на день народження та на новорічні свята.

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом висновку органу опіки та піклування, виконавчого комітету Вінницької міської ради, про недоцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_2 , встановлено, що відповідно до інформації, наданої службою у справах дітей, соціального захисту та охорони здоров?я Гніванської міської ради від 21.04.2026, провести обстеження умов проживання батька дітей не виявилося можливим, оскільки громадянин ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , фактично не проживає, що підтверджується довідкою, виданою Демидівським старостинським округом Гніванської міської територіальної громади від 21.04.2026.

Крім того, за інформацією, наданою КЗ «Гніванський центр соціальних послуг «джерело» від 07.05.2026, здійснити оцінку потреб сім`ї батька дітей не виявилось можливим у зв`язку з тим, що відповідно до відомостей Демидівського старостинського округу, ОСОБА_3 на території громади не проживає.

Зі слів матері, востаннє вона бачила батька дітей у 2024 році під час переїзду з російської федерації до України. Також повідомила, що ОСОБА_3 є громадянином

російської федерації. Мати зазначила, що батько дітей висловлював намір щодо проживання дітей разом із ним, однак за час проживання дітей на території України участі у їх вихованні не брав, матеріальної допомоги на їх утримання не надавав та намірів забрати дітей до місця свого проживання не виявляв.

Надані матір`ю дітей ОСОБА_2 документи підтверджують, що вона на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. Разом з тим, матір`ю дітей не надано документального підтвердження офіційного працевлаштування та самостійного доходу, при цьому зі слів ОСОБА_2 , сім`я забезпечується за рахунок особистих заощаджень та фінансової допомоги родичів.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 19.03.2026 працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради, за місцем проживання матері дітей ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , створено належні умови для виховання, проживання та навчання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі слів матері, батько дітей є громадянином російської федерації та востаннє перебував на території України у 2021 році.

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї, складеного 18.03.2026 Вінницьким міським центром соціальних служб, у сім`ї матері ОСОБА_2 ознаки та чинники, що спричиняють складні життєві обставини, відсутні.

Орган опіки і піклування, керуючись принципом забезпечення найкращих інтересів дітей, під час розгляду питання врахував, що малолітні діти фактично проживають разом із матір`ю, яка забезпечує їх утримання, догляд, виховання та створення належних умов для проживання і розвитку. Разом з тим, у ході розгляду питання органом опіки та піклування не отримано достатніх об`єктивних даних щодо фактичного місця проживання батька дітей, його житлово-побутових умов, можливості забезпечення належних умов для проживання дітей, а також його участі у їх вихованні і утриманні та з`ясування його думки щодо визначення місця проживання дітей.

Враховуючи викладене, а також неможливість отримання пояснень батька дітей та з`ясування його позиції щодо предмета спору, орган опіки та піклування позбавлений можливості повно та всебічно дослідити обставини, що мають значення для надання суду обґрунтованого висновку щодо доцільності визначення місця проживання дітей саме з матір`ю. Крім того, під час підготовки висновку органом опіки та піклування також враховано пояснення матері дітей щодо необхідності врегулювання питання реєстрації місця проживання дітей.

Висновок складено з урахуванням наявних у розпорядженні органу опіки та піклування матеріалів та обставин, встановлених під час розгляду питання (а. с. 32-33).

Суд не погоджується з таким висновком органу опіки та піклування, оскільки він фактично ґрунтується на неможливості з`ясувати думку батька щодо предмета спору. Такий висновок на думку суду не відповідає інтересам дітей, які в сімейних відносинах є пріоритетними та превалюють над інтересами батьків. З висновку вбачається, що органом опіки і піклування не встановлено перешкод для визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Судом встановлено, що діти проживають з матір`ю в квартирі, яка належить їй на праві приватної власності. За місцем проживання дітей створені всі необхідні умови для їх нормального фізичного та духовного розвитку. Мати виконує обов`язки з виховання дітей, піклується про їх здоров`я, навчання, створює належні умови для розвитку їх природних здібностей, діти відвідують гурток тощо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив твердження позивачки, що відповідач висловлював наміри забрати дітей проживати до російської федерації, між батьками з цього приводу двічі виникали конфлікти, які залагоджував свідок.

Ненадання відповідачем згоди на реєстрацію місця проживання дітей в квартирі, яка на праві власності належить їх матері, на думку суду, також свідчить про наявність спору між батьками про визначення місця проживання дітей.

Визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не має впливу на взаємовідносини з іншим із батьків, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків і не позбавляє права приймати участь у вихованні дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ (надалі - Конвенція про права дитини) передбачено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

З комплексного аналізу норм сімейного права вбачається, що насамперед суд має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце проживання, місце навчання, психологічний стан дитини, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стабільність, комплексність та послідовність батьків у своїх діях по відношенню до дитини тощо.

Вирішуючи спір суд зобов`язаний керуватися виключно інтересами дитини та достовірно встановити з ким із батьків дитині буде краще та з ким із батьків дитина буде перебувати в повній соціальній захищеності.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

Виходячи виключно із інтересів дітей, суд доходить висновку про доцільність визначення їх місця проживання разом із матір`ю, оскільки із матеріалів справи убачається, що діти фактично проживають з матір`ю, ані суд, ані орган опіки і піклування не зміг встановити місце проживання батька дітей. Мати забезпечила дітей місцем проживання, у якому створені всі належні умови для проживання і розвитку дітей, турбується про здоров`я дітей, їх навчання та розвиток їх здібностей, оплачує гурток. Рідні позивачки, її мати, яка уклала з позивачкою договір дарування квартири, брат, який був допитаний як свідок, мають тісні сімейні зв`язки з позивачкою, тому суд не вбачає підстав відмовляти у задоволенні позову із-за відсутності на момент розгляду справи судом інформації про доходи позивачки, враховує її пояснення, що її сім`ї допомагають родичі, що відповідає встановленим судом фактичним обставинам.

Судом не встановлено будь-яких обставин, які б не дозволяли визначити місце проживання дітей разом з їх матір`ю, та вказували на необхідність визначення їх місця проживання разом з батьком.

Щодо вимоги вказати в рішенні суду конкретну адресу місця проживання дітей, суд зазначає таке.

В постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 у справі № 199/2898/22 вказано, що Верховний Суд зауважує, що усталеним є підхід при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини, що суд вирішує з ким із батьків буде проживати дитина. Якщо спір також існує щодо визначення конкретної адреси проживання дитини, то суд вирішує спір і в цій частині. Зазначення у резолютивній частині рішення суду про визначення місця проживання дитини з одним з батьків, без зазначення конкретної адреси, не суперечить усталеним підходам Верховного Суду при вирішені цієї категорії спорів (за відсутності спору саме про адресу), адже є тотожним визначенню місця проживання дитини за місцем проживання одного з батьків, з ким суд ухвалює рішення про спільне проживання дитини.

Судом не встановлено наявності спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей за конкретною адресою, тому в цій частині позову має бути відмовлено. Приймаючи таке рішення суд враховує, що у найкращих інтересах дітей потрібно визначити місце проживання малолітніх дітей разом із матір`ю ОСОБА_2 без визначення конкретної адреси, оскільки місце проживання та місце реєстрації матері та дітей можуть змінюватися, особливо в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.

Визначаючи місце проживання малолітніх дітей разом з їх матір`ю, суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає таке.

Сторони як встановлено судом припинили шлюбні відносини. Примирення, на думку позивачки, неможливе.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

У ч. 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З вище наведеного вбачається, що збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя та їх дітей, а отже суд має ухвалити рішення про його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач в позовній заяві виявила бажання надалі іменуватися прізвищем « ОСОБА_4 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В позовній заяві позивачка просить залишити судові витрати за нею і не стягувати їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 51 Конституції України, статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, статтями 7, 19, 141, 150, 155, 157, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки і піклування, про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 05.08.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом № 1546.

Визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 21.09.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки і піклування, місцезнаходження за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 59, код ЄДРПОУ 03084813.

Суддя Олена Березовська