Рішення № 139933052, 21.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10971/26

Провадження № 2/357/7525/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М.М. через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в загальному розмірі 28316.51 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2622,40 грн та витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого надано відповідачу грошові кошти у сумі 23000 грн., строком на 360 днів: з 07.09.2024 року по 02.09.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 23000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

07.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2024 року.

Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно умов цього Додаткового договору Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2. Додаткового договору) Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 7000 грн.

Відповідно до зазначених вище умов Додаткового договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджуєтьсякопією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 30000 грн.

30.12.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №30/12/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

У період з 07.09.2024 по 30.12.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 66 802,86 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 17470,03 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 49332,83 грн.

Відповідно до укладеного Договору факторингу від 30.12.2025 року № 30/12/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4950853 від 07.09.2024 року загальна сума заборгованості склала 35051,38 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 12529,97 грн., заборгованості за процентами - 15786,54 грн., штрафні санкції 6734,87 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з Відповідача штрафні санкції 6734,87 грн. передбачені (п. 6.4. Договору).

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора.

На підставі викладеного, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за договором № 4950853 від 07.09.2024 року становить - 28 316,51 грн., яка складається з тіла кредиту - 12529,97 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 15786,54 грн

Заперечуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі, та зазначив, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Зокрема, позивачем не доведено належного розміру заборгованості, правильності проведеного розрахунку, законності нарахування процентів, а також не підтверджено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Щодо набуття позивачем статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні зазначає, що укладення договору факторингу між первісним кредитором - ТОВ «Лінеура Україна» та Позивачем, саме по собі не підтверджує ані правильності заявленого до стягнення розміру заборгованості, ані законності її складових. Новий кредитор не набуває більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор, а тому зобов`язаний довести не лише факт переходу права вимоги, а й обсяг переданого права та правомірність кожної заявленої до стягнення складової заборгованості. У даній справі Позивачем заявлено до стягнення 28 316,51 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами. Водночас сам договір факторингу не підтверджує правильності такого розрахунку, а лише може свідчити про заміну кредитора у зобов`язанні.

Надані Позивачем договір факторингу, витяг із реєстру боржників та інші документи не звільняють його від обов`язку довести належними та допустимими доказами: фактичний обсяг права вимоги, який перейшов до Позивача; правильність визначення розміру заборгованості станом на дату відступлення права вимоги; правомірність подальшого визначення суми, заявленої до стягнення; відповідність розрахунку умовам кредитного договору.

Крім того, відповідач зазначає, що

матеріали справи не містять належних доказів повідомлення Відповідача про відступлення права вимоги відповідно до статті 1082 ЦК України, зокрема відсутні докази вручення письмового повідомлення, його направлення рекомендованим поштовим відправленням або інші належні докази доведення до відома Відповідача інформації про заміну кредитора.

За таких обставин сам факт укладення договору факторингу не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки Позивач зобов`язаний довести не лише набуття статусу нового кредитора, а й наявність та розмір права вимоги, яке він просить суд стягнути з Відповідача.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не довів правильності нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 15 786,54 грн, посилаючись на здійснений ним розрахунок заборгованості. Разом із тим Відповідач не погоджується із зазначеним розрахунком, оскільки він не містить достатнього обґрунтування правильності визначення суми процентів та не дає можливості перевірити відповідність проведених нарахувань умовам кредитного договору. Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1 % за кожний день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування, визначеного договором. Водночас пунктом 3.1 договору встановлено, що проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожний день користування кредитом. Отже, після кожного платежу Відповідача кредитор був зобов`язаний: визначити новий залишок основної суми боргу; здійснювати подальше нарахування процентів виключно на цей залишок; у випадках, передбачених договором, провести перерахунок зобов`язань та сформувати новий графік платежів.

Відповідач звертає увагу на ту обставину, що за час виконання договору Відповідачем було сплачено 66 802,86 грн, тобто суму, яка більш ніж удвічі перевищує отриманий кредит.

Крім того, кредитний договір прямо передбачає нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості, а також обов`язок кредитодавця здійснювати перерахунок після часткового дострокового погашення кредиту. Разом із тим матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував здійснення такого перерахунку або пояснював порядок визначення нових сум процентів після кожного платежу.

Позивач просить суд прийняти правильність власного розрахунку лише на підставі його складення самим Позивачем, без надання можливості перевірити арифметичну правильність кожної операції.

Відповідач послався на практику ВС у постановах по справі № 201/6750/16 від 09.08.2023 та у справі № 760/11927/16 від 03.07.2024.

Відповідач зазначив, що за відсутності належного та зрозумілого обґрунтування механізму нарахування процентів Позивач не довів правильності заявленої до стягнення суми процентів, а тому вимоги в цій частині не можуть бути задоволені без їх критичної оцінки судом.

Відповідач вказує на неспівмірність заявлених до стягнення процентів із сумою отриманого кредиту, зазначає, що відповідно до матеріалів справи Відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 30 000 грн. Загальний розмір коштів, які Позивач фактично прагне отримати за кредитом у сумі 30 000,00 грн, становить понад 101 854 грн, що більш ніж утричі перевищує суму - отриманих кредитних коштів.

Відповідач посилається на практику Верховного Суду, де зроблено висновок, що при вирішенні спорів, пов`язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами, суд не повинен обмежуватися формальною перевіркою розрахунку кредитора, а має оцінити відповідність заявлених вимог принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також перевірити співмірність фінансових наслідків порушення зобов`язання.

У поясненнях вказано, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та явно завищеним, не співрозмірним із виконаною роботою, зі складністю справи. З урахуванням викладеної у відзиві позиції, відповідач просить відмовити у позові повністю.

01.07.2026 року судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання, витребувано докази по справі.

27.07.2026 від АТ «Універсал Банк» на адресу суду надійшли витребувана інформація.

29.07.2026 на адресу суду ОСОБА_1 направив додаткові пояснення.

25.08.2026 відповідач ОСОБА_1 сформував через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за відсутності сторони. Під час розгляду справи просив врахувати подані додаткові письмові пояснення.

Позивач в судове засідання не направив свого представника, у прохальній частині позовних вимог міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, письмово виклав свою позицію та клопотав про розгляд даної справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 07.09.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису «53418».

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 23000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 07.09.2024 року по 02.09.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 23000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера- ТОВ «ПЕЙТЕК».

07.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2024 року.

Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису «10541».

Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно умов цього Додаткового договору Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2. Додаткового договору).

Сума кредиту, яка було надана згідно з Додатковим договором складає: 7000 грн

Відповідно до зазначених вище умов Додаткового договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

Враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 30000 грн.

За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 4950853 від 07.09.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 23000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

Також, відповідно до інформації, зазначеної в лист ТОВ «ПЕЙТЕК», 07.09.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 7000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 , яку під час укладання Додаткового договору було особисто зазначено відповідачем.

Факт перерахування грошових коштів відповідачу також підтверджується листами АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК, відповідно до яких на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

07.09.2024р. на платіжну картку № НОМЕР_3 , банком-емітентом якої є AT «Універсал Банк», було зарахування коштів у сумі 7000 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

07.09.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 , банком-емітентом якої є AT «Універсал Банк», було зарахування коштів у сумі 23000 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера(платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

Згідно розрахунку заборгованості, у період з 07.09.2024 по 30.12.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 66 802,86 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 17470,03 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 49332,83 грн.

Також, судом встановлено, що 30.12.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №30/12/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №30/12/2025 від 30.12.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників від 30.12.2025, підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

На виконання умов Договору факторингу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти у розмірі 2 598 801,59 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 9427 від 30.12.2025.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 30.12.2025 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 4950853 від 07.09.2024 року у розмірі 35051,38 грн., з яких тіло кредиту - 12529,97 грн., заборгованість за процентами - 15786,54 грн., штрафні санкції - 6734,87 грн.

Про відступлення права вимоги ОСОБА_1 було повідомлено представниками позивача шляхом відправлення йому повідомлення на електронну адресу.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного ,електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.629 та ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4950853 від 07.09.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту до Договору № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2024 року, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника шляхом введення одноразового ідентифікатора, що свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на прийняття умов договору та підтвердження власного волевиявлення.

Крім того, факт виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується довідками платіжного провайдера про перерахування відповідачу 23000 грн., 70000 грн., враховуючи внесені зміни до Договору, які оформлені Додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення Додаткового договору, склала 30000 грн.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт укладення договору, отримання кредитних коштів чи свідчили про виконання ним зобов`язань за договором.

За таких обставин суд доходить висновку, що між сторонами виникли цивільні правовідносини за кредитним договором, які є чинними та породжують для сторін взаємні права й обов`язки.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За замістом ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі передбаченому кредитним договором.

Щодо переходу права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає.

За положеннями частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 висловив таку правову позицію: «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду, як договір відступлення прав вимоги №30/12/2025 від 30.12.2025, так, і відповідні документи, які підтверджують заборгованість відповідача за Договором № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2024 року.

Відтак, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на підставі вказаної документації довело належним чином, що набуло право грошової вимоги за Договором № 4950853 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2024 року.

При оцінці договору відступлення прав вимоги №30/12/2025 від 30.12.2025, який було укладено з однієї сторони між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та іншої сторони з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що цей договір ніким не оспорювався та у встановленому порядку недійсним не визнавався, а відтак, суд приймає його до уваги.

Суд звертає увагу на те, що у період з 07.09.2024 по 30.12.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 66 802,86 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 17470,03 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 49332,83 грн.

Враховуючи зазначене, до Позивача, відповідно до укладеного Договору факторингу від 30.12.2025 року № 30/12/2025 року, перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4950853 від 07.09.2024 рок, загальна сума заборгованості склала 35051,38 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 12 529,97 грн., заборгованості за процентами 15 786,54 грн., штрафні санкції 6734,87 грн., з врахуванням чого сформовано підсумковий розрахунок заборгованості.

Таким чином, сума сплачених відповідачем коштів врахована при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню, і не є додатковою сумою поза межами позовних вимог.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц, часткова сплата заборгованості свідчить про визнання боргу, а отже підтверджує волевиявлення відповідача на виконання умов договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4950853 від 07.09.2024 в розмірі 28 316,51 грн., яка складається з тіла кредиту 12529,97 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 15786,54 грн

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданих позивачем у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, зокрема, і витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 10 000 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась адвокатом Столітнім М.М. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., заявку № 20384 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р.; акт № 20384 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. від 23.02.2026р.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи надані представником позивача докази в підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги та враховуючи, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без участі представника позивача, та існує багато судової практики в даній категорії спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування позивачу витрат на оплату правничої допомоги в сумі 3000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 5662 грн. 40 коп., включаючи і судовий збір (3000 грн. + 2662,40 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 4950853 від 07.09.2024 розмірі 28 316,51 грн. (двадцять вiсiм тисяч триста шiстнадцять гривень 51 копiйка) та судові витрати по справі в сумі 5662 грн. 40 коп. (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, м. Київ, 03045.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола