Рішення № 139932947, 21.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №346/2774/26

Провадження № 2/348/1717/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного Товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ «ОТП Банк» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 29.11.2025 міжАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0001/980/3267099/25, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах визначених в договорі. Підписанням кредитного договору позичальник підтвердив, що до укладення цього договору кредитодавець надав йому інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення цього договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Однак умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не повернуті.

Як наслідок, станом на 30.04.2026 заборгованість позичальника за кредитним договором № 0001/980/3267099/25, становить 43 001,77 грн, а саме: непрострочене тіло кредиту - 33 440,55 грн; сума непрострочених відсотків - 689,09 грн; прострочене тіло кредиту - 6 721,65 грн; прострочені відсотки по договору - 2 150,48 грн.

Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 43 001,77 грн, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що відповідач, кредитний договір №0001/980/3267099/25 від 29.11.2025 не укладала, за неї шахрайським способом зробили це інші особи, які заволоділи її особистими даними з сервісу «Дія». Також вказує, що вона не отримувала кредитні кошти - в сумі 39 000,00 грн, які були надані по ньому.

Зазначає, що банківські (фінансові) установи з метою отримання надприбутків навіть не перевірять документи, особу позичальника, на підставі, яких видають кредит.

З метою захисту інтересів - ОСОБА_1 він ознайомився в Коломийському РВП з матеріалами кримінального провадження №12026096180000021 від 26.01.2026 за ознаками вчинення кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

Згідно фабули з витягу з ЄРДР: «26.01.2026 до чергової частини Коломийського РВП ГУНП в Івано - Франківській області надійшла протокол - заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 про те, що 01.10.2025 невідома особа незаконно використала конфіденційну інформацію, а саме паспортні дані та ІН ОСОБА_1 , внаслідок чого взяла кредит від імені останньої у АТ «ОТП банк» у сумі 39 000 грн, на банківський рахунок НОМЕР_1 ». В матеріалах цього провадження є документи, що були дані в Коломийський РВП - позивачем. Вони викликають в нього шок і також питання, а чи службові особи АТ «ОТП Банк» незаконно не сприяли в отриманні кредиту - особі, яка використала протиправно дані ОСОБА_1 .

Згідно опитувального листа кредит надався на основі закордонного паспорту, який був викрадений із сервісу «ДІЯ». Але для фінансових дій існує внутрішній паспорт. Бажання позивача таке було надати кредит, що він навіть самостійно витребував інформацію про РНОКПІ - відповідача.

В січні 2026 до відповідача зателефонували (при чому на її постійний номер телефону - НОМЕР_2 ) з АТ «ОТП Банк» з приводу того, щоб вона погасила кредит, який отримала в жовтні 2025 року. Для неї це стало повним здивуванням, оскільки жодних відносин із даною банківською установою не мала та жодний кредит у ній не отримувала. Їй також продиктували номер рахунку на який вона ніби - то отримала гроші. По вказаному факту вона написала заяву про вчинення кримінального правопорушення в поліцію, яке внесене в ЄРДР. На даний час ще досудове розслідування триває, що стверджується відповіддю з Коломийського РВП від 21.07.2026. Як вбачається з виписки по банківському рахунку НОМЕР_1 , що надав у поліцію позивач, для того щоб взяти кредит на даний рахунок було внесено - 29.11.2025, спочатку - 10 000,00 грн. (як пояснили в поліції, це робилось для того щоб показати, що рахунок активний і належить особі). Після чого, відбулося зарахування кредиту на цей рахунок двома платіжками по 19 500,00 грн (29.11.2025) I одразу, цієї ж дати, відбулося виведення коштів в сумі 49 000,00 грн, із банківського рахунку НОМЕР_1 на банківський рахунок НОМЕР_3 , який відритий в АТ «АБ «Радбанк», на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформації стосовно операцій за рахунком НОМЕР_3 , який відкритий в АТ «АБ «Радбанк» (м. Дніпро) за період 29.11.2025 по 06.04.2026, що належить ОСОБА_4 - після виведення коштів - 29.11.2025 (сума 49 000,00 грн) із банківського рахунку НОМЕР_1 на банківський рахунок НОМЕР_3 , одразу дана сума почала розкидуватись (дробитись) на інші банківські рахунки. Таких перерахувань згідно наведеної Інформації було 20 і їх робив - ОСОБА_4 . Одне перерахування здійснила ОСОБА_5 . Тобто, як видно з інформації жодної гривні з кредиту - ОСОБА_1 не отримала, дані кошти отримав ОСОБА_4 .

Також зазначає, що відповідач не знає і ніколи не знала осіб з ініціалами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Як вбачається, відповідно до вже згаданого опитувального листа для того, щоб отримати кредит був вказаний e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 Однак даний е-mail ніколи не належав відповідачу. Для одержання кредиту так був вказаний номер телефону - НОМЕР_4 . До якого також не має ніякого відношення ОСОБА_1 .

Вказує, що відповідно до протоколу огляду предмета від 08.07.2026 - 29.11.2025 19.35 год. абонемент НОМЕР_5 знаходився в роумінгу, адреса розташування станції базової станції та азимут: Молдова. В подальшому в період 26.12.2025 по 07.05.2026 абонент НОМЕР_5 був переадресований на номер НОМЕР_6.

Представником відповідача було зроблено адвокатський запит до адміністрації Державної прикордонної служби України про надання інформації з приводу виїзду за кордон ОСОБА_1 , щоб можна було підтвердити, що відповідачка за вказаний період часу не перетинала кордон держави, то вона ніяк не могла брати кредит, оскільки власник номеру телефону ( НОМЕР_5 ) знаходився в Республіці Молдова, однак отримав письмову відмову.

В стягненні судових витрат з відповідача в користь позивача просить відмовити в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача просить стягнути судові витрати, які орієнтовно становлять: 10 000,00 грн. - витрати на надання професійної правничої допомоги, а тому вони підлягають до стягнення з позивача в користь відповідача, вразі відмови в задоволенні позову.

А тому враховуючи викладене в задоволенні позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив, позивач не погоджується із наведеними доводами, вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому просить суд не брати їх до уваги з огляду на таке.

Основним аргументом відповідача є твердження про те, що кредитний договір був укладений без його волевиявлення невстановленою особою, яка нібито незаконно використала персональні дані відповідача. Разом із тим зазначені твердження є виключно припущеннями та не підтверджені жодним належним доказом у розумінні ст. 76-81 ЦПК України. Відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував встановлення компетентними органами факту використання його персональних даних третіми особами, факту підроблення документів, використання засобів електронної ідентифікації без його відома чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про недійсність або неукладеність кредитного договору. Натомість із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений із використанням персональних даних відповідача, а позивачем виконано свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів відповідно до умов договору. Заборгованість виникла саме внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Звертає увагу суду, що сам по собі факт заперечення відповідачем щодо укладення кредитного договору не свідчить про відсутність між сторонами цивільних правовідносин та не є достатньою підставою для звільнення його від виконання зобов`язань.

Вказує, що у поданому відзиві відповідач не звертався із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, не просив суд встановити факт його неукладеності, не заявляв вимог про застосування наслідків недійсності правочину та фактично не оспорює сам кредитний договір у передбаченому законом порядку.

Єдиним способом захисту, обраним відповідачем, стало посилання на існування кримінального провадження, що саме по собі не може бути належним доказом відсутності цивільно-правових зобов`язань.

Отже, до моменту визнання кредитного договору недійсним у встановленому законом порядку він є чинним, породжує для сторін відповідні цивільні права та обов`язки і підлягає обов`язковому виконанню.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний довести саме факт відсутності свого волевиявлення при укладенні кредитного договору, використання його персональних даних сторонніми особами та незаконності оформлення кредиту. Проте жодних належних доказів зазначених обставин суду не надано.

Одним із основних аргументів відповідача є посилання на те, що ним подано заяву до правоохоронних органів, за результатами розгляду якої відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також заяву до АТ «ОТП Банк» про спірну трансакцію.

На думку відповідача, зазначені обставини підтверджують шахрайське оформлення кредиту та є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач із такими доводами категорично не погоджується.

Насамперед зазначає, що відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є лише початковою процесуальною дією, яка свідчить про початок досудового розслідування, однак сама по собі не підтверджує факту вчинення кримінального правопорушення, вини будь-якої особи чи достовірності відомостей, викладених заявником. Витяг з ЄРДР лише підтверджує факт реєстрації повідомлення про можливий злочин та не є доказом того, що кредитний договір був укладений без волі відповідача або що кредитні кошти були отримані невстановленою особою.

Матеріали справи не містять жодного процесуального рішення органу досудового розслідування, яке б підтверджувало доводи відповідача. Зокрема, не надано повідомлення про підозру будь-якій особі, обвинувального акта, вироку суду, постанови про встановлення потерпілої особи у зв`язку із шахрайським оформленням кредиту, висновків експертиз чи інших належних доказів, які б свідчили про встановлення факту незаконного оформлення кредитного договору. Більше того, із доданих до відзиву документів убачається лише те, що досудове розслідування триває та здійснюється збір доказів. Сам по собі цей факт не змінює існуючих між сторонами цивільних правовідносин та не спростовує належними доказами вимоги позивача.

Не можуть бути прийняті судом і посилання відповідача на подання заяви про спірну трансакцію до АТ «ОТП Банк». Зазначена заява є лише зверненням клієнта до банку з проханням провести службову перевірку щодо відповідної операції та не підтверджує факту неправомірності оформлення кредиту. Зміст такої заяви відображає виключно суб`єктивну позицію заявника щодо обставин укладення кредитного договору та не містить встановлених фактів, підтверджених компетентними органами. Вказаний документ не є процесуальним рішенням, не встановлює жодних юридичних фактів та не спростовує належності й допустимості доказів, наданих позивачем. При цьому позивач ще у позовній заяві звертав увагу суду, що йому відомо про звернення відповідача із заявою щодо можливого шахрайства, однак жодних належних доказів, які б підтверджували такі твердження, банку не було надано, а тому зазначені обставини не впливають на чинність кредитного договору та не звільняють відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Таким чином, долучені відповідачем копія заяви про спірну трансакцію, витяг з ЄРДР, повідомлення органу досудового розслідування та інші документи лише підтверджують факт звернення відповідача до відповідних органів, але жодним чином не підтверджують ані недійсності кредитного договору, ані факту шахрайського оформлення кредиту, ані відсутності у відповідача обов`язку належним чином виконати свої договірні зобов`язання.

У відзиві відповідач посилається на копії звернень до правоохоронних органів, заяву про спірну трансакцію, адвокатські запити, відповіді державних органів, виписки з банківського рахунку та інші документи, вважаючи їх доказами шахрайського оформлення кредиту. Разом із тим зазначені документи не підтверджують обставин, на які посилається відповідач, та не спростовують доводів позивача щодо наявності у відповідача зобов`язань за кредитним договором.

Вказує, що предметом доказування у даній справі є, зокрема, факт укладення між сторонами кредитного договору, надання Банком кредитних коштів, виникнення заборгованості та невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. Натомість переважна більшість документів, доданих до відзиву, підтверджує виключно факт звернення відповідача до різних органів державної влади із відповідними заявами чи запитами. Сам по собі факт подання заяви або отримання відповіді на адвокатський запит не свідчить про достовірність викладених у таких зверненнях обставин та не може вважатися належним доказом відсутності цивільно-правових зобов`язань.

Представник позивача звертає на доводи відповідача щодо відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 про відсутність інформації щодо перетину ним державного кордону у певний період. Зазначена відповідь лише підтверджує відсутність у відповідній базі даних інформації про перетин державного кордону у визначений адвокатом часовий проміжок. Разом із тим такий документ жодним чином не підтверджує, що кредитний договір був укладений іншою особою або що саме відсутність відповідача за межами України виключає можливість укладення договору. Навпаки, сучасні банківські послуги передбачають можливість дистанційного оформлення банківських продуктів із використанням засобів електронної ідентифікації, а тому саме по собі місцезнаходження особи не є визначальним доказом на підтвердження чи спростування факту укладення кредитного договору. Також відповідач посилається на виписку щодо руху коштів за власним рахунком та документи, які, на його думку, свідчать про подальше перерахування кредитних коштів третім особам. Однак навіть у випадку підтвердження подальшого руху грошових коштів після їх зарахування це саме по собі не свідчить про відсутність факту надання Банком кредиту або про припинення зобов`язань відповідача перед банком. Позивач не є учасником подальших розрахунків, що здійснювалися після зарахування кредитних коштів на рахунок клієнта, та не може нести негативні наслідки можливих дій третіх осіб, якщо такі обставини не підтверджені належними доказами та не встановлені у визначеному законом порядку.

Крім того, зі змісту відзиву вбачається, що відповідач фактично пропонує суду зробити висновок про незаконність укладення кредитного договору виключно на підставі власних припущень та документів, які не встановлюють жодного юридичного факту, а лише підтверджують існування спору між сторонами.

Таким чином, жоден із поданих відповідачем документів не спростовує належних та допустимих доказів, наданих позивачем на підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують укладення між сторонами кредитного договору, надання кредитних коштів, виникнення заборгованості та її розмір, що підтверджується кредитною документацією, розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку та іншими матеріалами справи.

Водночас відповідач, заперечуючи проти позову, фактично обмежився викладенням власної позиції щодо можливого шахрайського оформлення кредиту та посиланням на документи, які не підтверджують встановлення відповідних юридичних фактів. При цьому жодного належного доказу, який би свідчив про те, що кредитний договір укладено не відповідачем, персональні дані були використані третіми особами без його відома, банком порушено процедуру ідентифікації клієнта, кредитні кошти не були надані відповідно до умов договору, компетентними органами встановлено факт шахрайського оформлення кредиту, до матеріалів справи не подано.

Фактично усі заперечення відповідача ґрунтуються виключно на припущенні про можливе вчинення кримінального правопорушення невстановленими особами, однак саме існування такого припущення не є достатньою підставою для звільнення особи від виконання цивільно-правових зобов`язань.

Крім того, сам відповідач у відзиві зазначає, що досудове розслідування триває, органом досудового розслідування здійснюється збір доказів та встановлення всіх обставин події. Отже, навіть із доводів самого відповідача вбачається, що станом на день подання відзиву жодного остаточного процесуального рішення щодо встановлення факту шахрайського оформлення кредиту не існує.

За таких обставин твердження відповідача мають характер припущень та не можуть бути покладені судом в основу рішення.

Більше того, відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Отже, доки кредитний договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, він є чинним, породжує цивільні права та обов`язки для його сторін і підлягає належному виконанню. Жодного рішення суду про визнання кредитного договору № 0001/980/3267099/25 від 29.11.2025 недійсним відповідачем не надано.

Так само відсутні будь-які судові рішення, якими було б встановлено факт укладення цього договору іншою особою або підтверджено незаконність дій позивача при його укладенні.

Таким чином, доводи відповідача не спростовують належними та допустимими доказами обставин, покладених позивачем в основу позову, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Від представника відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив), в якому він вказує, що ні одне твердження з відзиву на позовну заяву не спростовано. Відсутнє спростування того, що відповідач не отримувала жодних коштів по кредитному договору. Тобто, як можна вимагати стягнення коштів із особи, коли доведено, що вона їх не одержувала.

Також жодним словом не спростовано належності відповідачу email: ІНФОРМАЦІЯ_2 та номера телефону НОМЕР_4 , який знаходився в роумінгу, адреса розташування станції базової станції та азимут: Молдова. В подальшому в період 26.12.2025 по 07.05.2026 абонент НОМЕР_5 був переадресований на номер НОМЕР_6 .

Зазначає, що 09.08.2026 подано скаргу до НБУ згідно якої: на неї був взятий шахрайським способом кредит у АТ «ОТП банк». Особа, що його брала, для підтвердження своїх даних, вказувала номер телефону, який по матеріалах досудового розслідування знаходився в роумінгу за межами України і ніколи (при чому) не належав ОСОБА_1 .

Також вказує, що банк із метою отримання надприбутків навіть не вчиняє дії щодо належної ідентифікації та верифікації особи.

Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Калинюка О.П. від 03.06.2026 передано справу за позовом Акціонерного Товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.08.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено та витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також просив у разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача у додаткових поясненнях від 07.09.2026 просив проводити розгляд справи без його участі та участі відповідача.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.

Встановлено, що 29.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до АТ «ОТП Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття карткового рахунку, у зв`язку з чим підписала заяву-анкету про надання банківських послуг № 0001/980/3267099/25/3 від 29.11.2025, відповідно до якої ознайомившись з договором про видачу та обслуговування платіжних карток (публічний) (надалі - Договір/Публічна частина Договору), невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку та ця Заява - анкета про надання банківських послуг (надалі - Заява-анкета/Індивідуальна частина Договору), які розміщені на Офіційному сайті Банку та в загальнодоступних для клієнтів місцях в установах Банку, відповідач бажає оформити: поточний (картковий) рахунок та електронний платіжний засіб. Ціль: для власних потреб; Валюта Карткового рахунку: UAH; Тип Картки: Віртуальна (без наявності пластикової картки); Номер Карткового рахунку (IBAN): НОМЕР_7 ; Встановлення Кредитної лінії: ТАК Підключення Банківської послуги «SMS-інформування»: Ні. Фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_5 .

В заяві-анкеті вказано, що банк встановлює до картки кредитну лінію (безготівковий кредит) в національній валюті на споживчі цілі. Розмір фіксованої процентної ставки становить: 3.3% в місяць, а впродовж пільгового періоду 0.01% річних (є незмінною протягом строку дії кредитної лінії та не може бути збільшено банком в односторонньому порядку).

Денна процентна ставка (ДПС) = (загальні витрати за споживчим кредитом (ЗВСК) 2146.36/ загальний розмір кредиту (ЗРК) 10000)/ строк кредитування у днях (t) 365 (366) ? 100% = 0.0588 (0.0586)%. Розмір кредитного ліміту встановлюється згідно з Рішенням Кредитного комітету Банку від 1 гривні до 500 000 гривень.

Строк дії кредитної лінії від 12 календарних місяців з правом продовження банком. Банк зобов`язаний повідомити клієнта про продовження в односторонньому порядку строку дії кредитної лінії на наступні 12 календарних місяців не пізніше 30 календарних днів до дати такого продовження, через Пріоритетний Канал комунікації або у спосіб, визначений розділом «Способи комунікації» договору, причому клієнт має право безоплатно відмовитися від продовження строку користування кредитною лінією повідомивши про це Банк. Кредитна лінія надається без застави (або за Рішенням Кредитного комітету Банку забезпечення можливе у випадках, якщо виходячи з оцінки кредитоспроможності Клієнта, виникне необхідність в укладенні договору забезпечення та/або Договору поруки, та/або Договору застави майнових прав вимоги без проведення оцінки забезпечення).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 47.64% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту 12 146.36 грн.

Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором: штраф у розмірі 200 грн за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт прострочки; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання повернення кредиту - 5% щомісячно на суму простроченої заборгованості (може змінюватись відповідно до Тарифів Банку). Всі інші умови кредитування (у тому числі права, обов`язки та відповідальність Клієнта) визначені у розділі «Кредитування» Публічної частини Договору та у Тарифах Банку.

Заява-анкета про надання банківських послуг № 0001/980/3267099/25/3 від 29.11.2025 підписанаудосконаленим ЕП відповідача, що перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до заяви-анкети про надання банківських послуг № 0001/980/3267099/25 від 29.11.2025 клієнт підтверджує, що перед підписанням Паспорту споживчого кредиту, Заяви-анкети, Довідки ФГВФО (надалі окремо або разом - Е-Документ/-и) Клієнт попередньо ознайомився з текстами цих Е-Документів. Сторони погодили, що після попереднього ознайомлення з текстами цих Е-Документів Клієнт підписує всі Е-Документи у електронній формі, шляхом накладення Дія.Підпису Клієнта. Клієнт погоджується з тим, що підпис з боку Банку має статус «Удосконаленого Електронного Підпису Банку». Клієнт визнає, що Дія.Підпис Клієнта та Удосконалений Електронний Підпис Банку є аналогами власноручних підписів та їх накладення має рівнозначні юридичні наслідки як із власноручним підписом підписантів. Одразу після підписання Сторонами Е-Документів, але до початку надання послуг, Банк надсилає Клієнту на його електронну адресу, що зазначена у Заяві-анкеті, оригінальні примірники Е-Документів Клієнта. Сторони домовилися, що дата, яка зазначена на Заяві-анкеті вважається одночасно датою відправлення Банком електронних примірників Е-Документів Клієнта, а також фактичною датою одержання Клієнтом Е-Документів від Банку на електронну адресу Клієнта без додаткових повідомлень та підтверджень з боку Клієнта. На письмову вимогу Клієнта Банк надає засвідчені копії на папері з ЕДокументів або надсилає повторно на електронну адресу Клієнта оригінальні примірники ЕДокументів, після сплати Клієнтом вартості цієї послуги згідно з Тарифами Банку.

На підтвердження надання інформації споживачу до укладення договору про споживчий кредит позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту, яким ОСОБА_1 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування, який 29.11.2025 підписано відповідачем удосконаленим ЕП.

Відповідно до довідки від 08 квітня 2026 року щодо зміни кредитного ліміту по :кредитному договору №0001/980/3267099/25 від 29.11.2025, згідно п. 8.1.2.5 Публічного договору про видачу та обслуговування платіжних карток, до якого клієнт приєднався у момент підписання заяви-анкети на видачу платіжної картки за КД 0001/980/3267099/25 від 29.11.2025: вводиться наступний порядок встановлення та зміни кредитного ліміту : «п. 8.1.2.5 розмір кредитного ліміту може бути збільшено чи зменшено банком. Розмір кредитного ліміту та/або кредитного ліміту за кредитним сервісом «Скибочка» визначається банком на підставі внутрішніх розрахунків, за умови позитивної кредитної історії клієнта протягом строку користування кредитною лінією та/або кредитним лімітом за кредитним сервісом «Скибочка», загальна сума кредиту не може перевищувати граничних меж, визначених банківським продуктом. В будь-який час строку дії кредитного договору банк має право змінити розмір кредитної лінії та/або розмір кредитного ліміту за кредитним сервісом «Скибочка» (зменшити чи збільшити) без зазначення причин такої зміни. Укладенням кредитного договору клієнт погоджується із запропонованим розміром Кредитної лінії та порядком зміни розміру Кредиту. Банк залишає за собою право не вимагати будь-якого документу (в тому числі передбаченого Паспортом споживчого кредиту), для встановлення клієнту кредитної лінії (надання кредиту).» Керуючись цим, а також з огляду на регулярне використання кредитного ліміту клієнтом, відсутність у вказаний період простроченої заборгованості понад 7 днів, а також відсутності звернення від клієнта, в якому він би вказав на небажаність подальшого збільшення кредитного ліміту, банком було здійснено наступні перегляди кредитного ліміту до платіжної картки КД 0001/980/3267099/25 від 29.11.2025, найменування клієнта: ОСОБА_1 : дата зміни 30.11.2025 02:37:56, сума кредитного ліміту після зміни 19 500.00; дата зміни 30.11.2025 02:37:56, сума кредитного ліміту до зміни 19 500.00 грн, сума кредитного ліміту після зміни 39 000.00; дата зміни 30.11.2025 02:37:56, сума кредитного ліміту до зміни 39 000.00 грн, сума кредитного ліміту після зміни 39 000.00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 0001/980/3267099/25 станом на 08.04.2026 заборгованість становить 43 001,77 грн, а саме: використання коштів 49 000,00 грн, з яких надходження коштів на рахунок 10 000 грн; сума нарахованих відсотків 2 839,57 грн; плата за обслуговування рахунку / списання за смс-інформування - 1 162,20 грн.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останнім позивач надав також звіт-розрахунок за період з 29.11.2025 по 08.04.2026, з якого вбачається про використання ОСОБА_1 карткового рахунку та відповідно до якого загальний розмір кредиту 39 000,00 грн, боргові зобов`язання за кредитом (без урахування відсотків за користування) станом на 29.04.2026 становлять 43 001,77 грн.

Із копії заяви вбачається, що 26.01.2026 ОСОБА_1 звернулася в ОТП Банк з приводу дзвінка щодо оформлення на неї кредиту, якого вона не оформляла. Також в цій заяві вона вказує, що ніколи не була клієнтом цього банку і не знала про його існування.

До позовної заяви долучено копію заяви ОСОБА_1 про спірну трансакцію від 26.01.2026.

До відзиву відповідачем долучено копію повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та копію Витягу із ЄРДР №12026096180000021 від 26.01.2026, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 182 КК України, відповідно до якого 26.01.2026 до чергової частини Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла протокол-заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , про те, що 01.10.2025 невідома особа незаконно використала конфіденційну інформацію, а саме паспортні дані та ІПН ОСОБА_1 , внаслідок чого взяла кредит від імені останньої у АТ «ОТП Банк» у сумі 39 000 грн, на банківський рахунок НОМЕР_7 .

За повідомленням дізнавача сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції М.Філійовича від 21.07.2026, за вище вказаною заявою ОСОБА_1 сектором дізнання Коломийського районного відділу поліції розпочато досудове розслідування, яке внесене до Єдиного реестру досудових розслідувань за 12026096180000021 від 26.01.2026, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, у межах якого перевіряються доводи заявника, встановлюються обставини та механізм вчинення кримінального правопорушення (проступку), триває збір та аналіз документів.

Із виписки по банківському рахунку НОМЕР_1 за період з 01.10.2025 по 03.03.2026, вбачається зарахування переказу 29.11.2026 на суму 10 000,00 грн, використання кредитної лінії №0001/980/3267099/25/3 від 29.11.2025 19500,00 грн, використання кредитної лінії №0001/980/3267099/25 від 29.11.2025 2025 19500,00 грн, а також 29.11.2025 49 000,00 грн, із банківського рахунку НОМЕР_1 перераховано на банківський рахунок НОМЕР_3 , який відритий в АТ «АБ «Радбанк», на ім`я ОСОБА_3 , призначення платежу: для поповненя рахунку.

Також відповідачем долучено копію опитувального листа/анкета-заява на отримання кредиту від 29.11.2025, копію закордонного паспорту та РНОКПП, сформованих за допомогою мобільного додатку «Дія», та копію протоколу огляду предмета від 08.07.2026.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив, що відомостей щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.10.2025 по 31.01.2026 в базі даних не виявлено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторони шляхом підписання заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0001/980/3267099/25 від 29.11.2025 уклали кредитний договір.

Відповідач отримала кредит, в подальшому розпорядилася даними коштами на власний розсуд, проте свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула і позивач має право вимагати повернення кредиту та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами.

Проте, перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості встановлено, що позивачем до заборгованості за договором № 0001/980/3267099/25 станом на 08.04.2026 в розмірі 43 001,77 грн, включено, окрім використання коштів в сумі 39 000,00 грн та суми нарахованих відсотків в розмірі 2 839,57 грн, також до тіла кредиту плату за обслуговування рахунку / списання за смс-інформування в сумі 1 162,20 грн.

Відповідно до договорів від 29.11.2025 ОСОБА_1 ознайомилась з договором про видачу та обслуговування платіжних карток (публічний) (надалі - Договір/Публічна частина Договору), невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку та ця Заява - анкета про надання банківських послуг (надалі - Заява-анкета/Індивідуальна частина Договору), які розміщені на Офіційному сайті Банку та в загальнодоступних для клієнтів місцях в установах Банку.

При цьому, згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У цій справі між сторонами виникли відносини щодо споживчого кредитування, тобто договірні правовідносини між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Матеріали справи не містять копію публічного договору про видачу та обслуговування платіжних карток та Тарифи Банку в редакції, яка діє на час укладення договорів.

Позивачем не долучено підтвердження того, що відповідач розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про надання банківських послуг в АТ «ОТП банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема щодо сплати коштів за обслуговування рахунку / за смс-інформування.

Крім того, заяви-анкети не містить будь-яких умов щодо нарахування плати за обслуговування рахунку / за смс-інформування.

Отже, будь-яких доказів на підтвердження того, що при укладенні договору про надання банківських послуг сторони домовилися про здійснення плати за обслуговування рахунку / за смс-інформування позивач суду не надав, тому суд вважає, що позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування такої плати за обслуговування рахунку таза смс-інформування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 6 цієї статті закону споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно ч 12 вказаної статті закону у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

Таким чином, наданий банком паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про можливі умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки, зокрема, передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Під час дослідження доказів не було встановлено погодження між кредитодавцем та відповідачем плати за обслуговування рахунку, їх розмір та порядок нарахування і сплати. При цьому зі змісту заяви-анкети вбачається, що такі платежі взагалі нею не передбачені.

Таким чином відсутні підстави для стягнення плати за обслуговування рахунку / за смс-інформування в сумі 1 162,20 грн, як віднесено позивачем до тіла кредиту.

Відповідач заперечує факт укладення кредитного договору №0001/980/3267099/25 від 29.11.2025, зазначаючи, що за неї шахрайським способом зробили це інші особи, які заволоділи її особистими даними з сервісу «Дія». Також вказує, що вона не отримувала кредитні кошти - в сумі 39 000,00 грн, які були надані по ньому.

Доказів на підтвердження того, що вона не передавала свої дані для укладення кредитного договору, що їй не належить зазначений в заявах-анкетах номер телефону, що досудове розслідування на час розгляду цивільної справи завершене і кримінальна справа за вищевказаним фактом перебуває в провадженні суду, матеріали справи не містять.

В той же час відомостей щодо результатів вказаного кримінального провадження, встановлення причетних до злочину осіб суду не надано.

Сама по собі наявність кримінального провадження, зареєстрованого за заявою ОСОБА_1 , не може свідчити про те, що кредитний договір укладено від імені відповідача іншою особою (особами) за відсутності його волевиявлення, оскільки такі обставини можуть бути встановлені обвинувальним вироком суду, а також не може бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку належного виконання кредитного зобов`язання і виконання умов договору у разі настання певних обставин, передбачених ними.

Необхідно зазначити, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання банком персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим.

Не заслуговують на увагу також посилання представника відповідача, щодо відсутності інформації щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону у період з 01.10.2025 по 31.01.2026, оскільки зазначена відповідь ДПС України лише підтверджує відсутність у відповідній базі даних інформації про перетин державного кордону у визначений адвокатом часовий проміжок. Разом із тим така відповідь будь-яким чином не підтверджує, що кредитний договір був укладений іншою особою.

Крім того, безпідставними є доводи щодо не укладення кредитного договору у зв`язку з подальшим рухом грошових коштів після їх зарахування, яке саме по собі не свідчить про відсутність факту надання банком кредиту або про припинення зобов`язань відповідача перед банком. Позивач не є учасником подальших розрахунків, що здійснювалися після зарахування кредитних коштів на рахунок клієнта, та не може нести негативні наслідки можливих дій третіх осіб, якщо такі обставини не підтверджені належними доказами та не встановлені у визначеному законом порядку.

Відтак, стороною відповідача не спростовано факт укладення вищевказаного кредитного договору.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, за встановлених обставин укладення відповідачем кредитного договору, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №0001/980/3267099/25 від 29.11.2025 у в загальному розмірі 41 839,57 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39 000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 2 839,57 грн.

В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, які згідно виписки зараховані до спеціального державного бюджету України

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 590,44 грн.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «ОТП Банк» заборгованістьза кредитним договором №0001/980/3267099/25 від 29.11.2025 у розмірі 41 839,57 (сорок одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять грн 57 коп.) грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 000,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 2 839,57 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «ОТП Банк» сплачений судовий збір в сумі 2 590,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, 01033.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.