Рішення № 139932854, 15.09.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1150/26

Провадження № 2/293/981/2026

15 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № LM904573018 від 02.07.2025 у розмірі 15370,08 грн, з яких: 5598,16 грн заборгованість за тілом кредиту, 9435,92 грн заборованість по процентам, 336,00 грн - заборгованості за комісією.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про споживчий кредит № LM904573018 від 02.07.2025.

03.08.2026 суд, у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України, сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд", та отримав відповідь з ЄДДР № 3127363 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , який за адресою АДРЕСА_1 знятий з реєстрації 30.05.2025.

Ухвалою від 10.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті призначив на 15.09.2026.

Пунктом 10 ухвали суду від 10.08.2026 суд постановив витребувати в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua):

- інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки), маска Карти: НОМЕР_2

- докази зарухвання коштів на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_2 за період від 02.07.2025 до 07.07.2025 в сумі 5600,00 грн.

13.08.2026 за вх. №ЕП-1222 та 26.08.2026 за вх. №ЕП 1269 на виконання ухвали суду віл 10.08.2026 АТ «Універсал Банк» надіслав запитувану інформацію

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025 (далі - договір, кредитний договір), укладеного між ТОВ "Оптимальні кредити" та ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з поверення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за крединим договором в загальному розмірі 15370,08 грн, з яких: 5598,16 грн заборгованість за тілом кредиту, 9435,92 грн заборованість по процентах, 336,00 грн - заборгованості за комісією..

10.12.2025 між ТОВ "Оптимальні кредити" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" укладений договір факторингу № ОК-ТП/65, відповідно до умов якого ТОВ "Оптимальні кредити" відступило на користь ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025.

30.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" укладений договір факторингу №30/0326-01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025.

Отже, позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025 в сумі 15370,08 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься повідомлення

11.08.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду зі змісту якого вбачається, що представник відповідача стверджує, що зазначена у позовній заяві інформація про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , не відповідає дійсності, оскільки відповідач ще з 2025 року знятий із реєстрації за цією адресою, а тому на момент звернення позивача до суду вона вже тривалий час не була його зареєстрованим та фактичним місцем проживанняю. Отже, представник відповідача просить позовну заяву залишити без руху, надати строк для усунення недоліків позовної заяви, у разі не усунення позивачем недоліків - залишити позовну заяву без розгляду.

12.08.2026 на адресу суду від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, зі змісту якого вбачається, що позивач заперечує щодо викладеного у клопотанні відповідача аргументуючи це тим, що адреса відповідача, АДРЕСА_1 , була зазначена самим відповідачем у кредитному договорі як його адреса, а також, що відповідачем при подані до суду заяви про залишення позову без розгляду у своїх контактних даних також зазначає саме адресу: АДРЕСА_1 .

Суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки 03.08.2026 судом у порядку, передбаченому ЦПК України, було сформовано запит до ЄСІТС та отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 3127363, відповідно до якої відповідача за адресою АДРЕСА_1 було знято з реєстрації 30.05.2025. Суд на підставі п. 10 ст. 186 ЦПК України відкрив провадження у справі, зазначивши, що подальший виклик Відповідача здійснюється через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

17.08.2026 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, поданий в порядку ст. 178 ЦПК України, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними електронними доказами факту укладення договору кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025 саме ОСОБА_1 та саме у тій редакції, яка подана до суду, також зазначає, що документи позивача мають суперечність щодо способу електронного підписання, оскільки паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором 8488, а договір одноразовим ідентифікатором EQUU днак у позовній заяві позивач уже об`єднує ці два різні коди та стверджує, що договір підписаний ідентифікатором EQUU8488.

Зазначає, що позивач не надав до суду чинної редакції порядку укладання електронних договорів ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» на дату укладання спірного правочину. Вказує на те, що заявлене позивачем клопотання про витребування відомостей у АТ «Універсал Банк» про встановлення належності відповідачу платіжної картки, зв`язок із зазначеним номером телефону та факт зарахування 5600,00 грн не може довести зміст електронного правочину, конкретну редакцію договору, погоджені процентні ставки, комісію, строки та інші умови, які відповідач нібито акцептував.

Вказує, що позивач не підтвердив належними та достатніми доказами безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал», оскільки щодо першого Договору факторингу № ОК-ТП/65 від 10.12.2025 позивач не надав первинного банківського документа, який підтверджував би фактичне здійснення ТОВ «Таліон Плюс» передбаченого договором фінансування, а за другим договором факторингу сам позивач уже подав саме платіжну інструкцію, тобто фактично визнав належний спосіб документального підтвердження фінансування. За таких обставин належне набуття ТОВ «Таліон плюс» спірного права вимоги не доведено у необхідній сукупності доказів, а тому саме по собі подальше підписання 30.03.2026 року Договору факторингу № 30/0326-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» не доводить виникнення у останнього статусу кредитора.

Також вказує, що матеріали позову не містять належного доказу індивідуального повідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора спочатку на ТОВ «Таліон Плюс», а надалі на ТОВ «Юніт Капітал», із належною ідентифікацією переданої вимоги та реквізитів нового кредитора.

Вважає, що позивачем не доведено правильність заявленого розміру заборгованості, відповідач е погоджується із порядком зарахування внеснесин відповідачем коштів на погашення заборгованості.

Вважає, що вимога про стягнення 5 598,16 грн основної суми кредиту заявлена передчасно. Поданий самим позивачем Договір № LM904573018 встановлює строк кредитування до 1 826 днів та кінцеву дату повернення кредиту 01.08.2030.

Крім того вважає безпідставною вимогу про стягнення комісії.

За таких обставин позов ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення із ОСОБА_1 15 370,08 грн є недоведеним та передчасним.

Також відповідач заперечує проти покладення на нього зазначених витрат у повному обсязі, оскільки подані Позивачем документи не підтверджують належним чином ані реальність усього задекларованого обсягу правничої допомоги, ані достовірність наведених в Акті відомостей про фактично виконані роботи, ані наявність у Позивача безумовного обов`язку сплатити заявлені 7 000,00 грн, а сам розмір заявлених витрат у будь-якому разі є неспівмірним із характером, складністю та ціною цього спору. Просить у задоволенні позовних вимог, а також у задоволенні вимог про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

17.08.2026 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, подана в порядку ст. 179 ЦПК України, у якому просить суд у позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечуючи доводам відповідача, позивач вказує, що відповідач підписав електронний договір шляхом накладення електронного підпису, одноразового ідентифікатору. Одноразовий персональний ідентифікатор - EQUU направлено Відповідачу 02.07.2025 16:55:17 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_3 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 02.07.2025 16:55:38. Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити», в якій вказується зазначається особисті данні Позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Щодо переходу право вимоги за кредитним договором до позивача, останній вказує, що за договорами факторингу до фактора правомірно перейшло право вимоги до боржника. Відповідач тактого права не спростував. Факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору. Таким чином ,Позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу.

Щодо нарахування відсотків за кредитом позивач вказує, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Щодо комісії позивач вказує, що доводи відповідача щодо безпідставності стягнення 336,00 грн комісії є необґрунтованими та суперечать умовам укладеного між сторонами Договору. Пунктом 8.4 Договору також встановлено, що Комісія нараховується одноразово в дату видачі першого Траншу, а пунктом 8.5 визначено її конкретний розмір - 336,00 грн. Таким чином, зазначена сума є погодженою сторонами складовою плати за кредит та нараховується у зв`язку з фактом видачі кредиту.

Отже, 336,00 грн комісії прямо передбачені умовами Договору, її розмір та порядок нарахування визначені сторонами, а тому доводи відповідача про безпідставність її стягнення є необґрунтованими.

Щодо витрат на правничу допомогу позивач наголошує, що 20.01.2026 укладено Договір про надання правничої допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери». Порядок оплати послуг Адвокатського бюро зазначено в розділі 3 Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026. Згідно з п. 3.1. Отримання винагороди Адвокатським бюром за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. До правової допомоги наданої Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» належить вивчення матеріалів справи, складання адвокатського запиту, складання клопотання про витребування доказів , а також складання позовної заяви. Вказану суму в розмірі 7000,00 грн. на надання правничої допомоги зазначено в Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026. З урахуванням викладеного, сума правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро «Тимошенко та партнери».

17.08.2026 представник відповідача в порядку ст. 84 ЦПК України подав клопотання клопотання про витребування доказів у позивача у якому просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»:

- відомості з інформаційно-комунікаційної системи ТОВ "ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ", які підтверджують створення заявки та/або особистого кабінету ОСОБА_1 під час оформлення Договору кредитної лінії № LM904573018 від 02.07.2025 року, із зазначенням дати і часу відповідних дій, а також збережених інформаційною системою IP-адреси, даних пристрою, номера телефону, електронної адреси та інших технічних параметрів відповідної сесії користувача.

- технічні журнали або логи інформаційно-комунікаційної системи, які підтверджують послідовність дій користувача під час оформлення Договору № LM904573018 від 02.07.2025 року, зокрема авторизацію, заповнення заявки, відкриття або перегляд Паспорта споживчого кредиту, тексту Договору та Правил, введення одноразових ідентифікаторів 8488 та EQUU і завершення процедури укладення Договору.

- відомості щодо генерації, направлення та використання одноразових ідентифікаторів 8488 та EQUU із зазначенням дати і часу генерації кожного з них, способу направлення, номера телефону, електронної адреси або іншого контакту, на який відповідний ідентифікатор було направлено, а також дати і часу введення кожного коду в інформаційно-комунікаційній системі.

- докази технічного та логічного зв`язку одноразового ідентифікатора 8488 саме з Паспортом споживчого кредиту, а одноразового ідентифікатора EQUU - саме з Договором кредитної лінії № LM904573018 від 02.07.2025 року у тих редакціях, які подані Позивачем до суду, а не з іншими електронними документами, заявками, діями користувача чи внутрішніми операціями інформаційної системи.

- дані, які підтверджують, що на момент введення одноразового ідентифікатора 8488 ОСОБА_1 був доступний Паспорт споживчого кредиту, а на момент введення одноразового ідентифікатора EQUU - Договір кредитної лінії № LM904573018 від 02.07.2025 року, Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ "ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ" та інші документи, на які Позивач посилається як на складові спірних кредитних правовідносин.

- докази того, що текст Паспорта споживчого кредиту або посилання на нього були візуально розміщені поряд із полем для введення одноразового ідентифікатора 8488, а текст Договору № LM904573018 від 02.07.2025 року або посилання на нього - поряд із полем для введення одноразового ідентифікатора EQUUилання на нього - поряд із полем для введення одноразового ідентифікатора EQUU, таким чином, щоб введення кожного відповідного ідентифікатора було пов`язане саме з ознайомленням та/або підписанням конкретного електронного документа.

- докази направлення ОСОБА_1 примірника електронного Договору кредитної лінії № LM904573018 від 02.07.2025 після його укладення, із зазначенням способу направлення - через особистий кабінет, електронну пошту, SMS-посилання, вебпосилання або іншим способом, а також дати і часу такого направлення.

- електронний оригінал Договору кредитної лінії № LM904573018 від 02.07.2025 або електронні дані, які дають можливість перевірити його справжність, цілісність та незмінюваність після укладення, зокрема відомості про формат документа, дату та час його створення і останньої зміни, технічні метадані, а за наявності - хеш-значення та журнал змін, а також дані щодо накладення кваліфікованого електронного підпису директора ТОВ ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ та відповідної кваліфікованої електронної позначки часу.

- відомості щодо наявності або відсутності технічної можливості внесення змін до електронного примірника Договору кредитної лінії № LM904573018 від 02.07.2025 року після його укладення без участі та згоди ОСОБА_1 .

Дослідивши зміст поданого клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволеннізважаючи на таке.

Так, нормами ст 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Натомість клопотання відповідача нормам ч.2 ст 84 ЦПК України не віповідає, зокрема, відповідач не вказав, що кожен із витребуваних доказів може підтвердити, а також не зазначено та не подано відповідних доказів того, що відповідач самостійно вчиняв заходи для отримання вказаних доказів.

19.08.2026 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), подані в порядку ст. 180 ЦПК України, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач ознайомившись із відповіддю на відзив позивача вважає, що наведені позивачем доводи не спростовують заперечень, викладених у відзиві, не усувають встановлених недоліків доказування заявлених позовних вимог та не підтверджують наявності правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 заявленої заборгованості.

Відповідач зазначає, позивач не довів самої первинної підстави заявлених вимог. У матеріалах справи відсутні належні електронні докази того, що саме ОСОБА_1 отримав та використав одноразовий ідентифікатор для підписання саме тієї редакції Договору № LM904573018 від 02.07.2025 року, яку Позивач подав до суду. Суперечність між ідентифікаторами 8488, EQUU та EQUU-8488 не усунута, технічні логи, дані електронної сесії та докази зв`язку конкретного ідентифікатора з конкретним електронним документом відсутні. Отже, факт належного укладення спірного Договору Позивачем не доведений. Так само не доведено і право самого ТОВ «Юніт Капітал» вимагати від Відповідача будь-яких коштів. Щодо першої та визначальної ланки переходу права вимоги від ТОВ «Оптимальні Кедити» до ТОВ «Таліон Плюс» первинного платіжного документа на підтвердження фінансування не надано. Одностороннє «Повідомлення про сплату фінансування» не підтверджує фактичного здійснення платежу та не замінює первинного банківського документа. За таких обставин Позивач не довів, що ТОВ «Таліон Плюс» взагалі набуло спірне право вимоги в обсязі, який могло надалі передати ТОВ «Юніт Капітал». Недоведеність переходу права вимоги є самостійними і достатніми підставами для відмови у позові. Також вказує, що навіть якщо умовно виходити з існування кредитного зобов`язання, заявлена Позивачем модель заборгованості є очевидно непропорційною та має каральний характер. Із фактично отриманих 5 600,00 грн Відповідач уже сплатив 4 985,00 грн, однак із цієї суми на погашення тіла кредиту зараховано лише 1,84 грн, а 4 983,16 грн поглинуто процентами. Після сплати майже всієї отриманої суми Позивач продовжує вимагати 5 598,16 грн тіла кредиту та ще 9 435,92 грн процентів. Тобто фактична сплата Відповідачем майже не зменшила основний борг, а лише стала підставою для подальшого нарощування процентної заборгованості. Такий механізм виходить за межі звичайної плати за користування кредитом, набуває виразного карального економічного ефекту та не може бути прийнятий судом лише з формальним посиланням на договірну ставку без оцінки його відповідності засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.Крім того, Позивач не довів належного дострокового настання строку повернення 5 598,16 грн основного боргу при визначеній Договором кінцевій даті 01.08.2030 року, не підтвердив належного повідомлення Відповідача про послідовну зміну кредиторів, не пояснив правових підстав істотного збільшення процентної вимоги після першого факторингу та фактично змішав проценти за статтями 1048 і 625 ЦК України без розмежування їх сум і періодів нарахування. Вимога про 336,00 грн комісії ґрунтується на нікчемній умові про окрему плату фактично за саме надання кредиту, а заявлені 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу є явно завищеними, неспівмірними зі складністю типового кредитного спору та додатково не підтверджені достовірною хронологією виконаних робіт. Отже, недоліки позову стосуються не окремої другорядної обставини, а кожної ключової складової заявленої вимоги - підстави виникнення зобов`язання, права Позивача на його стягнення, строку виконання, розміру основного боргу, процентів, комісії та судових витрат. Просить відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі, а також у задоволенні вимог про стягнення судових витрат.

20.08.2026 на адресу суду від позивача надйшли додаткові пояснення у справі, подані в порядку ст. 182 ЦПК України, у якому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Щодо доведення факту укладення кредитного договору позивач зазначає, що 02.07.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Манвео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № EQUU. Отже, з моменту укладення Кредитного договору, між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання, що передбачають не лише набуття суб`єктивних прав, а й прийняття на себе взаємних обов`язків. Щодо проведення ідентифікації та верифікації боржника позивач, зазначає, що Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», Позичальник через сайт/ мобільний додаток або програмне забезпечення партнерів Первинного кредитора отримує доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи та самостійно обирає суму кредиту і строк його надання за допомогою вбудованого калькулятора, здійснюючи волевиявлення для укладення електронного договору. Згідно з встановленим Алгоритмом, за яким можливе оформлення кредиту, Відповідач послідовно виконав усі дії, що ним передбачені: пройшов увесь процес укладення електронного договору та вчинив конклюдентні дії, що свідчить про свідоме бажання укласти Кредитний договір. На підставі отриманих результатів перевірки та дотримання встановлених процедур Позивач довів, що Відповідач уклав кредитний договір шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є належним і допустимим способом підтвердження волевиявлення відповідно до законодавства України. Тим самим Відповідач підтвердив своє ознайомлення з умовами кредитного договору, прийняття їх до виконання та добровільне взяття на себе відповідних фінансових зобов`язань. Також позивач вказує на додаткові фактори, а саме: відповідач не відмовився від кредитних коштів, не розірвав договір , не повернув кошти, здійснював часткові платежі на погашення. Звертає увагу суду, що Відповідач мав можливість відмовитися від отриманих кредитних коштів на будь-якому етапі укладення договору, включно з періодом після його підписання та фактичного отримання коштів. Проте він не скористався цією можливістю, не розірвав договір та не повернув кредитні кошти у повному обсязі. Така поведінка свідчить про його добровільне прийняття умов договору, усвідомлене волевиявлення та факт фактичного користування наданим кредитом. Таким чином, добровільна поведінка Відповідача - відсутність відмови від кредиту, нездійснення розірвання договору та часткові платежі - свідчить про законність укладеного кредитного договору, підтверджує його волевиявлення та прийняття зобов`язань. Відповідно, відсутні підстави для визнання договору недійсним, а вимоги Позивача є правомірними та підлягають виконанню. Щодо доказів та доказування позивач наголошує, що усупереч статті 81 ЦПК України, Відповідачем не надано Суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог Позивача, а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Щодо договорів факторингу позивач вказує, що у Договорі факторингу 1, Договорі факторингу 2, Договорі факторингу 3 (далі - Договори факторингу) усі зазначені істотні умови дотримані. Зокрема: умови, передбачені пунктами 1-5, 7-11 ст. 6 Закону, закріплені безпосередньо в тексті Договорів факторингу; умова щодо розміру фінансового активу, строків його внесення та порядку взаєморозрахунків (п. 6 ст. 6 Закону) деталізована у Реєстрах прав вимоги, які є невід`ємною частиною кожного Договору факторингу. Отже, виходячи із сутності Договорів факторингу, їх предметом є не відступлення права вимоги за конкретним договором, а передання Фактору прав вимоги, перелік яких наведений у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином, сторони визначили механізм відступлення прав вимоги як щодо зобов`язань, які існували на момент укладення договору, так і щодо зобов`язань, що можуть виникати в подальшому, із закріпленням їх передачі у наступних Реєстрах прав вимоги, що цілком відповідає змісту та правовій природі договору факторингу. Таким чином, кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у Реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід`ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів. Щодо оплати за договором факторингу № ОК-ТП/65 від 10.12.2025 позивач зазначає, що з вищевикладеного випливає, що оплата не є предметом доказування, однак для повного та всебічного розгляду справи Позивачем додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №Б/Н від 10.12.2025 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги. Подані Позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції Позивача. Також долучено платіжну інструкцію за договором факторингу №30/0326-01 від 30.03.2026. Отже, оскільки Позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги, суд першої інстанції необґрунтовано визнав ці докази недостатніми для підтвердження правового статусу Позивача як належного кредитора. Щодо безпідставності доводів Відповідача про «непропорційність» нарахованих процентів та нібито поглинання платежів процентами позивач наголошує, що посилання Відповідача на те, що отримавши 5 600,00 грн та сплативши 4 985,00 грн, вона нібито повинна мати істотно менший залишок основного боргу, ґрунтується на неправильному розумінні механізму погашення заборгованості, погодженого сторонами при укладенні Кредитного договору. Відповідач фактично ототожнює суму здійснених нею платежів із сумою, на яку автоматично має бути зменшений основний борг за кредитом. Однак такий підхід не відповідає умовам укладеного сторонами Кредитного договору. Пунктом 7.9 Кредитного договору прямо визначено порядок зарахування платежів у випадку недостатності здійсненого платежу для повного виконання зобов`язання: «У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту та прострочені проценти за користування Кредитом; у другу чергу сплачуються сума Кредиту та нараховані проценти за користування Кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору». Отже, сторони прямо та однозначно погодили порядок зарахування платежів, у тому числі у випадку, коли сума платежу є недостатньою для повного погашення всієї заборгованості. Таким чином, твердження Відповідача про те, що її платежі «фактично поглинаються процентами, не призводячи до істотного зменшення основного боргу», є некоректним. Враховуючи викладене, доводи Відповідача про нібито очевидну непропорційність результату, каральний характер процентів та неправомірне поглинання платежів процентами є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та спростовуються безпосередньо умовами п. 7.9 Кредитного договору. Відтак зазначені доводи не можуть бути підставою для зменшення заявленої до стягнення заборгованості або відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів. Щодо безпідставності доводів Відповідача про передчасність стягнення основної суми кредиту, посилання Відповідача на те, що вимога Позивача про стягнення 5 598,16 грн основної суми кредиту є передчасною у зв`язку з визначенням у договорі кінцевої дати повернення кредиту 01.08.2030 року, є необґрунтованим, оскільки Відповідач не враховує передбачене самим Кредитним договором право Позивача вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення Позичальником своїх договірних обов`язків. Відповідно до п. 9.1.1.2 Кредитного договору Кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом та інших нарахувань, передбачених Договором, зокрема, у разі прострочення сплати нарахованих процентів Позичальником. Отже, встановлений п. 1 Договору кінцевий строк повернення кредиту не є безумовною забороною для дострокового пред`явлення Кредитодавцем вимоги про повернення залишку кредиту. Навпаки, сторони прямо погодили випадки, за яких Кредитодавець набуває право вимагати дострокового повернення кредиту. У цій справі така договірна підстава виникла у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов`язань, зокрема простроченням сплати нарахованих процентів, що прямо передбачено п. 9.1.1.2 Кредитного договору. При цьому Відповідач помилково ототожнює дві різні обставини: встановлення договором первісного строку планового повернення кредиту та виникнення права Кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту внаслідок порушення Позичальником умов договору. Саме остання обставина має значення у даній справі. Кінцева дата 01.08.2030 року визначає строк виконання зобов`язання за нормального належного виконання Позичальником умов договору. Вона не позбавляє Кредитодавця права скористатися передбаченим договором механізмом дострокового повернення у разі порушення Позичальником своїх обов`язків. Звертаючись до суду з вимогою про стягнення залишку основної суми кредиту, Позивач однозначно висловив своє волевиявлення щодо дострокового повернення непогашеної суми кредиту та пред`явив її Відповідачу у письмовій формі в межах судового провадження. Тобто Позивач не продовжував вимагати від Відповідача виконання первісного графіка до 01.08.2030 року, а реалізував передбачене договором право на дострокове повернення кредиту. Особливо важливим є положення п. 10.3.3 Кредитного договору, відповідно до якого заходи досудового врегулювання спорів не є обов`язковими перед поданням позову до суду, а непроведення таких заходів не позбавляє Кредитодавця права на подання позову до суду. Отже, сторони прямо погодили, що звернення Кредитодавця до суду не повинно ставитися в залежність від попереднього проведення переговорів, направлення претензії чи інших заходів досудового врегулювання. Таким чином, посилання Відповідача на відсутність окремої досудової вимоги саме по собі не може бути підставою для висновку про відсутність у Позивача права на звернення до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту. Отже, помилковим є сам підхід Відповідача, відповідно до якого до моменту 01.08.2030 року за жодних обставин не могла виникнути вимога про повернення залишку кредиту. Такий висновок суперечить як умовам Кредитного договору, так і спеціальній нормі ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Що стосується твердження Відповідача про те, що Позивач нібито мав окремо направити вимогу, а звернення до суду «не може ретроспективно змінити строк виконання зобов`язання», то Позивач звертає увагу, що предметом позову є саме реалізація права на дострокове повернення кредиту у зв`язку з допущеним Відповідачем порушенням. Позивач не заявляє вимогу про виконання зобов`язання за первісним графіком до 01.08.2030 року, а просить стягнути фактично неповернутий залишок кредиту у зв`язку з реалізацією передбаченого договором права на дострокове повернення. При цьому довід Відповідача про «відсутність конкретної дати» не спростовує самого факту порушення та існування непогашеного грошового зобов`язання. Питання дати, з якої сума стала такою, що підлягає достроковому поверненню, має оцінюватися з урахуванням умов договору, факту порушення та вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», а не шляхом механічного застосування лише первісної кінцевої дати кредитування. Крім того, Відповідач не заперечує самого факту отримання кредитних коштів та наявності непогашеної основної заборгованості у розмірі 5 598,16 грн, а заперечує виключно можливість її дострокового стягнення. Отже, спір у цій частині стосується не існування грошового зобов`язання, а моменту його дострокового виконання. Таким чином, доводи Відповідача про передчасність вимоги про стягнення 5 598,16 грн основної суми кредиту є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються виключно на первісній кінцевій даті кредитування та не враховують передбачене договором право Кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення сплати процентів.

21.08.2026 на адресу суду від відповідача надйшли додаткові пояснення у справі, подані в порядку ст. 182 ЦПК України, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 15.09.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимальні кредити" та ОСОБА_1 (відповідач) укладений договір кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025.

Відповідно до погоджених умов договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить 5600 грн 00 коп. (п`ять тисяч шістсот грн. нуль коп.). Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 02.07.2025 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх (п.п.2.3.-2.5 договору).

Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_2, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п.5.1. договору).

За умовами договору передбачена базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. ( п.8.3 договору)

Сторонами узгоджено розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 336 грн 00 коп. (триста тридцять шість грн. нуль коп.) ( п. 8.5 договору).

Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 106146,88 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 100546,88 грн. (які складаються з процентів за користування Кредитом за Базовою ставкою та Комісії за надання кредиту) та суму Кредиту у розмірі 5600.00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2252,24 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 100546,88 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 5600.00 грн.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 0,98 відсотків в день.( п. 8.6 договору).

Відповідно до п. 8.7. договору передбачено, що за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами та суми нарахованої та несплаченої Комісії за видачу Кредиту протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином:

За період від 02.07.2025 р. до 13.07.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 74,49 (сімдесят чотири цілих сорок дев`ять сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,25 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 91,25 (дев`яносто одна цілих двадцять п`ять сотих) відсотків річних (.8.7.1 договору);

У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 13.07.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат ( п. 8.7.2 договору).

За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами та суми нарахованої та несплаченої Комісії за видачу Кредиту протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 11 (одинадцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 6090 грн 00 коп. (шість тисяч дев`яносто грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 154 грн 00 коп., Комісію за надання кредиту у розмірі 336 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 5600 грн 00 коп. ( п. 8.8 договору).

У п.12.3 договору сторони також погодили, що за порушення будь-якого з платежів передбачених цим Договором на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом, але не більше половини суми Кредиту, яка була в користуванні Позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Відповідно до умов договору невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: https://optimal-loans.com.ua/ та https//limon-credit.com.ua/ (п.14.1 договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього договору, для цілей ініціювання отримання нових Траншів, Пролонгацій чи Поновлення Дисконтного періоду, що не є зміною істотних умов цього Договору, Позичальник здійснює авторизацію в Особистому кабінеті та ініціює отримання нових Траншів, Пролонгації чи Поновлень Дисконтного періоду в ІКС (п.14.2 договору).

Позичальник, підписанням цього договору, підтверджує свою обізнаність про те, що передача інформації, що становить таємницю фінансової послуги, за цим договором може відбуватися незахищеними каналами комунікації. Такі канали комунікації не можуть забезпечити її гарантовану доставку та конфіденційність. Незважаючи на це, Позичальник, підписанням цього Договору, надає Кредитодавцю згоду та дозвіл на передачу інформації, що становить таємницю фінансової послуги згідно цього Договору, незахищеними каналами комунікації (п.14.33 договору).

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту продукту "Оптимальний кредит" до договору №LM904573018 від 02.07.2025 визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Згідно із копіями довідок про перерахування суми кредиту, виданої ТОВ «Оптимальні кредити», ОСОБА_1 на номер платіжної картки НОМЕР_2 перерахована ТОВ «Оптимальні кредити» сума кредитних коштів у розмірі 5 600,00 грн на підставі договору №LM904573018 від 02.07.2025.

Перерахування суми кредиту підтверджується випискою про рух коштів по картці від 10.08.2026 наданою АТ «Універсал Банк» на вимогу суду.

Згідно із розрахунком заборгованості, сформованим перевісним кредитором, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №LM904573018 від 02.07.2025 становить: 5 598,16 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 8384,48 грн - заборгованість за процентами; 336,00 грн - комісії; 2 799,08 грн - неустойка.

10.12.2025 між ТОВ "Оптимальні кредити" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № ОК-ТП/65, відповідно до умов якого ТОВ "Оптимальні кредити" відступило на користь ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025.

30.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №30/0326-1, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025.

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договорів факторингу, позивач додає копію платіжної інструкції №1091 від 06.04.2026 з оплати згідно договору факторингу №30/0326-01 від 30.03.2026 (а.с.35).

Так відповідно до копії реєстру прав вимоги від 10.12.2025 на умовах договору факторингу ТОВ «Оптимальні кредити» відступило ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги за кредитним договором №LM904573018 від 02.07.2025 до ОСОБА_1 у розмірі 14 142,80 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 3292,80 грн - заборгованість за процентами; 350 грн - комісії; 3 500грн - неустойка.

Відповідно до копії реєстру прав вимог №1 від 30.03.2026 (а.с.36) ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Юніт Капітал" право вимоги за кредитним договором №LM904573018 від 02.07.2025 до ОСОБА_1 у розмірі 12 134,56 грн, з яких: 5 598,16 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 3401,32 грн - заборгованість за процентами; 336,00 грн - заборгованість по комісії; 2 799,08 грн - неустойка.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сформованим ТОВ "Таліон Плюс" за період з 10.12.2025 по 30.03.2026 заборгованість ОСОБА_2 (відповідач) за кредитним договором №LM904573018 від 02.07.2025 становить: 5 598,16 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 9435,92 грн - заборгованість за процентами; 336,00 грн - заборгованість по комісії; 2799,09 грн - неустойка (а.с.23-24)

Позивач звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 370,08 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного договору кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 15370,08 грн.

Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025, особою, яка набула таке право відновідно до договору факторингу.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання договору кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до умов договору кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025 підписання договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (п.14.2 договору).

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, що нівелює доводи відповідача, що договір вважається неукладеним.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами кредитного договору був ознайомлений, підписав такий договір, однак умови договору виконував неналежним чином.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований.

Станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором кредитної лінії №LM904573018 від 02.07.2025 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (позивач), правомірно, що нівелює доводи позивача щодо недоведення права вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "Юніт Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5598,16 грн та заборгованості за процентами в розмірі 9435,92 грн є обгрунотваними, заявленими відповідно до умов договору та підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що нарахування процентів за договором здійснювалося неправомірно, проте власного розрахунку заборгованості не надав. Крім того порядок нарахування відсотків за користування кредитом передбачений укладеним між сторонами договором, умови якого були відомі відповідачу.

Суд також не погоджується з твердженнями відповідача щодо неправомірності зарахуваня позивачем платежів, оскільки пунктом 7.9 Кредитного договору прямо визначено порядок зарахування платежів у випадку недостатності здійсненого платежу для повного виконання зобов`язання: «У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту та прострочені проценти за користування Кредитом; у другу чергу сплачуються сума Кредиту та нараховані проценти за користування Кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору». Отже, сторони прямо та однозначно погодили порядок зарахування платежів, у тому числі у випадку, коли сума платежу є недостатньою для повного погашення всієї заборгованості. Таким чином, твердження Відповідача про те, що платежі «фактично поглинаються процентами, не призводячи до істотного зменшення основного боргу», є некоректним.

Разом тим суд вважжає безпідставними твердження відповідача щодо неотримання повідомлення про перехід права вимоги за кредитним договором, що позбавляє позивача права на звернення суду, оскільки згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право па погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, дане твердження не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 336,00 грн, то суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині, виходячи з таких обставин.

Стягнення із ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі заборгованості за тілом кредиту - 5598,16 грн та заборгованості за процентами- 9435,92 грн, що разом становить 15034,08 грн.

В частині стягнення 336 грн комісії, суд відмовляє у задоволенні позову за безпідтавністю вимог.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, копію Додаткової угоди №25771560910 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026.

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «ЛАвентус проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення позивача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума в розмірір 7000,00 грн є необґрунтованою, є неспівмірною заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерію реальності таких витрат.

Суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів. Отже, з огляду на викладене, з урахуванням викладених аргументів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з вілдповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. В решті суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача та покладає на сторону позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 знятий з реєстрації 30.05.2025НОМЕР_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163)

- 5598,16 грн - заборгованість по тілу кредиту;

- 9435,92 грн - заборгованість по відсотках;

- 3000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу;

- 2604,19 грн - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 знятий з реєстрації 30.05.2025, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано:21.09.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ