Рішення № 139932233, 18.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9000/26

2/296/4681/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

29.07.2026 представник позивача - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №98719181000 від 08.09.2022 в сумі 46 497,09 грн. та 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 08.09.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №98719181000, за яким позичальнику надано 44?259,89 грн для особистих потреб шляхом безготівкового перерахування на рахунок, визначений Договором. Повернення кредиту, плати за кредит та інших платежів здійснюється відповідно до Правил на рахунок, зазначений у Договорі, або шляхом договірного списання.

Позичальник зобов`язався погашати кредит ануїтетними платежами згідно з Графіком (Додаток №1), розмір ануїтетного платежу становить 1?896 грн, сплата здійснюється щомісяця до 8 числа включно. Кінцевий строк повернення кредиту 08.09.2022. Процентна ставка за користування кредитом становить 0,00001 % річних, а у разі прострочення 7,00001 % річних, які нараховуються на всю прострочену суму до моменту її погашення.

Свої зобов`язання АТ «УКРСИББАНК» виконало та перерахувало відповідачу 44 259,89 грн.

Відповідач у строки встановлені угодами строки зобов`язання не виконав.

19.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №243, відповідно до глави 47 та ст. 512 ЦК України. За умовами Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «УКРСИББАНК», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №98719181000 від 08.09.2022 року.

Оскільки відповідачем не виконано умов договору, наявна заборгованість в сумі 46 497,09 грн., з яких: - 38 707,33 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 7789,76 грн. сума заборгованості за комісією.

Ухвалою судді від 03.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) - 18.09.2026 о 10-30 годині.

10.09.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

18.09.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 10-30 годину 18.09.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, 08.09.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 07.09.2026 причина невручення; "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 08.09.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 18.09.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 08.09.2022 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №98719181000.

Згідно умов договору, кредитодавець:

- надає позичальнику кредит в розмірі 44259.89 грн кінцевим строком повернення кредиту є 08.09.2026 ( п.3.1, 3.5, Договору) ;

- позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіку платежів (п. 3.5 Договору).

- розмір ануїтетного платежу становить 1896 гривень. Ануїтетний платіж повинен сплачуватися щомісячно до 8 числа (включно), ( п.3.6, 3.7, Договору)

- процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних ( п.3.8 Договору);

- Процентна ставка за користування кредитними коштами понад строк, визначений Договором, становить 7,00001 % річних та застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника. Нарахування здійснюється з моменту виникнення прострочення платежу і триває до повного погашення заборгованості. ( п.3.9 Договору)

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

У додатку № 1 до кредитного договору зазначений розмір щомісячних платежів, який має здійснити позичальник на погашення кредиту, розмір комісії і підстави її нарахування. Зокрема, передбачено сплату щомісячної комісії за управління активом у розмірі 2,2 % від суми кредиту; у випадку прострочення сплати чергового платежу банк має право застосовувати комісію у розмірі 500 грн.

Також сторони погодили, що спори має вирішувати Постійно діючий Третейський суд при торгово-промисловій палаті (п.5.1 Договору) .

ОСОБА_1 підписала договір, додаток до нього та паспорт споживчого кредиту електронним підписом 08.09.2022 - цифрове значення 95567 про що свідчить витяг з системи Банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ«УКРСИББАНК». Договір з його додатком та паспорт споживчого кредиту надіслано позичальнику 22.09.2022 о 10:17:52

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №98719181000 від 08.09.2022 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 44 259,89 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою за кредитним договором (вкл.) 08.09.2022 по (вкл.) 19.06.2023 з АТ «УКРСИББАНК».

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 08.09.2022 на вказаний рахунок було зараховано кошти в сумі 44.259,89 грн.

Оскільки відповідачем не виконано умов договору про повернення кредитних коштів, наявна заборгованість в сумі 46 497,09 грн., з яких:

- 38 707,33 грн. сума заборгованості за кредитом;

- 7789,76 грн. сума заборгованості за комісією.

19.06.2023 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №243 (договір додається). Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98719181000 від 08.09.2022 року

Так, згідно п.4.1.(Договору факторингу №243) право власності на Права Вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених Прав у Фактора виникає з моменту підписання Акту прймання-передачі Права Вимоги (Додаток №2 до цього Договору), але не раніше сплати Фактором Суми Фінансування у порядку, визначеному Договором.

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача та між ними між існують зобов`язальні, цивільно - правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

Першочергово слід встановити чи підвідомча справа суду.

Так сторони погодили, що всі спори між сторонами має вирішувати Постійно діючий Третейський суд при торгово-промисловій палаті (п.5.1 Договору) .

ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому суд вважає, що третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» справа про стягнення заборгованості з позичальника не підвідомча, отже її має розглядати суд загальної юрисдикції, за місцем реєстрації відповідача - Корольовський районний суд м.Житомира.

Щодо суті спору.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Суд під час розгляду справи встановив, що 08.09.2022 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №98719181000.

Згідно умов договору, кредитодавець:

- надає позичальнику кредит в розмірі 44259.89 грн кінцевим строком повернення кредиту є 08.09.2026 ( п.3.1, 3.5, Договору) ;

- позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіку платежів (п. 3.5 Договору).

- розмір ануїтетного платежу становить 1896 гривень. Ануїтетний платіж повинен сплачуватися щомісячно до 8 числа (включно), ( п.3.6, 3.7, Договору)

- процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних ( п.3.8 Договору);

- Процентна ставка за користування кредитними коштами понад строк, визначений Договором, становить 7,00001 % річних та застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника. Нарахування здійснюється з моменту виникнення прострочення платежу і триває до повного погашення заборгованості. ( п.3.9 Договору)

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

У додатку № 1 до кредитного договору зазначений розмір щомісячних платежів, який має здійснити позичальник на погашення кредиту, розмір комісії і підстави її нарахування. Зокрема, передбачено сплату щомісячної комісії за управління активом у розмірі 2,2 % від суми кредиту; у випадку прострочення сплати чергового платежу банк має право застосовувати комісію у розмірі 500 грн.

ОСОБА_1 підписала договір, додаток до нього та паспорт споживчого кредиту електронним підписом 08.09.2022 - цифрове значення 95567 про що свідчить витяг з системи Банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ«УКРСИББАНК». Договір з його додатком та паспорт споживчого кредиту надіслано позичальнику 22.09.2022 о 10:17:52

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 08.09.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №98719181000.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №98719181000 від 08.09.2022 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 44 259, 89 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою за кредитним договором (вкл.) 08.09.2022 по (вкл.) 19.06.2023 з АТ «УКРСИББАНК» .

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 08.09.2022 по 19.06.2023 на вказаний рахунок було зараховано кошти в сумі 44 259,89 грн.

Виписка є первинним документом ( постанова ВС у справі № 200/5647/18 від 16.09.2020) і ця позиція Верховного суду є сталою.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 . коштів від первісного кредитора Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» в сумі 44 259,89 грн., 08.09.2022, суд вважає доведеним.

Згідно виписки банку відповідач сплатив з жовтня 2022 року по березень 2023 року 5552,56 грн тіла кредиту (922,28 грн + 104,00 грн + 818,28 грн +108,00 грн + 922,28 грн + 922,28 грн + 922,28 грн +833,16 грн) та 1947,44 грн комісії (у жовтні та листопаді 2022 року).

В подальшому нарахована комісія списана.

Щодо нарахування комісії.

У своїй Постанові Великі Палаті Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зробила висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

У додатку № 1 до кредитного договору зазначений розмір щомісячних платежів, який має здійснити позичальник на погашення кредиту, розмір комісії і підстави її нарахування. Зокрема, передбачено сплату щомісячної комісії за управління активом у розмірі 2,2 % від суми кредиту; у випадку прострочення сплати чергового платежу банк має право застосовувати комісію у розмірі 500 грн.

Натомість умовами договору не визначено, за що нараховується комісія також відсутні докази, що відповідач вимагав частіше 1 разу на місяці інформацію про стан кредиту.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Суд вважає, що п.3.11 договору №98719181000 від 08.09.2022 року про нарахування комісії за управління кредитом є нікчемним.

Отже і сплачені в жовтні -листопаді 2022 року (виписка банку, як первинний документ) - 1947,44 грн. (два платежі по 973,72 грн) слід зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту.

Отже заборгованість відповідача перед первісним кредитором за тілом кредиту - 36759,89 грн ( 38707,33 грн-1947,44 грн)

Щодо заборгованості за комісією в сумі 7789,76 грн то взагалі не зрозуміло за що вона нарахована та з чого складається.

Таким чином суд встановив, що первісний кредитор АТ «УКРСИББАНК» мало право вимоги до відповідача в сумі - 36759,89 грн, що складається з тіла кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

19.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №243, відповідно до глави 47 та ст. 512 ЦК України. За умовами Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «УКРСИББАНК», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №98719181000 від 08.09.2022 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор мав права вимагати з відповідача - 36759,89 грн, заборгованості за кредитним договором №98719181000 від 08.09.2022 року, що складається з тіла кредиту то відповідно і до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал" перейшло право вимоги саме в такому розмірі.

Враховуючи всі обставини справи суд примає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 36759,89 грн, заборгованості за кредитним договором №98719181000 від 08.09.2022 року, що складається з тіла кредиту.

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України

Ціна позову 46497,09 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 36759,89 грн, що дорівнює 79 % від ціни позову.

Отже з відповідача слід стягнути 2104,85 грн ( 36759,89 грн :46497,09 грн=79% х 2662,40 грн) оскільки при зверненні до суду позивач сплатив 2662,40 грн, що були зараховані до спеціального державного бюджету України.

Правнича допомога.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано:

- копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі керуючого бюро адвоката Усенка М.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал де вказано, що вартість за 1 кредитну справу складає 8000,00 грн;

- акт №393 наданих послуг від 10.07.2026 згідно якого адвокатом М.І. Усенко надано послуги правничої допомоги згідно договору №0107 від 01 липня 2025 року , щодо стягення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 98719181000 на суму 8000,00 грн.

- детальний опис наданих послуг відповідно до акту №393 наданих послуг від 10.07.2026 в якому вказано що: усна консультація - заяйняла 30 хвилин часу; ознайомлення з матеріалами зайняло - 2 години часу; погодження правової позиції зайняло - 30 хвилин часу; складання позову - 3 години 30 хвилин часу; а всього 6 годин 30 хвилин.

При цьому, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Оскільки відповідач заперечень не надав то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.

Позов задоволено на 79% ( 36759,89 грн :46497,09 грн=79%)

Отже в рахунок правничої допомоги слід стягнути 6320,00 грн

Керуючисьст.ст.2,18,43,44,49,76,83,133,141,174,175,179,187,258,263,265,268 ЦПК України, ст. ст.512,525-526,530,551,536,559,610,629,1046-1056 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - 36759 (тридцять шість тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 89 копійок , заборгованості за кредитним договором №98719181000 від 08.09.2022 року, що складається з тіла кредиту.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - 2104 (дві тисячі сто чотири) гривні 85 копійок судового збору та 6320 (шість тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2025 року

Відомості про строни:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ:35234236, місцезнаходження: м.Львів, вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28, 4-й поверх, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК";

Відповдач: Куликівська Ганна Романівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Суддя В. М. Шкиря