Ухвала суду № 139930349, 03.08.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6475/26

Провадження № 1-і/203/37/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в порядку вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року у справі №1-54/2006, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

17.06.2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 (далі заявник, власник майна, представник заявника, власника майна, відповідно) про скасування арешту майна в порядку вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року у справі №1-54/2006, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, в якому заявник просить суд:

- винести ухвалу суду про скасування арешту на будинок АДРЕСА_1 , який був накладений на виконання вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року, що набрав законної сили 22.06.2007 року, Кіровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, та 03.08.2008 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості, на підставі постанови про арешт нерухомого майна за виконавчим провадженням №8332728, відкритим ВДВС Дніпропетровського РУЮ.

В обґрунтування вимог клопотання заявник вказав, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на житловий будинок, що знаходиться в приватній власності ОСОБА_4 , та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт на виконання вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. Обтяження зареєстроване 03.08.2008 року за №7677715 Дніпропетровською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт, ВП №8332728 від 17.07.2008 року. Власником майна зазначена ОСОБА_5 . Арешт на зазначене майно було накладено на підставі виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №1-54 по справі №1-54/2006 для виконання вироку суду стосовно ОСОБА_5 про конфіскацію всього належного їй майна.

Як пояснив заявник, вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року, що набрав законної сили станом на 22.06.2007 року, справа №1-54/2006, за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, було засуджено ОСОБА_5 до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 02.07.2008 року був виписаний та направлений для виконання до Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ виконавчий лист №1-54 про конфіскацію майна, що є особистою власністю засудженої ОСОБА_5 , та зазначено місце її проживання: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного виконавчого листа 14.07.2008 року було відкрито виконавче провадження №8182456 та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 , та 03.08.2008 року на підставі постанови про арешт, ВП №8332728 від 17.07.2008 року, Дніпропетровською районною державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження на будинок АДРЕСА_1 . Власником майна зазначено ОСОБА_5 .

Також, як вказала заявник, 18.09.2008 року Кіровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ у виконавчому провадженні №81822456 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що за боржником ОСОБА_5 зареєстрована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до Дніпропетровського району, та повернув виконавчий лист до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. При цьому накладений постановою від 14.07.2008 року арешт на майно скасовано не було, та 10.12.2008 року Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження №8332728 виніс постанову про повернення стягувачу виконавчого документу №1-54, виданого 02.07.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, у зв`язку з відсутністю належного боржнику майна без скасування накладеного арешту на майно.

Заявник ОСОБА_4 є власником житлового будинку, на який накладено арешт, та земельної ділянки, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу будинку від 10.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №2531, та договору дарування земельної ділянки, площею 0,18 га, від 10.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 , за реєстровим №2533. Право власності на нерухоме майно (будинок) 26.12.2003 року було зареєстроване в КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за №3823517. Державні акти на право власності на землю, серії ЯЕ №994877, на 0,15 га, та серії ЯЕ №994878 га, на 0,03 га, на ім`я ОСОБА_4 , видані 19.11.2008 року.

Заявник повідомив, що дізнався про арешт належного йому на праві власності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з Інформації з Єдиного державного реєстру нерухомого майна про те, що 03.08.2008 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесені відомості про накладення арешту на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови про арешт нерухомого майна у виконавчому провадженні №8332728, відкритому ВДВС Дніпропетровського РУЮ, та зазначено, що власником майна є ОСОБА_5 .

З огляду на викладене вище, заявник звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року, судову справу №203/6475/26, провадження №1-і/203/37/2026, було розподілено головуючому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду, прийнято до провадження судом 23.06.2026 року.

Чергове судове засідання з розгляду клопотання про скасування арешту майна було призначене судом на 03.08.2026 року, в яке учасники справи не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду клопотання.

Представник власника майна подав до суду письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, підтримав вимоги клопотання у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 08.07.2026 року представник заявника пояснила, що арешт на майно накладався на виконання вироку суду, арешт накладався державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції стосовно засудженої ОСОБА_5 , а заявник ОСОБА_4 є власником майна та не має жодного відношення до кримінального провадження.

Представник ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області подав до суду письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Представник Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не повідомив суд про причини неприбуття у судове засідання.

Відповідно до частини 2 статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Суд на підставі положень ч. 4 ст. 107, ст. ст. 138, 174 КПК України розглянув клопотання заявника про скасування арешту майна за відсутності заявника, слідчого, представника Першого Правобережного відділу ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за наявними у справі доказами, та без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26.12.2006 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив вирок у кримінальній справі №1-54/2006 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, та, зокрема, визнав винуватою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, призначено їй покарання: за ч. 2 ст. 190 КК України два роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 190 КК України три роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 190 КК України п`ять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією всього особистого майна. Строк покарання засудженої ОСОБА_5 вирішено рахувати з моменту затримання, з 11.05.2006 року. Зараховано у строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_5 під вартою з 26.07.2002 року по 29.07.2002 року включно, з 09.10.2002 року по 17.10.2002 року включно. Запобіжний захід засудженій ОСОБА_5 залишено без змін тримання під вартою, до набрання вироком законної сили. Речові докази: лист зошиту із записами, п`ять розписок про отримання грошей, написані ОСОБА_5 , лист зошиту, на якому виконана розписка ОСОБА_5 в отриманні грошей вирішено зберігати у справі. Вирішені питання щодо заявлених цивільних позовів.

Вказаний вирок суду набрав законної сили станом на 22.06.2007 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007 року у справі №11-1130 було залишено без змін вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року стосовно ОСОБА_5 , а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , засудженої ОСОБА_5 , без задоволення.

Вказана ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили станом на 22.06.2007 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 13.03.2008 року, справа №5-1031км08, у кримінальній справі за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007 року щодо ОСОБА_5 , яким було засуджено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, вирішені питання щодо заявлених цивільних позовів та речових доказів, а ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін, та ухвалено відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_7 у справі щодо ОСОБА_5 .

Вказана ухвала суду набрала законної сили станом на 13.03.2008 року.

02.07.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист в частині конфіскації майна, що є особистою власністю засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Кіровське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, в дохід держави.

Відповідно до відмітки на виконавчому листі, рішення суду повертається без виконання, згідно з п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до постанови в.о. слідчого Кіровського РВ ДМУ УМВС України капітана поліції ОСОБА_8 від 12.08.2002 року у кримінальній справі №65021692 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої (підозрюваної) у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, було постановлено накласти арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченої (підозрюваної) ОСОБА_5 , де б воно не знаходилось.

Відповідно до постанови Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 14.07.2008 року, ВП №8182456, було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1-54, виданого 02.07.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію на користь держави майна ОСОБА_5 , та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Постановою заступника начальника відділу Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_9 від 18.09.2008 року, ВП №818245, було встановлено, що згідно з відповіддю ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам», за боржником ОСОБА_5 зареєстрована земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , та постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-54, виданого 02.07.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про конфіскацію на користь держави майна ОСОБА_5 .

Супровідним листом за вих. №15174/02 від 22.09.2008 року, начальник Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_10 направив на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та ВДВС Дніпропетровського РУЮ, в порядку ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист №1-54, виданий 02.07.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, за належністю у зв`язку з тим, що майно боржника знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції від 10.12.2008 року, ВП №8332728, про повернення виконавчого документа стягувачеві, при примусовому виконанні виконавчого листа №1-54, виданого 02.07.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію майна, яке є особистою власністю засудженої ОСОБА_5 , боржник: ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , стягувач: держава, було встановлено, що згідно з відповідями БТІ Дніпропетровського району, КП Новомосковського МБТІ, ДАЇ УМВС України в Дніпропетровській області, майно, належне боржнику, відсутнє, та постановлено, повернути стягувачу виконавчий документ, яким є виконавчий лист №1-54, виданий 02.07.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію майна, яке є особистою власністю засудженої ОСОБА_5 .

Супровідним листом від 29.01.2009 року заступника начальника управління начальника ВДВС Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області ОСОБА_11 було направлено на адресу Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори, ДМ Бюро технічної інвентаризації, РЕР-2 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, КП Новомосковського МБТІ, ОСОБА_5 , постанову про повернення виконавчого провадження від 10.12.2008 року, виконавчий лист №1-54, виданий 02.07.2008 року.

На підтвердження факту належності на праві приватної власності заявнику ОСОБА_4 житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , він надав суду копії:

- договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.12.2003 року, укладеного між ОСОБА_12 , який діяв від імені ОСОБА_13 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_6 08.12.2003 року, за реєстром №2492, та ОСОБА_4 , за змістом якого, зокрема, вказано, що будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 1800 кв.м., приватної власності, державний акт на право приватної власності на землю, виданий 15.11.1999 року на ім`я ОСОБА_5 ;

- витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.12.2003 року №2442677 КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», а саме на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- договору дарування земельної ділянки від 10.12.2003 року, нотаріально посвідченого, зареєстрованого в реєстрі за №2533, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , за змістом якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар земельну ділянку, площею 0,180 гектарів в межах, згідно з планом, в тому числі 0,154 гектарів сільськогосподарських угідь, з них 0,121 га ріллі, 0,033 га багаторічних насаджень, 0,026 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ДП Дн №040303, виданого Кіровською селищною радою народних депутатів 15 листопада 1999 року;

- державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ №994878, який було видано ОСОБА_4 19.11.2008 року на підставі договору дарування земельної ділянки №2533 від 10.12.2003 року, та є власником земельної ділянки, площею 0,030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства;

- державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ №994877, який було видано ОСОБА_4 19.11.2008 року на підставі договору дарування земельної ділянки №2533 від 10.12.2003 року, та є власником земельної ділянки, площею 0,150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- відомості з Державного реєстру речових прав щодо державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа: 57,7 кв.м, житлова площа: 38,9 кв.м, площа земельної ділянки: 1800 кв.м., відсоток зносу: 43; 26.12.2003 року зареєстроване приватне право власності на вказаний будинок за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу серії ВВА №235359 від 10.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_6 , реєстровий номер №2531;

- відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо реєстрації виду обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7677715, зареєстровано 03.08.2008 року за №7677715 реєстратором: Дніпровська районна державна нотаріальна контора, на підставі постанови про арешт, ВП №8332728, від 17.07.2008 року ДВС Дніпропетровського району; об`єкт обтяження: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_5 , заявник: Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частини 1, частини 10 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положеннями статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до частини 9 статті 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 409 КПК України 1960 року, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішується судом, який постановив вирок.

У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані.

Відповідно до частини 1 статті 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Положення пункту 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року узгоджуються з вимогами частини 1 статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з вирішенням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 сформовано висновок про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Також у підпункті 21.1 пункту 21 цієї постанови вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини 1 статті 7, частиною 1 статті 9 КПК України, є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

У ході судового розгляду клопотання про скасування арешту майна судом було встановлено, що заявник ОСОБА_4 не був учасником кримінального провадження №1-54/2006, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року та завершеного, ухваленням вироку від 26.12.2006 стосовно ОСОБА_5 , у порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

При цьому до засудження ОСОБА_5 за вироком від 26.12.2006 року заявник став власником нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договорів дарування від 10.12.2003 року. Водночас, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на будинок №186 був накладений арешт державним реєстратором на підставі постанови державного виконавця ДВС Дніпропетровського району про арешт майна від 17.07.2008 року, в рамках виконавчого провадження ВП №8332728, в порядку виконання вироку суду №1-54/2006 від 26.12.2006 року, який набрав законної сили, в частині конфіскації майна засудженої ОСОБА_5 . Постановою державного виконавця від 10.12.2008 року було повернуто виконавчий документ виконавчий лист №1-54, виданий 02.07.2008 року, стягувачеві - держава, ВП №8332728, у зв`язку з відсутністю майна у боржника ОСОБА_5 , відповідно до відповідей БТІ Дніпропетровського району, КП Новомосковського МБТІ, ДАЇ УМВС України в Дніпропетровській області.

З приводу посилань заявника на правові висновки ВП ВС, викладені в постанові 23 травня 2018 року у справі №569/4374/16-ц, провадження №14-159цс18, суд звертає увагу заявника на те, що такі висновки не є релевантними обставинам справи, що розглядається.

Так, за змістом постанови ВП ВС вказано, що спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 чинного КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що арешт на спірне майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення особи з метою забезпечення цивільного позову, належного зберігання речових доказів, а також для недопущення в подальшому незаконного відчуження речових доказів, які є об`єктом злочину, та Суд вказав, що враховуючи те, що арешт на спірне майно було накладено за правилами КПК України 1960 року, суди дійшли правильного висновку про те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 було розпочате за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року та завершене, ухваленням вироку, у порядку, передбаченому КПК України 1960 року, та наразі не перебуває ані на досудовому розслідуванні, ані розглядається в порядку судового провадження. Тому заявник як власник майна, який не був учасником кримінального провадження №1-54/2006, у цьому випадку не має права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту, вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються його прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 чинного КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Аналіз викладених вище норм КПК України та встановлених у ході судового розгляду справи обставин кримінального провадження, дає суду підстави для висновку, що метою звернення заявника до суду з клопотанням про скасування арешту майна є захист його права власності на будинок як особи, яка не була учасником кримінального провадження, а арешт накладено під час виконання вироку суду, який набрав законної сили. Тому порушене питання підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в порядку вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року у справі №1-54/2006.

Керуючись статтями 26, 100, 168, 169, 170, 171, 173, 174, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в порядку вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2006 року у справі №1-54/2006, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1