Рішення № 139930344, 30.06.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 759/866/25

Провадження № 2/0203/1269/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2025 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14.01.2025 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи №759/866/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №101883896 від 27.03.2021 року у розмірі 51957,63 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» зазначило, що 27.03.2021 року відповідач ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит №101883896 з ТОВ «Мілоан». Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 15000 гривень. Проте ОСОБА_1 не виконані належним чином кредитні зобов`язання. За поясненнями позивача, 08.07.2021 року відповідно до договору про відступлення прав вимоги №04Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним договором №101883896 від 27.03.2021 року на користь позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Сума боргу перед позивачем становить 51957,63 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12497,00 гривень; заборгованість за відсотками становить 39460,63 гривень.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

14.05.2025 року представником відповідача на адресу суду були надані письмові пояснення, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що допустимими доказами на підтвердження заборгованості за кредитним договором є виключно первинні документи. Мова йде про розрахункові документи, а саме: меморіальні ордери, платіжні доручення клієнта тощо. За змістом пояснень сторона відповідача зазначила, що банківська виписка лише відображає стан рахунку клієнта, рух коштів на ньому на певну дату, але відомості, що містяться в ній, засновані на первинних документах. Вона цілком може застосовуватися в якості доказу у суді, але виключно поряд із наданими суду первинними документами, на підставі яких вона і сформована. Проте в матеріалах справи відсутні первинні документи, навіть, виписка по рахунку.

Також сторона відповідача у поясненнях наводить судову практику ВС, та зазначає, що у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2019 в справі №826/5942/18 викладено правову позицію, відповідно до якої первинні докази це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів) що встановлюються та перевіряються у судовому засідання, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела. За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів.

Представник відповідача наголосив на тому, що за відсутності у матеріалах справи первинних документів доводи позивача про розмір заборгованості за кредитним договором базуються на недопустимих доказах, а отже, є недоведеними. Враховуючи, що позивач не подав до суду належних та допустимих доказів існування боргу та розміру заборгованості, а відповідач, виходячи з концепції негативного доказу, не зобов`язаний додавати замість позивача відповідні докази, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо стягнення 39460,63 грн боргу по відсотках, представник відповідача зазначає, що відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, позивачем нараховано відсотки, відповідно до п.1.5.2 договору, з 28.03.2021 по 20.06.2021. Відповідно до анкети-заяви на кредит №101883896, наданої позивачем, погоджені умови кредитування по заяві №101883896, а саме: замовлена сума: 15000.00 грн.; замовлений строк: 7 днів; погоджена сума: 15000,00 грн; погоджений строк: 7 днів; комісія за надання: 0,00% одноразово; ставка процентів: 1,00% за кожен день користування. Відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом: 1050,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Проте позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позичальником здійснювалось будь-яке погашення заборгованості, тому були недієвими й пункти самого кредитного договору про пролонгацію його строку. У зв`язку з цим, відсутні підстави вважати, що кредитний договір є пролонгованим.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлена в договорі неустойка, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього, сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Конституційний Суд України у Рішенні по справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1- 12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання кредитного договору, неукладеного як оспорюваного правочину, чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 4.1. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги кредитодавця, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань позичальником, не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Проте позивачем не надано доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених пп. 4.1, 4.2 договору. Реальна річна процентна ставка є надзвичайно завищеною та нікчемною. У розрахунку заборгованості позивача неодноразово зазначено про «комісію за пролонгацію».

Умови кредитного договору, які передбачають необхідність щомісячної сплати позичальником фіксованої комісії за супроводження кредиту, без зазначення в договорі конкретних послуг і їх погодження з позичальником, за надання яких стягується така комісія, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначена умова є нікчемною, вона не може бути задоволена, про що неодноразово відзначав Верховний Суд. Крім того, представник відповідача зазначив, що наданий суду документ, який у додатках до позову названий «Деталізований розрахунок за кредитним договором» не є розрахунком заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом, з нього неможливо встановити наявність чи відсутність заборгованості за кожний період, адже він не містить ані вихідних даних, ані навіть формул, які використовувалися. Суд не має права збирати докази за власною ініціативою. Саме на позивача покладається обов`язок доказування свого позову.

Щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 гривень, представник відповідача зазначив, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. До позовної зави позивачем додано копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.08.2024, акту про підтвердження надання правової допомоги, детального опису робіт, виконаних адвокатом, додаткової угоди до договору №42649746, доказів оплати витрат на правову допомогу. Проте позивачем не доведено, що вказані документи мають відношення до правових послуг щодо ОСОБА_1 , а свідчать про зворотне. Зокрема, ані в акті, ані в детальному описі робіт, ані в платіжній інструкції не міститься будь-якого посилання на підтвердження того, що надання правової допомоги стосувалось ОСОБА_1 . Отже, підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, на думку відповідача, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

30.05.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких представник позивача зазначив, що 27.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» було підписано договір про споживчий кредит №101883896. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши позичальнику у користування кредитні кошти, а позичальник, в свою чергу, порушив умови договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. ТОВ «МІЛОАН» є зареєстрованою у належному порядку фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору про споживчий кредит №101883896 від 27.03.2021 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №26284678 від 27.03.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до п. 2.1. ч. 2 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий відповідачем для отримання кредитних коштів: Картковий рахунок: BIN: НОМЕР_2 ; Платіжна система: VISA; Видана БАНКОМ: JSC CB PRIVATBANK; ТИП КАРТИ: CREDIT; КАТЕГОРІЯ КАРТИ: GOLD; КРАЇНА: UKRAINE.

За твердженнями позивача, інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитора, у зв`язку з чим, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі тими, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, а також, відповідно до п. 35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства країни відповідальною особою банку. Отже, позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі за договором про споживчий кредит №101883896 від 27.03.2021 року, які були передані ТОВ «МІЛОАН» в рамках укладеного договору факторингу №09Т від 30.09.2021 року.

Проте відповідач 03.04.2021 року кредит в сумі 15000,00 грн не повернув, а продовжував користуватися кредитним коштами, та ТОВ «МІЛОАН», відповідно до умов п. 1.6. договору, з якими погодився відповідач, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів, тобто за період з 10.04.2021 року по 20.06.2021 року, і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам договору, спростовує доводи представника відповідача про незаконність нарахування відсотків за користування кредитом після 03.04.2021. На підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками позивачем до позовної заяви було долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №101883896 від 27.03.2021, яка сформована первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН».

Відповідачем були здійсненні платежі по погашенню тіла кредиту та процентів за пролонгацію, про що представником було надано скріншот. Фактична пролонгація строку кредитування підтверджується відповідними діями відповідача, зокрема: здійсненням оплат в період після закінчення первинного строку кредитування; проведенням платежів, що чітко відповідають умовам розділу 2.3 договору; наявністю транзакцій в розрахунку заборгованості, що містять сплати комісій за управління кредитом. Договір (п.2.3.1.1, 2.3.1.2) передбачає, що пролонгація це зміна строку кредитування з нарахуванням відповідної плати, яку відповідач фактично погодився сплачувати, користуючись кредитом надалі.

Поряд з цим, представник позивача вказав, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, позивач лише просить суд стягнути з відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Отже, позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором, тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Також представник позивача пояснив, що на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду копію договору №42649746 від 01.08.2024, копію детального опису робіт (надання послуг), копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та додаткової угоди №101883896 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року, що свідчить про те, що правова допомога здійснювалась саме по боржнику ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач вважає, що надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже, вимоги про стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.03.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30.06.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. 05.06.2025 року подав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

15.05.2025 року представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.

З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101883896, відповідно до п. п. 1.1.-1.7. якого, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3 Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 гривень у валюті: Українські гривні.

Кредит надається строком на 7 днів з 27.03.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.04.2021. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1050,00 грн в грошовому виразі та 365,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 16050,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору.

Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 1050,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього Договору.

Пунктом 2.3.1.1. договору передбачено порядок пролонгації на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження днів: 3, 7, 15, максимальний розмір комісії, відсоток поточного залишку кредиту 3.00, 5.00, 10.00. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Згідно з п. 2.3.1.2. договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Розділом 6 Договору №101883896 від 27.03.2021 року передбачено порядок його укладання.

Згідно з пунктом 6.1. договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до п. 2.4.2 договору, у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 Договору.

Пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

Відповідно до п. 6.2 договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронними повідомленнями (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, який використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Відповідно до п. 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він, зокрема, ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.5. договору, цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

08 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №04Т, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У зв`язку з цим, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до Договору факторингу №04Т перейшло право вимоги за Договором про споживчий кредит №101883896 від 27.03.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №101883896 від 27.03.2021 року у розмірі 51957,63 гривень.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Суд зазначає, що з доданого до позовної заяви позивачем договору про споживчий кредит №101883896, який підписаний представником ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 27.03.2021 року неможливо встановити факт надання кредиту відповідачу. Так, належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, належними доказами щодо наявності заборгованості по кредиту за кредитним договором можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).

З урахуванням висновку Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі №334/3056/15, саме кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, тобто надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що на підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду витяг з Додатку до договору факторингу №04Т від 08.07.2021 року, витяг сформовано 09.12.2024 року, натомість не додав виписку про рух коштів з часу укладення кредитного договору від 27.03.2021. Суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір кредитної заборгованості відповідача у спірний період, дату початку строку кредитування, як до відступлення права вимоги, так і після цього. При цьому на підтвердження зарахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн позивач надав суду копію платіжного доручення від 27.03.2021 року №26284678. Натомість в порушення вимог ст. ст. 83, 84 ЦПК України та принципу змагальності, позивач своєчасно не надав суду виписку по рахунку на підтвердження руху коштів по картці на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн на його картковий рахунок за спірний період.

Відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №101883896 від 27.03.2021 на борг у загальному розмірі 51957,63 грн, вказують лише найменування операції та дату операції, зокрема: щодо надання кредиту, нарахування процентів, комісії, часткові сплати тіла кредиту, процентів по кредиту, комісії за пролонгацію договору (а.с. 19-20). Водночас самі по собі такі відомості не підтверджують факт користування відповідачем кредитними коштами, того, коли і яку суму кредитних коштів було надано первинним кредитором відповідачу. Крім того, позивач не надав суду доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, з огляду на кредитну заборгованість, яка утворилась.

Таким чином, надані позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» є неналежним доказом наявності у відповідача спірної кредитної заборгованості, оскільки не підтверджують факт, дату і суму надання кредитних коштів відповідачу, не вказують на наявність оновлених графіків з пролонгацією, відповідно до умов кредитного договору.

Суд бере до уваги і те, що позивачем не надано суду і детального розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом. Без надання детального розрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість її розміру, як і здійснити власний розрахунок, з огляду на відсутність доказів про дату і суму надання коштів у кредит, користування ними. Водночас за відсутності доказів перерахування позичальнику кредитних коштів та розрахунку заборгованості, суд позбавлений можливості встановити суму наданих відповідачу коштів та сплачених ним на погашення заборгованості сум, а відтак встановити розмір заборгованості за тілом кредиту, а також, враховуючи строк дії кредитного договору, перевірити правомірність нарахування банком процентів за кредитом.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, встановлені обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Суддя Ф.М. Ханієва