Ухвала суду № 139929069, 21.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"21" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3808/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши матеріали за вх. № 3905/26 від 16.09.2026

за позовом Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Європейська, буд. 14; код ЄДРПОУ 44901130)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пастера - 25" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, буд. 25; код ЄДРПОУ 44530688)

про стягнення 170 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Департамент культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пастера - 25" фінансової санкції у розмірі 170 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 25, яка є пам`яткою архітектури місцевого значення. За твердженням позивача, відповідачем не забезпечено належне утримання та збереження зазначеної пам`ятки, не проведено своєчасний ремонт та не вжито необхідних заходів щодо її захисту від пошкодження, руйнування чи знищення, що зафіксовано актами візуального обстеження. У зв`язку з виявленими порушеннями 17.09.2024 позивачем видано припис щодо охорони пам`ятки, а 22.10.2024 складено акт про вчинення правопорушення. Постановою першого заступника Одеського міського голови від 04.11.2024 № 2 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» на відповідача накладено фінансові санкції у розмірі 170 000,00 грн. Посилаючись на невиконання відповідачем зазначеної постанови та несплату фінансових санкцій у добровільному порядку, у тому числі після направлення вимоги від 01.12.2025, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали позовної заяви на їх відповідність приписам ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Позовну заяву підписано Оленою Івановою як директором Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради.

Втім, до позовної заяви не додано жодних доказів, які підтверджують наявність у Олени Іванової повноважень на підписання позовної заяви від імені позивача.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Аналіз приписів п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України свідчить про те, що позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів усіх без виключення письмових доказів, копії яких додано до заяви.

У позовній заяві вказано, що оригінали документів, копії яких додані до позову, знаходяться у Департаменті, окрім постанови № 2, рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 05.07.1983 № 409, наказу Міністерства культури та туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Так, щодо вказаних документів позивачем не зазначено відомостей про наявність їх оригіналів в іншої особи, а також не повідомлено про відсутність у позивача відомостей щодо особи, у якої такі оригінали перебувають.

Таким чином, позовна заява не містить передбачених пунктом 8 частини третьої статті 162 ГПК України відомостей щодо наявності оригіналів усіх письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

При цьому сам факт зазначення позивачем про те, що оригінали трьох наведених документів не знаходяться у Департаменті, не усуває необхідності виконання вимог пункту 8 частини третьої статті 162 ГПК України, оскільки зазначена норма передбачає повідомлення суду щодо наявності оригіналу у позивача або іншої особи. Якщо позивачу невідомо, у кого саме перебуває оригінал відповідного документа, про таку обставину також має бути прямо зазначено у позовній заяві.

Отже, позивачу необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до суду уточнених відомостей щодо наявності оригіналів постанови № 2, рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 05.07.1983 № 409 та наказу Міністерства культури та туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 - із зазначенням особи, у якої перебуває оригінал відповідного документа, або із зазначенням щодо відсутності у позивача відомостей про наявність такого оригіналу в іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 172 ГПК України позивач зобов`язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

На підтвердження виконання зазначеного обов`язку позивачем до позовної заяви додано лише фіскальний чек від 15.09.2026 про оплату поштових послуг.

Разом з тим, сам по собі фіскальний чек підтверджує факт прийняття поштового відправлення оператором поштового зв`язку та оплату відповідної послуги, однак не підтверджує змісту поштового відправлення, тобто не дає можливості встановити, що саме копія позовної заяви та всі додані до неї документи були направлені відповідачу.

При цьому вимога частини першої статті 172 ГПК України щодо направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення є безпосередньою процесуальною вимогою до позивача. Отже, наданий позивачем фіскальний чек без опису вкладення не є належним підтвердженням виконання вимог пункту 1 частини першої статті 164 та частини першої статті 172 ГПК України.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів у порядку, встановленому статтею 172 ГПК України.

З огляду на викладене позивачу необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до суду належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Згідно з ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд встановив, що на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви позивач надав квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН137 від 18.05.2026 на суму 300,00 грн та платіжну інструкцію № 317 від 25.12.2025 на суму 3028,00 грн.

Між тим, згідно з довідками начальника статистичного відділу Господарського суду Одеської області від 16.09.2026 судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією на переказ готівки № ПН137 від 18.05.2026 на суму 300,00 грн та платіжною інструкцією № 317 від 25.12.2025 на суму 3028,00 грн, був зарахований на рахунок №UA938999980313141206083015758, відкритий в Головному управлінні державної казначейської служби України в Одеській області, однак вказані платіжні документи обліковуються в матеріалах справи № 916/1985/26.

Так, судом з`ясовано, що судовий збір за вказаними платіжними документами сплачено за подання Департаментом культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради позову в іншій справі № 916/1985/26.

Водночас, ухвалою від 10.06.2026 у справі № 916/1985/26 позовну заяву з додатками повернуто Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради.

Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови залишення/повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви вже розглядалося Верховним Судом.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13.02.2019 у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути судовий збір у справі № 916/1985/26, сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН137 від 18.05.2026 на суму 300,00 грн та платіжної інструкції № 317 від 25.12.2025 на суму 3028,00 грн. Однак, ці платіжні документи не можуть бути враховані як належні докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у даній справі (№ 916/3808/26), так як судовий збір за ними сплачено та зараховано при поданні іншого позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 160/554/23.

Суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ст. 4 Закон України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3 328,00 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до суду позовної заяви із заявленими позивачем вимогами, становить 3328,00 грн.

Відтак, в порядку усунення недоліків позивач має сплатити 3328,00 грн судового збору та надати до суду докази сплати.

Реквізити для сплати судового збору містяться за посиланням: https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/court_fee/

Крім того, частиною другою статті 164 ГПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частина перша статті 74 ГПК України передбачає обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 цього Кодексу).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 91 ГПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Так, відповідно до абзацу другого частини п`ятої цієї статті учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Втім, позивач подав до суду копії письмових доказів без урахування встановленого процесуальним законом порядку їх засвідчення, оскільки відмітки про засвідчення не містять дати.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи, а прийняття на їх основі судового рішення є підставою для скасування такого судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16 від 21.08.2019 у справі № 910/12809/16).

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених, зокрема, у статтях 164 та 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, з урахуванням наявності виявлених судом недоліків, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для їх усунення.

Керуючись ст. 91, 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву (вх. № 3905/26 від 16.09.2026) Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради - залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду:

- документів, що підтверджують наявність у Олени Іванової (підписанта позовної заяви) повноважень на представництво інтересів Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради;

- відомостей щодо наявності оригіналів постанови № 2 від 04.11.2024, рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 05.07.1983 № 409 та наказу Міністерства культури та туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 - із зазначенням особи, у якої перебуває оригінал відповідного документа, або із зазначенням про відсутність у позивача відомостей щодо наявності такого оригіналу в іншої особи;

- належних доказів виконання позивачем процесуального обов`язку, передбаченого частиною першою статті 172 ГПК України;

- доказів сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн;

- належним чином засвідчених копій документів, що додані до позовної заяви.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили 21.09.2026 та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Волков