Ухвала суду № 139928953, 22.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про самовідвід судді

"22" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1620/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (код ЄДРПОУ 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8)

до відповідача: Приватного підприємства "Екофреш" (код ЄДРПОУ 33536682, 74840, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Роздольне, Комплекс Будівель, буд. 6)

про стягнення 4932447,10 грн.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Екофреш", в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 4932447,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання доказів, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" залишено без руху в порядку ч.11 ст.176 ГПК України, встановлено позивачу строк протягом п`яти днів з дня вручення відповідної ухвали, для усунення виявлених недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви з викладенням обставин справи, обґрунтуванням суми заборгованості та зазначенням правових підстав позову.

Ухвалою від 09.07.2026 повернуто без розгляду уточнену позовну заяву та залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до Приватного підприємства "Екофреш" про стягнення 4932447,10 грн.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що право на звернення до господарського суду не є абсолютним і суворо обумовлене дотриманням учасниками справи вимог процесуального законодавства, зокрема щодо порядку подання процесуальних документів в електронній формі. Суд встановив, що ТОВ "Діджи Фінанс", звернулося до суду із заявою про усунення недоліків та уточненою позовною заявою з порушенням процесуального порядку, оскільки представник позивача сформував у підсистемі "Електронний суд" загальний шаблон "Заява про усунення недоліків", а саму уточнену позовну заяву додав окремим файлом у форматі PDF як додаток, замість того щоб створити її безпосередньо в системі за допомогою вбудованого текстового редактора шляхом заповнення відповідного шаблону, як того вимагають Положення про ЄСІКС та Інструкція користувача. Крім того, суд констатував, що поданий у вигляді додатка файл уточненої позовної заяви не був скріплений підписом уповноваженої особи у порядку, передбаченому для електронних документів через ЄСІТС, оскільки на самому документі взагалі були відсутні будь-які відомості щодо особи, яка його підписала (посада, прізвище, ініціали). Оскільки приписи частини 2 статті 162 та пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України вимагають обов`язкового підписання позовної заяви уповноваженою особою із зазначенням її реквізитів, а порядок використання "Електронного суду" виключає підписання процесуальних документів шляхом їх завантаження простою чи електронною копією у вигляді додатка без використання системних інструментів ідентифікації.

Також судом зауважено, що подання процесуальних документів в системі "Електронний суд" як додаток у PDF форматі суперечить вимогам діючого законодавства та не може прийматися судом до уваги, ще й з огляду на те, що фактично процесуальний документ не скріплений підписом за допомогою ЄСІТС, а накладення електронного підпису на додаток до документу лише засвідчує їхню справжність оригіналу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс", скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 у справі №916/1620/26, справу направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

15.09.2026 справу №916/1620/26 повернуто до Господарського суду Одеської області.

Після повернення матеріалів справи суд, ознайомившись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі №916/1620/26, дійшов висновку про заявлення самовідводу.

Суд зазначає, що ухвалою від 09.07.2026 Господарський суд Одеської області повернув без розгляду уточнену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" та залишив без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до Приватного підприємства "Екофреш" про стягнення 4932447,10 грн. з підстав, наведених в ухвалі від 09.07.2026.

При цьому, при постановлені даної ухвалу судом було враховано позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/21. А також позицію, якої послідовно дотримується Верховний Суд у постановах від 23.07.2024 у справі №440/17245/23, від 01.08.2024 у справі №910/12559/20; в ухвалах від 24.01.2025 у справі №911/65/24, від 22.07.2024 у справі №160/14247/22, від 09.10.2024 у справі №380/29104/23, від 19.11.2024 у справі №420/25381/24 та багатьох інших.

Не погодившись із ухвалою суду від 09.07.2026, ТОВ "Діджи Фінанс" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс", скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 у справі №916/1620/26, справу направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно частини першої статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно частини першої статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 9901/22/17.

Відповідно до частини першої статті 40 ГПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків. Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частинами 4, 7 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Відомості про результати розподілу зберігаються в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та мають бути захищені від несанкціонованого доступу та втручання.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.

Відповідно до статті 8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Частиною першою статті шостої Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Згідно пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, на засадах верховенства права.

Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 Господарського процесуального кодексу України.

Так, законодавством України встановлені підстави подання відводу (самовідводу), системний аналіз яких свідчить, що усунення судді від правосуддя повинно бути мотивованим і відповідати меті забезпечення неупередженості суду.

В цій частині слід зазначити, що вимога про вмотивованість заяви про самовідвід прямо випливає зі змісту частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України. Аналіз цієї норми права, а також норм статей 35-37 Господарського процесуального кодексу України показує, що законодавець визнає за суддею право на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.

Правова позиція Європейського Суду з прав людини передбачає, що об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (Hauschildt v. Denmarkjudgmentof 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення цього Суду у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, для забезпечення неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист Прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При наявності зазначених підстав, суддя повинен заявити самовідвід.

Тобто, суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача.

Відповідно до пункту 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" від 01 січня 2001 року, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Також, згідно з приписами статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Згідно статті 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Рішенням Ради суддів України №1 від 04 лютого 2016 року був затверджений Коментар до Кодексу суддівської етики, у якому зазначено про те, що суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості; чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя, потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу.

Окрім того, у Коментарі до статті 15 Кодексу зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одне із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим, судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

З аналізу вищевикладеного слідує, що відводу підлягає суддя не лише у раз існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Наведене вище є іншою обставиною (в розумінні пункту 5 частини 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України), яка може викликати сумніви у сторін в об`єктивності судді при вирішенні даного спору, що є підставою для самовідводу.

В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Таким чином, оскільки матеріали судової справи містять певні докази, на підставі яких суд вже висловив свою позицію з урахуванням правової обґрунтованості, а отже у суду фактично вже сформована правова позиція щодо форми уточненої позовної заяви, відсутності в уточненому позові реквізитів уповноваженого представника, що підписав цей позов, а також те, що уточнена позовна заява, на переконання суду, подана в системі "Електронний суд" як додаток у PDF форматі, що суперечить вимогам діючого законодавства, подальший розгляд даної справи тим же складом суду не забезпечить відсутність сумнів у сторін (учасників провадження у справі) у неупередженості та об`єктивності судді, враховуючи Бангалорські принципи поведінки, у відповідності до Кодексу суддівської етики, тому в контексті "процесуальної" справедливості та для забезпечення об`єктивного подальшого розгляду спору по даній справі, з метою забезпечення виключення будь-якого обґрунтованого сумніву у безсторонності суду, з урахуванням принципу процесуального права, який дає можливість вирішити питання про самовідвід на даній стадії, суддя Сулімовська М.Б. вважає за необхідне заявити та задовольнити самовідвід від участі у розгляді даної справи.

Керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 232 - 236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заявити та задовольнити самовідвід судді Сулімовської М.Б. від участі у розгляді справи № 916/1620/26.

2. Матеріали справи №916/1620/26 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Ухвалу складено та підписано 22.09.2026.