Рішення № 139928500, 22.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 Справа № 914/2240/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА», м. Київ,

до відповідача: Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС)», м. Львів,

про стягнення 68'608,52 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справа розглядалася без виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС)» про стягнення 68'608,52 грн заборгованості за договором №26006212025 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.07.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду від 21.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана сторонам засобами електронного зв`язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

30.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву.

07.08.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№3688/26 від 11.08.2026) про заміну відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) на належного Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС). Клопотання обґрунтоване тим, що РСЦ не має статусу юридичної особи.

Ухвалою від 13.08.2026 суд замінив первісного відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС) на Головний сервісний центр МВС (04052, м.Київ, вул. Лукянівська, 62; ідентифікаційний код 40109173) в особі Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (Філія ГСЦ МВС).

07.09.2026 Головний сервісний центр МВС подав відзив на позовну заяву.

11.09.2026 позивач подав відповідь на відзив.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.01.2025 між Головним сервісним центром МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) та ТОВ «Толк Україна» було укладено договір по постачання електричної енергії споживачу №26006212025. Договір закінчив свою дію 31.12.2025, проте відповідач у січні 2026 року продовжив споживати електричну енергію, яку постачав ТОВ «Толк Україна». Таким чином, постачання позивачем електричної енергії відповідачу відбулося поза межамимдоговірних відносин, і останній за рахунок позивача без достатньої правової підстави набув майно у вигляді електричної енергії, що зумовлює обов`язок відшкодування відповідачем вартості такої поставленої електричної енергії у порядку, передбаченому статтями 1212 та 1213 ЦК України. Загальний обсяг фактично поставленої (спожитої) ТОВ «Толк Україна» електричної енергії Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) за розрахунковий період січень 2026 року згідно наданих адміністратором комерційного обліку даних становив 5 945 кВт*год. Згідно даних з офіційного сайту АТ «Оператор ринку» вартість електричної енергії на РДН у січні 2026 року становила 8 381.08 грн/МВт.год. Згідно даних з офіційного сайту НКРЕКП тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи, який є складовою ціноутворення, з 01.01.2026 становив 0,713680 грн. Позивачем із застосуванням стандартної надбавки постачальника у розмірі 0,45 грн. було сформовано рахунок ПЕЕ №28-260062/1/Ф1 за фактично спожитий у січні 2026 року обсяг електричної енергії у сумі 68 092,32 грн. (8,38108 грн. + 0,713680 грн. + 0,45 грн. = 9,544760 грн.* 5 945 кВт*год = 56 743,60 грн. + 20% ПДВ = 68 092,32 грн. з ПДВ). Однак, такий рахунок відповідачем не оплачено. Крім того, у зв`язку з проведенням робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановок споживача позивачем було виставлено відповідачу Акт-рахунок №1 28-260062 від 06.04.2026 на загальну суму 516,20 грн., який також залишився неоплачений.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що у нього відсутні правові підстави щодо оплати даного рахунку, оскільки розрахунки проводяться на підставі умов договору, який на момент виставлення рахунку був не чинний у зв`язку із закінченням строку його дії; відповідач не є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері передачі чи розподілу електричної енергії, не є оператором системи розподілу, оператором системи передачі або постачальником комерційних послуг, не володіє електричними мережами та не здійснює їх експлуатацію; фізичне припинення електроживлення не може бути здійснене самим споживачем у разі закінчення строку дії договору; саме електропостачальник повинен був реалізувати передбачений законодавством механізм припинення електропостачання шляхом звернення до оператора системи розподілу; позивач фактично продовжив постачання електричної енергії після припинення договору; заявлена до стягнення сума 68092,32 грн не підтверджена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами; позивач не довів методику її визначення, не навів формули розрахунку, не підтвердив застосований тариф, не надав належних даних комерційного обліку та первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували розмір заявлених вимог; матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував, що оператор системи розподілу фактично виконував роботи щодо відключення або повторного підключення електроустановок відповідача.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31 січня 2025 року за результатами проведення відкритих торгів між Головним сервісним центром МВС в особі начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС, споживач) та ТОВ «Толк Україна» (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №26006212025, за умовами якого постачальник продає товар - електричну енергію (ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Місце поставки (передачі) товару - об`єкти споживача, перелік яких наведено у додатку 1 до договору.

Згідно з п.4.1 договору загальна сума договору становить 606099,42 грн., в тому числі ПДВ 101016,57 грн. Строк поставки (передачі) товару 01.02.2025 - 31.12.2025 (включно).

Позивач зазначає, що відповідач у січні 2026 року після закінчення договору продовжив споживати електричну енергію, постачання якої й надалі забезпечувалося ТОВ «Толк Україна». Таким чином, за словами позивача, він поставив електричну енергію відповідачу поза межами договірних відносин.

У зв`язку з наявним фактичним постачанням (споживанням) електричної енергії позивач виставляв Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях рахунок на оплату спожитої електричної енергії в обсязі 5945 кВт*год. на суму 68092,32 грн., однак такий було проігноровано відповідачем.

Крім того, товариством було виставлено відповідачу акт-рахунок від 06.04.2026 на загальну суму 516,20 грн. за проведені роботи з припинення та відновлення електроживлення електроустановок споживача, однак такий також споживачем не оплачено.

15.06.2026 ПрАТ «Закарпаттяобленерго» надалі інформацію, що у січні 2026 року ТОВ «Толк Україна» передало, а Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях спожив електричну енергію в обсязі 5945 кВт*год.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначає позивач та випливає з матеріалів справи, після закінчення дії договору відповідач продовжив споживати електроенергію, яку постачав позивач. Відповідач, не оспорюючи загалом факт споживання електроенергії у січні 2026 року, заперечує щодо правомірності позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу. Факт здійснення господарських операцій та існування договірних відносин сторонами не оспорюється.

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У пункті 2.1 договору передбачено, що він діє до 31 грудня 2025 року (включно). Після цього постачання електричної енергії відповідачу відбулося поза межами договірних відносин.

Відповідно до п. 3.1.9 ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується саме його вартість. Оскільки електрична енергія є річчю, яка споживається в момент її отримання, і не може бути повернута, позивач просить стягнути з відповідача її вартість.

Пунктами 2.3.13, 2.3.14 ПРРЕЕ передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п. 4.3 ПРРЕЕ).

Згідно наданих адміністратором комерційного обліку даних загальний обсяг фактично поставленої ТОВ «Толк Україна» електричної енергії Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) за січень 2026 року становив 5945 кВт*год.

Позивач зазначає, що він при розрахунку покликався на дані з офіційного сайту АТ «Оператор ринку», де вартість електричної енергії на РДН у січні 2026 року становила 8 381.08 грн/МВт.год., та інформацію з офіційного сайту НКРЕКП про те, що тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи, який є складовою ціноутворення, з 01.01.2026 становив 0,713680 грн.

Враховуючи вищенаведені дані, позивачем із застосуванням стандартної надбавки постачальника у розмірі 0,45 грн. було сформовано рахунок ПЕЕ №28-260062/1/Ф1 за фактично спожитий у січні 2026 року обсяг електричної енергії у сумі 68 092,32 грн. (8,38108 грн. + 0,713680 грн. + 0,45 грн. = 9,544760 грн.* 5 945 кВт*год = 56 743,60 грн. + 20% ПДВ = 68 092,32 грн. з ПДВ). Однак, такий не було оплачено відповідачем.

Відповідно до абз.2 п.7.12 ПРРЕЕ витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановки споживача (повторне підключення електроустановки) покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем (крім випадків, визначених цим пунктом), якщо припинення постачання (розподілу або передачі) електричної енергії споживачу здійснювалося у встановленому цими Правилами порядку.

Товариством у зв`язку з проведенням робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановок споживача виставлявся відповідачу Акт-рахунок №1 28-260062 від 06.04.2026 на загальну суму 516,20 грн., який також залишився неоплаченим. Такі вимоги та відповідні суми додатково підтверджуються рахунками на оплату комерційного обліку від 06.04.2026, виданими ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

Відповідач заперечує щодо задоволення позову, хоча не оспорює самого факту споживання електроенергії у січні 2026 року після закінчення дії договору. При цьому він, висловлюючи незгоду з правомірністю позовних вимог, не додає жодного доказу в обґрунтування своєї позиції (показників, які б спростовували факт споживання 5945 кВт*год, необхідності застосування інших величин для розрахунку суми стягнення та ін.). А тому суд критично оцінює заперечення відповідача і вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд погоджується з доводами позивача та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц. Відхиляючи доводи скаржника, суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» в якому зазначено, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №7660 від 14.07.2025 на суму 2662,40 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Головного сервісного центру МВС (04052, м.Київ, вул.Лукянівська, 62; ідентифікаційний код 45307457) в особі Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (79040, м.Львів, вул. Апостола Д., 11, код 45307457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, 14; ідентифікаційний код 44878589) 68092,32 грн. вартості безпідставно набутої електричної енергії, 516,20 грн. на відшкодування наданих послуг з відключення та підключення електропостачання та 2662,40 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.