Рішення № 139928400, 16.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

(ДОДАТКОВА)

16.09.2026 Справа № 914/1979/19

За заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», Львівська обл., м. Новояворівськпро:ухвалення додаткового рішенняу справі:№914/1979/19за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-експо», м. Львівдо відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви», Львівська обл., м. Новояворівськдо відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада плюс», м. Миколаївза участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Новий Львів», м. Львів

за участі третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львівпро:усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом: - звільнення земельної ділянки, в тому числі від тимчасових споруд, майна, обладнання, техніки, працівників; - знесення самочинного збудованих об`єктів на земельній ділянці, а саме, незавершені будівництвом секції № 5, 6, 7, 8 на генплані та приведення в цій частині земельної ділянки до попереднього стану, який існував на момент передачі земельної ділянки Головуючий суддя Крупник Р.В. Суддя Запотічняк О.Д. Суддя Сухович Ю.О.Секретар Мисик-Семен М.М.Представники учасників справи:від позивача:Шпак В.В. адвокат;від відповідача-1:Лазор А.О. адвокат;від відповідача-2:не з`явився;від третьої особи-1:не з`явився;від третьої особи-2:не з`явився.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-експо» (надалі Позивач, ТОВ «Юніко-експо») подало до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» (надалі Відповідач-1, ТОВ «Мальви»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада плюс» (надалі ТОВ «Цикада плюс») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позовні вимоги за якою розглядалися у межах справи №914/1979/19.

Ухвалою суду від 08.06.2026 (головуючий суддя Трускавецький В.П., судді Запотічняк О.Д. та Сухович Ю.О.) прийнято відмову ТОВ «Юніко-експо» від позову у справі №914/1979/19, закрито провадження у справі, повернуто ТОВ «Юніко-експо» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Після закриття провадження у справі, ТОВ «Мальви» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу витрат на проведення експертизи у розмірі 30`203,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 417`000,00 грн. (вх. №2824/26 від 16.06.2026).

Ухвалою від 19.06.2026 суд призначив вказану заяву до розгляду на 09.07.2026.

Судове засідання 09.07.2026 не відбулось у зв`язку із надходженням до Господарського суду Львівської області повідомлення про його замінування. Відтак, ухвалою від 09.07.2026 судове засідання у справі призначено на 17.08.2026.

14.08.2026 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №257 доручено провести повторний авторозподіл справи №914/1979/19, оскільки Указом Президента України №651/2026 від 30.07.2026 суддю Трускавецького В.П. призначено на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Згідно із протоколом авторозподілу від 14.08.2026 справу №914/1979/19 передано на розгляд головуючому судді Крупнику Р.В., суддям Запотічняк О.Д. та Сухович Ю.О.

Ухвалою від 18.08.2026 суд прийняв до розгляду заяву ТОВ «Мальви» про ухвалення додаткового рішення (вх. №2824/26 від 16.06.2026), призначив розгляд заяви на 16.09.2025.

Представник позивача з`явився у судове засідання 16.09.2025. У свою чергу, представник відповідача-1 взяв участь у вказаному засіданні у режимі відеоконференції. Решта учасників справи не забезпечили явку представників у судове засідання 16.09.2025, про причини неявки суд не повідомили.

Слід зазначити, що 16.09.2026 представником відповідача-1 подано заяву про участь у засіданні у режимі відеоконференції (вх. №26140/26) в якій, окрім іншого, зазначено, що ТОВ «Мальви» не довіряє головуючому судді Крупнику Р.В., адже заявляв йому відвід у межах цієї справи під час розгляду заяви про забезпечення позову та у межах справи №914/1019/22, однак обидві заяви визнавалися необґрунтованими.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача-1 Лазор А.О. зазначив, що заяву (вх. №26140/26) не слід розцінювати як заяву про відвід судді Крупнику Р.В. і відводів він не заявляє, а позиція щодо довіри складу суду, викладена у поданій заяві, слугує вираженням його ставлення до судового процесу, в тому числі і щодо можливості заявлення суддею Крупником Р.В. самовідводу.

З огляду на те, що заяву ТОВ «Мальви» вх. №26140/26 від 16.09.2026, за твердженням представника товариства не слід розцінювати як заяву про відвід судді, а також беручи до уваги відсутність підстав для заявлення суддею Крупником Р.В. самовідводу, суд вважає за можливе здійснювати по суті розгляд заяви ТОВ «Мальви» про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Доводи ТОВ «Мальви».

Відповідач-1 просить стягнути із позивача на свою користь 30`203,20 грн. витрат на проведення судової експертизи та 417`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, стверджуючи, що поніс такі у ході розгляду справи №914/1979/19. При цьому ТОВ «Мальви» зазначає, що позивач безпідставно заявив позов у цій справі та намагався перешкодити господарській діяльності відповідача-1 шляхом неодноразового подання до суду заяв про вжиття заходів забезпечення позову. В підсумку правильно вибудована стратегія, призвела до проведення судової експертизи, що у свою чергу спричинило подання заяви позивача про відмову від позову з огляду на його безперспективність.

Доводи ТОВ «Юніко-експо».

Позивач заперечив проти задоволення заяви відповідача-1, вказавши, що останній не довів необґрунтованості дій позивача при поданні позову, що є необхідним для застосування припису частини 5 статті 130 ГПК України. Сама по собі відмова від позову не може бути підставою для задоволення вимог відповідача, адже така є диспозитивним правом позивача. До того ж, у цій справі відмова від позову була зумовлена зміною фактичних обставин справи в процесі її розгляду судом, а саме втратою позивачем права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га, та фактичною забудовою відповідачем-1 вказаної земельної ділянки. Це виключало можливість судового захисту прав позивача у обраний ним спосіб.

Позивач також вказує, що заявлені витрати надмірно завищені у порівнянні з попереднім розрахунком судових витрат, який становив 10`000,00 грн.; не відповідають критеріям, встановленим частиною 4 статті 126 ГПК України; обраховані із задвоєнням вартості тотожних послуг; не відповідають вимогам реальності, необхідності та розумності.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 2 частини 3 статті 124 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Оскільки провадження у цій справі було закрито у зв`язку із відмовою позивача від позову, то суд розглядатиме заяву відповідача-1 про розподіл судових витрат за правилами, передбаченими статтею 130 ГПК України, оскільки такі є спеціальними та регулюють питання розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Частиною 6 статті 130 ГПК України встановлено, що у випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

Як передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідач-1 звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат у встановлений процесуальним законом строк, тобто протягом п`яти днів з дати постановлення ухвали про закриття провадження у справі від 08.06.2026, а саме 15.06.2026 (враховуючи, що останній п`ятий день припав на вихідний день (субота) та, відповідно, був перенесений на перший за ним робочий день). Заява відповідача-1 була зареєстрована канцелярією суду на наступний день (16.06.2026).

Зважаючи на це, у суду наявні підстави для розгляду заяви відповідача-1.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «Мальви», суд звертає увагу на особливості розподілу судових витрат передбачені статтею 130 ГПК України.

Так, згідно із частиною 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, норми наведеної статті встановлюють спеціальні правила розподілу судових витрат ніж ті, що встановлено нормами статті 129 ГПК України, які регулюють загальні правила розподілу цих витрат при ухваленні рішення суду по суті, зокрема:

1) розподілу підлягають тільки фактично понесені стороною витрати (а не витрати, які вона понесе в т.ч. за умовами укладеного договору з адвокатом), оскільки такий розподіл здійснюється в порядку їх компенсації;

2) розподілу підлягають понесені стороною витрати, які зумовлені необгрунтованими діями позивача.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №619/1146/17-ц вказано, що саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З огляду на вказану позицію, суд доходить висновку, що відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

В цьому контексті суд зазначає, що відповідач-1 у встановленому процесуальним законом порядку не вказав і не довів, які саме необґрунтовані дії було вчинено позивачем. Він обмежився лише зазначенням того, що позов було заявлено безпідставно, а відмова від позову мала місце після виготовлення судовим експертом висновку у цій справі.

Варто наголосити, що сам факт подання позову і заяви про відмову від позову не може бути підставою для задоволення вимог відповідача-1.

Згідно із нормами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

У цій справі ТОВ «Юніко-експо» зверталося із позовною заявою з метою захисту свого права на земельну ділянку, розташовану в місті Львові на вул. Угорській, 14, із кадастровим номером 4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га, що перебувала в користуванні позивача на підставі Договору оренди землі від 25.10.2016 та просило усунути перешкоди у користуванні нею шляхом: (1) звільнення ТОВ «Мальви», ТОВ «Цикада Плюс» земельної ділянки, у тому числі від тимчасових споруд, майна, обладнання, техніки, працівників; (2) знесення самочинно збудованих об`єктів на земельній ділянці, а саме незавершені будівництвом секції №5, 6, 7, 8 на генплані та приведення у цій частині земельної ділянки до попереднього стану, який існував на момент передачі земельної ділянки.

Водночас, у заяві про відмову від позову та про розподіл судових витрат позивач зазначив, що відмова від позову була зумовлена тим, що обраний ним спосіб захисту втратив свою ефективність в ході розгляду справи №914/1979/19, адже його право користування спірною земельною ділянкою було припинене.

Згідно із рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2023 у справі №914/1688/21, яке набрало законної сили, розірвано Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079 від 25.10.2016, №С-4361, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Юніко-експо».

Крім того, він вказує, що спірна ділянка повністю забудована, адже на підставі сертифікатів готовності №ІУ123221223887 від 06.01.2023 та №ІУ123240522332 від 04.06.2024 введено в експлуатацію 5-8 будинки. По вказаних будинках створено ОСББ «УГОРСЬКА 14 Д-Е» (код ЄДРПОУ 45559854). Це виключає саму можливість виконання рішення шляхом звільнення земельної ділянки від тимчасових споруд, майна, обладнання, техніки, працівників та знесення самочинно збудованих об`єктів.

З викладеного випливає послідовність поведінки ТОВ «Юніко-експо» як в частині звернення до суду із позовом з метою захисту існуючого у нього права користування, так і в частині подання заяви про відмову від позову після настання реальних та об`єктивних обставин, що спричинили втрату процесуального інтересу до розгляду справи.

Відповідних обставин відповідач-1 не спростував та не довів, що такі свідчать про необґрунтованість дій позивача.

Суд не може погодитися із доводами відповідача-1 про те, що подання заяви про відмову від позову було зумовлене результатами експертизи. Поведінка позивача після повернення матеріалів справи до суду та поновлення провадження у справі засвідчує, що він практично одразу намагався вирішити питання про закриття провадження у справі, посилаючись на обставини припинення його права користування земельною ділянкою та завершення будівництва об`єктів нерухомості на цій ділянці, які, варто відзначити, виникли під час перебування справи на експертизі та до поновлення провадження у цій справі.

Зокрема, у перше підготовче засідання, призначене судом після поновлення провадження у справі, представник позивача не з`явився та подав клопотання про відкладення, посилаючись на перебування у відпустці.

На наступне засідання позивач подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки вважав, що обставини припинення його права користування земельною та завершення будівництва об`єктів нерухомості на цій ділянці, свідчать про відсутність предмета спору між сторонами. Однак, суд відмовив у задоволенні цього клопотання, вказавши, що договір вважається розірваним з дня набрання законної сили рішенням суду, а розглядаючи спір у даній справі, суд повинен оцінювати докази та встановлювати обставини, які підтверджують або спростовують заявлені вимоги, станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Зважаючи на це, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольнив та призначив нове засідання на 08.06.2026. Перед цим засіданням позивач подав заяву про відмову від позову, яка була задоволена судом повністю.

Таким чином, суд доходить висновку, що як подання позову, так і заяви про відмову від позову не були спричинені необґрунтованими діями позивача, оскільки становили логічну й послідовну модель поведінки учасника судового процесу. Відтак, у цій справі відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ «Мальви» про розподіл судових витрат.

Крім цього, суд зазначає, що відмова у задоволенні вимог відповідача-1 про стягнення витрат на правову допомогу зумовлена не лише відсутністю доведених і встановлених обставин необґрунтованих дій позивача, але й відсутністю доказів фактичного понесення таких витрат. Так, до поданої заяви відповідач-1 не долучив жодних платіжних документів про перерахування 417`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, покликання представника ТОВ «Мальви» на системно впроваджену практику Верховного Суду про відсутність потреби в доведенні документами про оплату факту понесення витрат, суд відхиляє, оскільки відповідну позицію Верховний Суд висловив при розгляді справ про стягнення судових витрат в порядку статті 129 ГПК України, а не в порядку статті 130 ГПК України, що має місце в даній справі.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» про розподіл судових витрат (вх. №2824/26 від 16.06.2026) відмовити.

2. Ухвала (додаткова) набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повну ухвалу (додаткову) складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя Крупник Р.В.

Суддя Запотічняк О.Д.

Суддя Сухович Ю.О.