Рішення № 139928103, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/2191/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/2191/26

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР КТФ"

про стягнення 15 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР КТФ" про стягнення 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання робіт за Договором №УГВ560/23-23 про надання послуг з верифікації звіту оператора про викиди парникових газів від 05.12.2023, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 відкрито провадження у справі №910/2191/26 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як установлено судом, позивач мав на дату подання позовної заяви зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 03.03.2026 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету позивача 04.03.2026, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа, залученого до матеріалів справи.

Оскільки у відповідача був відсутній зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, ухвала суду від 03.03.2026 про відкриття провадження у справі була направлена за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана останнім 15.03.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до справи.

26.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, а також заявляє клопотання про зменшення пені.

02.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та відповідь на відзив.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР КТФ» (за договором - Виконавець) було укладено Договір №УГВ560/23-23 про надання послуг з верифікації звіту оператора про викиди парникових газів від 05.12.2023 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з верифікації звіту оператора про викиди парникових газів (далі - Послуги), відповідно до умов Договору, Додатку №1 «Технічне завдання на надання Послуг з верифікації звіту оператора про викиди парникових газів (далі - Технічне завдання або Додаток №1) та Додатку №2 «Календарний план на надання Послуг з верифікації звіту оператора про викиди парникових газів» (далі - Календарний план або Додаток №2) до Договору, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Вимоги до Послуг зазначені у Технічному завданні, що є Додатком № 1 до Договору, перелік Послуг вказаний в Календарному плані, що є Додатком №2 до Договору. Виконавець зобов`язаний надати передбачені цим Договором Послуги, якість яких відповідає вимогам умов Договору, в тому числі Технічного завдання, вимогам чинного законодавства України, та іншим вимогам, що зазвичай ставляться до такого виду Послуг чи/та застосовним стандартам. Виконавець надає Послуги з верифікації, передбачені цим Договором, відповідно до Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 959 «Про затвердження Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів» (далі - ПКМУ № 959), вимог Технічного завдання та цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що загальний строк надання Послуг - до 31.05.2024. Строк надання Послуг, в тому числі для кожного окремого етапу Послуг, визначений в Календарному плані, що є Додатком №2 до Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна ціна цього Договору становить до: 16 696 560,00 грн. (шістнадцять мільйонів шістсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) включно, в т.ч. ПДВ: 2 782 760,00 грн. (два мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят гривень 00 копійок).

Вартість по кожному з етапів надання Послуг вказана в Календарному плані, що є Додатком №2 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що оплата за фактично надані належним чином Послуги здійснюється Замовником за кожний етап окремо, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі наданих Послуг та наданого на його підставі рахунку на оплату Послуг (далі - рахунок) за перші 2 етапи, а за третій етап - протягом 30 днів після отримання Замовником Рішення уповноваженого органу про прийняття звіту оператора та підписання Сторонами Акта приймання-передачі наданих Послуг та наданого на його підставі рахунку на оплату Послуг.

Календарним планом (Додаток №2 до Договору) передбачено 3 етапи надання послуг та визначено, що за результатами 1 етапу має бути Звіт, передання якого оформлюється актом приймання-передачі наданих Послуг по етапу. Строк надання послуг по 1 етапу 24 календарні дні з дати укладення Договору (тобто до 29.12.2023), вартість етапу 5 000 000,00 грн.

Розділом 3 Договору визначений наступний порядок надання та приймання Послуг.

Виконавець зобов`язаний приступити до надання Послуг з дати укладання Договору, та надавати Послуги поетапно у строки, встановлені Додатком №2 до Договору (п. 3.1 Договору).

Приймання-передача наданих Послуг за Договором здійснюється шляхом підписання Сторонами Акта приймання-передачі наданих Послуг, складеного Виконавцем у 2-х примірниках по одному для кожної Сторони і наданого Замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів після завершення фактичного надання Послуг по кожному етапу. Акти приймання-передачі наданих Послуг повинні бути обов`язково підписаними обома Сторонами та засвідчені печатками (за наявності) (п. 3.5 Договору).

Акт приймання-передачі наданих Послуг (в 2-х примірниках) підписується уповноваженою особою Виконавця та скріплюється його печаткою (за наявності у Виконавця печатки), і передається Замовнику разом з результатами наданих Послуг по кожному етапу, відповідно до Календарного плану (п. 3.6 Договору).

Датою завершення надання Послуг по кожному окремому етапу є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання - передачі наданих Послуг по такому етапу (п. 3.10 Договору).

Як зазначає позивач, ТОВ «НДЦ КТФ» було надано послуги відповідно до Технічного завдання (Додаток №1 до Договору) у повному обсязі, що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі наданих послуг № 1/1 від 02.01.2024 на суму 5 000 000,00 грн, № 1/2 від 13.02.2024 на суму 5 000 000,00 грн, № 1/3 від 16.05.2024 на суму 6 696 559,99 грн.

Однак, відповідачем було порушено строки виконання 1 етапу надання послуг, вартість якого становить 5 000 000,00 грн, у зв`язку з тим, що граничний строк на надання послуг по 1 етапу - 29.12.2023, а послуги було надано 02.01.2024, тому ТОВ «НДЦ КТФ» було порушено строк виконання зобов`язання на 3 дні (період з 30.12.2023 по 01.02.2024).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у разі прострочення Виконавцем строку надання Послуг/етапу Послуг, встановлених Сторонами в цьому Договорі, Виконавець сплачує на користь Замовника пеню в розмірі 0,1% вартості Послу/етапу Послуг, з яких допущено прострочено надання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, оскільки вартість 1 етапу становить 5 000 000,00 грн, відповідно 0,1% пені за 3 дні прострочення становить 15 000,00 грн (5 000 000,00 грн*0,1%*3).

28.01.2026, з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача Вимогу №23.5-23.5-1-919 від 28.01.2026 про сплату 15 000,00 грн пні.

09.02.2026 позивач отримав відповідь на вимогу №9/02 від 09.02.2026 , у якій ТОВ «НДЦ КТФ» повідомило про відмову у її задоволенні.

Оскільки відповідач порушив умови Договору в частині дотримання строків надання послуг за І етапом, що є підставою для сплати ним пені відповідно до п. 5.2 Договору, та нарахована пеня не була сплачена відповідачем добровільно, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказуючи на наступні обставини:

- відповідач надав послуги по І етапу вчасно. Відповідно до п. 3.5. Договору акт приймання-передачі послуг підписується сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів після завершення фактичного надання послуг. Акт підписано 02.01.2024, у визначений п.3.5. Договору строк;

- відповідач вчасно повідомив позивача про настання непередбачуваних обставин, які виникли внаслідок наймасивнішого ракетного обстрілу території України загалом та міста Києва зокрема, який відбувся вночі-вранці 29.12.2023;

- поведінка позивача є суперечливою, оскільки підписуючи акт приймання-передачі послуг №1/1 від 02.01.2024, позивач не зазначав жодних претензій щодо строку виконання 1 етапу, а натомість вказав про відсутність претензій до обсягу, якості та строків надання послуг.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд визнає Договір №УГВ560/23-23 про надання послуг з верифікації звіту оператора про викиди парникових газів від 05.12.2023 належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що відповідач на виконання умов укладеного між сторонами Договору №УГВ560/23-23 від 05.12.2023 неналежним чином виконав свої зобов`язання в частині дотримання строків надання послуг за І етапом, визначених у Додатку № 2 до Договору - Календарний план.

Оскільки граничний строк на надання послуг по 1 етапу - 29.12.2023 (24 календарних дні з дати укладення Договору), а послуги було надано 02.01.2024, що підтверджується підписаним представниками сторін Актом приймання-передачі наданих послуг № 1/1 від 02.01.2024 на суму 5 000 000,00 грн, відтак, відповідачем було порушено строк виконання зобов`язання на 3 дні (період з 30.12.2023 по 01.02.2024).

При цьому, суд приймає до уваги положення п. 3.10. Договору, якими визначено, що датою завершення надання Послуг по кожному окремому етапу є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі наданих Послуг по такому етапу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені обставини та додані до справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором в частині виконання та передачі послуг за І етапом надання послуг.

Оскільки відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з передачі послуг за І етапом надання послуг, порушивши строки, погоджені сторонами у договорі, що ним під час розгляду справи не спростовано шляхом подання відповідних доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин сторін) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як убачається з розрахунку пені, наведеного у позовній заяві, позивач за прострочення строків надання послуг за І етапом, керуючись пунктом 5.2. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 15 000,00 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.

Стосовно доводів відповідача про відсутність його вини у порушенні виконання зобов`язань за договором, слід зазначити таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Умови звільнення від відповідальності сторін визначені розділом 7 Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання Стороною зобов`язань, передбачених умовами Договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 7.3 Договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим на це органом країни розташування Сторони яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала Сторона.

Відповідно до п. 7.4 Договору ненадання документів, або невідповідності вимог до таких документів та/або інформації, яка повинна міститися у таких документах, відповідно до п. 7.3 Договору, позбавляє відповідну Сторону права посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на підставу невиконання або порушення строку виконання договірних зобов`язань та звільнення від відповідальності.

У пункті 7.6 Договору сторони також погодили, що оскільки Сторони уклали даний Договір під час дії в Україні воєнного стану, введеного з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в результаті військової агресії Російської Федерації проти України, Сторони усвідомлюють, що дана обставина не є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) на дату укладання Договору і жодна зі Сторін не може посилатися на ці обставини як такі, що перешкоджають повному або частковому виконанню зобов`язань за Договором.

Обставини, на які відповідач посилається як непередбачувані: обстріли та відключення світла , не можуть звільняти його від відповідальності, оскільки: по-перше, вказані обставини не підтверджені відповідачем у порядку, визначеному у п. 7.3. Догвору; по-друге, сторони уклали даний Договір під час дії в Україні воєнного стану 05.12.2023, а тому, враховуючи умови п. 7.6 Договору відповідач не може посилатися на обставини, які виникли у зв`язку з військовою агресією рф: обстріли та відключення світла як на такі, що перешкоджають повному або частковому виконанню зобов`язань за Договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції, як не доведено відповідачем і наявність обставин для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР КТФ" (просп. Бажана Миколи, 36, офіс 83, м. Київ, 02149; код ЄДРПОУ 37355752) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 30019775) пеню у розмірі 15 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення складено та підписано: 22.09.2026.

Суддя А.І. Привалов