Ухвала суду № 139927681, 17.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 16/2/22-26/16/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2026 Справа № 908/129/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали справи про банкрутство

Кредитори:

1. Фізична особа-підприємець Бережна Оксана Віталіївна ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 )

2. Запорізький міський центр зайнятості (вул.Рекордна, 16-б, м.Запоріжжя, 69019, код ЄДРПОУ 20482573)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю Імперія Грандіс (49083, м.Дніпро, вул.Собінова, 1, код ЄДРПОУ 366391604629)

4. Приватне підприємство Гофро-Трейд (69013, м.Запоріжжя, вул.Стартова, буд.98, код ЄДРПОУ 34407760)

5. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Променерго (69093, м.Запоріжжя, вул.Менжинського, 45, код ЄДРПОУ 38362823)

6. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280, адреса для направлення поштової кореспонденції по справі: 69019, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, 39)

7. Товариство з обмеженою відповідальністю Прва книга (вул.Шевченка, буд.37, м.Дніпро, Дніпропетровська області, 49044, код ЄДРПІОУ 42866964)

8. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Лев-Україна (47074, м.Дніпро, вул.Радищева, 12, код ЄДРПОУ 39879512)

9. Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТОРГ ПЛЮС (ідентифікаційний код юридичної особи 33754616, 69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, буд. 20, кв. 32)

10. Державна податкова служба України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

11. Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерстарч Україна (02090, м.Київ, вул.Алма-Атинська, 8, поштова адреса: 04176, м.Київ, вул.Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 38307757)

12. Товариство з обмеженою відповідальністю Холод-Маркет (69032, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 1, к.62, код ЄДРПОУ 35064513)

13. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бімаркет (69083, м.Запоріжжя, вул.Шевченка, буд.4-А, код ЄДРПОУ 36065518)

14. Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп (01010, м.Київ, вул.І. Мазепи, буд.6, код ЄДРПОУ 36716332)

15. Товариство з обмеженою відповідальністю Сінергія-Груп (вул.Данила Галицького, буд.2А, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 36441431)

16. Компанія ZKF s.r.o. (IHO: 06048242, місцезнаходження Lyckovo namesti 508/7, Кarlin, 18600 Praha 8, зареєстрована в Комерційному реєстрі, веденому Міським судом в м.Прага, відділ С, вставка 275172 (адреса для направлення поштової кореспонденції по справі: 69018, м.Запоріжжя, бул.Шевченка, 67 кв.11)

17. Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту Запоріжелектротранс (69095, м.Запоріжжя, вул.Шкільна, буд.2, код ЄДРПОУ 03328379)

18. ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ел. пошта avt@zp.pfu.gov.ua, адреса Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, 69005, ЄДРПОУ 20490012)

19. ЗАПОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА (ел. пошта info@zp.gov.ua, адреса Україна, 69105, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 206 ЄДРПОУ 04053915)

Боржник - Приватне акціонерне товариство Запорізька кондитерська фабрика (69063, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 7, код ЄДРПОУ 00382094), скорочена назва ПрАТ ЗКФ

Ліквідатор - Саланська Ілона Любомирівна (адреса для листування: вул. Незалежної України, 39, каб.330, м. Запоріжжя, Україна, 69019)

Банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника: АКБ Індустріалбанк, АТ КБ Приватбанк, АТ Райффайзен Банк, АБ Укргазбанк

Учасник - Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України

про банкрутство

розглянувши заяву Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 04053915)

з грошовими вимогами до боржника у розмірі 9 966 336,62 грн та 5 324,80 грн судового збору,

за участю:

ліквідатора арбітражного керуючого Саланської Ілони Любомирівни;

від Запорізької міської ради Коваленко Юлії Вадимівни;

від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нікітченка Дмитра Сергійовича,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/129/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2023 постанову Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 скасовано, справу № 908/129/22 направлено для продовження розгляду на стадію розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 припинено процедуру розпорядження майном ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», затверджено план санації боржника та введено процедуру санації.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 процедуру санації ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» припинено, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну.

22.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Запорізької міської ради про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 9 966 336,62 грн та 5 324,80 грн судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог Запорізька міська рада посилається на неналежне виконання ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» зобов`язань зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, якими боржник користувався на підставі договорів оренди землі:

№ 201903000100207 від 21.10.2019 щодо земельної ділянки площею 2,0602 га, кадастровий номер 2310100000:03:045:0011;

№ 201901000100206 від 21.10.2019 щодо земельної ділянки площею 2,0935 га, кадастровий номер 2310100000:01:017:0105;

№ 201901000100140 від 17.07.2019 щодо земельної ділянки площею 0,0392 га, кадастровий номер 2310100000:01:017:0108;

№ 901 від 24.03.2004 щодо земельної ділянки площею 0,0032 га, кадастровий номер 2310100000:01:017:0031.

Заявник зазначає, що за вказаними договорами за період 2019 2025 років боржник повинен був сплачувати орендну плату, розмір якої визначався відповідно до умов договорів з урахуванням нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок та її індексації.

Первісно Запорізька міська рада визначила розмір заявлених вимог шляхом віднімання від загальної суми нарахованої, за її розрахунком, орендної плати 13 520 647,11 грн суми 3 554 310,49 грн грошових вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області, які раніше були визнані ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.08.2025.

У результаті такого розрахунку кредитором заявлено до визнання 9 966 336,62 грн.

У ході розгляду заяви судом встановлено необхідність перевірки заявленого розміру заборгованості, зокрема з огляду на наявність у реєстрі вимог кредиторів боржника грошових вимог контролюючого органу, до складу яких входять зобов`язання з орендної плати за землю.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 розгляд заяви Запорізької міської ради відкладено на 17.09.2026.

Зазначеною ухвалою ліквідатора зобов`язано надати суду відомості про платежі боржника за договорами оренди земельних ділянок, здійснені після відкриття провадження у справі про банкрутство, та письмовий контррозрахунок заявлених кредиторських вимог із зазначенням сум, які, на думку ліквідатора, вже включені до реєстру вимог кредиторів або погашені.

На виконання вимог суду ліквідатором подано письмові пояснення та контррозрахунок. Ліквідатором, зокрема, повідомлено, що після відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» було сплачено 11 942,59 грн у 2023 році.

Крім того, судом витребувано від Головного управління ДПС у Запорізькій області інформацію та документи щодо нарахування і сплати ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» орендної плати за земельні ділянки.

16.09.2026 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на виконання вимог суду подано інтегровані картки платника податків ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» щодо орендної плати за землю за 2019 2025 роки, інформацію про стан податкового боргу, а також відомості про нараховані та сплачені суми орендної плати в розрізі земельних ділянок.

Також 16.09.2026 Запорізькою міською радою подано додаткові пояснення та розрахунок заявлених вимог.

У зазначених поясненнях кредитор визначив загальний розмір нарахованої орендної плати за чотирма договорами у сумі 13 520 677,11 грн, зокрема:

5 293 655,96 грн за договором № 201903000100207 від 21.10.2019;

8 101 841,70 грн за договором № 201901000100206 від 21.10.2019;

102 069,14 грн за договором № 201901000100140 від 17.07.2019;

23 110,31 грн за договором № 901 від 24.03.2004.

Водночас у наведеному Запорізькою міською радою розрахунку зазначено, що фактично боржником сплачено 1 621 160,43 грн, а залишок заборгованості становить 11 899 516,68 грн.

Отже, поданий кредитором 16.09.2026 розрахунок сам по собі не підтверджує заявлену до визнання суму 9 966 336,62 грн.

Більше того, у додаткових поясненнях Запорізька міська рада зазначила про неможливість надати документально підтверджений розрахунок, який би виключав повторне включення до заявлених вимог сум, уже визнаних ухвалами суду за заявами Головного управління ДПС у Запорізькій області, посилаючись на відсутність необхідних вихідних даних для співставлення відповідних періодів і сум.

У судовому засіданні 17.09.2026 представник Запорізької міської ради надала пояснення щодо заявлених кредиторських вимог.

Ліквідатор арбітражний керуючий Саланська І.Л. надала пояснення щодо заявлених вимог, поданих нею письмових пояснень та контррозрахунку.

Представник Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нікітченко Д.С. також взяв участь у судовому засіданні.

Розглянувши заяву Запорізької міської ради, дослідивши матеріали справи, подані учасниками докази, додаткові пояснення та розрахунки, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску, чи інший державний орган, які мають документально підтверджені вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини четвертої статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє повністю або частково вимоги таких кредиторів.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 7679 Господарського процесуального кодексу України суд встановлює належність, допустимість, достовірність доказів, а також оцінює їх вірогідність у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу є обов`язковим платежем за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності має особливу правову природу: з одного боку, вона є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а з іншого є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу у складі податку на майно.

Відповідний підхід щодо правової природи орендної плати відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20 та від 04.05.2023 у справі № 910/15023/21.

Так, у постанові від 04.05.2023 у справі № 910/15023/21 Верховний Суд виходив з подвійної правової природи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, оскільки така плата, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а з іншого однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу у складі податку на майно.

При цьому особливе значення для вирішення питання щодо суб`єкта вимог з основної орендної плати має правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21.

У зазначеній постанові, прийнятій за результатами розгляду грошових вимог у справі про банкрутство, Верховний Суд виходив із того, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються договором оренди між орендодавцем і орендарем.

Верховний Суд звернув увагу, що у випадку користування боржником земельною ділянкою саме на підставі договору оренди контролюючий орган, який не є стороною такого договору, не набуває статусу орендодавця та повноважень вимагати на свою користь основну орендну плату за договором, укладеним між боржником і відповідною територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у подальшій практиці, зокрема у постанові від 11.12.2024 у справі № 910/15043/21.

У цій постанові Верховний Суд також виходив із необхідності враховувати, хто є стороною договору оренди земельної ділянки, та зазначив, що контролюючий орган, який не є стороною такого договору, не набуває лише внаслідок здійснення податкового адміністрування прав орендодавця щодо основного договірного зобов`язання.

Таким чином, наявність податкової складової у правовій природі орендної плати не припиняє договірних правовідносин між власником земельної ділянки та орендарем.

З огляду на викладене Запорізька міська рада як орган місцевого самоврядування, що виступає орендодавцем земельних ділянок комунальної власності за зазначеними договорами, у принципі не позбавлена права заявляти у справі про банкрутство вимоги щодо непогашеної основної орендної плати.

Водночас встановлення права кредитора вимагати виконання грошового зобов`язання не є тотожним встановленню конкретного розміру такого зобов`язання.

Саме остання обставина має бути доведена кредитором належними та достатніми доказами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.08.2025 у справі № 908/129/22 розглянуто грошові вимоги Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області до ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика».

Зазначеною ухвалою встановлено, що податковий борг з орендної плати ґрунтувався, зокрема, на самостійно поданих боржником податкових деклараціях:

№ 9014748854 від 01.02.2022 342 238,32 грн;

№ 9026491144 від 16.02.2023 63 479,69 грн;

№ 9298447462 від 07.11.2023 787 148,12 грн;

№ 9043439666 від 28.02.2024 2 361 444,36 грн.

За результатами розгляду вимог контролюючого органу судом визнано 3 554 310,49 грн податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб з третьою чергою задоволення.

Водночас у визнанні 86 427,44 грн пені відмовлено.

Таким чином, станом на час розгляду заяви Запорізької міської ради у реєстрі вимог кредиторів уже враховано 3 554 310,49 грн вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області, пов`язаних з орендною платою за землю.

Суд враховує наведені вище правові позиції Верховного Суду щодо належного суб`єкта вимог з основної орендної плати.

Водночас ухвала Господарського суду Запорізької області від 07.08.2025 у справі № 908/129/22 є чинним судовим рішенням.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, до моменту зміни або скасування ухвали від 07.08.2025 у передбаченому процесуальним законом порядку суд при розгляді наступних кредиторських вимог у цій самій справі не може ігнорувати факт включення зазначених вимог до реєстру.

Відтак при вирішенні заяви Запорізької міської ради суд повинен одночасно врахувати право орендодавця заявляти вимоги з основної орендної плати та не допустити подвійного включення одного й того самого грошового зобов`язання до реєстру вимог кредиторів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливості доказування грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство.

Так, у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 зазначено, що заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, однак обов`язок здійснення правового аналізу заявлених кредиторських вимог, підстав їх виникнення, характеру, встановлення розміру та моменту виникнення покладається на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

У постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 зазначено, що обов`язок доказування обґрунтованості своїх вимог до боржника покладається саме на кредитора.

У разі ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування заявлених вимог господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 звернуто увагу на необхідність застосування у справах про банкрутство підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог.

Такий стандарт спрямований на унеможливлення визнання у справі про банкрутство необґрунтованої кредиторської заборгованості, оскільки її визнання безпосередньо впливає на права та законні інтереси інших кредиторів.

У постанові від 21.10.2021 у справі № 913/479/18 Верховний Суд зазначив про необхідність дослідження судом усієї сукупності доказів, наданих на підтвердження грошових вимог, перевірки наявних невідповідностей і заперечень та встановлення того, чи підтверджують такі докази виникнення у боржника заявленого грошового зобов`язання саме у визначеному кредитором розмірі.

Зазначений правовий підхід систематизовано судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22.

У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності чи відсутності заперечень щодо таких вимог.

Визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та конкретного розміру заборгованості.

При цьому визнання певних обставин боржником або арбітражним керуючим саме по собі не звільняє кредитора від обов`язку доведення відповідних обставин.

Аналогічний підхід щодо застосування підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог викладено Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.

Отже, у цій справі на Запорізьку міську раду покладено обов`язок надати таку сукупність доказів, яка дозволяє встановити не лише факт існування договорів оренди та обов`язку боржника вносити орендну плату, а й конкретний розмір непогашеного грошового зобов`язання, що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до встановлених обставин справи, суд зазначає таке.

Матеріали справи підтверджують існування між Запорізькою міською радою та ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» договірних правовідносин щодо оренди земельних ділянок комунальної власності.

Відтак сам факт існування у боржника обов`язку вносити орендну плату судом не заперечується.

Водночас предметом розгляду заяви є не абстрактне встановлення права Запорізької міської ради на отримання орендної плати, а визнання конкретно визначеної грошової вимоги у розмірі 9 966 336,62 грн.

Саме цей розмір грошових вимог Запорізькою міською радою належними та достатніми доказами не підтверджено.

Первісно заявлену суму кредитор визначив шляхом віднімання від загальної суми нарахованої ним орендної плати 13 520 647,11 грн суми 3 554 310,49 грн, визнаної ухвалою суду від 07.08.2025 за Головним управлінням ДПС у Запорізькій області: 13 520 647,11 грн 3 554 310,49 грн = 9 966 336,62 грн.

Однак сам по собі такий арифметичний розрахунок не доводить існування у боржника непогашеної заборгованості перед Запорізькою міською радою саме у сумі 9 966 336,62 грн.

Для виключення подвійного врахування одного й того самого зобов`язання необхідно встановити не лише загальний розмір раніше визнаних вимог, але й конкретні періоди їх виникнення, земельні ділянки, яких вони стосуються, розмір нарахування за кожний період та фактичні платежі боржника.

При цьому поданий Запорізькою міською радою 16.09.2026 розрахунок містить інші вихідні дані.

Так, кредитором зазначено, що загальний розмір нарахованої орендної плати становить 13 520 677,11 грн, а боржником фактично сплачено 1 621 160,43 грн.

Отже, відповідно до наведених самим кредитором показників арифметичний залишок становить: 13 520 677,11 грн 1 621 160,43 грн = 11 899 516,68 грн.

Водночас до визнання кредитором заявлено 9 966 336,62 грн.

Різниця між отриманим за останнім розрахунком залишком та заявленою сумою становить: 11 899 516,68 грн 9 966 336,62 грн = 1 933 180,06 грн.

Походження зазначеної різниці, її склад та правова природа з поданих кредитором документів достовірно не встановлюються.

Більше того, у первісному та додатковому розрахунках наявна розбіжність і щодо загальної суми нарахованої орендної плати: первісно кредитором зазначалося 13 520 647,11 грн, тоді як у розрахунку від 16.09.2026 13 520 677,11 грн, тобто на 30,00 грн більше.

Хоча сама по собі зазначена арифметична розбіжність є незначною порівняно із загальним розміром заявлених вимог, у сукупності з іншими невідповідностями вона додатково свідчить про відсутність узгодженого та документально підтвердженого розрахунку заявленої до визнання суми.

Крім того, надані Головним управлінням ДПС у Запорізькій області документи підтверджують, що протягом спірного періоду відбувалися нарахування орендної плати, здійснювалися платежі, подавалися уточнюючі податкові декларації та проводилися коригування раніше визначених зобов`язань.

Зокрема, за даними контролюючого органу, у 2021 році боржником сплачено 1 609 217,84 грн, у 2023 році 11 942,59 грн.

За даними довідки ГУ ДПС у Запорізькій області, нарахування орендної плати здійснювалося щодо земельних ділянок з кадастровими номерами:

- 2310100000:01:017:0108;

- 2310100000:01:017:0031;

- 2310100000:01:017:0105;

- 2310100000:03:045:0011.

За 2019 рік у податковому обліку відображено нарахування орендної плати у сумі 419 691,00 грн, за 2020 рік 1 882 310,73 грн, за 2021 рік 2 053 429,88 грн, за 2022 рік 342 238,32 грн, за 2023 рік 850 627,81 грн, за 2024 рік 2 361 444,36 грн.

Загальна сума таких нарахувань за даними контролюючого органу становить 7 909 742,10 грн.

Водночас за 2025 рік податкова декларація боржником не подавалася.

Таким чином, дані податкового обліку також не підтверджують заявлену Запорізькою міською радою суму 9 966 336,62 грн без проведення додаткового співставлення кожного конкретного нарахування та платежу.

Окремо суд враховує особливості формування зобов`язань за 2023 рік.

Після прийняття Господарським судом Запорізької області постанови від 11.05.2023 про визнання ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» банкрутом боржником була подана уточнююча податкова декларація від 04.11.2023 до декларації № 9026491144 від 16.02.2023, якою податкове зобов`язання за період з 11.05.2023 по 31.12.2023 було зменшено на 1 383 857,18 грн.

Разом із тим постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2023 постанову Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 скасовано, а справу повернуто для продовження розгляду на стадію розпорядження майном.

Надалі ухвалою від 20.02.2024 введено процедуру санації, а остаточно ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою від 22.04.2025.

Наведені обставини також підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру зобов`язань боржника за відповідні періоди та виключають можливість встановлення розміру непогашеної заборгованості лише шляхом арифметичного підсумовування орендної плати за весь заявлений період.

Для підтвердження заявлених вимог кредитор повинен був надати розрахунок, який дозволяв би щодо кожної із чотирьох земельних ділянок та кожного відповідного розрахункового періоду встановити:

- суму орендної плати, що підлягала нарахуванню;

- правову підставу та вихідні дані такого нарахування;

- суму фактичної сплати;

- суми проведених коригувань;

- фактичний непогашений залишок;

- суми та періоди, які вже охоплені визнаними судом вимогами Головного управління ДПС у Запорізькій області;

- окремий залишок, який не охоплений раніше визнаними вимогами та належить саме Запорізькій міській раді.

Такого розрахунку матеріали заяви не містять.

Подані кредитором документи не дають можливості достовірно встановити:

- який фактичний залишок заборгованості існує за кожним із чотирьох договорів оренди;

- яким чином у заявленій сумі враховано всі фактично здійснені боржником платежі;

- які конкретно періоди та суми вже охоплені грошовими вимогами ГУ ДПС у Запорізькій області;

- яка частина заявленої міською радою заборгованості не дублює вже включені до реєстру вимоги;

- яка частина вимог виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, яка після його відкриття та яка після визнання боржника банкрутом;

- яким чином із наведених кредитором вихідних даних утворюється саме заявлена до визнання сума 9 966 336,62 грн.

При цьому кредитору судом була надана можливість усунути зазначену невизначеність та надати відповідний розрахунок.

Однак у додаткових поясненнях від 16.09.2026 Запорізька міська рада зазначила про неможливість надати документально підтверджений розрахунок, який виключав би повторне включення вже визнаних вимог.

Посилання кредитора на ненадання контролюючим органом необхідних вихідних даних не може замінити належного доказування розміру грошової вимоги.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства саме кредитор визначає підстави та розмір своїх вимог і повинен довести їх належними доказами.

Суд не вправі замість кредитора формувати новий розрахунок грошових вимог, самостійно визначати інший період виникнення заборгованості, змінювати підстави заявлених вимог або на власний розсуд встановлювати, яка частина загального розрахунку кредитора підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 та постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22.

Підвищений стандарт доказування у справі про банкрутство має особливе значення, оскільки безпідставне визнання кредиторської вимоги одного кредитора безпосередньо впливає на обсяг майнових прав інших кредиторів та розмір задоволення їхніх вимог за рахунок ліквідаційної маси.

Тому наявність чинних договорів оренди та самого обов`язку боржника вносити орендну плату не є достатньою підставою для визнання саме 9 966 336,62 грн, якщо склад та конкретний розмір такої заборгованості не підтверджені належними доказами.

Суд наголошує, що підставою для відхилення заявлених вимог є не відсутність у Запорізької міської ради як орендодавця права вимагати сплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Підставою для відхилення є недоведеність належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами існування непогашеного грошового зобов`язання саме у заявленому розмірі 9 966 336,62 грн, а також неможливість на підставі поданих матеріалів достовірно відмежувати заявлену суму від фактично здійснених боржником платежів, проведених коригувань та сум, які вже включені до реєстру вимог кредиторів на підставі чинних судових рішень.

Визнання кредиторських вимог за таких обставин ґрунтувалося б не на встановлених судом фактах, а на припущенні щодо розміру заборгованості, що є неприпустимим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Запорізькою міською радою не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами існування у ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» непогашеного грошового зобов`язання перед нею саме у заявленому розмірі 9 966 336,62 грн.

Тому грошові вимоги Запорізької міської ради у сумі 9 966 336,62 грн підлягають відхиленню.

За подання заяви з грошовими вимогами до боржника Запорізькою міською радою сплачено судовий збір у розмірі 5 324,80 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

Сплата судового збору є необхідною процесуальною умовою звернення кредитора до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника.

При цьому витрати кредитора зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами мають самостійну правову природу та не є складовою основного грошового зобов`язання боржника, на якому ґрунтуються заявлені кредиторські вимоги.

Відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, задовольняються у першу чергу.

Отже, відхилення судом заявлених Запорізькою міською радою вимог щодо основного зобов`язання у сумі 9 966 336,62 грн не змінює факту понесення кредитором витрат зі сплати судового збору у зв`язку із зверненням до суду в межах справи про банкрутство.

З огляду на викладене сплачений Запорізькою міською радою судовий збір у сумі 5 324,80 грн підлягає визнанню та включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 1, 2, 45, 59, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 18, 73, 74, 76 79, 86, 232 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 04053915) до Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 7; код ЄДРПОУ 00382094) у розмірі 9 966 336 (дев`ять мільйонів дев`ятсот шістдесят шість тисяч триста тридцять шість) грн 62 коп. відхилити.

Визнати грошові вимоги Запорізької міської ради до Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» у розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору перша черга задоволення вимог кредиторів.

Ліквідатору включити визнані судом вимоги Запорізької міської ради у розмірі 5 324,80 грн до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» відповідно до встановленої Кодексом України з процедур банкрутства черговості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 254 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано-22.09.2026.

Суддя О.О. Юлдашев